Курсова робота - Вплив особливостей сімейного виховання на розвиток особистості молодшого школяра

Подождите немного. Документ загружается.

РЕФЕРАТ

Текст - 43 с., табл. - 3, джерел – 30, додатки - 3

У курсовій роботі проаналізовано основні погляди на проблему впливу

батьківського виховання на розвиток молодшого школяра у вітчизняній та

зарубіжній психологічній науці. Надано психологічну характеристику

молодшого шкільного віку, охарактеризовано особливості родинних взаємин та

їх вплив на розвиток молодшого школяра. Проведено констатуючий

експеримент, спрямований на дослідження внутрішньо-родинних відносин у

дітей молодшого шкільного віку. Розроблено практичні рекомендації щодо

покращення стилю батьківського виховання дітей молодшого шкільного віку.

Ключові слова: ВІК, ВІКОВА КРИЗА, МЕТА, МИСЛЕННЯ,

МОЛОДШИЙ ШКІЛЬНИЙ ВІК, МОТИВАЦІЯ, НОВОУТВОРЕННЯ, ОБ’ЄКТ,

ОНТОГЕНЕЗ, ОСОБИСТІСТЬ, ПАМ'ЯТЬ, РОДИНА, РОЗВИТОК,

САМООЦІНКА, СОЦІАЛІЗАЦІЯ, СОЦІАЛЬНА СИТУАЦІЯ РОЗВИТКУ,

СПРИЙНЯТТЯ, СУБ’ЄКТ, ХАРАКТЕР.

ЗМІСТ

ВСТУП 5

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ

МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА 8

1.1. Аналіз літератури за проблемою дослідження особистісного

розвитку молодшого школяра у роботах вітчизняних та

зарубіжних психологів 8

1.2. Психологічна характеристика молодшого шкільного віку 11

1.3. Соціально-психологічні чинники особистісного розвитку

молодшого школяра 15

Висновки до розділу 1 18

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

ОСОБЛИВОСТЕЙ ВПЛИВУ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ

НА РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ ШКОЛЯРА 19

2.1. Стилі сімейного виховання та їх вплив на розвиток

молодшого школяра 19

2.2. Дослідження особливостей впливу внутрішньо-родинних

відносин на розвиток особистості школяра 24

2.3. Психологічний та статистичний аналіз результатів

констатуючого експерименту 30

2.4. Практичні рекомендації щодо покращення стилю

батьківського виховання дітей молодшого шкільного віку 37

Висновки до розділу 2 42

ВИСНОВКИ 43

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 45

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність дослідження. Сім’я є природним середовищем первинної

соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтримки, засобом

збереження і передавання культурних цінностей від покоління до покоління.

З перших днів появи дитини на світ сім’я покликана готувати її до життя

та практичної діяльності, в домашніх умовах забезпечити розумну організацію її

життя, допомогти засвоїти позитивний досвід старших поколінь, набути

власного досвіду поведінки і діяльності.

Оскільки мета виховання підростаючого покоління – формування

всебічно розвиненої особистості, сім’я, як і школа, здійснює моральне, розумове

виховання тощо. Щира сутність виховної роботи, імовірно, полягає зовсім не у

розмовах з дитиною, не в прямому впливі на дитину, а в організації самої

родини, особистого і громадського життя й в організації життя дитини.

Важливим у сімейному вихованні є те, наскільки родина живе інтересами

всього народу, інтересами держави. Діти прислухаються до розмов батьків, є

свідками їх вчинків, радіють їх успіхам чи співчувають невдачам. Виховний

вплив сім’ї зростає, якщо батьки цікавляться не лише навчанням, а й поза

навчальною діяльністю своїх дітей. За таких умов інтереси сім’ї збігаються з

інтересами суспільства, формується свідомий громадянин країни.

Різні аспекти становлення сім’ї, виконання нею основних функцій,

причини розлучень, вплив сімейного мікроклімату на процес сімейного

виховання та формування особистості дитини, формування педагогічної

культури батьків, проблеми сімейної дисгармонії, сімейних конфліктів

досліджували вітчизняні вчені В.Г Алексеєва, Т.Д. Алексеєнко, М.О. Булнов,

М.С. Вітер, А.Н. Волкова, С.Г. Голод, Т.Ф. Говорун, О.М. Докукіна,

І.К. Гребінников, З.І. Зайцева, І.С. Кон, М.Ф. Мацківський, В.В. Постовий,

І.С. Радзинська, М.В. Соловйов, А.В. Харчев, Б.В. Херсонський, О.С. Хромова,

Д.Б. Чехот, Л.Н. Чуйко, Ю.О. Якубова, З.В. Янкова.

Формування адекватного стилю батьківського виховання потребує не

тільки подальших досліджень, а й впровадження відкритих закономірностей у

життя.

Об’єкт дослідження – особистісни й розвиток молодшого школяра.

Предмет дослідження – вплив особливостей сімейного виховання на

розвиток особистості молодшого школяра.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та

експериментальному дослідженні особливостей впливу родини на розвиток

особистості молодшого школяра; у розробці практичних рекомендацій щодо

покращення батьківського стилю виховання дітей молодшого шкільного віку.

Для досягнення мети дослідження необхідно розв’язати наступні

завдання дослідження:

1. Проаналізувати основні теоретичні підходи до проблеми дослідження

особистісного розвитку молодшого школяра в роботах вітчизняних та

зарубіжних психологів.

2. Надати психологічну характеристику молодшому шкільному віку.

3. Виявити вплив родинних взаємин на особистісний та інтелектуальний

розвиток молодшого школяра.

4. Провести експериментальне дослідження особливостей впливу сімейного

виховання на розвиток особистості школяра.

5. На основі результатів констатуючого експерименту розробити

практичні рекомендації щодо покращення стилю батьківського виховання

дітей молодшого шкільного віку.

Методологічну та теоретичну основу дослідження склали: дослідження

впливу стиля родинного виховання на розвиток молодшого школяра

вітчизняними вченими (В.Г Алексеєва, М.С. Вітер, А.Н. Волкова, З.І. Зайцева,

І.С. Кон, М.В. Соловйов, Д.Б. Чехот, Л.Н. Чуйко, Ю.О. Якубова, З.В. Янкова).

Методи (методики) дослідження:

- аналіз наукової літератури з проблеми дослідження;

- спостереження;

- бесіди;

- психолого-педагогічний (констатуючий) експеримент;

- тестування (Методика «Який Я?» Г.Н. Осипової, шкала самоповаги

М. Розенберга, опитувальник батьківського відношення (ОБВ) А.Я. Варга,

В.В. Століна);

- методи обробки даних.

Теоретичне значення дослідження полягає в узагальнені та розширенні

знань щодо особливостей розвитку дітей молодшого шкільного віку; у

теоретичному обґрунтуванні особливостей впливу батьківського виховання на

розвиток інтелектуальної сфери молодшого школяра.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що отримані

результати можуть бути використані батьками, психологами, вчителями при

роботі зі дітьми молодшого шкільного віку для гармонійного розвитку їх

особистості, а також в процесі психодіагностичної роботи при надані

психологічної допомоги.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

1.1. Аналіз літератури за проблемою дослідження особистісного

розвитку молодшого школяра у роботах вітчизняних та зарубіжних

психологів

Дослідженню сімейних взаємовідносин була присвячена велика кількість

робіт вітчизняних та зарубіжних психологів і соціологів.

Але й досі існують розходження у розумінні поняття «родина». Для

розуміння різних історичних підходів до проблеми сімейного виховання, треба

проаналізувати генезис самого поняття «родина».

Згідно із В.О. Сухомлинським, родина – це найменша клітина нашого

суспільства, в якій як у фокусі, відображається все життя нашої країни. Вона

пов’язана кровними і родинними відносинами і об’єднає подружжя, дітей і

батьків, що включає одночасно два, три, а іноді і чотири покоління: тато, мама,

бабуся і дідусь, внуки і правнуки. Шлюб двох людей не є ще сім’єю, вона

появляється і зміцнюється з народженням дітей [17, с.34].

В.П. Кравець зазначає, що родина є першоосновою духовного,

економічного та соціального розвитку суспільства, його природнім і найбільш

стійким елементом. Ця істина підтверджується усім ходом розвитку людської

цивілізації. В сім’ї найповніше зберігаються першоознаки давніх етносів та

відображаються усі етапи історичного розвитку кожного народу. Разом з тим

вона не є чимось абсолютно сталим, незмінним [21, с.112]. Сім’я акумулює в

собі всі найважливіші ознаки суспільних процесів, економічного та культурного

розвитку і одночасно ніби випромінює їх у суспільство та взаємодіє з ним.

Первісне суспільство не знало ніякої соціальної регламентації сімейних

зв’язків. В первісній орді панували безладні статеві відносини, не існувало

шлюбу і сім’ї. Разом з тим в суспільстві зароджуються соціальні норми для

регулювання статевого спілкування всередині роду, приборкання біологічного

інстинкту, зоологічного індивідуалізму. Шлях людства до сім’ї в сучасному

традиційному баченні був довгим і залежав від культури, традицій, виробничих

відносин членів суспільства [17, с.11].

Соціологи говорять про те, що чоловічі і жіночі ролі зараз тяжіють до

симетрії, змінюється уява про те, як повинні поводитися чоловік і дружина.

Соціолог В. Голофаст відзначає наступну тенденцію розвитку відносин у

родині: від “ієрархічної” логіки розходжень між статями до логіки

індивідуальних особливостей і здібностей, до обліку реального співвідношення

сімейних і позасімейних ролей жінки, чоловіка і дитини. Автор стверджує, що

відносна автономія кожного в родині, загальне визнання його права на особисті

інтереси скріплюють родину [18, с.65].

Соціологи відзначають той факт, що родина особливо чуттєва до всякого

роду реформаторських змін державного масштабу, наприклад безробіття, ріст

цін і т.д. Так, за даними Держкомстату на початок 1996 року 63% населення

мали доходи нижче середнього рівня. В даний час ці цифри мають тенденцію до

росту.

І.Ф. Дементьєва говорить про виникнення нових нетипових проблем

виховного характеру внаслідок різних матеріальних і психологічних труднощів,

пережитих родиною. Невпевнені в собі батьки перестають бути авторитетом і

зразком для наслідування у своїх дітей. Авторитет матері міняється в

залежності від сфери її діяльності. Підлітки часом виконують непрестижну,

некваліфіковану роботу, але вигідну в грошовому відношенні, і їхній заробіток

може наближатися до заробітку батьків, чи навіть перевищувати його. Це один з

факторів, що сприяють падінню авторитету батьків в очах підлітка. Подібна

тенденція не тільки скорочує виховні можливості родини, але і приводить до

зниження інтелектуального потенціалу суспільства.

Крім падіння народжуваності відзначається і такий негативний факт в

інституті родини, як збільшення числа розлучень. У роботах Н.Я. Соловйова,

В.А. Сисенко розглядаються негативні наслідки розлучень: погіршення

виховання дітей, збільшення випадків їхніх психічних захворювань, алкоголізм

батьків, руйнування кровно родинних зв’язків, погіршення матеріального

становища, дисгармонія відтворення населення [20, с.45].

Вплив розпаду родини на дітей дошкільного віку вивчалося зокрема

Т.П. Гавриловою. Вона виявила, що при порушенні контактів з батьками у дітей

виникають найбільш гострі переживання, оскільки для дитини розпад родини -

це ламання стійкої сімейної структури, звичних відносин з батьками, конфлікт

між прихильністю до батька і матері. Розлучення ставить перед дитиною

непосильні для його віку задачі: орієнтацію в новій рольовій структурі без її

колишньої визначеності, прийняття нових відносин з розлученими батьками.

Діти 2,5 - 3 років реагують на розпад родини плачевно, агресивно, з

порушеннями пам’яті, уваги, розладом сну. Цей висновок підтверджується і

закордонними дослідниками. Згідно із З. Матейчеком, емоційне здоров’я дітей

безпосередньо зв’язане з існуванням постійно діючого спілкування дитини з

обома батьками. Розлучення породжує в дитини почуття самотності, відчуття

власної неповноцінності [17, с.22].

1.2. Психологічна характеристика молодшого шкільного віку

Період життя дітей від 6—7 до 11 років називають молодшим шкільним

віком. При визначенні його меж враховують особливості психічного і фізичного

розвитку дітей, перехід їх до навчальної діяльності, яка стає основною.

Анатомо-фізіологічні особливості. Фізично дитина у цьому віці

розвивається досить рівномірно. Збільшується зріст та вага тіла, підвищується

імунітет, швидко розвиваються м´язи серця. Артерії у школяра дещо ширші, ніж

у дорослої людини, і саме цим пояснюються особливості артеріального тиску.

Частота серцевих скорочень стійкіша, але під впливом різних рухів, позитивних

і негативних емоцій вона швидко змінюється [14, с.167].

Кістково-сполучний апарат молодших школярів досить гнучкий, оскільки

в їхніх кістках ще багато хрящової тканини. На це треба зважати, щоб запобігти

можливому викривленню хребта, вдавлюванню грудей, сутулуватості.

Розвиток м´язової системи сприяє збільшенню фізичної сили дітей. Але

малі м´язи кисті рук розвиваються повільніше. Першокласникам важко писати в

межах рядка, координувати рухи руки, не робити зайвих рухів, які спричиняють

швидку втому. Тому слід проводити фізхвилинки, які знімають напруження

малих м´язів пальців і кистей рук [14, с.169].

Діти цього віку дихають частіше, ніж дорослі. Для підтримання їхньої

працездатності особливо важливо, щоб у класі та вдома було чисте повітря.

У дітей добре розвинені всі органи чуття, але деякі з них мають свої

особливості. Так, очі, завдяки еластичності кришталика, можуть швидко

змінювати свою форму залежно від пози під час читання і письма. Якщо не

враховувати цієї особливості органів зору молодших школярів і не виправляти

їх пози під час уроків, то це може призвести до підвищення очного тиску,

нечіткості зображень на сітківці й до короткозорості.

Вага мозку молодшого школяра наближається до ваги мозку дорослої

людини. Особливо збільшуються лобні долі, пов´язані з діяльністю другої

сигнальної системи. Водночас відбуваються значні зміни у розвитку і роботі

центральної нервової системи. Аналітико-синтетична діяльність кори великих

півкуль головного мозку ускладнюється [14, с.177].

Розвиток психіки і пізнавальної діяльності. Під час навчання — основної

діяльності учнів — якісно і кількісно розвиваються пізнавальні процеси. Вони

виявляються у розвитку сприймання. Кількісні зміни полягають у збільшенні

швидкості процесу сприймання та кількості сприйнятих об´єктів, розширенні

обсягу їх запам´ятовування тощо. Якісні зміни свідчать про зростання

пізнавальної ефективності [24, с.163].

Сприймання стає довільнішим, цілеспрямованим і категоріальним

процесом, але трапляються труднощі в сприйманні форми та її відображенні,

написанні букв, цифр. Розвивається здатність розрізняти висоту звуків, чому

сприяють заняття з музики і співів. Для початку занять з музики молодший

шкільний вік є найсприятливішим.

В учнів формується здатність спостерігати явища навколишньої

дійсності, тобто, виходячи з певної мети, помічати їх, виявляти істотні деталі, з

´ясовувати взаємозв´язки між ними [18, с.134].

Значні якісні зміни відбуваються в розвитку пам´яті. Під впливом

навчання формується логічна пам´ять, яка має вирішальне значення у здобутті

знань. Але не вміючи ще диференціювати завдання (запам´ятати і відповісти)

від інших навчальних завдань (зрозуміти тощо), молодші школярі виробляють у

себе настанову на дослівне запам´ятовування і відтворення. За правильного

педагогічного керівництва учні осмислено запам´ятовують доступний для них

матеріал. Проте дослівне запам´ятовування й відтворення має і позитивне

значення. Воно є важливим засобом нагромадження словникового запасу і

культури дитячого мовлення, розвитку довільної пам´яті. У процесі заучування

розвиваються самоконтроль, уміння помічати помилки у відтвореному та їх