Курсова робота - Вплив особливостей сімейного виховання на розвиток особистості молодшого школяра

Подождите немного. Документ загружается.

У таких родинах дитина завжди бажана, батьки задовго до її народження

розмірковують над тим, якою людиною вони хочуть виростити та виховати її.

Дитина народжується, виховується і росте в теплій і дружній атмосфері, батьки

приділяють велику увагу формуванню традицій і звичаїв родини, яких вони й самі

суворо дотримуються: незвичайні святкування днів народження, сюрпризи і

подарунки членам родини, концерти і спільні ігри — це й багато іншого формують

власну значущість дитини, її вміння жити серед людей.

Діти такого стилю виховання вже з раннього дитинства виявляють

розважливість і вміння мотивувати свої вчинки, бо батьки вмотивовано й

усвідомлено поводять себе. З початкової школи діти такого стилю виховання

виявляють чуйність до своїх однолітків й уважність до прохань дорослих.

Характерна риса цих дітей — правдивість, а якщо з якихось причин вони й мають

таємницю, то ніколи не викажуть її. Такі діти вміють віддано дружити, у

спілкуванні завжди відверті та правдиві, не приховують своїх справжніх почуттів.

У навчанні такі школярі дуже старанні та відповідальні. їх не страшить

жодна діяльність, якщо вона для них не заважка, при цьому вони не бояться сказати

дорослому про те, чи впораються із завданням. Однак таке ставлення до справи не

завжди викликає схвалення дорослого [18, с.63].

У таких учнів дуже розвинена адекватна самооцінка: діти не бояться давати

слово та тримати його, свою обіцянку вони обов'язково виконають, навіть на шкоду

собі. Найчастіше такі діти обирають собі друзів з важкою долею та позитивно

впливають на них. Вони ніколи не розв'язуватимуть конфлікт з позиції сили.

2.2. Дослідження особливостей впливу внутрішньо-родинних відносин

на розвиток особистості школяра

У курсовій роботі з метою дослідження впливу батьківського виховання на

розвиток особистості молодшого школяра були застосовані три методики:

методика «Який Я?» Г.Н. Осипової, шкала самоповаги М. Розенберга,

опитувальник батьківського відношення (ОБВ) А.Я. Варга, В.В. Століна.

Методика «Який Я?» Г.Н. Осипової. Призначається для визначення

самооцінки дитини 6-9 років. Експериментатор, користуючись протоколом,

запитує в дитини, як вона сама себе сприймає й оцінює по десяти різним

позитивним якостям особистості. Оцінки, запропоновані дитиною самій собі,

ставляться експериментатором у відповідних колонках протоколу, а потім

переводяться в бали [1, с.87].

Оцінка результатів. Відповіді «так» оцінюються в 1 бал, відповіді «ні»

оцінюються в 0 балів, відповіді «не знаю» або «іноді» оцінюються в 0,5 бала.

Рівень самооцінки визначається по загальній сумі балів, набраній дитиною по

всіх якостях особистості [1, с.88].

Висновки про рівень розвитку самооцінки:

 10 балів – дуже високий

 8-9 балів – високий

 4-7 балів – середній

 2-3 бала – низький

 0-1 бал – дуже низький

Згідно з віковою нормою, самооцінка дітей молодшого шкільного віку

достатньо висока. Слід зазначити, що відповіді дитини на деякі питання

(наприклад, слухняний, чесний) можуть свідчити про адекватність самооцінки.

Так, наприклад, якщо поряд з відповідями «так» на всі питання дитина

затверджує, що вона «слухняна завжди», «чесна завжди», можна припустити,

що вона не завжди досить критична до себе. Адекватність самооцінки можна

перевірити, зрівнявши відповідь дитини по даній шкалі з відповідями батьків

про дитину по тим же особистісним якостям.

Шкала самоповаги М. Розенберга. Опитувальник складається із однієї

шкали. Створювався і використовувався як одновимірний, хоча, проведений

пізніше, аналіз чинника виявив два незалежні фактори: самоприниження і

самоповага [29, с.266].

Самоповага існує і у відсутність самоприниження, і разом з ним, в

останньому випадку вона виступає в захисній функції. Опитувальник має добру

надійність і конструктивну валідність [29, с.267].

Показники по опитувальнику пов'язані з депресивним станом, тривожністю

і психосоматичними симптомами, активністю в спілкуванні, лідерством,

відчуттям міжособистісної безпеки, відношенням до випробовуваного його

батьків.

Інструкція до тесту: «Визначте, наскільки ви згодні або не згодні з

приведеними нижче твердженнями, використовуючи для цього наступну шкалу:

а) – повністю згоден;

б) – згоден;

в) – не згоден;

г) – абсолютно не згоден.

Тест

1. Я відчуваю, що я гідна людина, принаймні, не менше, ніж інші.

2. Я завжди схильний відчувати себе невдахою.

3. Мені здається, у мене є ряд добрих якостей.

4. Я здатний дещо робити не гірше, ніж більшість.

5. Мені здається, що мені особливо нічим гордитися.

6. Я до себе добре відношуся.

7. В цілому я задоволений собою.

8. Мені б хотілося більше поважати себе.

9. Іноді я ясно відчуваю свою даремність.

10. Іноді я думаю, що я у всьому нехороший.

Обробка результатів тесту. За кожну відповідь випробовуваного

нараховуються бали відповідно до ключа (див. Додаток Б).

Інтерпретація результатів тесту. Рівень самоповаги визначається сумою

балів, отриманою випробовуваним.

 10-16 - занизька самоповага;

 17-24 - нижче середнього;

 25 - середня;

 26-30 - вище середнього;

 31-40 - занадто висока.

Опитувальник батьківського відношення (ОБВ) А. Я. Варга,

В.В. Століна. Батьківське відношення розуміється як система різноманітних

почуттів і вчинків дорослих людей стосовно дітей. Із психологічної точки зору

батьківське відношення – це педагогічна соціальна установка стосовно дітей,

що включає в себе раціональний, емоційний і поведінковий компоненти.

Опитувальник містить 61 питання і передбачає п'ять наступних шкал, що

виражають собою ті або інші аспекти батьківського відношення:

1. Прийняття – неприйняття дитини. Ця шкала виражає собою загальне

емоційно позитивне (прийняття) або емоційне негативне (неприйняття)

відношення до дитини [30, с.111].

2. Кооперація. Ця шкала виражає прагнення дорослих до співробітництва з

дитиною, прояв з їхнього боку щирої зацікавленості й участь у її справах.

3. Симбіоз. Питання цієї шкали орієнтовані на те, щоб з'ясувати, чи прагне

дорослий до єднання з дитиною або, навпаки, намагається зберегти між

дитиною й собою психологічну дистанцію. Це – своєрідна контактність дитини

й дорослої людини.

4. Контроль. Дана шкала характеризує те, як дорослі контролюють

поведінку дитини, наскільки вони демократичні або авторитарні у відносинах з

нею.

5. Відношення до невдач дитини. Ця, остання шкала показує, як дорослі

ставляться до здатностей дитини, до її недолікам, успіхам і невдачам [30, с.110].

Відповідаючи на питання (див. Додаток В), випробуваний повинен

виразити свою згоду або незгоду з ними за допомогою оцінок «так» або «ні».

Обробка й оцінка результатів. Для кожного з різновидів батьківських

відношень, що з'ясовуються за допомогою даного опитувальника, нижче

зазначаються номери суджень, що пов'язані з даним різновидом виховання.

 Прийняття – неприйняття дитини: 3, 4, 8, 10, 12, 14, 15, 16, 18, 20, 24, 26,

27, 29, 37, 38, 39, 40, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 52, 53, 55, 56, 60.

 Кооперація: 6, 9,21, 25, 31, 34, 35, 36.

 Симбіоз: 1, 5, 7, 28, 32, 41, 58.

 Контроль: 2, 19, 30, 48, 50, 57, 59.

 Відношення до невдач («маленький невдаха»): 9, 11, 13, 17, 22, 28, 54, 61.

За кожну відповідь типу «так» випробуваний одержує 1 бал, а за кожну

відповідь типу «ні» – 0 балів. Високі бали свідчать про значну розвиненість

зазначених вище видів батьківських відношень, а низькі бали – про те, що вони

порівняно слабко розвинені [30, с.112].

Високі бали по шкалі «прийняття – неприйняття» – від 24 до 33 – говорять

про те, що в даного випробуваного є виражене позитивне відношення до

дитини. Дорослий у цьому випадку ухвалює дитину такою, яка вона є, поважає

й визнає її індивідуальність, схвалює інтереси, підтримує плани, проводить із

нею досить багато часу й не жалкує про це.

Низькі бали по цій шкалі – від 0 до 8 – говорять про те, що дорослий

відчуває стосовно дитини в основному тільки негативні почуття: роздратування,

злість, досаду, навіть іноді ненависть. Такий дорослий вважає дитину невдахою,

не вірить у її майбутнє, низько оцінює її здатності й нерідко своїм відношенням

третирує дитину. Зрозуміло, що такий дорослий не може бути гарним

педагогом.

Високі бали по шкалі «кооперація» – 7-8 балів – є ознакою того, що

дорослий виявляє щиру зацікавленість до того, що цікавить дитину, високо

оцінює здатності дитини, заохочує самостійність і ініціативу дитини,

намагається бути з нею на одному рівні [30, с.110].

Низькі бали цій шкалі – 1-2 бала – говорять про те, що дорослий стосовно

дитини поводиться протилежним образом і не може претендувати на роль

гарного педагога.

Високі бали по шкалі «симбіоз» – 6-7 балів – достатні для того, щоб

зробити висновок про те, що дана доросла людина не встановлює психологічну

дистанцію між собою й дитиною, намагається завжди бути ближче до неї,

задовольняти її основні розумні потреби, відгородити від неприємностей.

Низькі бали по цій шкалі – 1-2 бала – є ознакою того, що дорослий,

навпаки, установлює значну психологічну дистанцію між собою й дитиною,

мало опікується про неї. Навряд такий дорослий може бути гарним учителем і

вихователем для дитини [30, с.112].

Високі бали по шкалі «контроль» – 6-7 балів – говорять про те, що доросла

людина поводиться занадто авторитарно стосовно дитини, вимагаючи від неї

беззастережної слухняності й задаючи її строгі дисциплінарні рамки. Він

нав'язує дитині майже у всьому свою волю. Така доросла людина далеко не

завжди може бути корисною, як вихователь, для дітей.

Низькі бали по цій шкалі – 1-2 бала – напроти, свідчать про те, що контроль

над діями дитини з боку дорослої людини практично відсутній. Це може бути не

дуже добре для навчання й виховання дітей. Найкращим варіантом оцінки

педагогічних здатностей дорослої людини по цій шкалі є середні оцінки, від 3

до 5 балів.

Високі бали по шкалі «відношення до невдач дитини» – 7-8 балів – є

ознакою того, що доросла людина вважає дитину маленьким невдахою й

ставиться до нього як до нетямущої істоти. Інтереси, захоплення, думки й

почуття дитини видадуться дорослій людині несерйозними, і вона ігнорує їх.

Навряд чи такий дорослий може стати гарним учителем і вихователем для

дитини.

Низькі бали по цій шкалі – 1-2 бала, навпаки, свідчать про те, що невдачі

дитини дорослий уважає випадковими й вірить у неї. Такий дорослий, швидше

за все, стане непоганим учителем і вихователем.

2.3. Психологічний та статистичний аналіз результатів

констатуючого експерименту

З метою дослідження впливу стилю батьківського виховання на розвиток

особистості молодшого школяра були проведені психодіагностичні методики на

десяти респондентах молодшого шкільного віку та їх матерях.

Усього використовувалося три методики - методика «Який Я?» Г.Н.

Осипової, шкала самоповаги М. Розенберга, опитувальник батьківського

відношення (ОБВ) А.Я. Варга, В.В. Століна.

Перші дві методики були проведені на десяти дітях віком 8-9 років:

1. Большаков В.А. - 8 р., хлопчик;

2. Вачкова Н.І. - 8 р., дівчинка;

3. Гуменюк Т.О. - 8 р., дівчинка;

4. Карпенко Л.В. - 9 р., дівчинка;

5. Короленко В.В. - 8 р., хлопчик;

6. Нікольчук М.К. - 8 р., хлопчик;

7. Овсяницький Д.Ф. - 9 р., хлопчик;

8. Росинєв І.М. - 8 р., хлопчик;

9. Шмелева Д.О. - 8 р., дівчинка;

10. Юрова К.Д. - 8 р., хлопчик.

Третя методика проводилася на матерях цих дітей. Дослідження повинно

було виявити, як стиль батьківського виховання впливає на самооцінку та

самоповагу молодших школярів.

За результатами першої методики «Який Я» Г.Н. Осипової (див. табл. 2.1)

дуже високу самооцінку має один респондент з десяти (дівчинка); п’ять

респондентів з десяти мають високу самооцінку (чотири хлопчика та одна

дівчинка); середню самооцінку мають три респонденти (дві дівчинки та один

хлопчик); низьку самооцінку має один респондент (хлопчик); дуже низьку

самооцінку не має жоден з респондентів.

Таблиця 2.1

Результати діагностики самооцінки за методикою

«Який Я» Г.Н. Осипової

Результат Хлопчики Дівчата

Дуже висока самооцінка 0 1

Висока самооцінка 4 1

Середня самооцінка 1 2

Низька самооцінка 1 0

За результатами шкали самоповаги М. Розенберга (див. табл. 2.2) занадто

високу самоповагу має один респондент (дівчинка); самоповагу вище

середнього мають шість респондентів (чотири хлопчики та дві дівчинки);

середню самоповагу має один респондент (хлопчик), нижче середнього - два

респонденти (хлопчик та дівчинка).

За результатами третьої методики (опитувальник батьківського відношення

А.Я. Варга, В.В. Століна), що проводилась на матерях школярів, високі

результати по шкалі «Прийняття-нерийняття мають дві матері; середні

результати по цій шкалі - 8 матерей. Низькі результати по цій шкалі відсутні.

По шкалі «Кооперація» високі результати мають чотири матері, середні

результати - 6 матерей.

По шкалі «Симбіоз» високі результати мають 2 матері, середні результати -

7 матерей, низькі результати - 1 мати.

По шкалі «Контроль» високі результати мають 4 матері, середні результати

- 4, низькі результати - 2.

По шкалі «Відношення до невдач» високі результати має 1мати, середні - 5,

низькі - 4 матері.

Зазначимо, що по першим трьом шкалам цієї методики високі результати

свідчать про правильний стиль виховання, а по двом останнім правильний стиль

виховання діагностується при низьких результатах.

Таблиця 2.2

Результати діагностики самоповаги за шкалою М. Розенберга

Результат Хлопчики Дівчата

Занадто висока самоповага 0 1

Самоповага вище середнього 4 2

Середня самоповага 1 0

Самоповага нижче середнього 1 1

Якщо об’єднати дані двох перших методик, та узагальнити результати,

позначивши дуже високу, високу самооцінку, а також самоповагу вище

середнього та занадто високу самоповагу як «висока самооцінка»; середню

самооцінку та самоповагу як «середня самооцінка», низьку самооцінку та

самоповагу нижче середнього як «низька самооцінка», отримаємо наступні

результати.

1. Більшість респондентів мають високу самооцінку (70 %). Це є

нормальним явищем для цього віку і свідчить про гармонійний розвиток

особистості. Із них занадто високу самооцінку та самоповагу має тільки один

респондент (дівчинка). Це свідчить про її нереалістичне самосприйняття та

нездатність оцінювати себе критично. Тобто гармонійно високу самооцінку

мають тільки 60% респондентів. Саме занадто висока самооцінка є небажаним

явищем та повинна підлягати корекції. Середню самооцінку мають 10%

респондентів. Низьку самооцінку мають 20 % респондентів (див. мал. 2.1). З

цими дітьми також потрібно проводити психокорекційну роботу для

покращення самооцінки. Сумуючи високу та середню самооцінку, можна