Курсова робота - Державний бюджет України та його особливості

Подождите немного. Документ загружается.

Міністерство науки та освіти України

ПВНЗ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСІТЕТ»

Одеська філія

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

КОМПЛЕКСНА КУРСОВА РОБОТА

за спеціальністью «фiнанси i кредит»

тема: «Державний бюджет України та його

особливості»

ОДЕСА – 2008

ЗМІСТ

Вступ …………………………………………………………………….…… 3

Роздiл 1.Бюджет та бюджетний устрій:

1.1.Економічний зміст та сутність державного бюджету ………….……… 5

1.2.Місце бюджету у системі фінансових планів …………….…………….. 7

1.3.Бюджетне планування. Бюджетний процес………………………………13

Роздiл 2.Бюджетна система України в сучасних умовах

2.1.Загальні положення бюджетної системи………………………...….……16

2.2.Принципи формування бюджетної системи ……………………………..20

Роздiл 3. Структура державного бюджету України:

3.1.Структура державного бюджету…………...……………………………24

3.2.Склад и структура витрат……………………………………..…………. 27

3.3. Бюджетний дефіцит і методи його фінансування …………...………….30

Висновки………………………………………………………………..……… 32

Список використаних джерел………………………………………………....34

ВСТУП

Головний обов’язок Держави – дбати про добробут громадян, вирішення

соціальних проблем кожного громадянина, підвищення якості життя населення.

Згідно довгострокової Стратегії розвитку України та пріоритетів діяльності

Кабінету Міністрів було визначено основні вектори стратегії розвитку держави. Це,

приміром, зростання економіки за рахунок поліпшення інвестиційного клімату та

активізації і розвитку малих підприємств, розвиток та використання

інтелектуального потенціалу нації, підвищення якості життя населення. [17].

Для виконання своїх функцій держава повинна мати достатні грошові

фонди. Ці фонди вона формує шляхом перерозподілу валового внутрішнього

продукту. Найважливішим засобом, через який держава здійснює розподiл i

перерозподiл внутрiшнього продукту i є Державний бюджет. Через бюджет держави

вiдтворюються вся багатогранна дiяльнiсть i забезпечуються виконання заходів.

Розглядаючи бюджет як економічну категорію, слід зазначити, що він відображає

реальні виробничі відносини, відтворює відносини розподілу і перерозподілу,

концентрує рух грошової маси як самостійної вартості.

Державний бюджет як одна з ланок фінансової системи України є

економічною категорією і відображає грошові відносини, які виникають між

державою - з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм

власності і фізичними особами –з іншого, з приводу утворення централізованого

фонду грошових коштів держави і його використання на розширене відтворення,

підвищення рівня життя і задоволення інших потреб. Завдяки бюджету відповідно

до Конституції України держава повинна мати можливості зосередити фінансові

ресурси на важливих ділянках економічного та соціального розвитку.

Державний бюджет – це надзвичайно складне і чутливе соціально-

економічне явище, що є головною ланкою фінансової системи держави.

Виходячи з викладеного видно, що вибрана тема є актуальною, тому що

важливою задачею кожного фінансиста , на мою думку, у складний період

становлення економіки нашої Держави, акценту Уряду на прискорення

економічного розвитку з метою нової стратегії перетворення України на

європейську державу, «що вимагає докорінного поліпшення добробуту її громадян»

[17] є всебічне володіння нормативними та правовими актами, що регламентують

бюджетну політику Держави з метою змоги вдосканалення та оптимизування

бюджетної системи на всіх гілках влади.

Роздiл 1. БЮДЖЕТ ТА БЮДЖЕТНИЙ УСТРІЙ:

1.1. Экономичний зміст та сутність державного бюджету.

Бюджет – це складне економічне і багатогранне явище, без якого не може

існувати жодна держава. Бюджет як центральна ланка всієї фінансової системи

України є складним явищем. Він являє собою основну економічну форму

планомірного утворення і використання централізованого фонду фінансових

ресурсів для забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства.

За економічною природою бюджет відображає грошові відносини, які

складаються між державою, з одного боку, та суб’єктами господарювання усіх форм

власності та фізичними особами – з другого боку. Бюджет являє собою

затверджений у законодавчому порядку та у встановлені строки документ, який

містить розпис доходів і видатків держави на відповідний бюджетний рік.

За матеріальним змістом – це центральний державний фонд грошових

коштів.

За соціально-економічним змістом – це основний засіб перерозподілу

національного доходу. [7]

Бюджет служить сферою зіткнення економіки і політики та невід"ємною

складовою соціально - економічного розвитку суспільства. У бюджеті

сконцентровані інтереси держави, суб’єктів господарювання та населення.

Бюджет є важливим економiчним важелем держави, через який

забезпечується контроль за станом виробництва в цiлому. Крiм того, органи

державної влади й управлiння, що затверджують i виконують бюджет, мають

можливiсть впливати через нього на фiнансову дiяльнiсть мiсцевих органiв влади i

управлiння, якi складають, затверджують бюджети адмiнiстративно-територiальних

органiв, останнi, як правило, потребують дотацiй i субвенцiй iз загальнодержавних

дохiдних джерел. [9]

Доходна база всiх бюджетiв формується за рахунок закрiплених законами

держави джерел доходiв по вiдповiднiй ланцi бюджетної системи. Через бюджет

фiнансова дiяльнiсть органiв управлiння отримує цiлком визначену в законодавчому

i нормативному планi базу для залучення й витрачання грошових коштiв. Бюджет

дає органам влади, якi його затверджують, можливiсть контролювати дiяльнiсть

виконавчо-розпорядчих органiв, що складають I виконують бюджет, хоч можливостi

такого контролю обмеженi. Конституцiєю України надано виняткове право

затверджувати бюджет держави Верховнiй Радi, а адмiнiстративно-територiальнi

бюджети – вiдповiдним представницьким органам.

Пiсля затвердження Державний бюджет набуває силу Закону. [7], [9]

Відповідно до Бюджетного кодексу України Закон про Державний

бюджет України – це закон, який затверджує повноваження органам державної

влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного

періоду (П.20 ст.2). Крім того, п. 3 ст.4 цього ж Кодексу визначено, що Закон про

Державний України є одним з актів, який регулює бюджетні відносини в Україні. [2]

Бюджети всiх рiвнiв складаються та виконуються згiдно з бюджетною

класифiкацiєю.

Бюджетна класифікація України застосовується для здійснення

контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади

Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших

розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі

доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій

видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності

бюджетних показників. [2]

Бюджетна класифiкацiя - це єдина мiжнародна система функцiонального

групування доходiв i видаткiв бюджету за однорiдними ознаками; вона забезпечує

можливiсть порiвнювати бюджетнi данi рiзних бюджетiв, дає змогу визначитись

щодо характеру регулюючих дiй держави по надходженню дохiдних джерел i

напрямах використання одержаних коштiв. Держава повинна мати централiзований

фонд коштiв, з якого вона фiнансує заходи, передбаченi законодавчими чи

нормативними актами. Для виконання цiєї функцiї держава регламентує всi

вiдносини, пов'язанi з мобiлiзацiєю, розподiлом i використанням бюджету.

Бюджетнi вiдносини не можуть провадитись в життя без бюджетного регулювання,

тому що вони завжди мають державно-владний характер. [7], [10]

Бюджетне регулювання передбачає законодавче закрiпленi вiдсотковi

вiдрахування вiд загальнодержавних податкiв, зборiв i обов'язкових платежiв,

встановленi на данiй територiї, а також дотації i субвенцiї до бюджетiв

адмiнiстративних територiй вiдповiдно до технiко-економiчних обгрунтувань, в якi

включаються: статистичнi данi про економiчний, соцiальний, природний та

екологiчний стан зазначених регiонiв; розрахунки необхiдних витрат для

вирiвнювання економiчного, соцiального й екологiчного стану та ефективного

використання природних ресурсiв територiй; iнформацiя про урядовi та регiональнi

програми подолання нерiвностей мiж адмiнiстративними територiями, про виконанi

в попереднi роки програми й досягнутi результати про дiючi програми та програми,

що розробляються, з прогнозом наслiдкiв їх виконання. Регулювання бюджетiв

впорядковує суспiльнi вiдносини при мобiлiзацiї у бюджет коштiв i при їх розподiлi

й перерозподiлi мiж ланками бюджетної системи, при фiнансуваннi видаткiв за

рахунок одержаних доходiв та всього процесу виконання бюджету. Держава

органiзовує бюджетнi вiдносини відповідно до своїх iнтересiв. Бюджетне

регулювання охоплює всi форми впливу держави на проведення бюджетної

полiтики, починаючи вiд прийняття закону про державний бюджет або рiшення

мiсцевої ради народних депутатiв про мiсцевий бюджет i аж до їх застосування

державними органами. У необхiдних випадках бюджетна полiтика держави

здiйснюється в примусовому порядку (списання коштiв бюджету з пiдприємств-

платникiв, недоїмка на вiдповiднi дати).[7], [9], [10]

Слід зазначити, що виключно важливим є й політичне значення бюджету.

З допомогою фінансів бюджетів різних рівнів реалізується економічна політика

держави.

1.2. Місце бюджету у системі фінансових планів.

Бюджетне планування – це науково обгрунтований процес визначення

джерел формування і напрямків використання бюджетних коштів для забезпечення

пропорційного й динамічного соціально-економічного розвитку суспільства. [7]

Об’єктом фінансового планування є фінансова діяльність суб’єктів

господарювання та держави, а підсумковим результатом - складання фінансових

планів, починаючи від кошторису окремого закладу і закінчуючи зведеним

балансом держави.

В кожному плані визначаються доходи і витрати на певний період, зв’язки

з ланками фінансової та кредитної систем (внески відрахувань на соцстрах, платежі

до бюджету, плата за кредит тощо).

Фінансові плани складають всі ланки фінансової системи, причому форма

фінансового плану, склад його показників відображують специфіку відповідної

ланки фінансової системи.

Так, підприємства та організації, що функціонують

· на комерційних засадах, складають баланси доходів та видатків закладів,

· на некомерційних - кошториси;

· колгоспи, кооперативні підприємства, громадські об’єднання та страхові

компанії - фінансові плани;

· органи державної влади всіх рівнів - бюджети.

В залежності від сфери функціонування та характеру фінансових відносин

фінплани поділяються на централізовані та децентралізовані. До першої групи

належать державний бюджет України, бюджет Автономної республіки Крим,

фінплан державного майнового та особистого страхування, зведений фінансовий

баланс; до другої - фінплани підприємств, організацій та закладів.

Всі фінансові плани є відносно самостійними і в той же час тісно

пов’язаними між собою. Вони узагальнюють різні сторони створення, розподілу та

використання частки вартості ВВП.

Вони покликані сприяти:

· з’ясуванню та раціональному використанню ресурсів, необхідних для

забезпечення своєчасного виконання плану соціального та економічного розвитку;

· встановленню відповідності між рухом матеріальних та грошових

ресурсів, правильних пропорцій між фондами відшкодування, споживання та

нагромадження, які утворюються в процесі розподілу ВВП та національного доходу.

Фінансові плани мають забезпечити також оптимальне співвідношення

між централізованими та децентралізованими фондами грошових коштів.

За допомогою фінпланів встановлюється раціональне співвідношення між

джерелами фінансування капіталовкладень, приросту сукупної суспільної вартості

та інших видатків підприємств, визначаються оптимальні пропорції між власними,

позичковими та іншими ресурсами. [12], [13]

Бюджетне планування є найважливішою частиною фінансового

планування.

Воно уявляє з себе процес визначення обсягу тієї частини фінансових

ресурсів, яка за плановий період може бути мобілізованою в державний бюджет та

використаною на загальнодержавні цілі. [7]

Одночасно визначаються параметри розподілу та перерозподілу між

ланками бюджетної системи, що пов’язано з особливостями бюджетної політики

держави.

Склад видатків кожного виду бюджету залежить від розподілу державних

функцій між окремими рівнями державної влади; склад і обсяг доходів - від

особливостей податкової політики та податкової системи держави, а також від

особливостей системи державного регулювання.

Фінплан страхувальника щодо майнового та особистого страхування

врегульовує надходження страхових внесків та їх використання за всіма видами

страхування.

Органи страхування знаходяться на госпрозрахунку.

В доходній частині фінплану відображаються всі надходження страхових

платежів. У витратній частині - виплати страхових відшкодувань та страхових сум,

відрахування на профілактичні заходи, в резерв внесків щодо страхування життя; в

страховий пенсійний фонд, видатки на ведіння страхової справи тощо. [12], [13]

Організації та заклади, що здійснюють некомерційну діяльність

розробляють фінансові плани у вигляді кошторису видатків (якщо знаходяться лише

на бюджетному фінансуванні) або кошториси видатків та доходів (якщо мають

додаткові джерела фінансових ресурсів). Одержувачи бюджетних коштів –

установи, що не мають статусу бюджетної організації, але отримують бюджетні

кошти, як плату за послуги складають план використання бюджетних коштів. [6]

Головна відмінність кошторису від фінпланів госпрозрахункових

підприємств полягає в більш детальному обґрунтуванні видатків, в той час як

доходи відображаються лише у розрізі різноманітних джерел.

Для складення кошторису в якості вихідних даних використовуються

контрольні цифри та економічні нормативи.

Контрольні цифри складаються з показників, що відображують специфіку

діяльності відповідного закладу.

Наприклад, в учбових закладах використовується показник чисельності

осіб, що навчаються, у середньорічному численні; кількість ставок викладачів. У

медичних закладах стаціонарного типу - показники кількості лікарняних ліжок, днів

їх функціонування, ставок медичного персоналу тощо. [6]

Контрольні цифри не мають директивного характеру та відображають

кінцеві результати діяльності закладів щодо надання різного роду послуг.

Економічні нормативи, які використовуються для фінансового планування

є обов’язковими для виконання й містять нормативи :

· бюджетного фінансування діючого закладу;

· утворення фонду оплати праці;

· утворення фонду виробничого та соціального розвитку;

· утворення фонду валютних відрахувань за рахунок валютної виручки.

Окрім контрольних цифр та економічних нормативів, заклади можуть

отримувати державне замовлення на введення в дію нових виробничих потужностей

та об’єктів за рахунок державних централізованих капіталовкладень.

Базуючись на контрольних цифрах та економічних нормативах,

державному замовленні, заклади складають кошторис видатків та доходів, який має

бути розглянутим керівництвом закладу.

Складений кошторис вміщує три великих розділи:

1.Баланс доходів та видатків;

2.Виробничі показники.