Курсова робота - Державний бюджет України та його особливості

Подождите немного. Документ загружается.

до деяких законодавчих актів України». Цей законопроект №1285 від 26 грудня

внесено Кабінетом Міністрів України.

Як зазначає у поданні прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, у зв’язку

з необхідністю введення в дію з 1 січня 2008 р. нових соціальних стандартів, що

пов’язано з підвищенням розмірів мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій,

запровадження нових видів соціальної допомоги, організації роботи із затвердження

місцевих бюджетів та досягнення збалансованості державного бюджету і бюджету

Пенсійного фонду Кабінет Міністрів подає на розгляд Верховної Ради проект

Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін

до деяких законодавчих актів України”.

Основною метою розроблення зазначеного законопроекту є забезпечення

реальними фінансовими ресурсами нових соціальних стандартів, зокрема

збільшеного розміру мінімальної заробітної плати з відновленням міжпосадових

(міжкваліфікаційних) співвідношень в оплаті праці працівників бюджетних установ

(з 1 січня 2008 р. – 515 гривень, з 1 квітня – 525, з 1 жовтня – 545, з 1 грудня – 605

гривень на місяць) та здійснення заходів ІІІ етапу запровадження Єдиної тарифної

сітки у бюджетній сфері. На зазначені цілі із бюджету додатково спрямовано

порівняно із поточним роком майже 24 млрд. гривень.

Водночас, пропонується збільшити розмір прожиткового мінімуму для усіх

основних соціальних і демографічних груп населення, у тому числі для осіб, які

втратили працездатність. Розмір зазначеного прожиткового мінімуму становитиме з

1 січня – 470 гривень, з 1 квітня – 481, з 1 жовтня – 482, з 1 грудня – 498 гривень.

У поданому проекті державного бюджету передбачено доплату до пенсій

дітям війни у розмірі 100 відсотків доплати, яку отримують учасники війни. На

зазначену мету передбачено додатково 3,7 млрд. гривень.

Одночасно передбачається провести роботу щодо осучаснення пенсій та

здійснити поетапне підвищення величини оцінки одного року страхового стажу,

який застосовується для обчислення пенсії, а саме: вартість одного року

дорівнюватиме з 1 січня – 1,2 відсотка, з 1 жовтня – 1,35 відсотка.

Таким чином, трансферт Пенсійному фонду у 2008 році в цілому збільшено

на 9,9 млрд. гривень і його загальний обсяг становитиме більш як 34 млрд. гривень.

[16], [17]

Стосовно перспектив та основних напрямків бюджетної політики на 2009

рік Верховна Рада України визначає, що Державний бюджет України на 2009 рік

має бути сформовано на стабільній податковій базі з поступовим зниженням

фіскального навантаження на економіку. Має бути забезпечено підвищення рівня

платіжної дисципліни платників податків та суттєве зниження податкового боргу з

одночасною забороною проводити списання заборгованості суб’єктів

господарювання за податками, зборами відстрочення та розстрочення сплати. [16],

[17]

Суть системи бюджетного фінансування полягає у тому, що з його

допомогою налагоджуються грошові відносини, які виникають між державою, з

одного боку, та суб’єктами господарювання усіх форм власності – з іншого, щодо

спрямування грошових коштів бюджетів.

Роль і місце бюджетних асигнувань у системі фінансового забезпечення

визначаються моделлю фінансових відносин у суспільстві. Фінансова модель

планової економіки, що характеризується значним рівнем централізації ВВП у

бюджеті (причому вже на етапі первинного розподілу), установлювала провідну

роль бюджету в системі фінансового забезпечення. Бюджетні асигнування були

основною за питомою вагою формою фінансового забезпечення і відігравали

балансуючу роль у системі джерел фінансування. При цьому, ще раз нагадуємо,

активної ролі бюджет не відігравав, а був призначений для фінансового

забезпечення планів економічного і соціального розвитку. Спостерігалася явна

суперечність між кількісною і якісною сторонами бюджетного впливу. Оскільки

бюджетні асигнування виділялись на безповоротній основі, то сформувалась

утриманська психологія. Адже бюджетні асигнування не потрібно було заробляти,

як власні джерела, їх не треба було повертати і платити за їх використання

проценти, як за кредити. [7], [9]

В умовах фінансової моделі ринкової економіки бюджетні асигнування

відіграють значно меншу роль у системі форм фінансового забезпечення. В

економічній сфері державні субсидії фактично є одним із регуляторів її розвитку,

тобто більшою мірою належать до підсистеми фінансового регулювання, їх мета

полягає не стільки у фінансовому забезпеченні певних економічних потреб, скільки

у впливі на окремі сторони розвитку.

Роль бюджету у системі фінансового забезпечення може бути різною.

Причому не завжди вона залежить від питомої ваги бюджетних асигнувань у

загальному обсязі фінансування. Для України у процесі переходу до ринкових

відносин досить актуальним є на перший погляд парадоксальне завдання

підвищення ролі бюджету через зниження його значення. Це може бути досягнуто

насамперед заміною його пасивної ролі (при значній питомій вазі) активним

впливом бюджетних асигнувань на різні сторони соціально-економічного розвитку.

Слід також відзначити, що неможливо повністю відмовитися від

бюджетних асигнувань. Вони є однією з важливих і необхідних форм фінансового

забезпечення. Проблема полягає в тому, що ця форма асигнувань повинна

виконувати ті функції, які саме їй властиві, а не вторгатися до сфери використання

інших форм. Вона не може заміняти самофінансування, як це було за умов планової

економіки.[9]

Бюджетне фінансування здійснюється у наступних формах

- кошторисне фінансування (в основному галузі соціально-культурної сфери,

оборона, органи державного управління);

- фінансування інвестицій (значні об’єкти соціального та економічного

розвитку держави);

- надання дотацій, субвенцій, субсидій (з метою збалансування).[7]

Роздiл 3. СТРУКТУРА ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ:

3.1. Структура державного бюджету.

Для реалізації своїх функцій держава відшукує фінансові ресурси. Основним

джерелом доходів держави є валовий внутрішній продукт, частину якого вона і

використовує. При чому, використовує лише ту частину, яка переходить у її

власність без будь-яких умов і обов’язків по відношенню до інших осіб у вигляді

різного виду платежів. Саме ця частина валового внутрішнього продукту і складає

державні доходи, якими можуть розпоряджатися органи державної влади.

Доходи державного бюджету – поняття більш вужче, ніж доходи держави.

Доходи Державного бюджету України – це частина доходів держави, яка

використовується для фінансування виконання органами державної влади

загальнодержавних функцій, які визначені Конституцією України.

Склад доходів Державного бюджету України визначається бюджетним

Кодексом України та Законами «Про Державний бюджет України», які

приймаються на кожен бюджетний рік. [7] Починаючи з 2000 р. до доходів

державного бюджета України належать кошти загального та спеціального фондів.

[2], [6]

Класифікація доходів бюджету визначена Постановою Верховної Ради

України” “Про структуру бюджетної класифікації України”, яка була прийнята 12

липня 1996 року. Згідно з цим документом доходи групуються наступним чином:

Податкові надходження:

податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення

ринкової вартості;

податки на власність;

платежі за використання природних ресурсів;

внутрішні податки на товари та послуги;

податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції ;

інші податки.

Неподаткові надходження:

доходи від власності та підприємницької діяльності;

адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного

та побічного продажу;

надходження від штрафів та фінансових санкцій;

інші неподаткові надходження.

Доходи від операцій з капіталом:

надходження від продажу основного капіталу;

надходження від продажу державних запасів товарів;

надходження від продажу землі та нематеріальних активів.

Офіційні трансферти:

від органів державного управління інших рівнів;

із-за кордону;

з недержавних джерел.

Державні цільові фонди:

Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків

Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

Пенсійний фонд України;

Фонд соціального страхування України;

Фонд сприяння зайнятості населення України;

Державний інноваційний фонд України;

Фонд розвитку паливно-енергетичного комплексу;

інші фонди.

Таким чином, під системою доходів Державного бюджету можна розуміти

взаємозв’язок всієї сукупності доходів та її диференціацію на окремі групи.

Доходи бюджетів створюються за рахунок податків від фізичних і юридичних

осіб, зборів та інших обов’язкових платежів, надходжень з інших джерел, що

встановлені законодавством України.

Доходи Державного бюджету України формуються за рахунок:

 частини податку на добавлену вартість, яка визначається Законом про Державний

бюджет України на наступний рік;

 частини акцизного збору, яка визначається Законом про Державний бюджет

України на наступний рік;

 податку на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності (крім

комунальної) і підпорядкування у розмірі, що дорівнює 30 відсоткам від ставки,

передбаченої законодавством для відповідної категорії платників;

 податку на майно підприємств і організацій усіх форм власності і

підпорядкування у розмірі, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої

законодавством України;

 плати за землю, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої

законодавством України;

 надходжень від зовнішньоекономічної діяльності;

 частини доходів від приватизації державного майна, що перебуває в

загальнодержавній власності, яка визначається Законом про Державний бюджет

України на наступний рік;

 надходжень від реалізації державного майна, що перебуває в загальнодержавній

власності;

 орендної плати за оренду майна цілісних майнових комплексів, що перебувають

у загальнодержавній власності;

 внесків до Пенсійного фонду України;

 внесків до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків

Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

 внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

 внесків до інших загальнодержавних цільових фондів, створення яких

передбачено законодавством України;

 надходжень від внутрішніх позик;

 перевищення доходів над видатками Національного банку України;

 повернутих державі позик, процентів по наданих державою позиках і кредитах;

 дивідендів, одержаних від акцій та інших цінних паперів, що належать державі в

акціонерних господарських товариствах, створених за участю підприємств

загальнодержавної власності;

 плати за спеціальне використання природних ресурсів;

 інших доходів, встановлених законодавством України і віднесених до доходів

Державного бюджету України.

3.2. Склад та структура витрат.

Згідно зі ст.10 Бюджетного кодексу України, видатки бюджету

класифікуються за:

1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки

(функціональна класифікація видатків);

2) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких

здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);

3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча

класифікація видатків);

4) за бюджетними програмами (програмна класифікація

видатків).

Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації:

1) розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення

відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи

місцевого самоврядування;

2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями

спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави,

Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування. [2]

За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються

на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням

погашення, склад яких визначається Міністром фінансів України.

Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних

розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України

та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні

бюджету за програмно-цільовим методом.

Кошти Державного бюджету України витрачаються лише на цілі і в межах,

затверджених Законом про Державний бюджет України. Кошти республіканського

бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів витрачаються лише на

цілі і в межах, затверджених відповідно Верховною Радою Автономної Республіки

Крим, місцевими Радами народних депутатів. До Державного бюджету України не

включаються видатки, які не передбачені законами України. [2]

Розподіл видатків між бюджетами здійснюється відповідно до цього Закону.

Видатки всіх бюджетів поділяються на поточні видатки і видатки розвитку.

Поточні видаткиa— це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств,

установ, організацій і органів, яка діє на початок бюджетного року, а також на

фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, що не

належать до видатків розвитку. В складі поточних видатків окремо виділяються

видатки бюджету, зумовлені зростанням мережі перелічених вище об’єктів з

зазначенням всіх факторів, які вплинули на обсяг видатків.

Видатки розвиткуa— це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та

інноваційної діяльності, зокрема: фінансування капітальних вкладень виробничого і

невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного

господарства; субвенції та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням. [2].

Забороняється використання бюджетних коштів для фінансування

позабюджетних фондів. Позабюджетні фонди можуть бути утворені за рахунок

надходжень від необов’язкових платежів, добровільних внесків фізичних і

юридичних осіб, інших небюджетних джерел.

Розмежування видатків між бюджтами передбачається ст.87-89 Бюджетного

Кодексу України. [2]

3.3. Бюджетний дефіцит і методи його фінансування.

Суть сбалансування бюджету полягає у забезпеченні фінансування суспільних

витрат у межах можливих надходжень. Збалансування бюджету може

відбуватися за такими формами:

- рівновага доходів і видатків;

- перевищення доходів над видатками;

- перевищення видатків над доходами.

Складним, небажаним і негативним явищем фінансової ситуації у державі

вважається перевищення видатків бюджету над його доходами, що отримало

назву бюджетного дефіциту. За формами прояву бюджетний дефіцит

поділяється на відкритий, або офіціально зафіксований, та прихований.

Динаміка дефіциту (Профіцитний бюджет) Державного бюджету України

подається у табл. 7.1. [7].

Таблиця 7.1.

Динаміка дефіциту Державного бюджету України у 2003-2006 рр.

Показник 2003 2004 2005 2006

Валовий внутрішній продукт

170070 204190 225810 264165

Доходи зведеного бюджету

49117,9 54934,6 61954,3 75285,8

Видатки зведеного бюджету

48148,6 55528,0 60318,9 75792,5

Дефіцит (профіцит) зведеного

бюджету

+969,3 -593,4 +1635,4 -506,7

Частка дефіциту (профіциту)

зведеного бюджету у його

видатках, %

+2,0 -1,1 +2,7 -0,7

Частка дефіциту (профіциту)

Державного бюджету у ВВП, %

+0,6 -0,3 +0,7 -0,2

Частка дефіциту бюджету України за період з 2003 р. по 2006 р. у ВВП

знаходиться у межах 0,2-0,3 %. У більшості країн світу дефіцит бюджету становить

від 2% до 15% ВВП при середньосвітовій величині 4,5%. Такий обсяг дефіциту

бюджету України не створює прецеденту неспроможності його контролю.

За наявності бюджетного дефіциту держава повинна обрати оптимальні

заходи для його ліквідації. У світовий практиці застосовуються два методи його

ліквідації: емісійний і беземісійний.

Емісійний метод покриття бюджетного дефіциту пов"язаний з використанням

грошово – кредитної емісії. Такий метод вважається недостатньо ефективним,

оскільки може негативно вплинути на економічну ситуацію в країні. Бюджетним

кодексом України визнано, що емійні кошти НБУ не можуть використовуватися в

якості джерела фінансування дефіциту Державного бюджету. [2].

Більш обгрунтованим вважається вирішення проблеми покриття бюджетного

дефіциту неемісійним методом за рахунок внутрішніх джерел, шляхом збільшення

податків чи іншіх доходів або скорочення видатків. Варіантом податкового

наповнення бюджету в Україні можна вважати запровадження державної монополії

на виробництво й реалізацію алкогольних напоїв і тютюнових виробів. За інших

обставин покриття дефіциту Державного бюджету може практикуватися шляхом

залучення фінансових ресурсів у формі внутрішніх та зовнішніх кредитів. [7].

З метою недопущення внутрішнього та зовнішнього боргу країни за умов

використання зовнішніх та внутрішніх кредитних джерел пориття, державна

політика має бути спрямована на зменшення бюджетного дефіциту за рахунок

збільшення доходів шляхом створення сприятливих умов для розвитку

підприємницької діяльності та скорочення витрат бюджету, на сам перед, за рахунок

обмеження витрат на утримання апарату управління, видатків на оборону, тощо. [7]

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ, ЩО ВИКОРИСТОВУЛАСЯ:

1. Конституція України;

2. Бюджетний кодекс України;

3. Програма діяльності Кабінету Міністрів «Назустріч людям».

Затверджено Постановою КМ № 115 від 04/02/2005;