11
За умов різкого загострення суспільних стосунків серед
найбільш освічених людей формувалося переконання, що
суспільство “хворіє” і його доцільно лікувати, спираючись на
методику благодійності і милосердя.
Але, значна частина людей, яку турбував гранично низький
стан переважної кількості населення, були переконані в тому,
що зміни в суспільстві – це природній процес. Ці люди вважали,
що хвору людину доцільно лікувати, щоб вона сприймала як
належне існуючу дійсність, змирилася з проблемами
“зростаючого” суспільства.
Іншими словами, в межах соціальної роботи стали
паралельно розвиватися два напрямки, протилежні один до
одного в розумінні соціальних проблем. Цей процес, як
зазначають науковці, був характерним як для США, так і для
низки країн Європи, особливо Великобританії, Нідерландів,
Німеччини. Характерним було й те, що розвиток соціальної
роботи на обох континентах стимулював одне-одного.
Особливо бурхливо процес становлення соціальної роботи
як професійної діяльності відбувався в США. Перетворення
міських поселень на міста і зростання кількості приїжджих,
безпритульних і волоцюг викликали значне збільшення кількості
притулків і в’язниць, в яких умови утримання були просто
жахливими. Гостро постало питання щодо піклування над
незаможними, розумово відсталими і засудженими. Ці категорії
потрапили під захист органів штатів, а потім Рад благодійності і
вдосконалення штатів. У суспільному секторі з’являються
добровольчі організації і агентства щодо догляду за дітьми.
Ради благодійності і вдосконалення штатів виникли в 60-і
рр. XIX століття. Вони мали різну структуру і обов’язки, але їх
основним завданням було надання консультаційної допомоги
законотворцям в сфері управління різноманітними закладами.
До Рад входили відомі філантропи, добровольці, освічені люди
того часу, і їхня діяльність не оплачувалася.
У 1865 р. члени Ради з різних штатів об’єдналися в
Американську Асоціацію соціальних наук. Але незабаром стало
зрозуміло, що різні групи людей, які займалися однією справою
– наданням допомоги людям, мають різні погляди і прагнуть
досягти різної мети.
Деякі з них вважали, що вирішувати практичні соціальні
проблеми необхідно на ґрунті наукових знань про людину.