П’ятизірковий готель Ariau Amazon Tower Lodge споруджений на гіл-ках амазонських
джунглів неподалік від міста Манаус. До своїх номерів-шпаківень туристи добираються
навісними містками і сходами. Го т е л ь складається із башт, найвищою серед яких є «башта
Тарзана», що корис-тується шаленим попитом серед зірок політики, шоу-бізнесу та ін. Ін-
тер’єри виконані в бразильському стилі. Номер для молодят найреспек-табельніший: він
розташований на висоті 60 метрів над річкою, в якій кишать крокодили, піраньї та анаконди.
Під час сезону дощів рівень води піднімається на 20-25 метрів.
Перший у світі підводний готель “Jules Undersea Lodge” («Підводне житло Жуля»)
розміщений на глибині 6,5 м біля берега Флориди. Він пе-реобладнаний із застарілої
наукової лабораторії з океанологічних дослі-джень. Загальна житлова площа – 90 квадратних
метрів. І тільки два номе-ри, куди 30-метровим шлангом подається повітря. Дістатися до
готелю можна тільки з допомогою акваланга, який знімають у передпокої. Тут є душ,
мікрохвильова піч, холодильник, відеомагнітофон, телефон, 107-сантиметровий ілюмінатор
навпроти ліжка. Вийти з готелю можна й без акваланга. Мінімальний термін перебування – 3
години. Вартість за добу становить 395 доларів. Деякі клієнти тут навіть влаштовували
весілля, де їх очікували шампанське, солодощі і квіти.
Круль Г.Я. Основи готельної справи ___
Аналогічний підводний готель існує на дні Перської затоки в державі Бахрейн. Він налічує
шість корпусів, сполучених між собою оригінальни-ми переходами. Всередину готелю
можна потрапити лише у спеціальних прозорих ліфтах, які опускають любителів екзотики в
море.
Не позбавлений оригінальності й готель у місті Тромсі в Норвегії. Бі-ля під’їзду зустрічає
швейцар у національному лапландському костюмі: синя шапка, на ній великий, немов м’яч,
помпон. Тут же, також у націона-льному одязі, жінка-лапландка. І хоча одяг швейцарів
розрахований на іноземних туристів (у місті одягаються сучасно), все ж це вже створює
відповідний настрій. У готелі є одне невеличке нововведення: номери не мають... номерів.
На дверях (щоб не плутали клієнти) вказані назви різних норвезьких островів – Квальо, Ян-
Майнен, Вествогей та ін.
Особливий інтерес мають японські готелі рьокани. Це, якщо можна
так висловитися, своєрідні „антиготелі”. Тут все навпаки. Наприклад, якщо у звичайному
готелі, збираючись на вечерю, ви одягаєте костюм і виходите в ресторан. Парфуми, ванна,
гоління – все це ви робите у себе в номері. А в рьокані гості миються разом, а вечеряють
кожний у своєму номері. На вечерю (чи обід) не одягаються, а роздягаються. То ч н і ш е ,
пере-вдягаються в кімоно, в ньому легше та вільніше, ніж у костюмі. Входи у звичні готелі
яскраво освітлені, прикрашені різноманітними рекламами, а в рьокані темна загорожа
(переважно, садова), до парадного входу веде слабо освітлена стежина. Біля входу на підлозі
– м’які туфлі. Жодних клю-чів вам не дадуть – кімнати не зачиняються. Кожний номер має
персона-льну назву: „Гора”, „Дерево”, „Озеро” тощо. Гість готелю не обирає, куди йому
поселитися, за нього це вирішує господар. Вважається, що власник рьокану приймає Вас у
себе вдома, бо ви не клієнт, а гість. Немає також і меню. Го с т е й навіть годують за
вказівкою господаря. І про ціну страв ви дізнаєтесь тільки тоді, коли настане момент
підбивати підсумки за весь час перебування. Несподіванки продовжуються, коли ви заходите
до свого номеру: кімната порожня, в ній нічого немає. І постіль, і їжу вам прино-сять щоразу
нову й іншу.