Крук В. Одесознавство

Подождите немного. Документ загружается.

370

Урок 1.

Народження кінематографу в Одесі.

Й.А.Тимченко. Перші кінофабрики, перші фільми, перші актори та режисери.

Історія кіностудії.

Мало хто знає, що кінематограф народився саме в Одесі. Літом 1893 року,

одеський інженер Йосип Андрійович Тимченко, механік-самоук Новоросій-

ського (Одеського) університету за участю одеського інженера М. Фрейден-

берга винайшов і побудував перший у світі знімальний апарат, яким були зняті

дві стрічки – «Стрибаючий вершник» і «Метальник спису». 7 листопада (за ст.

ст.) 1893 року газета «Одесский листок» опублікувала оголошення про те, що

у фойє готелю «Франція» (на розі Дерибасівської та Колодязного провулка)

«відкрилася художня виставка живих фотографій, що приводяться в рух за до-

помогою електричної машини». Вперше проекція на екран здійснювалася за

допомогою того ж апарату з приєднанням до нього «свічки Яблочкова», дуго-

вого освітлювального приладу. Демонстрація двох стрічок з великим успіхом

тривала до 20 грудня 1983 року. А 9 січня 1894 року в Москві, на шостому за-

сіданні секції фізики 9 з'їзду російських дослідників природи і лікарів апарат

Стара емблема Одеської кіностудії Сьогоднішня емблема

371

Тимченка з механізмом переривистого руху стрічки і з проекцією на екран був

показаний учасникам засідання. Дивилися «Стрибаючого вершника», і «Ме-

тальника спису». У протоколі засідання сказано, що відбувся факт публічної

демонстрації професором Любимовим «знаряду для аналізу стробоскопічних

явищ», влаштованого заради втілення його ідеї механіком Новоросійського

університету І. Тимченком. У проложенні на екран були показані стробоско-

пічні ілюзії переривчастого руху, що здійснюється за допомогою особливого

знаряду. Ніхто не здогадався його запатентувати, і тому кінематограф прий-

шов до Росії обхідними шляхами з Франції.

У 1907 році на екрани вийшли фільми першої одеської кінофабрики. Саме

тоді кінематографіст М. Гроссман розпочинає знімати перші вітчизняні філь-

ми. Він створив кіноательє «Мірограф», яке згодом переросло в Кінофабрику.

У 1910-і роки М. Гроссман, власник прокатної контори на Дерибасівській, 18,

фотограф і кінооператор знімав документальні і пізнавальні фільми разом з

досить відомими кінематографістами.

А в 1912 році одесити вже дивилися перший художній фільм — криміналь-

ну драму «Одеські катакомби». У 1914 році виникає інше ательє — «Мізрах», в

якому був знятий з акторами Єврейського Театру фільм «Життя і Смерть». Під

час першої світової війни зв'язок із зарубіжними партнерами був порушений

і знову в Одесі виникають дрібні кінопідприємства, серед яких і «Мірограф»,

що випустив за 1918 рік 10 картин, і «Мізрах», що випустив чотири фільми в

1917—1918 рр. «Мірограф» на дачній ділянці № 16 по Малофонтанській до-

розі (зараз Французький Бульвар) збудував невеликий скляний знімальний

павільйон. Кінофабрика К.Борісова також придбала свій павільйон. Один

з найбільших кінофабрикантів, харків'янин Д. Харітонов побудував най-

більший в країні павільйон на ділянці № 33 на Французькому Бульварі для

Перший павільйон Д.Харітонова (не зберігся) Йосип Андрійович Тимченко

372

зйомок фільмів. У роки громадянської війни тут зосередилося все російське

кіновиробництво і всі його зірки на чолі з Верою Холодною.

Тут знімалися популярні Петро Чардинін, Йосип Руніч та інші. Після чис-

ленних зйомок в Одесі, в 1919 р. сім'я В. Холодної переїхала сюди з Москви.

Віра збиралася зніматися у фільмі «Княжна Тараканова». Жила вона в будин-

ку Папудова на Соборній площі. Але, на жаль, планам не судилося збутися

— 3 лютого 1919 р. вона померла. Ховала її вся Одеса.

У квітні 1919 року, коли до Одеси ввійшли частини Червоної Армії, вій-

ськові оператори зняли хронікальну стрічку «Взяття Одеси».

23 травня 1919-го розпорядженням відділу народної освіти була націона-

лізована кино- і фотоаппаратура всіх приватних студій, що розпалися, і цю

дату прийняли за день народження першої в країні державної кіностудії. Спо-

чатку вона значилася «Кіносекцією політвідділу 41-ої дивізії Червоної армії»;

перший знятий тут художній фільм «Павуки й мухи», що складався з двох час-

тин, закликав не піддаватися ворожій пропаганді. У 1922 році «кіносекцію»

реорганізували в Одеську кінофабрику Всеукраїнського фотокіноуправління

(ВУФКУ), в 1929-му — в Одеську кінофабрику «Українфільм», у ведення якої

перейшла Ялтинська фабрика і три Одеські фабрики.

Тут починав свою творчу діяльність видатний український кінорежисер,

письменник-публіцист Олександр Довженко. Його першими фільмами були

«Вася-реформатор» і «Ягідка кохання», а останній створений в Одесі — «Ар-

сенал» (1929 р.), став хрестоматійною стрічкою, яку й сьогодні вивчають

Віра Холодна Петро Чардинін

актор, оператор, режисер

Йосип РунічВіра Холодна Йосип Руніч

373

усі кіновузи світу. У ньому знімався дуже відомий тоді по одеських фільмах

Амвросій Бучма, пам'ятник якому стоїть на території студії.

У біографію світового кінематографа Одеса вписана фільмом Сергія Ей-

зенштейна “Броненосець Потьомкін”, який знімався в Одесі.

Кіносценаристами тут працювали Юрій Олеша, Ісаак Бабель, Володимир

Маяковський, Станіслав Радзінський, Юрій Яновський, Мікола Бажан.

У 1927 році Одеська кінофабрика визнана однією з найкращих в країні.

Цього року студія зняла 27 фільмів. У 1938 році студія випускає картини про

минуле українського народу («Назар Стодоля», «Кармелюк»); про громадян-

ську війну («Митька Лелюк», «Стара фортеця»); про будні торгового флоту

(«Танкер «Дербент» і «Дочка моряка»).

З 1938-1941 її офіційна назва — Одеська кіностудія художніх фільмів.

Свої перші картини на кіностудії ставили такі майстри кіно, як І.Перестіані,

Рукавичка Віри Холодної

дарована дочкою актриси

Кадри з фільму С. Ейзенштейна «Броненосець Потьомкін» (1925 р.)

Знімальний апарат

О. Довженко

Пам’ятник А.Бучмі на тери-

торії кіностудії

374

В.Строєва, В.Браун, Г.Рошаль, К.Юдін, М.Охлопков, І.Кавалерідзе та інші.

На студії працював оператором Д. Демуцкий.

У роки Великої Вітчизняної війни Одеська кіностудія входила до складу

Ташкентської кіностудії. У 1941—1944 роки одеські кінематографісти брали

участь у роботі інших кіностудій, у тому числі й ташкентської. Зокрема брали

участь в створенні фільмів «Два бійці», «Насреддін в Бухарі», «Людина № 217»

«Я — чорноморець», в новелах для бойових кінозбірок. На фронті загинули

багато працівників студії: режисери, оператори, актори, робочі, техніка. Се-

ред них медсестра Гуля Корольова, яка у минулому виконувала головну роль

в «Дочці партизана».

На території студії знаходиться пам'ятник Загиблим кінематографістам —

режисерам, операторам, сценаристам, які в 1941-му на чолі з тодішнім ди-

ректором студії Познанським пішли в ополчення, залишившись в обложеній

Одесі. Ніхто з них не вижив. Щороку в день Перемоги і в день звільнення

міста-героя від фашистів до підніжжя монумента приносять живі квіти...

Юхим Геллер у фільмі «Танкер Дербент»

Борис Андрєєв і Марк Бернес

у фільмі «Два бійці»

Олександр Хвиля в ролі Устима Кармелюка

у фільмі «Кармелюк»

Вячеслав Тихонов у ролі розвідника

у фільмі «Спрага»

375

Після звільнення Одеси на базі колишньої кіностудії організували Чор-

номорську кінофабрику, яка обслуговувала знімальні групи, що приїжджали

з Москви, Ленінграда, Києва та інших міст, а з 1954 р. кіностудія знов знімає

свої фільми. Тут був знятий кінофільм «Спрага», що розповідає про один з

яскравих епізодів оборони Одеси. Після Вітчизняної війни на кіностудії пра-

цювали Марлен Хуцієв, Фелікс Міронер, Василь Шукшин, Петро Тодоров-

ський, Станіслав Говорухин, Кіра Муратова, Георгій Юнгвальд-Хіл ькевич...

Саме у Одесі зіграли перші великі ролі в кіно Євген Євстигнєєв, Олег

Даль, Василь Шукшин, Володимир Висоцький, Анатолій Папанов, Лариса

Удовиченко.

Біля входу до кіностудії — мармурова дошка з бронзовим барельєфом

Олександра Довженко, встановлена в 1964 році. На будівлі адміністративного

корпусу також встановлено меморіальні дошки: на пам'ять про Василя Шук-

шина (перша роль у фільмі «Два Федори»), Володимира Висоцького, Генадія

Збандута, директора кіностудії з 1964 по 1984 роки.

Серед відомих картин виробництва Одеської кіностудії – «Весна на Заріч-

ній вулиці», «Білий пудель», «Вірність», «Два Федори», «Вертикаль», «У пошу-

ках капітана Гранта», «Короткі зустрічі», «Міський романс», «Довгі проводи»,

«Капітан Немо», «Червоні дипкур'єри», «Багряні береги», «Серед сірих каме-

нів», «Військово-польовий роман», «Данило, князь Галицький», «Д'Артаньян

і три мушкетери», «Зелений фургон», «Канікули Петрова і Васечкина, зви-

чайні й неймовірні», «Пригоди Тома Сойєра та Гекльберрі Фінна», «Місце зу-

стрічі змінити не можна», «Секретний фарватер», Дежа вю», «Приморський

бульвар», «Десять негренят», Пригоди Електроніка», Чародії», В'язень замку

Іф» і безліч інших.

Пам’ятник Загиблим кінематографістам,

які в 1941-му пішли в ополчення.

Фасад Одеської кіностудії

376

У першому фантастичному фільмі про політ в космос «Мрії назустріч»

(1963 р.) вперше використана електронна музика в кіно. Це фільм, де «Звезды

встретятся с Землею расцветающей, и на Марсе будут яблони цвести...»

У 67-му на Одеській кіностудії знімається фільм Станіслава Говорухина

«Вертикаль» з піснями Володимира Висоцького. У тому ж році останній зі-

грав тут свою першу головну роль в кіно — у Кіри Муратової в «Коротких

зустрічах». У 79-му піком акторської кар'єри Висоцького став фільм «Міс-

це зустрічі змінити не можна». У музеї одеської кіностудії сьогодні одними

з найдорожчих експонатів є плащ та капелюх Гліба Жеглова. В 70-х – 80-х

роках за кількістю знятих фільмів одесити в першій трійці провідних кіно-

студій країни. І яких фільмів!!! В 78-му Георгій Юнгвальд-Хількевич знімає

«Д'Артаньян і три мушкетери» — картина одразу стає радянським блокбасте-

ром. У 79-му разом з «Місцем зустрічі» на екрани виходять «Пригоди Елек-

троніка» режисера Костянтина Бромберга. Він же в 82-му знімає новорічний

мюзикл «Чародії» і знову приголомшливий успіх.

У 2005 р. — Одеська кіностудія реорганізована в ЗАТ (державі належить

контрольний пакет акцій). За декілька років завдяки інвесторам вдалося від-

реставрувати будівлю і павільйони найстарішого кінопідприємства, придбати

нове обладнання. Одеська кіностудія – улюблене місце творчості багатьох ві-

домих режисерів ближнього й дальнього зарубіжжя.

Сьогодні Одеська кіностудія надає послуги вітчизняним і зарубіжним

кінокомпаніям.

Ярослав Лупій, кінорежисерРежисер Вадим Костроменко

Директор Музею кіно

Кіра Муратова

і Рената Літвінова

377

Урок 2.

Музей кіно Одеси.

Фонди музею кіно. Визначні пам'ятки на території кіностудії.

Музей був створений за ініціативою Одеського відділення спілки кінема-

тографістів України. У числі ініціаторів був заслужений діяч мистецтв Украї-

ни, кінорежисер Вадим Васильович Костроменко. Любителі кіно пам'ятають

фільми «Вірність», «Чортова дюжина» (операторські роботи В.В. Костромен-

ко). «Вершники», «Квартет Гварнері», «Секретний фарватер» та інші (режи-

серські роботи). У музеї є матеріал не тільки про Одеську кіностудію, але і про

її попередників – приватні кіностудії (перші в Одесі кіноательє «Мірограф»,

«Мізрах», Борисова, Харітонова та інших), тому він так і називається «Музей

кіно Одеси».

Починався музей з того, що в кіностудії був інформаційно-методичний

відділ (ІМВ), куди здавалися матеріали після зйомок фільмів. Коли в 1989

році кіностудію реорганізували в кінокомбінат, ці матеріали були передані в

Спілку кінематографістів – 93 експонати. Сьогодні в музеї знаходиться понад

10 тисяч одиниць зберігання матеріалів, що свідчать про кінематографічну

діяльність в Одесі.

У фондах музею знаходяться:

— раритетна література: книги, газети, журнали про кіно з 1900 року; пер-

соналії перших директорів Одеської студії М. Капчинського, Л. Поляка, Г.

Збандута; режисерів студії О. Довженко, І. Кавалерідзе, Р. Тасіна, К. Мурато-

вої, М. Каца, Р. Василевського; акторів Амвросія Бучми, Віри Холодної, Во-

лодимира Висоцького та інших;

378

— знімальні і звукозаписні апарати, освітлювальні прилади, монтажні

пристосування, кінопроектори та інші;

— досьє на кожний прокатний і телевізійний фільм, знятий на студії з 1954

р. (літературні і режисерські сценарії, монтажні записи фільмів, комплекти

рекламних фотографій, відгуки преси);

— ескізи декорацій і костюмів на всі фільми з післявоєнних років;

— постановочні проекти до фільмів (147 альбомів);

— акторські проби (94 альбоми);

— картотека всіх акторів, що знімалися на Одеській кіностудії;

— фотопортрети всіх режисерів, операторів, звукооператорів, художників

та ін., які працювали на студії;

— аудіозаписи найцікавіших подій (фестивалі «Золотий Дюк» та ін.);

— відеофільми і відеозаписи спогадів, кінофільми студії на 16-мм плівці і

відеоносіях;

— мемуари працівників студії – видані і невидані;

— нотна бібліотека – автографи композиторів, які писали для студії;

— плакати до фільмів Одеської кіностудії;

— призи і нагороди фільмам студії;

— колекція значків, конвертів, присвячених кіно;

— інформаційно-методичні матеріали по різних історичних епохах: кос-

тюми цивільні та військові, знаки відмінності різних армій, транспорт, авто-

мобілі, грошові знаки, типажі тощо.

Експозиція починається з портрета видатного винахідника, одесита Йо-

сипа Тимченка – творця першого (за два роки до Люмь'єрів) апарату для

зйомки і демонстрації рухомого зображення. Автор портрету художник Олек-

сій Kостроменко. Під час екскурсії можна дізнатися про життя і діяльність

нашого земляка. Син кріпосного з-під Харкова Й. Тимченко в 22 роки, захо-

пившись ідеями Міклухо-Маклая, вирішив з друзями відправитися до Океа-

нії, для чого прибув до Одеси. Так сталося, що він залишився працювати на

судоремонтному заводі. Він — автор багатьох винаходів. У березні 1880 року

Й. Тимченко був призначений на посаду механіка Новоросійського (Одесь-

кого) університету. У музеї є копія фрагменту тексту з вдячністю від учених,

присутніх на 9 з'їзді російських дослідників природи. Ні учасники секції фі-

зики, ні сам Й. Тимченко серйозно до винаходу не віднеслися. У 1895 році,

як відомо, брати Люм'єр продемонстрували свій апарат і запатентували його.

379

Вже за років радянської влади апарат Й. Тимченко був переданий в Москов-

ський Політехнічний музей, як перший апарат для зйомки і показу картин. У

Харкові живе правнук Тимченка – Віктор Гергежа. Він надав Музею кіно нову

інформацію про свого знаменитого прадіда і унікальні фотографії, що відо-

бразили його участь у Всесвітній Паризькій виставці в 1900 році.

Завдяки ініціативі Одеського відділення Національної Спілки кінемато-

графістів України, директора музею кіно Одеси В.В. Костроменко з метою

увічнення пам'яті талановитого винахідника в Одесі встановлений пам'ятний

знак Й.А. Тимченку і його родині на його могилі на Другому Християнському

кладовищі й меморіальна дошка на фасаді будинку № 24 по вул. Преображен-

ській, де він жив і працював.

Унікальним експонатом є кіноапарат, яким оператор Данило Демуцький

знімав фільми Олександра Довженко. Він назвав оператора «великим худож-

ником наший кінематографії». «Вася-реформатор», «Ягідка кохання» – пер-

ші фільми, зняті разом. Шедевром став їх сумісний фільм «Арсенал», в якому

знімався Амвросій Бучма. Дивовижне те, що кінокамера до цього часу в робо-

чому стані: тільки зарядити плівку і знімати.

У музеї знаходиться експозиція, присвячена великій актрисі німого кіно

Вірі Холодної, життя і творчість якої також пов'язані з Одеською кіностудією.

Центральне місце в цій експозиції займає рукавичка Віри Холодної, прикра-

шена лілією. Рукавичка була подарована музею дочкою актриси, а лілії були її

улюбленими квітами. Віра Холодна померла в 1919 році Одесі під час епідемії

грипу в 26 років. Директор музею поставив під сумнів причину її смерті. Коли

Віра Холодна хворіла, її поклонники принесли велику кількість лілій. У неї

була алергія, і причиною смерті міг стати напад алергії від квітів, ускладений

грипом. Займаючись далі дослідженням життя Віри Холодної, В.В. Костро-

менко висунув ще одну версію: вона була отруєна інтервентами. На жаль,

могила актриси не збереглася, але на Другому християнському кладовищі є

пам'ятний знак на могилі її режисера П. Чардиніна.

Серед інших примітних експонатів в музеї є шкіряне пальто і капелюх Глі-

ба Жеглова, якого блискуче зіграв всенародний улюбленець Володимир Ви-

соцький. Відомий факт, що Висоцький знімав деякі епізоди фільму «Місце

зустрічі змінити не можна» як режисер. За розповідями учасників знімальної

групи, у нього це добре виходило. Після цього він міг дебютувати як режисер

фільму «Зелений фургон», але не встиг...