Кривошея В.В., Кривошея І.І., Кривошея О.В. Неурядова старшина Гетьманщини

Подождите немного. Документ загружается.

Похилко Юхим – значковий товариш Ніжинського

полку (1748), мав двір житловий у м. Нових Млинах.

Похильченко Федько – значковий товариш Миргород-

ського полку (1713), входив до куріня Лісницького.

Походун Федір (1752 – ?) – військовий товариш Га-

дяцького полку (1787). Д.: Степанида NN, донька

козака.

Почека Іван Якович (1756 – ?) – службу розпочав 16

січня 1775 р. військовим товаришем Ніжинського

полку. Перекладач Колегії іноземних справ (з

1779.22.12.).

Пошехін Герасим (бл. 1732 – 1788 – ?) – шляхтич,

службу розпочав з 1751 р., сотенний хорунжий (з

1755), осавул сотенний (з 1760), значковий товариш

Київського полку (з 1765), військовий товариш (з

1771). Абшитований військовий товариш (1782), мав

4 підданих, дворянин. Д.: N Василівна Лагода.

Мали сина Івана.

Прасол Василь Васильович – покозачениий шляхтич

гербу «Нечуй», значковий товариш, отримав уні-

версал гетьмана Мазепи на маєтність. Значний вій-

ськовий товариш (1718).

Прасол Іван Іванович – син сотенного старшини, знач-

ковий товариш Ніжинського полку (1788), житель

конотопський. Д.: Варвара NN, донька священика.

Мали синів Михайла, Опанаса, Василя, Прокопа,

доньок Параску, Олену, Євдокію.

Прасол Лаврін Васильович – козак Конотопської сотні,

значковий товариш Ніжинського полку (з 1757),

військовий товариш.

Прасол Яким – абшитований значковий товариш

(1783), мешканець батуринський. Зберігав універ-

сал гетьмана Скоропадського, наданий його прадіду

Василю на греблю Сарнавщину при Конотопі. Д.:

Єфросинія Павлівна Савченко, донька батурин-

ського козака.

Презент Іван (1757 – ?) – військовий товариш Лубен-

ського полку (1787), мав 32 підданих у 1 місті, 2

селах і 1 хуторі. Внесений до ІІ частини родовідної

книги дворян Чернігівського намісництва.

Презент Степан – військовий товариш Київського

полку (1787).

Приблуда Григорій Данилович (1714 – 1763 – ?) – вій-

ськовий товариш (1752 – 1763) в Ніжинському

полку. Продав дідівський город жительці ямполь-

ській Анастасії Миколаївні Санжаці у с. Орловці.

Прибудько Григорій Семенович (? – 1686 – 1716 – ?) –

військовий товариш, мешканець коропський.

Прибудько Семен – з роду Максимовичів, прибув з

Стародубського полку в м. Короп. Там його стали

називати Прибудьком. Військовий товариш.

Привізеон Тимофій (1764 –?) – службу розпочав 21

жовтня 1776 р., військовий товариш Чернігівського

полку (1784.15.12. – 1788 – ?). При справах город-

ничества у м. Березні, мав 16 підданих. Внесений до

ІІ частини родовідної книги дворян Чернігівського

намісництва.

Пригара Василь Андрійович (бл. 1735 – 1789 – ?) –

службу розпочав з 11 листопада 1749 р. військовим

канцеляристом ГВК (був ним до 1759 р.), військовий

товариш (1760–1771), комісар полковий київський

(1762), сотник олешівський (1771–1781), абшитова-

ний бунчуковий товариш у Київському полку (1781 –

1782 – ?), засідатель верхнього Чернігівського зем-

ського суду. Колезький асесор (1786). В Олишівці на

предківських землях мав 16 підсусідків, підданих у

с.Топчіївці – 30, Хотенівці – 1, Березанці – 50. Д.: (?

– 1765 – 1789 – ?) Катерина Григорівна Шрамченко,

донька бунчукового товариша.

Пригара Данило (? – ран. 1789) – службу розпочав 7

січня 1765 р., військовий товариш Київського полку

(з 1770.29.05.), возний Олишівської сотні (1776). По-

лковний хорунжий. Мав 56 підданих.

Пригара Онуфрій Савич (бл. 1721 – 1789 – ?) – службу

розпочав з 13 травня 1735 р. канцеляристом Ніжин-

ської полкової канцелярії, з 5 жовтня 1740 р. вій-

ськовий канцелярист ГВК, військовий товариш

(1757 – 1763 – ?), підсудок земського суду остер-

ського (1764 – 1776 – ?), суддя (1782), бунчуковий

товариш у Київському полку (? – 1782 – ?). У його

володінні 136 спадкових душ в Березенському по-

віті. Мав 13 підданих у с. Галчині Мринської сотні,

29 в Олешівці. Колезький асесор (1787). Д.: (? – 1758

– 1789 – ?) Ганна Григорівна Солонина, донька бун-

чукового товариша.

Пригара Семен – військовий товариш (1715). 1715 р.

його побив хорунжий Седнівської сотні Іван Дави-

дович.

Пригара Семен – значковий товариш Чернігівського

полку (1732).

Пригара Стефан Андрійович – син сотника наказного,

військовий товариш.

Пригара Стефан Андрійович (? – ран. 1776) – значко-

вий товариш Київського полку.

Пригаренко Дмитро – зустрічається серед полкового

товариства у 1691 р.

Придатко Клим (1752 – ?) – військовий товариш Ні-

жинського полку (1788), мав 25 підданих у 1 селі.

Внесений до ІІ частини родовідної книги дворян

Чернігівського намісництва. Д.: Єфросинія, донька

священика.

Придатко Семен (1742 – ?) – абшитований військовий то-

вариш Ніжинського полку (1788). Мав 21 підданого.

Прийма Василь Іванович – козак Козелецької сотні.

Три роки був в польському поході, 2 рази на Ва-

сильківьких форпостах, на редутах у Василькові і

Стайках. Абшитований значковий товариш

(1756.6.12. – 1782 – ?). 1772 р. оскаржив рішення Ки-

ївського гродського суду про образу ним таршов-

ського священника і його дружини.

Прийма Герасим Леонтійович (? – 1780) – значковий

товариш Лубенського полку.

Прийма Леонтій Іванович – службу розпочав 1713 р.

козаком Лубенської сотні. Дві зими сотенним комі-

саром в Лубенській сотні полковій при роботах Пе-

черського замку. Значковий товариш Лубенського

полку (1722–1746). У 1736 р. був висланий за указом

ГВК в Чигриндубровську сотню в похід до березня

1737 р., у 1737 р. – у очаківському поході, у 1738 р. –

у поході при Дністрі. Присягнув з синами Гераси-

301

мом і Петром у 1741 р. Полковий зборщик (1730,

1733). Мав у полковій сотні Лубенського полку у с.

Чудновець 2 піших двори підсусідків козацьких, у

с. Засуллі 2 двори, в його хуторі при урочищі Соло-

ниці на р. Солонці 1 двір, двір житловий у Лубнах, в

якому сам жив. Крім того володів хутором при с. Во-

рониці. Абшитований військовий товариш (1746 –

1766 – ?). 1752 р. ГВС розглядав справу про супе-

речку за гроші між ним як відкупщиком і козаком

Лубенського полку Іваном Барабашем.

Прийма Павло (? – ран. 1747) – значковий товариш Лу-

бенського полку (1735). У Лубнах мав двір найманий.

Прийма Петро Леонтійович – значковий товариш Лу-

бенського полку (? – 1735 – 1747 – ?). Мав у 1740 р.

в Лубнах 2 двори піших убогих козацьких підсусід-

ків, двір житловий, в якому сам жив, хутір за Слі-

породом з 4 найманими людьми, а у 1745 р. – 1 двір

піших убогих підсусідків козацьких, 1 двір у с. За-

суллі, мав хутір з 2 підсусідків, 1747 р. – у Лубнах

двір житловий, у с. Воронинці 2 двори і 3 хати під-

сусідських, хутір при с. Воронинці на 4 двори.

Прийма Сава (? – 1730 – 1775 – ?) – службу розпочав з

1738 р. при Київській полковій канцелярії, значковий

товариш (з 1746). У 1762 р. полковий комісар, 1772 р.

абшитований. Жив у с. Красному Басанської сотні, де

мав 8 підданих. Д.: Марина Максимівна Філонова (?

– 1735 – 1775 – ?), донька значкового товариша.

Прийма Сава Савич (1750 – 1780 – ?) – син значкового

товариша, службу розпочав 15 січня 1764 р. полковим

канцеляристом, з 1 січня 1771 р. значковий товариш,

з 21 січня 1774 р. військовий товариш. У 1774–1779 рр.

був у турецькому поході. Д.: N Степанівна Сичевська,

донька значкового товариша Київського полку.

Прийма Стефан Андрійович (1726 – ?) – син сотника

маяцького, служив з 1743 р. в третьому охочекомон-

ному Часниковому полку, писарем сотенним ком-

панійським (1744–1752), на цей чин мав ордер, але

загубив у поході 1751 р. У 1754 р. обраний в сотні Ма-

яцькій отаманом. Значковий товариш (1755 – 1763

– ?). Ордер на значкового товариша отримав 12

квітня 1755 р., полковий комісар полтавський (1759).

Приказний Іван – значковий товариш Полтавського

полку (1773).

Приказний Пантелеймон – абшитований значковий

товариш Полтавського полку (? – 1763 – 1773), аб-

шитований військовий товариш (з 1773). Мешка-

нець полтавський. Мав маєтність в Полтавському

повіті (27 підданих).

Приказний Федір – отаман сотенний 2-ї полкової сотні

(? – 1762 – 1765), значковий товариш Полтавського

полку (1773).

Прилипка Артем (1758 – ?) – військовий товариш Га-

дяцького полку (1788). Д.: Гафія N Бакута, донька

сотенного осавула рашівського.

Прима Антін (? – ран. 1779) – абшитований значковий

товариш Прилуцького полку (1772). Д.: Феодосія

Петрівна Довга, донька козака с. Дмитрівки Крас-

ноколядинської сотні.

Приходник Семен (1763 – ?) – абшитований військо-

вий товариш Чернігівського полку (1788). Внесений

до ІІ частини родовідної книги дворян Чернігів-

ського намісництва.

Прищепа Юхим – значковий товариш Чернігівського

полку, власник с. Гусинки, абшитований військо-

вий товариш (1750), мав житловий двір у с. Гусинці

Роїської сотні.

Прожика Гаврило Федорович – син абшитованого сот-

ника, бунчуковий товариш (1787). Мав 45 піданих в

Стародубі.

Прожика Григорій Ярмолович – сотник погарський (?

– 1678.05. – 1680.03. – ?), (? – 1691.05. – 1693.10. –

?). 11/30 січня 1689 р. як військовий товариш отри-

мав універсал Мазепи про підтвердження прав на

заняття греблі і побудову млина на р. Бозькій.

Прожика Ілля Федорович – син абшитованого сот-

ника, військовий товариш (1787).

Прозорський Семен (1753 – ?) – абшитований значко-

вий товариш (? – 1784 – 1790 – ?). Внесений до І

частини родовідної книги дворян Ніжинського по-

віту Чернігівського намісництва. Підданих не мав.

Д.: Домна NN, донька козака. Дітей не мали (1790).

Прокопенко Іван – значковий товариш ГВА (1782),

мав володіння в Остерському повіті.

Прокопенко Іван Прокопович (? – 1718 – 1775 – ?) –

значковий товариш Прилуцького полку (1740). Д.:

(1775) Уляна Тимофіївна Скоропадська, донька бун-

чукового товариша.

Прокопенко Прокіп Онисимович – значний військовий

товариш. Основоположник роду Прокопенків. Знач-

ковий товариш (1740). Його нащадок Прокопенко

Іван Іванович (1737 – ?) був козаком с. Голюнки.

Прокопенко Федір – військовий товариш (1775), меш-

канець бориспільський. Д.: NNN (? – ран. 1775),

мали синів Івана (1744 – ?), Петра (1751 – ?), Олек-

сія (1754 – ?).

Прокопенко Федір – козак баришівський, отаман горо-

довий (? – 1739 – ?), значковий товариш Переяслав-

ського полку (1746 – 1751 – ?), мав у Баришівці двір

житловий і шинок. Д.: N Йосипівна Довгаленко,

донька Йосипа Догаленка і Марії Киселівни, мала

спадкові володіння в Баришівці: двір з землею на 257

днів, який дістався її батькові від батька у 1676 р.

Прокопенко Яків (1758 – ?) – військовий товариш Га-

дяцького полку (1788). Мав 7 підданих в одному

місті (1788). Рішенням Чернігівського намісниць-

кого дворянського зібрання визнаний дворянином

і внесений до ІІ частини родовідної книги дворян.

Д.: Євдокія NN, донька священика.

Прокопович Євстафій – міщанин прилуцький. Мав

хутір під Прилуками (1732). Значковий товариш

Прилуцького полку (? – 1744 – 1757 – ?). У 1744 р.

захопили їх землі і побили майор Ландміліційного

полку Михайло Тихонов і його пасинки Яків та Іван

Тарнавські. Війт прилуцький (1746).

Прокопович Захар (? – 1710 – 1729 – ?) – значковий

товариш (1719), бунчуковий товариш. У 1721 р. от-

римав гетьманський універсал на с. Обечів.

Прокопович Петро Захарович (1730 – ?) – військовий

товариш у Стародубському полку (? – 1767 – 1783 –

?), йому належав на р. Петринці млин Малинський.

302

Мешканець с. Тарасівки. Д.: Ганна Петрівна Буто-

вич, власниця с. Тарасівки, вдова значкового това-

риша Миколи Васильовича Мокрієвича.

Прокопович Степан Захарович (1723 – 1790 – ?) – службу

розпочав з 1734 р., військовий канцелярист ГВК, вій-

ськовий товариш Прилуцького полку «за службу його

дідом Семеном Федоровичем у чині асавульства і обоз-

ничества полкового прилуцького і батьком його Заха-

ром Прокоповичем в числі бунчукових товаришів і

ним самим з 1739 по 1742 рр. служби» (1742.11.02. –

1767 – ?). У 1747 р. здійснив напав на приїзджий двір

хорунжого полкового Антіна Маценка в Прилуках,

розгромив його і пограбував майно. 19 червня 1756 р.

на нього подав скаргу бунчуковий товариш Петро Гор-

ленко за вивезення сіна із сінокосів біля с. Заїзд по-

лкової сотні. 16 грудня 1756 р. призначений наказним

сотником Іваницької сотні. Мав 5 посполитих у хуторі

поблизу с. Товкачівки (1762). Комісар Прилуцького

полку (1762). В грудні 1764 р. житель толкачівський

Петро Плясецький скаржився на нього за захоплення

майна та грошей. Титулярний радник у відставці

(1788), мав 268 підданих у 2 селах, 1 слободі, 1 «дє-

рєвнє» і хуторах Прилуцького повіту (1788). Д.: Наста-

сія N Березанська, донька військового товариша.

Прокопович Федір Степанович (1758 – ?) – абшитова-

ний військовий товариш Прилуцького полку (1788).

Д.: Ганна N (Матвіївна ?) Домонтович, донька бун-

чукового товариша. Мали доньку Марію (1782 – ?).

Прокоф’єв Іван – військовий товариш Ніжинського

полку (1782). Мешканець коропський. Д.: Пелагея

Іллівна Лайкевич, донька значкового товариша.

Проскура Андрій Степанович – службу розпочав з 1 ве-

ресня 1744 р. в Миргородській полковій канцелярії,

підканцелярист (з 16 грудня 1752), канцелярист по-

лковий (з 1 листопада 1753), писар сотенний (з 4 лис-

топада 1760), значковий товариш (з 15 грудня 1766),

військовий товариш (1788). Мав 4 підсусідків в ху-

торі у вершині р. Богачки. Д.: NNN, донька козака.

Проскура Іван Андрійович (1761 – ?) – син військового

товариш. Службу розпочав 22 листопада 1774 р.,

значковий товариш Миргородського полку (2 лю-

того 1781 – 1783 – ?).

Проскура Микола Андрійович (1763 – ?) – син військо-

вого товариша. Службу розпочав 22 листопада 1774

р., значковий товариш Миргородського полку (2

лютого 1781– 1783 – ?).

Проскура Опанас Андрійович (1760 – ?) – син військо-

вого товариш. Службу розпочав 22 листопада 1774

р., значковий товариш Миргородського полку (2

лютого 1781– 1783 – ?).

Проскура Роман – сотник богацький Миргородського

полку. Брав участь в прутському поході. Значний

військовий товариш, у травні 1708 р. купив у бо-

гацького жителя Остапа Петренка ліс.

Проскура Семен (? – 1774 – ?) – службу розпочав з 1755

р., значковий товариш Миргородського полку (з 15

грудня 1766). Д.: NN Фальчевська, донька військо-

вого товариша.

Проскура Сидір – значковий товариш Миргородського

полку (1766).

Проскурненко Іван – значний військовий товариш

Полтавського полку (1715).

Проскуров Микита Павлович (1749 – ?) – військовий

товариш (1783), повітовий стряпчий конотопський.

Мав 5 підданих в м. Конотопі. В його родоводі від-

значалося, що прадід Іван у 1674 р. був підчашим, а

прапрадід Федір земським писарем і послом на

сейм. Д.: Горпина Луківна Парпур, донька значко-

вого товариша.

Просяницький Іван Федорович – значковий товариш

Переяславського полку (? – 1732 – ?), отаман горо-

довий переяславський (1738 – 1754).

Протопопенко Йосип – значковий товариш Мирго-

родського полку (1742).

Протченко Петро – значковий товариш Переяслав-

ського полку (1774 – 1780 – ?), одружений з донь-

кою козака.

Протченко Юрій Васильович (1736 – ?) – грек, бурмістр

ніжинський (1779), військовий товариш (1772 – 1784

– ?), титулярний радник (1787). Мав 57 підданих у с.

Великій Кошелівці і хуторі (1787). Д.: Тетяна Іва-

нівна Голюнка, донька значкового товариша.

Прохорович Антін Михайлович (? – 1625 – ран. 1767)

– син сотника бубнівського, служив у Сербському

гусарському полку, потім значковий товариш Пе-

реяславського полку (? – 1741 – 1761 – ?). Мав двір і

підсусідків у с. Прохорівці Бубнівської сотні (1

піший), в Яготинській сотні на хуторі 5 піших під-

сусідків. Д.: Марія Йосипівна Павленко (? – 1736 –

1761 – ?), донька сотника яготинського.

Прохорович Гнат Данилович – син значкового товариша,

значковий товариш Переяславського полку (1767).

Прохорович Данило Михайлович – син сотника бубнів-

ського, в службі з 1708 р., брав участь в боях під По-

лтавою (1709), значковий товариш Переяславського

полку (1735–1757). Мав житловий двір при його ху-

торі в Яготинскої сотні, при ньому 5 дворів найманих

людей, двір і підсусідків у с. Прохорівці Бубнівської

сотні (1 кінний, 1 піший). в с. Сушках 1 піший підсусі-

док (1750). 28 листопада 1757 р. написав заповіт. Д.: 1)

NN Костюк, її рідний брат Тимофій Костюк (1692 –

1767 – ?), козак бубнівський. У 1660 р. їх бабці Марії

Мойсеїсі і батьку Ясі (Яну?) полковник канівський

Іван Лизогуб надав луку біля Прохорівки. 2) Наста-

сія Федорівна Кохна (? – 1738 – 1766 – ?), донька знач-

кового товариша, 25 квітня 1766 р. написала заповіт.

Прохорович Дмитро Михайлович (1701–1761) – син

сотника бубнівського, навчався в класі поетики

КМА (1727). Службу розпочав з 1730 р., значковий

товариш у Переяславському полку, хорунжий по-

лковий переяславський, бунчуковий товариш (1743,

без універсальний; 1747.6.06. – 1751 – ?), абшитова-

ний бунчуковий товариш (? – 1758 – 1761). Мав двір

житловий, 2 шинки та підсусідків у с. Прохорівці

Бубнівської сотні в 1750 р. 9 кінних і 7 піших, у Зо-

лотоніській сотні при хуторі на р. Кропивній 3

двори найманих людей та 2 кінних підсусідків.

Прохорович Овсій Данилович – син значкового това-

риша, значковий товариш Переяславського полку

(1767).

303

Прохорович Павло Данилович (1714 – 1783 – ?) – син

значкового товариша, значковий товариш Переяс-

лавського полку (1761–1772), судився з дядьком Ан-

тіном за хут. Остапівський в Яготинської сотні,

називав рідним дядьком козака бубнівського Тимо-

фія Костюка. Йогог тітка Настасія Білокриницька,

козачка Басанської сотні, у 1758 р. продала племін-

нику значковому товаришу Павлу Прохоровичу

частину пустого плецу в Переяславі за 16 рублів.

Прохорович Петро Данилович – син значкового това-

риша, з шляхетства, Служив з 16 листопада 1758 р.,

з 1763 р. полковий канцелярист, значковий това-

риш Переяславського полку (1764 – 1780 – ?). Вій-

ськовий товариш (1787). Мав в с. Прохоровці

Бубнівської сотні 9 підданих, а також підданих у с.

Кохнівці і на хут. Шрамківському.

Проценко Дмитро (? – ран. 1726) – козак батурин-

ський, мав млин в одне коло. Військовий товариш

Ніжинського полку

Проценко Іван Степанович (1751 – ?) – син священика

сосницького, військовий товариш Чернігівського

полку (1778). Д.: Христина N Янович, донька титу-

лярного радника.

Проценко Роман – гонець гетьманський до Москви

(1686, 1688, 1694), військовий товариш (? – 1688 –

1694 – ?).

Проценко Юхим – військовий товариш Прилуцького

полку (1778), мешканець ічнянський.

Прочай Василь (1747 – ?) – військовий товариш При-

луцького полку (1788). Разом з братом Іваном мав

57 підданих. Рішенням Чернігівського намісниць-

кого дворянського зібрання визнаний дворянином

і внесений до ІІ частини родовідної книги.

Прочай Іван (1761 – ?) – козак виборний м. Іваниця (1777),

військовий товариш Прилуцького полку (1788)

Прутченко Григорій Олексійович (1748 – 1788.5.07.) –

службу розпочав у полковій канцелярії з 1764 р. З

1767 р. полковий канцелярист, з 1770 р. військовий

канцелярист, з 1772 р. військовий товариш, з 1779 р.

– полковий осавул, осавул полковий київський

(1780.10.09. – 1782). Прем’єр-майор (1788). Д.: Те-

тяна Єлисеївна Січкарь, донька писаря Ніжин-

ського повітового суду.

Прутченко Олексій Степанович (? – 1722 – ран. 1764) –

значковий товариш Київському полку (? – 1740),

військовий товариш (1740 – 1748 – ?). Житель м.

Козельця (1742). Його кумом через сина Івана був

полковий суддя Федір Война. Д.: Ганна NN.

Прутченко Петро – абшитований значковий товариш

Київського полку (1782).

Прутянул Федір Іванович – син полкового хорунжого

київського, онук полкового обозного київського Ха-

ненка, значковий товариш Київського полку (1741).

Прядко Трохим (1750/1755 – ?) – з різночинців, службу

розпочав з 1776 р., значковий товариш Лубенського

полку (з 1 жовтня 1779 р.), військовий товариш

(1778.11.11. – 1787 – ?). Мав 22 підданих в Ромнах.

Внесений до ІІ частини родовідної книги Чернігів-

ського намісництва. Д.: Пелагея N Тенденикова,

донька пушкаря.

Псел Василь – значний військовий товариш Полтав-

ського полку. Д.: Євдокія N Жук, донька значного

військового товариша, племінниця Федора Жученка.

Псел Михайло Григорович – син сотника, службу розпо-

чав з 1760 р. і значковий товариш, полковий старшина

запорізький (1763–1766), військовий кантаржій (1766–

1771), сотник малоросійський (1771–1772), поручик

(1772–1775), сотник остерський (1775 – 1779 – ?). Мав 1

підданого у с. Протопопівці Стародубського полку.

Псел Петро Григорович – канцелярист ГВК (1759–1779).

Сотник шаповалівський (1779.18.05. – 1782), бунчу-

ковий товариш (1782.30.09. – 1797). Д.: Феодосія Іва-

нівна Лазаревич, донька значкового товариша.

Псел Федір Григорович – син сотника, службу розпочав

з 1755 р., військовий канцелярист з 4 березня 1757

р., військовий товариш у Стародубському полку (з

19.08.1765), бунчуковий товариш (з 22.09.1774 –

1781 – ?). Мав в сс. Злобі, Протопопівці і д. Гутки

Новгородської сотні 46 хат підданих, наданих цар-

ською грамотою, у с. Артемівці 1-ї полкової сотні –

13 куплених хат. Мав приїзджий двір у м. Погарі. Д.:

Ганна Андріївна Силевич, донька бунчукового то-

вариша. Мали синів Василя і Степана, доньок Ме-

ланію, Параску, Ірину, Олену.

Пташенко Михайло (1748 – 1788 – ?) – абшитований

військовий товариш Лубенського полку (1788). Рід

внесений до VI частини родовідної книги дворян

Чернігівського намісництва. Д.: Ганна NN, донька

козака.

Пташенко Опанас (1758 – 1788 – ?) – абшитований вій-

ськовий товариш Лубенського полку (1788). Рід

внесений до VI частини родовідної книги дворян

Чернігівського намісництва. Д.: Тетяна NN, донька

козака.

Пугачевський Григорій – військовий товариш (1683).

Пугачевський Ілля Трохимович – писар сотенний по-

чепський (? – 1710.07. – ?), значковий товариш Ста-

родубського полку (? – 1727 – 1735 – ?). У 1735 р. жив

у Почепській сотні. Священик почепський Данило

захопив у нього сіножать і вирубав гай в Новгород-

ські сотні. Мав володіння у с. Чопове – 3 двори ма-

логрунтових і підсусідків. Священик. Д.: (1704) N

Степанівна Улізько.

Пугачевський Федір – товариш Стародубського полку

(1688). Купив двір у жителя горянського Семеченка.

Пузика Кіндрат – військовий товариш Чернігівського

полку (1671), продав свій дім в Чернігові міщанину

Павлу Клевцевичу. Кiндрат, Iван та Григорiй Пузики

продали свої володiння у с. Олсоховцi «с людьми и

угодьями» сотеному хорунжому Леонтiю Климовичу.

Пулинець Кузьма – значковий товариш Київського

полку (1784).

Пурис Олексій – військовий товариш Ніжинського полку.

Пурис Федір Олексійович – син військового товариша,

військовий товариш Ніжинського полку.

Пустота Дем’ян Семенович (1749 – ?) – військовий то-

вариш Чернігівського полку (? – 1781 – 1782 – ?), ти-

тулярний радник у відставці (1788). Мав у

Чернігівському повіті 25 хат підданих (1782), 213

підданих у власному його с. Баклановій Муравейці

304

Чернігівського повіту. Внесений до ІІ частини ро-

довідної книги дворян Чернігівського намісництва.

Д.: Софія Андріївна Войцехович, донька бунчуко-

вого товариша.

Пустота Семен Іванович – значковий товариш (1743),

житель с. Бакланової Муравейки. Військовий това-

риш (? – 1744 – 1754 – ?). «Управитель» дому гра-

фині Наталії Розумовської. 1754 р. купив двір у

Чернігові у міщанина Стефана Пісковського. Д.: 1)

(з 1744.21.09.) Олена Миколаївна Тризна, донька

бунчукового товариша. 2) NNN.

Пухович Іван – товариш Глухівської сотні, військовий

товариш Ніжинського полку за його служби

(1.07.1743 – 1756 – ?). Мав двір у Глухові, у 1751 р.

був при будівництві Троїцького собору в Глухові.

Пучковський Євстафій Федорович – військовий това-

риш (1703).

Пучковський Максим Степанович – підканцелярист

Стародубської полкової канцелярії (? – 1726 – ?).

1729 р. жителі с. Горяни Бакланської сотні відмови-

лись відбувати йому з Павлом Пучковським під-

данство. Значковий товариш (? – 1729 – 1749 – ?).

Брав участь в проведенні Генерального слідства про

маєтності Стародубського полку.

Пучковський Микита Федорович – військовий това-

риш Стародубського полку (? – 1682 – 1683 – ?).

Мешканець с. Ковальова.

Пучковський Павло Степанович – 1719 р. разом з Мак-

симом Пучковським отримали універсал на с. Го-

ряни. П’ять років був у низовому гилянському

поході. Значковий товариш (1729), вів майнові су-

перечки з жителями полку (1720 – 1731). 1732 р.

разом з братом Максимом продав с. Агоряни Анд-

рію Павловичу Гудовичу.

Пучковський Степан Федорович – військовий това-

риш (1703), наказний сотник бакланський (1706),

хорунжий полковий стародубський (1709 – 1710).

Володів с. Агарянами. Д.: (1706) Марія Дмитрівна

N, в другому шлюбі за значковим товаришем Ми-

хайлом Добрянським.

Пучковський Федір – військовий товариш Стародуб-

ського полку (? – 1675 – – ?). У березні 1675 р. геть-

ман Самойлович направив його до Москви з

звісткою про татарську загрозу під Лубнами. Знач-

ний військовий товариш (? – 1688 – 1689 – ?). От-

римав лист Мазепи на сільце Орянці в ключі

Почепському в заміну с. Слободки Буда. Це під-

твердив універсалом стародубський полковник Ти-

мофій Олексійович (8.03.1688).

Пушкар Яків – значковий товариш Прилуцького полку

(1734).

Пушкаренко Іван Мартинович «Коломак» (? – 1659 –

1723 – ран. 1732) – вірогідно, він був засновником

с. Івашки. Отаман івашківський (? – 1688 – ?), у

1699 р. жив у Полтаві. Значний військовий товариш

(1702), отаман городовий полтавський (1718). Мав

хутір поблизу с. Івашок 2-ї полкової сотні. Д.: (1702)

N Романівна Чорна, донька осавула полтавської по-

лкової артилерії.

Пушкаренко Кирик Мартинович (? – 1624 – 1676.12. –

?) – у полковому товаристві полтавському (? – 1649

– ?), полковник полтавський (1658.10. – 1658.11.;

1659.04. – 1659.07.), отаман городовий полтавський

(1676.11. – 1676.12.), знатний товариш Полтавського

полку (1675.12.). Д.: (1673) Явдоха (чи не Григорівна

Витязенко ?).

Пушкаренко Роман Федорович (1719 – ?) – син пуш-

каря, який служив під командою полковників Зе-

ленського, Свічки, Марковича, повернувся з

сулацького походу і помер. Службу розпочав з 1734

р. виборним козаком Роменської сотні, брав участь

у боях на Гайман-долині. З 1746 р. був артилерій-

ським служителем, 17 років отаман полкової арти-

лерії. Значковий товариш (з 1761).

Пушкаренко Стефан – у полковому товаристві по-

лтавському (? – 1649 – ?).

Пушкаренко-Овсієнко Артем (? – 1680 – 1737 – ?) –

шляхтич гербу «Остоя». З 1718 р. значковий това-

риш, проживав у с. Запольських Халеєвичах Старо-

дубського полку. У 1720 р. згаданий як значний

військовий товариш.

Пушкаренко-Овсієнко Василь Артемович (? – 1700 –

1751 – ?) – значковий товариш Стародубського

полку (1716 – 1751 – ?) Мав маєтність у с. Заполь-

ських-Холеєвичах.

Пушкаренко-Овсієнко Іван – службу розпочав з 1746

р., писар сотенний, абшитований у 1781 р. значко-

вим товаришем.

Пушкаренко-Овсієнко Іван Артемович – значковий

товариш Стародубського полку (1716 – 1751 – ?).

Пушкаренко-Овсієнко Йосип – значковий товариш

Стародубського полку (? – 1735 – ?).

Пушкаренко-Овсієнко Овсій Артемович – значковий

товариш Стародубського полку (? – 1735 – ?).

Пушкаренко-Овсієнко Петро – значковий товариш

Стародубського полку (? – 1735 – ?).

Пушкаренко-Овсієнко Степан (1737 – 1783 – ?) –

службу розпочав з 1755 р., в званні військового то-

вариша в Стародубському полку (1776 – 1783 – ?).

Був у турецькому поході в ІІ армії, бажав перейти у

1783 р. на цивільну службу. Проживав у с. Риково.

Пушкаренко-Овсієнко Федір (1749 – 1783 – ?) –

службу розпочав з 1764 р., в званні військового то-

вариша в Стародубському полку (1776 – 1783 – ?).

Був у турецькому поході в ІІ армії, бажав перейти у

1783 р. на цивільну службу.

Пушкаренко-Овсієнко Хома Васильович (бл. 1734 –

бл. 1796) – значковий товариш (1755 – 1783), 28 лю-

того 1783 абшитований корнетом. 10 серпня 1796 р.

написав заповіт. Д.: (1762) Тетяна Андріївна Дави-

дович, донька значкового товариша.

Пушкар-Решинський Григорій (? – ран. 1743) – рiд ко-

ристувався гербом «Огончик». 1726 р. мешкав у с.

Пушкарях. Значковий товариш (? –1739 – 1741 – ?) в

Любецькій сотнi Чернігівського полку. Д.: Євдокія

Куприянівна N. Володіння значкової Григорієвої

Пушкарьовської у 1740 р. в Любечі 3 двори підсусід-

ків, у с. Високині 3 двори, в д. Пушкарях 1 двір і її

хутір при д. Пушкарях (1739). Вдова Євдокія Пушка-

рьовська мала житловий двір у с. Пушкарях у 1747 та

305

Рабус Артем – значковий товариш Чернігівського

полку (1732/1738 – ?).

Рабус Павло – значковий товариш Чернігівського полку

(1721–1737). Був на канальних роботах (1721) і Коло-

маку (1723). У 1739 р. звільнений через хворобу. Аб-

шитований значковий товариш Чернігівського

полку (1737 – 1747 – ?), володів у с. Куликівці Город-

ницької сотні приїзджим і шинковим дворами.

Рабус Ярема Павлович (1731 – 1780 – ?) – службу роз-

почав з 1760 р., значковий товариш Чернігівського

полку (1760 – 1780 – ?). Мав 6 підданних (Седнів-

ська і Городницька сотні – у с. Куликівці). В походах

не був. Д.: NNN, донька козака. Мав малолітніх двох

доньок і сина (1780).

Рабуха Кузьма – козак полтавський (1649), товариш

полку Полтавського (1665), на уряді полтавському.

Рагозін-Лібен Петро Олександрович – військовий то-

вариш (1793). Д.: Степанида Євстафіївна Яворська.

Радецький Леонтій Стефанович (1729 – 1788 – ?) –

службу розпочав з 1747 р., значковий товариш (з 1751),

абшитований значковий товариш (з 1759.23.01.). 18

листопада 1771 р. звільнений від несення козацької

служби. Мав 1 двір підданних у с. Бобруйках. В його

«сказці» 1761 р. вказано, що він з Козелецької сотні.

Внесений до ІІ частини родовідної дворянської книги

Чернігівського намісництва по Березенському повіту

(1788). Д.: Ганна N Бублик, донька старшинська.

Радилов Гаврило (? – ран. 1737) – значковий товариш,

мав двір у с. Петрівцях.

Радиславський Іван (1760 – ?) – шляхтич, службу роз-

почав з 1776 р. полковим підканцеляристом, потім

канцеляристом в Київському полку, значковий то-

вариш (1778.9.02. – 1779 – ?). Л.Окиншевич відзна-

чив, що він був найбагатшим серед значкових

товаришів у Київському полку. Мав 105 підданних у

с. Чмирянці Ічнянської сотні Прилуцького полку.

Лейб-гвардії Ізмайлівського полку каптенармус (з

1781). Поручик у відставці (1788). Рішенням Черні-

гівського намісницького дворянського зібрання ви-

знаний дворянином і внесений до ІІ частини

родовідної книги. Д.: (1785) Фекла Байгарева,

донька прапорщика.

Радич Іван Пантелеймонович (? – ран. 1730) – бунчу-

ковий товариш, власник с. Буянки і Москалів. Д.:

NNN (? – 1712 – 1730 – ?).

Радич Клим (? – 1662 – 1702 – ран. 1730) – військовий

канцелярист (? – 1688.16.09. – 1690.16.09. – ?). 3 бе-

резня 1690 р. отримав жалувану грамоту царя з під-

твердженням гетьманського листа (1689 р.) на

володіння с. Карасилівкою і млином на Козелець-

кій греблі. 3.03.1690 р. Військовий товариш (1702).

Д.: (1687) Марія N Лебідь (бл. 1662 – 1737.19.02.), У

1730 р. володіла с. Красилівкою.

Радич Михайло Іванович – бунчуковий товариш у Чер-

нігівському полку (? – 1730 – 1734 – ?).

Радич Пантелеймон Іванович (? – 1655 – 1709 – ран.

1717) – військовий канцелярист ГВК (? – 1676.09. –

?). Посланець гетьмана Самойловича до Москви із

звісткою про підкорення Дорошенка. Від якогось із

тестів отримав лісок поблизу с. Москалів. Полковий

суддя чернігівський (? – 1685 – ?), значний військо-

вий товариш (1687 – 1709 – ?). Отримав гетьман-

ський універсал на сельце і млин на р. Снові в клетце

Михайла Речицького. Мав два борошні кола на р.

Снові, що раніше належали седнівському міщанину

Михайлу Речицькому. Купив у Лежайської (уроже-

ної Сташевської) с. Буянку в Роїській сотні. Опіку-

нами своїх дітей поставив Василя Борковського та

Івана Скоропадського. В липні 1701 р., виступаючи у

військовий похід, склав тестамент. Д.: 1) N Олек-

сандрівна Яхимович, донька полкового обозного

чернігівського. Як придане принесла роду батьків-

ський млин на р. Стрижні. 2) NNN. Можливо, вдова

Василя Ігнатовича. Пізніше вказувалось стосовно

млину на р. Стрижні, щоб Пантелеймону «нихто из

сродников Многогрешного никакие перепоны чи-

нить не дерзали». 3) (1701) Наталія Василівна Рос-

сохацька. Її мати проживала в Києві.

Радич Степан Пантелеймонович (? – 1690 – 1739 – ран.

1741) – після смерті батька – військовий товариш

Чернігівського полку (1713 – 1717 – ?), значковий то-

вариш (? – 1725 – 1739 – ?), житель с. Сахнівки. Брав

участь в походах до Києва (1713), під Гадяч (1716), на

канальні роботи (1723). Мав у д. Москалі 3 малогрун-

тових, 1 убогого у сотні Любецькій (1732). Д.: Євдокія

NN. Мала у с. Сахнівці чотири двори посполитих і

двір, в якому проживала сама. Зиск від неї і її доньки

Ганни на значкового товариша Федора Римшу за не-

повернення заложеного ними маєтностей.

Радич Тиміш (? – 1651 – 1709) – вийшов з Правобережжя

(можливо, з Канева). Разом з Лизогубом і Кандибою

склали на Конотопщині сильну групу. «Обиватель

конотопський « (1681), купив ліс під Конотопом

разом з Лизогубом, що може свідчити про його ро-

динні зв’язки з останнім. Можливо, на правобережжі

був полковим суддею, бо вже у 1681 р. входив до

складу генерального суду. Після коломацого перево-

роту суддя полковий чернігівський (? – 1687 – ?). Був

в обох кримських походах і за це від Мазепи отримав

с. Гирявку Корибутівської сотні. Військовий товариш

(1689). Д.: Меланія Іванівна Ніс, донька прилуцького

полковника, вдова Бистрановського.

двір окремий житловий мав її син Іван Пушкарьов-

ський. 1753 р. мешкала у с. Петрушині, потім у Лю-

бечі і 8 січня 1764 р. склала заповіт, за яким майно

заповіла дітям і дружині сина Івана, доньці Євдокії з

зятем Гаврилом, а сина Івана спадку позбавила.

Пушкар-Решинський Іван Григорович – 1747 р. син

продав частину Пушкеревського «грунту» i млин «с

тремя камнями» любецькому сотнику Василю Си-

личу. Значковий товариш Чернiгiвського полку (?

– 1747 – 1764 – ?). Д.: Марія NN.

306

307

Радич Тимофій (? – 1660 – 1709) – вийшов з Правобе-

режжя. Разом з Лизогубом і Кандибою склали на

Конотопщині сильну групу. «Обиватель конотоп-

ський» (1681). Був в обох кримських походах і за це

від Мазепи отримав с. Гирявку Корибутівської

сотні. Військовий товариш (1689). Очолював полк

запорожців (1500 козаків) під Бихів. Значний вій-

ськовий товариш (1708), деякі маєтності у нього

були відібрані гетьманом Мазепою. Гетьман Скоро-

падський 21 грудня 1708 р. в Лебедині повернив

йому ці володіння з повагою до того, «что он от на-

шествия неприятельского шведского не малую в

субстанции своей понес руину и убыток». Д.: Мела-

нія Іванівна Ніс, донька прилуцького полковника,

вдова Івана Бистрановського.

Радич Федір Степанович (бл. 1707 – 1789.29.07.) – знач-

ковий товариш Чернігівського полку (1735–1789).

Мав двір (1741), 6 дворів (1740), 1 посполитого, жит-

ловий двір (1743), 1 двір посполитих (1747) у с. Сах-

новці Седнівської сотні. Мав 20 підданих в

Березинському повіті. Д.: Катерина NN, донька

старшинська. Мали синів Григорія, Івана, Якова,

Федора, Герасима.

Радкевич Казимир – військовий товариш Чернігів-

ського полку (1676), гонець гетьманський до Мос-

кви (1676).

Радченко Андрій – значковий товариш Миргород-

ського полку, не отримав російського чину (1788).

Радченко Гаврило (1760 – ?) – син осавула полкової ар-

тилерії, службу розпочав канцеляристом 10 серпня

1771 р., значковий товариш (з 11 лютого 1775), воло-

дів хутором в Хорольській сотні. Мав 75 підданних

чоловічої статі (1783).

Радченко Дем’ян (1738 – 1783 – ?) – службу розпочав з

11 лютого 1775 р. значковим товаришем Миргород-

ського полку.

Радченко Іван Пилипович – шляхтич гербу «До-

брова». Військовий товариш Лубенського полку (?

– 1784 – 1790 – ?), мав 133 спадкових підданих у Ро-

ненському повіті. Д.: Марія NN, донька козака.

Радченко Ілля (1733 – ?) – шляхтич, службу розпочав

20 квітня 1758 р., значковий товариш Миргород-

ського полку (з 11 лютого 1775). Мав 76 підданних

чоловічої статі (1783).

Радченко Кирило – зборщик Київського полку (1740),

значковий товариш Київського полку (1755).

Радченко Роман – значковий товариш (Прилуцького

полку 1740), житель с. Грицівки.

Радченко Степан – військовий товариш Чернігівського

полку.

Радченко-Букринський Карпо (1751 – ?) – син ко-

зака, службу розпочав з 1769 р., значковий товариш

Прилуцького полку (1774 – 1781 – ?), абшитований

значковий товариш (1787). Д.: Домна NN, донька

священика.

Райпольський Микита (? – ран. 1756) – значковий то-

вариш Чернігівського полку (? – 1741 – 1743 – ?),

військовий товариш. Мав двір, млин-вешняк «о ед-

номъ колъ« (1726), на ровчаку, «который нынъ за

неимуществомъ воды запустел и впустъ состоитъ»

(1742), посполитих у с. Буянках 12 дворів Роїської

сотні, двір у с. Сахновці Седнівської сотні, мав у с.

Буянках 10 дворів посполитих (1741), у с. Сахновці 3

посполитих та житловий двір (1743). Д.: Катерина

Іванівна Радич, донька бунчукового товариша. 1759

р. на неї скаржився Хома Данич за 30 карбованців.

Райпольський-Радич Іван Микитович (1737 – ?) – ГВК

розглядала справу про його намагання уникнути

служби рядовим козаком. Житель с. Буянки Роїської

сотні. Абшитований військовий товариш Чернігів-

ського полку (1788). Мав 16 підданих у одному селі.

Райчук Семен (1745 – ?) – з різночинців. Службу розпочав

1 березня 1773 р. значковим товаришем, військовий

товариш Лубенського полку (1779.20.05. – 1782 – ?).

Рак Василь (1769 – ?) – службу розпочав з 16 серпня

1783 р. значковим товаришем Миргородського

полку. Дворянин.

Рак Григорій (1767 – 1783 – ?) – значковий товариш

Миргородського полку (з 1783.1.01.).

Рак Іван (1770 – ?) – службу розпочав з 1783 р. значко-

вим товаришем Миргородського полку.

Рак Іван Сидорович (1762 – 1783 – ?) – службу розпочав з

28 березня 1776 р., значковий товариш Миргород-

ського полку (1781.13.08. – 1783 – ?). Мав 8 підданних.

Рак Михайло – значковий товариш Миргородського

полку (з 1783.16.01.).

Ракицький Ярмола (1747 – 1783 – ?) – служив з 1765 р.,

військовий товариш (1782 – 1787 – ?) у Стародуб-

ському полку, у походах не був, бажав продовжити

військову службу у 1783 р. Житель стародубський,

мав 14 підданих в хуторі Даньковському. Д.: Євфи-

мія NN, донька шляхтича. Мали синів Осипа і Кор-

нила, доньок Ганну, Дарію, Параску, Настасію.

Ракович Андрій Павлович (? – ран. 1744) – військовий

канцелярист (1722), бунчуковий товариш (1727–

1735). Поселив с. Татарівку. У 1739 р. хворий на рак

і раніше поранений в ногу в польському поході. Д.:

Уляна Василівна Канієвська-Оболонська (? – 1725 –

1758 – ?), донька сосницького сотника. У 1744 р. на

її хутір в Монастирищанській сотні напав і захопив

майно Іван Тарнавський. У 1747 р. вона з сином за-

хопила орні та сіножатні землі козаків с. Петрівки і

мала намір привести цих козаків на чолі з Стефа-

ном Мовчаном собі в підданство. У 1747 р. захопила

хліб, вирощений з десятини на її землі Прокопом

Комісаренком, Кирилом Пінчуком через те, що

вони перейшли в підсусідство не до неї, а до дворя-

нина Любистка. Її староста Григорій Жуковський

захопив худобу у Омеляна Сотника, який перейшов

у Монастирище до Любистка. У 1748 р. вела тяжби

за Галицький степ з Гамаліївським монастирем.

Мала 1 посполитого у с. Рудавці полкової сотні.

Ракович Захар Андрійович (? – 1784 – ран. 1788) –

службу розпочав значковим товаришем у 1760 р.

Військовий товариш (з 1763), бунчуковий товариш

(з 1766). Мав 150 хат підданих в Прилуцькому по-

віті та с. Ромошків Новгород-Сіверського наміс-

ництва. Д.: Тетяна Іванівна Романович (1747 – 1790

– ?). Після смерті чоловіка в її розпорядженні було

1329 підданих у 1 місті, 1 містечку, 3 селах і 1 хуторі.

Мали дітей Антіна, Павла, Василя, Федора, Степана,

Лизавету, Настасію, Марію, Варвару, Гафію.

Ракович Іван (1762 – ?) – син козака, службу розпочав

з 28 березня 1776 р., значковий товариш Мирго-

родського полку (з 1781.23.08.).

Ракович Лаврін Андрійович (1737 – 1809 – ?) – знач-

ковий товариш (1765), бунчуковий товариш (з 1765),

прем’єр-майор (1788). Мав 1010 підданих в 5 селах

Прилуцького повіту (значна частина підданих зо-

середжувалась у с. Сальному) і с. Ромашкові Новго-

род-Сіверського намісництва. Д.: (1767) Пелагея

Степанівна Леонтович (1744 – 1809 – ?), донька чер-

нігівського полкового хорунжого. Мали сина Анд-

рія і доньку Тетяну.

Ракович Павло Семенович – бунчуковий товариш

(1725 – 1737), мав приїзджий двір у Батурині. Д.: На-

стасія Григорівна Пашковська, донька комонного

полковника.

Ракович Семен Данилович (1737 – ?) – полковий кан-

целярист Стародубської полкової канцелярії (? –

1758 – ?). Значковий товариш (? – 1767 – ?). Абши-

тований полковий писар (1784 – 1785). Д.: Євдокія

Петрівна Рославець (1743 – 1790), донька бунчуко-

вого товариша.

Ракович Степан Андрійович (? – 1722 – 1750 – ран.

1763) – службу розпочав з 1742 р. військовим кан-

целяристом. У 1743 р. образив полкового сотника

Стефана Лукомського. Бунчуковий товариш (з

1744.5.03.). Хорунжий ГВА. У 1747 р. абшитований

капітан Молдавського гусарського полку, брат його

дружини Йосип Танський захопив ґрунти, робочу

худобу та підданих, а також спустошив ліси в Мо-

настирищанській сотні. У 1748 р. він спробував

шляхом шахрайської позики заволодіти ґрутами

військового товариша Василя Шнурчевського в

Ічанській сотні. У 1749 р. побив до смерті старосту

Йосипа Танського, захопив у нього 70 червонців,

двох осідланих коней і дві шаблі. Мав 2 підданих у

м. Журавці. Д.: Ірина Антінівна Танська, донька ки-

ївського полковника.

Ракович Федір Степанович (1753 – 1787 – ?) – службу

розпочав з 1768 р. канцеляристом в ГВС, військо-

вим товаришем (з 1770), бунчуковий товариш (з

1776), колезький асесор (1787). Володів в Прилуць-

кому і Ніжинському повітах 1084 підданих у 1 місті,

7 селах (в Ніжинському повіті – села Татарівка і За-

удинка, в Прилуцькому – Радківка, Обечів, Соро-

чинці). Д.: Настасія Федорівна Свірська, донька

сотника іваницького. Мали синів Олександра, Сте-

пана, доньок Лизавету, Мавру.

Ракушка-Романовський Василь Петрович (бл.1742 –

1798 – ?) – службу розпочав з 1756 р. полковим кан-

целяристом при Ніжинській полковій канцелярії і

суді. Військовий канцелярист ГВК (з 1759), військо-

вий товариш (1765), сотник 4-ї Ніжинської полкової

сотні (1769.26.02. – 1782.4.04.), бунчуковий товариш

(1782. 4.04. – 1784 – ?). Прем’єр-майор у відставці.

Мав 175 підданих в Ніжинському повіті (1781), 244 у

1 селі і 4 хуторах (1788). Д.: Настасія Степанівна

Косач, донька бунчукового товариша.

Ракушка-Романовський Василь Петрович (бл.1742 –

1798 – ?) – службу розпочав з 1756 р. полковим кан-

целяристом при Ніжинській полковій канцелярії і

суді. Військовий канцелярист ГВК (з 1759), військо-

вий товариш (1765), сотник 4-ї Ніжинської полко-

вої сотні (1769.26.02. – 1782.4.04.), бунчуковий

товариш (1782. 4.04. – 1784 – ?). Прем’єр-майор у

відставці. Мав 175 підданих в Ніжинському повіті

(1781), 244 у 1 селі і 4 хуторах (1788). Д.: Настасія

Степанівна Косач, донька бунчукового товариша.

Ракушка-Романовський Володимир Іванович (від 2-

го шлюбу) – син полкового судді стародубського,

військовий товариш (1721), бунчуковий товариш

(1725 – 1737). Разом з матір’ю-вдовою володів 17

дворами у с. Костяничах (1729), наданих його бать-

кові 1693 р. гетьманом Мазепою і підтверджених

царською грамотою. 1735 р. написав у підписці, що

служити повинен, але після Сулацького походу має

дуже слабке здоров’я і щось про підупалу фортуну,

здається ні з чого служити. Мав у 1737 р. володіння

у с. Футор Мглинської сотні 8 малогрунтових не тяг-

лих, 3 убогих при городах в них 3 коней, с. Костя-

ничі 2 малогрунтові тяглі, 7 малогрунтових не

тяглих, 3 убогих при городах, 3 підсусідки, с. Високе

3 малогрунтові не тяглі. Всього у володінні Рома-

новського дворового числа підданих тяглих малог-

рунтових 2, не тяглих 18 убогих 6 (3 коней), всіх

дворів 29. Заповів свої маєтності племіннику Мак-

симу Турковському, двоюрідним сестрам Мотрі (по-

падді с. Овчинців), Ірині і Гафії, двоюрідному брату

Парфену Филимоновичу і «сестрі» Євдокії Федо-

рівні Підгурсковні Василієвій Лисаневій.

Ракушка-Романовський Володимир Іванович (від 2-

го шлюбу) – син полкового судді стародубського,

військовий товариш (1721), бунчуковий товариш

(1725–1737). Разом з матір’ю-вдовою володів 17 дво-

рами у с. Костяничах (1729), наданих його батькові

1693 р. гетьманом Мазепою і підтвердженихь цар-

ською грамотою. 1735 р. написав у підписці, що слу-

жити повинен, але після Сулацького походу має

дуже слабке здоров’я і щось про підупалу фортуну,

здається ні з чого служити. мав у 1737 р. володіння

у Мглинській сотні с. Футор 8 малогрунтових не тяг-

лих, 3 убогих при городах в них 3 коней, с. Костя-

ничі 2 малогрунтові тяглі, 7 малогрунтових не

тяглих, 3 убогих при городах, 3 підсусідки, с. Високе

3 малогрунтові не тяглі. Всього у володінні Рома-

новського дворового числа підданих тяглих малог-

рунтових 2, не тяглих 18 убогих 6 (3 коней), всіх

дворів 29. Заповів свої маєтності племіннику Мак-

симу Турковському, двоюрідним сестрам Мотрі (по-

падді с. Овчинців), Ірині і Гафії, двоюрідному брату

Парфену Филимоновичу і «сестрі» Євдокії Федо-

рівні Підгурсковні Василієвій Лисаневій.

Ракушка-Романовський Григорій Петрович – знач-

ковий товариш (1706), осавул полковий ніжин-

ський (? – 1714 – 1717), новоміський полковий

сотник (1717 – 1730), наказний полковник ніжин-

ський (1727.07). Йому доводились шваграми Антін

і Степан Малашевські (1727). Д.: NN Малашевська.

308

Ракушка-Романовський Іван – бунчуковий товариш,

шляхтич (1782), жив у Ніжинському повіті, мав

право голосу і міг обиратися, мав у Ніжинському

повіті 42 підданих.

Ракушка-Романовський Іван Романович – шляхтич.

Товариш значний полку Стародубського (1678.1.05.),

мглинський сотник (? – 1678.12.10. – 1679.2.04. – ?),

(1682.05., нак.; повний: ? – 1682.06. – 1687.10. – ?). 11

березня 1688 р. отримав універсал полковника ста-

родубського Тимофія Олексійовича на займище Єси-

монтовське між річками Воронухою і Ольшаною.

Товариш значний полку Стародубського (1688). От-

римав дозвіл від стародубського полковника на осад-

ження людьми в його власних грунтах під Мглином

над р. Вороносухою. Мглинський сотник (? – 1689 –

1705.05.), суддя полковий стародубський (1705.05. –

1708.05 – ?).

Ракушка-Романовський Костянтин Романович (? –

1685 – 1735) – син стародубського микольського

священика. Значковий товариш Стародубського

полку (? – 1709 – 1735). 1735 р. жив у полковій сотні.

З 19 січня 1709 р. згідно універсалу гетьмана Ско-

ропадського володів 30 дворами в д. Новосьолки,

які були надані ще його батькові гетьманом Іваном

Мазепою універсалом від 21 жовтня 1687 р. Д.:

(1713) Марина Тимофіївна Тимошенко, донька по-

лковника стародубського, вдова Федора Модзалев-

ського, сотника топальського. Як вдова у 1735 р.

мала маєтність в д. Новоселках.

Ракушка-Романовський Михайло Якович (бл.

1715/1718 – ран. 1772.30.01) – значковий товариш

Стародубського полку (1723–1771). У 1750 р. при

ньому у с. Яримине жила його племінниця Ганна

Андріївна Силевич (бл. 1746 – ?). Його братовою була

Марфа Ніжинчиха (1743). 8 квітня 1754 р. продав

двір у Стародубі Євдокії Яківні, матері Лавріна Мат-

війовича Злотникова, у 1768 р. бурмістра магістрату

Стародубського за 180 рублів. Утримував козацьку

команду на форпостах (1769). Д.: (1742) Параска Ти-

мофіївна Силевич (бл. 1725 – 1808). Дітей не мали.

Ракушка-Романовський Петро Іванович (? – 1732.02)

– значковий товариш Стародубського полку (1708 –

1732). 18 грудня 1708 р. в Лебедині отримав гетьман-

ський універсал на с. Костенич, млин в ньому, сло-

боду Стару на р. Воронусі, слободу нову названу

Романівка, хутір з млином, млини у с. Великій Дуб-

рові на р. Лопатні, у с. Високому на р. Тезні, два

млини у с. Ляличах на р. Шовковці, у с. Косачах на р.

Ржавці, у с. Осколков, у с. Ветлівці на р. Воронусі, у с.

Курчичах, у с. Семках на р. Дівовці. Своїм заповітом

(1731.7.06.) залишив всі свої маєтності дружині і

доньці. Д.: Ганна Мартинівна Грушинська-Доро-

шенко, донька стародубського полкового писаря.

Ракушка-Романовський Петро Романович (? – ран.

1701) – шляхтич, військовий товариш Стародуб-

ського полку (1693), мав двір у Стародубі.

Ракушка-Романовський Степан – військовий канце-

лярист ГВК, бухгалтер МК, полковий писар (з лис-

топаду 1772), бунчуковий товариш (з 1777.6.01.),

колезький асесор (з 1781), надвірний радник (з 1785).

Ракушка-Романовський Яків Костянтинович (? – бл.

1735) – значковий товариш Стародубського полку

(1730).

Рачинський Андрій Андрійович (1724.24.11., Великі

Мости – 1794, Новгород-Сіверський) – походив із

шляхетського роду на Підляшші. Освіту здобув у

Львові, де протягом трьох років був реґентом єпис-

копської капели. З 1753 р. – придворний капель-

майстер гетьмана К.Розумовського. Військову

службу розпочав з 1763 р. сотником новгород-сі-

верським (1763–1781), одночасно бунчуковий това-

риш (1780 – 1788 – ?). Автор церковних творів

(концертів), приділяв увагу й українській народній

музиці. Запровадив італійський стиль співу в капелі

Розумовського. Йому завдячує початком нотна біб-

ліотека Розумовських Д.: Марина Іванівна Явор-

ська, дочка бунчукового товариша, рідна небога

митрополита С. Яворського. Мали сина Гаврила —

відомого скрипаля, гітариста і композитора.

Рашевський Григорій Іванович (? – ран. 1725) – син сот-

ника роїського, значковий товариш Чернігівського

полку (1715). Д.: 1) N Юхимівна Лобко, донька сот-

ника вибельського. 2) Ірина Дем’янівна Посудевська

(? – ран. 1750), в 2-му шлюбі за Іваном Желяхів-

ським, а в третьому – за Федором Красковським. 20

січня 1728 р. гетьман прийняв в оборону і протекцію

вдову значкового товариша Чернігівського полку

Григорія Рашевського Ірину Дем’янівну Посудевську

і затвердив за нею с. Осняки, яке У 1727 р. в неї від-

няв чернігівський полковник.

Рашевський Дем’ян Григорович (? – ран. 1741) – у його

«сказці» 1725 р. сказано, що став значковим това-

ришем у Чернігівському полку замість батька. 16

липня 1726 р. написав заповіт. Брав участь в низо-

вому поході 1725 – 1728 рр. Бунчуковий товариш у

Чернігівському полку. Д.: Ірина NN, у 1741 р. воло-

діння у д. Вертіївці 11, м. Любечу 1, д. Кролчі 2 –

всього 14, мала двір житловий у с. Вертіївці Лю-

бецької сотні.

Рашевський Іван (1720 – 1763 – ?) – служив з 1740 р.

бунчуковим товаришем, у 1763 р. в апробації ревізії

в Київському полку. Мешкав у Чернігівському полку.

Рашевський Іван Григорович (бл. 1704/1713 – ран. 1790)

– в одному із документів названий онуком Єфроси-

нії Затиркевич, але, мабуть, двоюрідним. Службу

розпочав з 1731 р. військовим канцеляристом, в

1727–1734 рр. мав суперечки з родиною генераль-

ного обозного Якова Лизогуба за с. Осняки Роїської

сотні. Бунчуковий товариш у Чернігівському полку

(1740 – 1767). В приймальні полковій про різні чоло-

битні (1763). 15 липня 1767 р. абшитований за ста-

рістю. Мав житловий двір і шинок у с. Осняках,

шинок у с. Вербичах Роїської сотні, приїзджий двір у

с. Іваничеві, шинок у д. Вертіївці Любецької сотні

(1750). Мав у Чернігівському і Городицькому повітах

60 хат підданих (1782). Д.: 1) Олена Павлівна Рако-

вич (1727–1760). 2) (1761) Пелагея Андріївна N (1739

– ?). Мала підсусідків у с. Осняках (1781).

Рашевський Іван Іванович (1744 – 1790 – ран. 1801) –

службу розпочав з 1759 р. полковим канцеляристом

309

Чернігівської полкової канцелярії. Військовий то-

вариш (з 1767.15.06), направлений у військовий

похід (1769). Бунчуковий товариш (з 1782.24.12).

Мав 583 підданих в 2 селах, 3 дєревнях, 1 слободі, 1

хуторі (1788). Д.: Настасія Опанасівна Левицька,

донька ніжинського полкового осавула.

Рашевський Йосип Григорович (бл. 1710 – ран. 1784) –

військовий товариш (? – 1728), бунчуковий товариш

(з 1728.24.10.). Брав участь в сулацькому, польському,

кримському, очаківському походах. Мав приїзджий

двір у Чернігові, шинок при млині біля с. Гучин Бі-

лоусівської сотні (1750), греблю і млин з кількома ха-

тами на р. Білоус нище д. Ямищ в Роїській сотні, на р.

Свині млин в два кола спільний з своїм братом і Мок-

рієвичами при с. Звеничів, на р. Стрижні млин-веш-

няк при д. Осняки. Працював у полковій рахунковій

комісії (1751, 1763). Мав плотину з двома амбарами у

с. Звеничів (1781). Д.: Наталія Іванівна Мокрієвич,

донька бунчукового товариша.

Рашевський Павло Йосипович (? – 1781 – ран. 1785) –

служив з 1772 р. полковим канцеляристом, з 1774 р.

значковий товариш Чернігівського полку, в похо-

дах не був, мав сина малолітнього (1780). Абшито-

ваний 29 вересня 1781 р. через переломану праву

руку. Мав 26 підданних в сл. Роїській Роїської сотні.

Д.: Горпина Михайлівна Якимович (1753 – ?),

донька полкового хорунжого. Мали синів Івана і

Андрія. Разом з надвірним радником Яковом Йо-

сиповичем Рашевським мала 601 підданого в Чер-

нігівському повіті (1790).

Рашко Андрій Єлисейович – син осавула полкового

чернігівського, значковий товариш Чернігівського

полку (1761). 1 вересня 1761 р. записав дружі маєток

в с. Роїще. Д.: (1761) Марія Іванівна Мокрієвич (1723

– ?), донька полкового судді.

Рашко Єлисей Філонович (? – 1745) – син чернігів-

ського полкового обозного, значковий товариш

Чернігівського полку (1716–1738). В атестаті 1742 р.

відзначалася його участь у 1725 р. при царицин-

ській лінії, 1728 р. був полковим комісаром і приво-

зив провіант з Чернігівського полку до полтавських

магазинів, 1732 р. при сотнику Бакуринському на

форпостах, 1735 р. на українській лінії, полковий

комісар (1736 – 1737). Осавул полковий чернігів-

ський на місце Мокрієвича, який загинув у поході

(з 1738.4.12.). 1739 р. в поході хотинському, 1740 р. з

командою для розмежування кордонів з Туреччи-

ною. Володів с. Кислим Любецької сотні та млином-

вешняком у с. Роїщі разом із значковим товаришем

Ничипором Стишевським, з яким був родичем, збу-

дований батьком його обозним полковим Філоном

Рашкою (1726, 1738 – судився з Стишевським, якого

підозрював у таємному намірі продати млин гене-

ральному обозному Якову Лизогубу; 1742, 1754 –

«от бывшего весняного наводненія разорилась и

впусте состоитъ»); у його володінні 2 малогрунто-

вих і 1 убогого підданних у слобідці Рашківці Лю-

бецької сотні. Мав шинок у Роїще (1740 – 1750). Д.:

Катерина Іванівна Тризна, донька чернігівського

полковго судді.

Рашко Іван Васильович (1768/1771 – 1798 – ?) – син со-

теного отамана. Значковий товариш Чернігівського

полку (1781), мешканець петрушинський.

Рашко Іван Маркович (1759/1763 – 1788 – ?) – син знач-

кового товариша, значковий товариш Чернігівського

полку (1781). Д.: Ганна Корнієвська, донька возного.

Рашко Марко Матвійович – син значкового товариша,

значковий товариш Чернігівського полку (1740 –

1767 – ?). Мав житловий двір у с. Роїщах Роїській

сотні. Проживав в сл. Рашковій Любецької сотні. Д.:

N Яківна Чирва, донька значкового товариша.

Рашко Матвій Філонович (? – 1718 – ран. 1740) – знач-

ковий товариш Чернігівського полку (1707 – 1725 –

?). У його «сказці» від 1725 р. відзначена його участь

у поході під Білу Церкву, а 1716 р – під Гадяч. Д.:

Горпина NN (? – 1720 – 1741 – ?).

Рашко Ничипір Філонович – значковий товариш (1716 –

1725 – ?). Служили з братом Єлисеєм з одного двору

і одної хати. Був у поході під Гадячем (1716), з по-

лковником Полуботком у Петербурзі (1718). Продав

сл. Кислу генеральному обозному Якову Лизогубу.

Рашко Опанас Філонович (? – 1733 – 1740 – ?) – знач-

ковий товариш Чернігівського полку (1740). Д.:

Уляна Василівна N, донька священика седнівського

(її рідна сестра була за Корнилом Дубовиком).

Рашко Філон Хомич (? – 1650 – бл. 1709) – козак чер-

нігівський (1670). Військовий товариш Чернігів-

ського полку. 23 червня 1671 р. отримав універсал

гетьмана Ігнатовича з підтвердженнями надань Ви-

говського його батьку – на грунт Беркалевщину,

млин в селі Роїщі та інші маєтності. 1 серпня 1686

р. отримав універсал чернігівського полковника Са-

мойловича на Роїще. Скуповував грунти у с. Кислих.

Мабуть, був сотником роїським. Чернігівський по-

лковий осавул, чернігівський полковий обозний (?

– 1701 – ?). Знатний військовий полку (1709). 8

січня 1709 р. в с. Роїщах написав тестамент. Д.: 1)

NNN. 2) Марія NN, вдова Данила Стишевського.

Рашковський – значковий товариш Чернігівського

полку (1739), мав у с. Бузки (?) 5 дворів підсусідків.

Рева Григорій (? – ран. 1781) – значковий товариш Лу-

бенського полку (? – 1766 – 1769 – ?). У другій Лу-

бенській сотні в починці мостів, гребель і гаток

(1769). Проживав у с. Новаках 2-ї полкової сотні.

Неписьменний.

Рева Кіндрат (? – 1738 – 1780 – ?) – службу розпочав 15

вересня 1748 р., полковий канцелярист (з 1753),

значковий товариш Переяславського полку (15

липня 1756 – 1777 – ?). Військовий товариш (1787).

У с. Коврай Гельм’язівської сотні мав 10 підданих

(1774). Д.: NN Баран, донька абшитованого отамана

Гельм’язівської сотні. Сини Петро, Іван.

Рева Тимофій – значковий товариш.

Рева Яків (1752 – ?) – службу розпочав з 1767 р., знач-

ковий товариш (з 1780).

Ревенко Юхим – військовий товариш. Його правнук

Іван Якович (1732 – ?) був сотенним хорунжим і

мешкав у с. Іванкові Стародубського полку (1787).

Ревуцький Михайло – значковий товариш Переяслав-

ського полку. У 1726 р. в гілянському поході.

310