Кривошея В.В., Кривошея І.І., Кривошея О.В. Неурядова старшина Гетьманщини

Подождите немного. Документ загружается.

151

Іваненко N – возний 2-ї полкової сотні, військовий то-

вариш (1779.27.06. – ?).

Іваненко Василь Григорович – син полковника пере-

яславського, навчався в сухопутному шляхетському

кадетському корпусі (1761), значковий товариш Пе-

реяславського полку (? – 1774 – 1775 – ?).

Іваненко Григорій – писар сотенний лубенський (? –

1739 – 1749), значковий товариш (1749 – 1767 – ?), в

утриманні поліції в полковому місті Лубнах.

Іваненко Григорій Григорович (1719/1720 – 1790 – ?) –

з шляхти, син полковника брацлавського. Розпочав

службу військовим канцеляристом ГВК 3 червня

1739 р. За універсалом ГВК отримав звання бунчуко-

вого товариша (1741 – 1756 – ?). В квітні 1746 р. зви-

нуватив баришівського сотника Григорія Лизакевича

у привласнені грошей, зібраних мешканцями сотні

на закупку волів. Показовою його багатства була

купля двору колишнього полковника переяслав-

ського Мировича (у 1754 р. одну частину за 1200 кар-

бованців, а у 1756 р. – за 1500). Чотири роки був за

полковника переяславського (1766–1770). У 1768 р.

звільнений з посади і викликаний до ГВС, обвинува-

чений у тортурах при допитах, потім поновлений. У

1769 р. був в хотинському поході, в якому поранений

в руку. 5 травня 1770 р. став полковником переяс-

лавським. В битві під Кагулом поранений в ногу. 12

травня 1768 р. він, полковий суддя Дараган, осавул

Пилипенко були тимчасово звільнені з посад і ви-

кликані до ГВС у звинуваченні у застосуванні тортур

при допитах заарештованих. 14 липня 1772 р. купив

у вдови баришівського сотника Григорія Лизакевича

Христини Іванівни двір у Баришівці, хутір під с. Се-

личівкою та інші ґрунти за 500 карбованців. Водив

полк у турецький похід. 7 вересня 1772 р. Іван Бах-

чевський направив листа Я.Сулимі про те, що Іва-

ненко не приймав присягу при вступі на посаду, «в

России родился или за отцем его прыведен сюда з

Волощины, справится непочему». Мав у Яготинській

сотні в хуторі посполитих підсусідків 2 двори на 3

хати убогих і 4 хати бездвірних, у с. Остролуччі Ба-

ришівської сотні двір житловий, посполитих 2 двори

малоґрунтових, 76 дворів убогих на 100 хат, 2 без-

двірних, двір житловий у с. Селищі, шинок в с. Руд-

ницькому (1750). У 1774 р. мав 1186 душ підданих: в

Єрківцях 1-ї полкової сотні 206, с. Комарові та інших

місцях 2-ї полкової сотні, м. Переяславі – 7, при

греблі Чирській – 17, в Стовп’ягах – 3, с. Гостролуччя

Баришівської сотні 385, в с. Селищі – 14, в с. Кова-

лівці Яготинської сотні, на ранг в сл. Богданівні 198

та в інших місцях. Д.: Ганна Федорівна Ширай,

донька бунчукового товариша, мали синів Андрія,

Федора, Семена, Петра, Василя і Олександра.

Іваненко Іван – значковий товариш Лубенського

полку (? – 1736 – 1738 – ?), був у кримському поході.

Іваненко Микола – значковий товариш Лубенського

полку (? – 1741 – 1747 – ?), присягнув у 1741 р., мав

підсусідків у с. Тарандинці.

Іваненко Михайло – значковий товариш Лубенського

полку, присягнув у 1741 р.

Іваненко Михайло – службу розпочав з 6 лютого 1771 р.

в Лубенському полку, отаман сотенний (з 15 червня

1780), військовий товариш (з 1 січня 1784), поручик

у відставці (з 1785.28.06.). Мешкав у с. Тарандинці.

Д.: Єфросинія NN.

Іваненко Михайло Григорович (1722–1766) – син по-

лковника брацлавського. Служив з 1747 р. військо-

вий канцелярист ГВК, отримав чин бунчукового

товариша за служби батька і старшого брата (21

січня 1749 – 1756 – ?), працював у Переяславській

полковій рахунковій комісії (1763). Захопив землі

козаків Баришівської сотні Маколуцько і Бори-

сенко. 1753 р. скаржився на переяславського по-

лкового осавула Михайла Лукашевича через

зорання ґрунтів у його хуторах в Золотоніській і

Кропивненській сотнях, знищенні шинку в одному

з хуторів. Мав у с. Остролуччя Баришівської сотні 2

двори посполитих на 7 хат середньоґрунтових по-

сполитих, 4 двори на 8 хат малоґрунтових, 79 дво-

рів на 102 хати убогих, у Золотоніській сотні при

хуторі 4 кінних та 4 піших підсусідків, 4 двори най-

маних людей; при хуторі над Росошкою 5 кінних і

10 піших підсусідків посполитих, мав у Кропивен-

ській сотні при хуторі Лебединському 6 тяглих і 6

піших підсусідків (1750). Д.: Феодосія Костянти-

нівна Лисеневич (бл. 1730 – ?), донька бунчукового

товариша.

Іваненко Олександр Григорович – син полковника пе-

реяславського, значковий товариш Переяслав-

ського полку (? – 1774 – 1775 – ?).

Іваненко Олександр Григорович – син полковника, на-

вчався в Сухопутному шляхетському кадетському

корпусі (1761). Службу розпочав з 1770 р. військо-

вим канцеляристом, у 1772 р. отримав чин військо-

вого товариша, а у 1774 р. став 2-м осавулом

полковим переяславським. Брав участь в турець-

кому поході. У 1782 р. був головою палати цивіль-

ного суду Київського намісництва, мав 350 дворів

підданих в сл. Полуботківській Терехтемирівської

сотні і 100 кріпаків в Рильському повіті.

Іваненко Омелян – значковий товариш Лубенського

полку (1767).

Іваненко Павло (? – 1720 – 1741 – ран. 1745) – значко-

вий товариш Лубенського полку, присягнув у

1741 р. Мав у Лубенській полковій сотні в с. Таран-

динець у 1745 р. 1 двір піших убогих підсусідків ко-

зацьких, 2 двори у с. Бієвець, в сл. Гонцові 4 двори,

в с. Духовій 2 тяглих та 2 піших двори підсусідків.

Д.: Гафія N Слюз. Як удова мала хутір в Пирятин-

ській сотні на 7 дворів (14 хат), в с. Духовій 1 двір

підсусідків у 1747 р.

Іваненко Павло (? – ран. 1747) – значковий товариш,

мав підсусідків у с. Духовому.

Іваненко Павло (1712 – 1782 – ?) – з козаків. Службу

розпочав з 10 травня 1722 р., полковий канцелярист

(з 1725), значковий товариш (з 1754), військовий то-

вариш Лубенського полку (з 1772).

Іваненко Петро (1756 – ?) – службу розпочав з 1770 р., по-

лковий канцелярист (1772–1773), значковий товариш

Прилуцького полку (1773 – 1781 – ?), абшитований

військовий товариш (? – 1787 – 1790 – ?). Д.: Пелагея

NN, донька козака. Мали синів Дмитра, Андрія.

Іваненко Степан Іванович (1751 – 1790 – ?) – син на-

казного срібнянського сотника. Службу розпочав з

1764 р., отаман сотенний, абшитований військовий

товариш Прилуцького полку (з 1 січня 1785 р.).

Мешкав у с. Васьківцях. Рішенням Чернігівського

намісницького дворянського зібрання визнаний

дворянином і внесений до ІІ частини родовідної

книги. Д.: NNN, донька осавула сотенного.

Іванина Петро (1721 – ?) – службу розпочав з 1743 р.,

значковий товариш Чернігівського полку (1762 –

1781 – ?), абшитований військовий товариш (? –

1788 – 1790 – ?). Д.: Пелагея NN, донька козака.

Іваницький Семен (1744 – 1783 – ?) – служив з 1769 р.,

військовий товариш Гадяцького полку (1773 – 1783

– ?), в походах не був.

Іваницький-Василенко Федір – шляхтич гербу «Іва-

ницькі» змінений. Військовий товариш.

Іваниченко Василь – значковий товариш Полтав-

ського полку під відомом полкової канцелярії у

1755 р., значковий товариш (1762), мав двір у Ста-

рих Санжарах.

Іваниченко Олексій – козак Старосанжарської сотні.

Значковий товариш Полтавського полку (1734.05.

– 1767 – ?). 29 вересня 1738 р. полковником Кочу-

беєм включений в «пятидесятне» число товариства

значкового. Мав двір у Старих Санжарах.

Іваниш Микола Іванович – значковий товариш При-

луцького полку.

Іванкевич – значковий товариш Чернігівського полку.

Іванов Гнат – значковий товариш Миргородського

полку (1741).

Іванов Григорій – значковий товариш Полтавського

полку 1755 р., мав двір у Полтаві.

Іванов Григорій Іванович (бл. 1736 – ?) – абшитований

військовий товариш (? – 1786 – 1788 – ?), не отри-

мав російського чину (1788). Мав 6 підданих в Хо-

ролі і 53 в хуторі при урочищі Лагодіному. Д.:

Устина N Галаган, донька полкового осавула.

Іванов Данило – козак, значковий товариш Миргород-

ського полку (1741–1752), мав підданних у Хороль-

ській сотні.

Іванов Дмитро – значковий товариш Прилуцького

полку, військовий товариш (1751).

Іванов Карпо – значковий товариш Миргородського

полку (1741–1752), мав підданних у Хорольській сотні.

Іванов Трохим (1717 – 1790 – ?) – писар сотенний борз-

нянський (? – 1753 – 1758 – ?), абшитований знач-

ковий товариш Ніжинського полку (? – 1767 – 1788

– ?), мав 63 підданних в 2 селах. Внесений до ІІ час-

тини родовідної книги дворян Чернігівського на-

місництва. Д.: Гафія NN, донька козака.

Іванович Матвій – значковий товариш Чернігівського

полку (1740), мав двір у с. Старій Рудні житловий.

Іванович Самійло – військовий товариш Домонтів-

ської сотні Черкаського полку (1654), учасник по-

сольства Зарудного-Тетері до Москви.

Іванченко Григорій – значковий товариш Лубенського

полку (1766).

Іванченко Йосип – значковий товариш в Носівській

сотні Київського полку (1725).

Іванченко Олексій – козак Старосанжарської сотні,

значковий товариш Полтавського полку (1734 –

1742 – ?).

Іванчулченко Пилип – товариш полку Полтавського

(1665).

Івасенко Григорій – міщанин конотопський, значко-

вий товариш Ніжинського полку (1741 – 1751 – ?).

Івасенко Федір – значковий товариш Ніжинського

полку (1747), мав двір житловий у Конотопі.

Івасьонок Ничипір – значковий товариш Стародуб-

ського полку (1723).

Івасьонок Яків – значковий товариш Стародубського

полку (1723).

Івахненко Іван – з дворян. Службу розпочав з 15 квітня

1759 р., полковий канцелярист (з 1768.1.04.), знач-

ковий товариш (з 1768.15.01.), військовий товариш

Лубенського полку (з 1782.25.04.).

Івахненко Іван Омелянович – службу розпочав з 1755 р.,

полковий канцелярист (? – 1762 – 1771), значковий

товариш (1771 – 1780 – ?). Д.: N Василівна Божко,

донька пирятинського козака.

Івахненко Іван Павлович – значковий товариш Мир-

городського полку. Військовий товариш.

Івахненко Омелян (1727 – ?) – з козаків, службу роз-

почав 10 січня 1747 р. полковим канцеляристом,

значковий товариш (1762), військовий товариш Лу-

бенського полку (1782), мешканець лубенський.

Івахненко Павло – значковий товариш Лубенського

полку (? – 1762 – 1769 – ?), мешканець лубенський.

Мав синів Івана, Пилипа, Гаврила. 1769 р. був

вдома, а в поході у другій армії син його Іван.

Івахненко

Петро (1712 – 1782 – ?) – з козаків. Службу

розпочав 10 травня 1722 р., полковий канцелярист

(з 1726.5.04.), значковий товариш (з 1741.31.10.),

військовий товариш (1772 – 1782 – ?).

Івашина Іван (1757 – ?) – абшитований військовий то-

вариш Гадяцького полку (? – 1787 – 1790 – ?). Д.:

Настасія NN, донька значкового товариша.

Іващенко Дем’ян Данилович (? – 1730 – 1783 – ?) – аб-

шитований військовий товариш Ніжинського

полку (1767 – 1783 – ?). Мав у 10 хатах 41 підданого

в сс. Нових Млинах і Пальчиках. Д.: Євдокія Па-

влівна Дроздовська, донька значкового товариша.

Іващенко Петро Дем’янович (? – ран. 1782) – син аб-

шитованого військового товариша, військовий то-

вариш Ніжинського полку.

Іволга Микита Матвійович – військовий товариш

(1687) в Стародубському полку, житель туровський.

23 серпня 1687 р. отримав універсал Стародубського

полковника Тимофія Олексійовича на батьківську

сіножать над р. Туросною біля с. Туровськ.

Ігнатов N – значковий товариш, абшитований військо-

вий товариш Миргородського полку (1776 – ?).

152

Ігнатович Назар – військовий товариш Миргород-

ського полку (1782), мав 4 хати підданих.

Ігнатовський-Ясинський Федір (? – ран. 1747) –

значковий товариш Прилуцького полку (1740), про-

живав у с. Липовці. Мав хутір під с. Товкачівкою

(1732). Д.: Ганна Федорівна N.

Ігнатьєв Гаврило (1719 – 1790 – ?) – службу розпочав 7

травня 1739 р., військовий товариш (з 1763.30.08.),

абшитований бунчуковий товариш (? – 1788 – 1790

– ?). Мав 84 підданих в одному місті і двох селах Ро-

менського повіту. Внесений до ІІ частини родовід-

ної книги дворян Чернігівського намісництва. Д.:

Софія Федорівна Слива, донька сотенного отамана.

Ігнатьєв Іван – значковий товариш Лубенського полку

(1747). Мав підсусідків у Лубнах, сс. Хорошках (1

двір), Черевках (1 двір і 7 хат), Вовчках, Олександ-

рівці, у Лубнах двір житловий, хутір при урочищі

Хорольські Колодязі (1747).

Ілейко Яків – значковий товариш Стародубського

полку (1729). Д.: NNN, вдова Євстафія Тарасевича. З

нею до роду Ілейків перейшла частина с. Валуйок.

Іллєнко Федір – походив з покозаченої шляхти, ко-

зацьку службу розпочав в лютому 1738 р. У 1756 р.

став значковим товаришем, а 1767 р. – сотником ка-

нівським (1767.23.08. – 1777). В м. Канівцях і с. Мель-

никах мав 10 підданних і 3 служителів (1774). Д.:

NNN, донька шляхтича. Мали синів: Івана, військо-

вого товариша, Федора і Якова (у 1774 р. в службі в

російській армії); Павла і Петра (у 1774 р. – навча-

лися латині у Переяславській колегії). У 1777 р. Іван

– військовий товариш, Федір в російській регуляр-

ній службі, Петро в суді генеральному канцелярис-

том, Павло в суді гродському Переяславському. У

1780 р. відомі ще два сина – Опанас і Йосип.

Іллєнов Павло – значковий товариш Лубенського

полку (1769), у другій армії.

Іллінич Іван – військовий товариш (1700).

Іллінський Василь – значковий товариш Київського

полку (? – 1762 – 1766 – ?), мав двір (9 підданних) у

с. Оксанівці.

Ілліч Яків – значковий товариш Чернігівського полку

(1731). У липні 1731 р. скаржився на родичів дружини

за захоплення документів на володіння маєтком.

Ілляшевич Максим – військовий товариш Чернігів-

ського полку (1689). У вересні 1689 р. отримав цар-

ську грамоту на с. Коровинці.

Ілляшевич Павло (1718 – 1767 – ?) – службу розпочав з 1

липня 1733 р. писцем у Гадяцькій полковій канцеля-

рії, полковий канцелярист (1734.1.07. – 1740), писар

Гадяцького замку (1740–1742), значковий товариш (з

1741. 28.08.), писар Гадяцького гродського суду (з 1761.

2.10.). Мав двір у Гадячі. Рід внесений до 6 частини

родовідної книги Чернігівського намісництва. Д.:

Марія N Карпека, донька бунчукового товариша.

Ілляшевський N – писар сотенний уцтавицький, аб-

шитований військовий товариш Миргородського

полку (1777.16.01. – 1781 – ?). Володів хутором в Уц-

тивицькій сотні.

Ілляшенко Гаврило (? – 1690 – 1741 – ?) – 4 квітня

1706 р. купив у сотника кременчуцького острів Цер-

ковний. Входив до особистого курення полковника

миргородского Данила Апостола, від якого 31

грудня 1710 р. отримав універсал на володіння по-

ловиною лісу в Довжку. Отаман стрілецький (1714),

військовий товариш Миргородського полку (1716),

сотник кременчуцький (? – 1719 – 1737). 29 січня

1716 р. купив у кременчуцького жителя Кирила Ка-

жаненка острів над Днепром і дубину з лозами. 22

лютого 1719 р. продав жителю кременчуцькому,

стрільцю Яремі Плечку «часть стенки отбежской на

Майзуровой вершине». У 1735 р. був хворий і в похід

не ходив, а сотню водив його син Федір Гаврилович.

У 1736 р. очолював сотню в кримському поході.

Ілляшенко Іван – значковий товариш (1763–1770).

Ілляшенко Максим Романович (? – 1649 – 1690 – ран.

1708) – козак с. Коровинець, сотник роменський

(1669–1676). Через шлюб доньки Марії з племінником

Івана Самойловича породичався з гетьманською ро-

диною. Полковник лубенський (1676–1687). Мав пе-

ревіз і млин на Пирятинщині. Його змінив на

Коломаку Григорій Гамалія. Брав участь у Чигирин-

ських і Кримських походах. У 1689 р. отримав універ-

сал на с. Коровинці. Значний військовий товариш

(1689–1690). Його рід поминався в синодиках Києво-

Микольської пустелі та Межигірського Спасо-Преоб-

раженського монастиря. Д.: NNN (? – ран. 1708).

Ілляшенко Марко – значковий товариш (1771), у 1779 р. –

військовий товариш.

Ілляшенко Петро Степанович (1752 – ран. 1833) – син аб-

шитованого бунчукового товариша, шляхтич, службу

розпочав з 1 березня 1768 р. полковим канцелярис-

том, значковий товариш Переяславського полку (з

червня 1771 р.), сотник 2-ї полкової сотні (1772.08. –

1781). бунчуковий товариш (3 листопада 1781 р. – 1787

– ?). Брав участь в турецькому і польському походах.

Підданих не було і жив з батьком (1774). Мав підда-

них у сс. Войнинцях, Малій Каратулі (1787). Д.: (піз-

ніше 1774) Ганна Павлівна Думитрашко-Райча (? –

1833 – ?), донька компанійського полковника.

Ілляшенко Степан Іванович (1709 – 1787 – ран. 1804) –

службу розпочав з 1731 р. військовим канцелярис-

том. У 1737–1767 рр. – полковий хорунжий (9 червня

1740 р. отримав універсал на цей уряд). Тримав

шинок в Переяславі. Абшитований бунчуковий то-

вариш (1767 – 1787 – ?). У 1-й полковій сотні у

с. Скопцях мав 40 підданих, 2-й полкової сотні с.

Хоцьках – 45, Золотоніській хут. Згарському – 12

(1775). Д.: (з 1738) Марія Іванівна Добронизька (1716

– ?), донька сотника 1-ї полкової сотні. Його сини Сте-

пан (1749 – 1775 – ?) і Петро (1752 – ран. 1833) були

сотниками другої полкової відповідно у 1770–1772 і

1772–1782 рр. Крім того, мали синів Григорія, Кос-

тянтина. Степан став капітаном (1775), а Костянтин –

поручиком (1775) Охтирського гусарського полку.

Ілляшенко Федір (1752 – ?) – абшитований військовий

товариш Київського полку (1787). Мав підданих у

Носівці. Д.: Марфа Іванівна Кропивка, донька знач-

кового товариша.

Ілляшенко Федір Гаврилович – син сотника кремен-

чуцького, службу розпочав з 1726 р., значковий то-

153

вариш Миргородського полку, сотник кременчуць-

кий (1737–1747). Брав участь в поході на дпіпровські

форпости, потім на українську лінію, в кримських

походах (1735, 1736). У 1739 р. він з сім’єю був зви-

нувачений у зневазі і побитті квартируючої в Кре-

менчуці дружини полковника Володимирського

драгунського полку Параски Вірьовкіної. Бунчуко-

вий товариш (? – 1752 – 1754 – ?). Мав у с. Тонконо-

гівці Цибулівської сотні 40 підданих (1752),

підданих в сс. Крукові, Білкіцьківці (1748).

Ілляшенко Яків (? – 1727 – 1783 – ?) – значковий това-

рищ (1756 – 1766), у 1774 р. – військовий товариш.

Д.: Євдокія NN (1739 – 1779.1.01.).

Ілляшенко Яків Гаврилович – значковий товариш

Миргородського полку (? – 1747), сотник кремен-

чуцький (1747 – 1750 – ?). 1757 р. бунчуковий това-

риш Петро Галецький захопив у нього хутір під

м. Омельником.

Ільєнко Антін Федорович – у 1743 і 1746 рр. викупив у

Степана Миклашевського і Григорія та Дем’яна Огі-

євських с. Зазирки і хутір Калашинівку. Козак Глу-

хівської сотні (1766). У нього і його синів захопив

два млини генеральний осавул Миклашевський.

Значковий товариш Ніжинського полку.

Ільєнко Ісак Антонович – значковий товариш Ніжин-

ського полку.

Ільєнко Кирило Ісакович – значковий товариш Ні-

жинського полку, мав у с. Морозівці 7 хат піддан-

них (1781), 3 хати підданих в с. Камень Глухівської

сотні.

Ільєнко Назар (? – ран. 1781) – значковий товариш Ні-

жинського полку. Д.: Єфимія NN, жителька сл. Ка-

лашиновки, де мала дім з 4 кімнат, володіла

греблею з млином, винокурнею в 3 котли, 2 дво-

рами підданних (1781).

Ільїнов-Іллєнко Іван Федорович (1742 – 1786 – ?) –

син сотника канівського, службу розпочав з 1760 р.,

військовий канцелярист (з березня 1764), військо-

вий товариш (з 25.12.1765). З квітня 1767 р. до 1769 р.

здійснював генеральний опис Переяславського

полку. У 1770 р. – член слідчої комісії над сотником

піщанським Жилою. 1778–1779 рр. був у військо-

вому поході. Абшитований військовий товариш

(1786) Д.: (з 1770) Ірина Павлівна Завойко (1746 –

1774 – ?), донька сотника іркліївського.

Ільницький Гнат Михайлович – син сотника хмелів-

ського. Службу розпочав з 1769 р. у Хмелівському

сотенному правлінні, значковий товариш Лубен-

ського полку (з 1779 р.), командир над Хмелівською

сотнею. Абшитований значковий товариш (1788).

Д.: Тетяна Яківна Балюра, донька козака-шляхтича

Хмелівської сотні.

Ільченко Андрій Микитович (1722 – 1788 – ?) – службу

розпочав з 10 березня 1736 р., писар сотенний

(1736.11.11 – 1751), значковий товариш Лубенського

полку (з 1751.15.01.), возний повітовий (з

1763.25.11.), полковий осавул (з 1766).

Ільченко Кирило Іванович (1758 – ?) – абшитований

військовий товариш Лубенського полку (? – 1788 –

1790 – ?). Мав 7 підданих у 1 місті. Внесений до ІІ

частини родовідної книги Лохвицького повіту Чер-

нігівського намісництва. Д.: Варвара Степанівна За-

сульська, донька військового товариша.

Ільченко Яків (1742 – ?) – абшитований військовий то-

вариш Київського полку (? – 1787 – 1790 – ?). Мав 4

підданих у Олишівці. Д.: Марфа NN, донька козака.

Ільченков – отаман сотенний Миргородського полку

(? – 1781), значковий товариш (1781.10.05. – ?).

Імшеницький Іван Степанович – шляхтич гербу

«Мсцишевські», військовий товариш (1675), прото-

поп лохвицький і лубенський (? – 1677 – ?). Його

правнук Василь (1729 – ?) був священиком у с. Ло-

котках Кролевецького повіту.

Ісаєвич Михайло Ісайович (1726 – 1784 – ?) – син сот-

ника баришівського, значковий товариш (1760–

1784), наказний сотник яготинський (1759, 1760).

Д.: Ганна Григорівна N (1735 – ?), донька свяще-

ника.

Ісаєвич Пантелеймон Іванович (бл. 1754 – 1779 – ?) – з

шляхетства, старший син полкового переяслав-

ського судді. Студент інфіми Переяславського ко-

легіуму (1767). Службу розпочав 15 вересня 1769 р.

полковим канцеляристом у Переяславському

полку. Значковий товариш (з 1772.12.03.), військо-

вий товариш (1778 – 1787 – ?). Проживав у с. Ко-

зинцях Терехтемирівської сотні, мав 3 підданих на

хут. Максимівському (1787). Д.: (1777) Гафія Іва-

нівна Дмитрашко-Райча (1758 – ?), донька бунчу-

кового товариша. Мали сина Якова.

Ісаєвич Прокіп – значковий товариш Чернігівського

полку (1732), мав 2 підсусідків в д. Кукарях Лю-

бецької сотні.

Ісаєнко Дмитро (1734 – ?) – службу розпочав 1751 р. в

Переяславському полку, був у польському поході,

військовий товариш (1781 – 1787 – ?). Мав підданих

у с. Чехівці.

Ісаєнко Іван (1759 – 1785 – ?) – служив з 1776 р., з 1777 р.

полковий канцелярист, з 29 травня 1779 р. значко-

вий товариш Переяславського полку.

Ісаєнко Степан – значковий товариш Лубенського

полку, мав у 1745 р. в Пирятинській сотні при хуторі

4 двори підсусідків піших убогих.

Іскра Григорій Іванович – син сотника компанійського,

значковий товариш.

Іскра Захар Юрійович (? – 1662 – ран. 1730) – полков-

ник ЙКМ (1692–1699). У 1708 р. заарештований в

Батурині разом з сином Климом за донос на Ма-

зепу. Сотник погарський Стародубського полку

(1709–1712), значний військовий товариш (1713),

обозний полковий стародубський (1714–1721). У

1709 р. отримав гетьманський універсал на сс. По-

судичі і Перегон. У 1722 р. маєтності у нього були ві-

дібрані.

Іскра Іван Іванович (? – 1640 – 1708.3.06.) – козак пол -

тавський (1678), осавул полковий полтавський

(1683), військовий товариш (1691), посланець геть-

мана до Москви, полковник полтавський (1696–

1700). І.Мазепа своє рішення аргументував тим, що

відставник «с татары ссылатца было почал, и татар

имел и принимал в присылках, у которых татар и

154

155

писмо нашли, писанное от него к некоторому аге, о

чем старшина полковая, судья, обозной и иное

знатное товариство свидетелство чинили, что не

точию пересылался, но и подарки посылал, кото-

рые преступления помянутая старшина доносила

господину гетману, не хотя иметь его полковни-

ком». Значний військовий товариш (1700–1708).

Втік до Красного Кута, а його дім у Полтаві зруйну-

вали. Д.: Параска Федорівна Жученко, донька по-

лтавського полковника.

Іскра Кузьма Іванович (? – ран. 1774) – син сотника

компанійського Спочатку був старостою решети-

лівськім (ран. 1743 р.), потім служником у полков-

ника полтавського Василя Кочубея (? – 1743 – ?),

значковий товариш Полтавського полку (1755), мав

двір у Решетилівці, згодом став сотенним отаманом

новосанжарським (? – 1762 – ?).

Іскра Федор Петрович – значний полку Полтавського

товариш (йому з чоловіком двоюрідної сестри

Дем’яном дядько залишив навпіл батьківський ліс).

Іскра Яків Климович (1715/1721 – 1798) – його прапра-

дід Іван Якович, син гетьмана Остряниці і сам кан-

дидат на гетьманство (1659) мав сина Юрія, який

помер чи загинув у молодості. Син Юрія Захарій, ві-

домий полковник козацький на Правобережжі (? –

1692 – 1699 – ?), перейшовши на Лівобережжя став

сотником погарським (1709–1712), потім обозним

полковим стародубським (1714–1721). Батько – пол -

ковий хорунжий Клим Захарович – після повер-

нення з шведського полону став сотником у

Терехтемирові, а згодом – знову полковим хорун-

жим. 10 січня 1708 р. отримав гетьманський уні-

версал на с. Городище за збитки через шведську

неволю, 4 жовтня 1709 р. – універсал на с. Грушів у

Канівській сотні та став у Капустяній долині, 1 лю-

того 1716 р. отримав універсал на маєтності, у

1717 р. – на с. В’юнище. Після смерті батька в 1721

р., його мати 1730 р. вдруге вийшла заміж за капі-

тана Переяславського гарнізону фон-Вальдека. Ма-

лолітній Яків виховувався в Борзні у тітки Олени,

дружини компанійського полковника Карпа Час-

ника. Службу розпочав військовим канцеляристом

ГВК (1738–1751). 28 листопада 1751 р. став бунчуко-

вим товаришем. Розпочинаючи з 1751 р. вів супе-

речки за ґрунти у с. В’юнищах з сотником

терехтемирівським Савою Гриневичем. У 1752 р.

отаман і козаки Терехтемирівської сотні скаржи-

лись на нього за привласнення сіножатей і рибних

ловів. 7 листопада 1765 р. став підкоморієм Переяс-

лавського полку, а 11 жовтня 1779 р. отримав чин

надвірного радника. Проживав у с. В’юнищах. Д.: 1)

N Іванівна Добронизька, донька сотника 1-ї полко-

вої. 2) NN Огронович, донька обозного полкового

прилуцького (померла раніше 1772 р.), мали синів

Андрія (1751 – ?), Захара (1753 – ?), Григорія (1757 –

?), Якова (1760 – ?), (два останні навчались у Пере-

яславській колегії, два старші служили в Брян-

ському полку сержантами з 1771 р.). 3) (з 1773)

Єлизавета фон Бретшнейдер, донька коменданта

переяславського.

Іскрицький Андрій Петрович (1738.1.07. – 1789.20.02.) –

бунчуковий товариш (1774.4.04. – 1782.20.01.). Мав 15

дворів у с. Дрокові, 9 дворів підданих в с. Овчинець,

30 дворів в сл. Слище, 3 двори у с. Красному. Мешка-

нець с. Дрокова Мглинської сотні – 300 підданих

(1775). Д.: Марія Іванівна Забіла (? – 1800.7.02.).

Іскрицький Василь Михайлович (? – 1629 – 1696) –

племінник Павла Тетері. Заслужений у Війську За-

порізькому товариш (1659). Нобілітований 28

травня 1659 р. Мав у Переяславі як «отчизну», так і

«дідизну». 5 травня 1659 р. разом з шляхтичем Пе-

кулицьким і братом Кирилом отримав королів-

ський привілей на сс. Ташань і Єрківці в

Переяславському повіту до живота і другий приві-

лей разом з братом на два млини в Переяслав-

ському старостві ленним правом. 24 червня 1676 р.

продав за 1000 золотих 6 плеців у Переяславі під

опіку Межигорського монастиря. Полковник ди-

мерський. Резидент королівський при гетьмані Ма-

зепі. Ротмістр королевський. Д.: 1) Катерина N

Вольська. 2) (1690) N Павлівна Герцик, донька по-

лковника полтавського.

Іскрицький Криштоф Михайлович – племінник Павла

Тетері. Заслужений у Війську Запорізькому това-

риш (1659). Нобілітований 28 травня 1659 р.

Іскрицький Петро Григорович (1704.21.12. – 1771.6.07.,

с. Новий Дроків) – навчався в КМА. Службу розпо-

чав з 1721 р. військовим канцеляристом, бунчуковий

товариш (1724/1732.29.12. – 1771) у Стародубському

полку. Займався розмежуванням сіл і ґрунтів По-

чепської волості від Трубчевського і Брянського по-

вітів (1763). Мав двір у с. Новому Дрокові, з його

володінь у 1737 р. для відряджень взято 5 посполи-

тих, мав у володінні у Мглинській сотні с. Овчинець

1 малоґрунтовий не тяглий, 1 убогий при городі, 1

безґрунтовий підсусідок, 1 житловий двір у с. Но-

вому Дрокові (1737). Мав у 1764 р. у Стародубі 1 двір

з 1 хатою, в якій жило 2 найманих людей. Д.: (з 1731)

Олена Григорівна Скорупа (? – 1760.14.04.), донька

писаря полкового стародубського.

Іскрицький Яків (1720 – ?) – у «сказці» 1756 р. вказав,

що служив з 18 років з 1738 р. і був у походах серед

старшинських дітей при полку Переяславському в

хотинському поході, а в 1740–1751 рр. при ГВК на

канцелярській посаді, 28 листопада 1751 р. отримав

чин бунчукового товариша., у 1752 р. в слідчій ко-

місії про втечу з переяславського острогу гайдамак,

по донесенню сотника київського про образи від по-

мерлого генерал-губернатора Леонтієва, в 1754 р. у

справі про скупівлю вільних дворів посполитьских

в Полтавському полку у м. Великих Будищах та в

Лубенському полку, в 1754 р. в Переяславській по-

лковій рахунковій комісії, у слідстві по донесенню

козаків Яготинської сотні на сотника Лукомського,

потім в полковій канцелярії у справі сотника Коп-

цевича.

Іцев Григорій – шляхтич, значний військовий товариш

(1669).

Іцков Григорій – військовий товариш (1783). В хут.

Ржавці мав 7 підданих.

Кабанченко Іван – значковий товариш Переяслав-

ського полку (? – 1732 – ?).

Каврайський Василь – військовий товариш в Старо-

дубському повіті. Мав сина Степана (? – 1738 – 1779

– ?), отамана сотенного. Мешкали в с. П’яний Ріг

Мглинського повіту.

Кадигроб Василь Тимофійович (1723, Ромни – 1784 –

ран. 1787) – розпочав службу з 1736 р. сотенним ро-

менським канцеляристом, військовим канцелярис-

том ГВК (з 1745), проживав у Сенчі Лубенського

полку. Полковий хорунжий ніжинський (1761.31.12.

– 1777.5.07.), обозний полковий ніжинський

(1771.5.07. – 1782.14.11.). Абшитований бунчуковий

товариш (1782 – 1784 – ?). Мав 3 (1781), 7 (1790) під-

даних в Ніжинському повіті. Д.: Катерина N Ман-

товна (бл. 1717 – 1790 – ?), донька грека. Мали сина

Дмитра, доньок Лизавету і Настасію.

Кадигроб Кузьма (1718 – ?) – козак роменський (1762),

абшитований значковий товариш Лубенського

полку (? – 1788 – 1790 – ?), мав 60 підданних в од-

ному місті і двох хуторах. Внесений до ІІ частини

родовідної книги Чернігівського намісництва. Д.:

Ірина NN, донька козака.

Кадигроб Олексій – значковий товариш Полтавського

полку.

Кадян Іван – службу розпочав з 1770 р., полковий кан-

целярист, значковий товариш Лубенського полку

(1776 – 1780 – ?). У с. Чаплинці Чорнуської сотні мав

10 підданних. Д.: N Семенівна Галаган, донька під-

поручика.

Кадян Іван Нестерович (1761 – ?) – абшитований вій-

ськовий товариш Лубенського полку (1788), мав 65

підданих в 2 селах і 1 хуторі. Д.: Катерина Макси-

мівна Худолій, донька значкового товариша.

Кадян Нестор Павлович (1717, Чорнухи, підварок Кова-

лів – ?) – служив з 1744 р. в званні військового кан-

целяриста (1744–1751), був полковим комісаром,

збирав у скарб військовий індуктові і евектові

гроші, доправляв комісарські гроші, описував по-

сполитих Биківської волості. Звання військового то-

вариша отримав від гетьмана (1751 – 1764 – ?). У

1763 р. в догляді вільних посполитих в Прилуць-

кому полку. Д.: Олена Опанасівна N (1729 – ?).

Кадян Павло Несторович (1751/1755 – ?) – з дворян.

Службу розпочав 6 травня 1765 р., колезький кан-

целярист (з 5 травня 1769 р.), військовий товариш

Лубенського полку (1778.7.04. – 1790 – ?). Мав 68

підданих у 1 селі і 1 хуторі Лохвицького повіту

(1790), разом з трьома братами володів 26 хатами

підданих (1782).

Кадян Петро – військовий товариш Лубенського полку

(1769), житель ковалівський. Його мати Катерина

(1721 – 1783 – ?) – вдова бунчукового товариша.

Казанович-Ярославський Василь (? – ран. 1779) –

військовий товариш (1738), мав двір житловий і

двір шинковий у с. Андріївці Кролевецької сотні.

Бунчуковий товариш (1741–1748), склав присягу ім-

ператриці Єлизаветі в Ніжинському полку, з ним

син Петро Казанович. Мав двір і 2 шинки в Кроле-

вецькій сотні.

Казанський Андрій – шляхтич гербу «Лук» змінений.

Військовий товариш (1674).

Казничевський N – козак Іваницької сотні, абшито-

ваний значковим товаришем Прилуцького полку (з

1766).

Каістра Андрій – військовий товариш Лубенського

полку, мешканець лохвицький (1678).

Калатура Гаврило Степанович (1748 – ?) – службу роз-

почав з 1754 р., військовий товариш Гадяцького

полку (з 1764), сотник веприцький (1769.10.03. –

1784). Абшитований сотник (1788). Мав 16 підданих

у Веприку, 20 хат у Зінківському повіті (1782), 139

підданих в Гадяцькому повіті (1790). Рішенням

Чернігівського намісницького дворянського зіб-

рання визнаний дворянином і внесений до ІІ час-

тини родовідної книги. Д.: (1780) Ірина NN, донька

польського шляхтича.

Калатура Кирило Степанович (1740 – ?) – службу роз-

почав з 10.11.1754 р. при полковій гадяцькій канце-

лярії полковим канцеляристом, військовий

канцелярист (з 1762.20.10.), військовий товариш Га-

дяцького полку (з 1765.20.12.) за патентом МК. З

1762 по 1765 р. у ГВК, 1765 р. в комісії по генераль-

ній ревізії в Гадяцькому полку. Направлений у вій-

ськовий похід (1769). Сотник 2-ї Опішнянської сотні

(1772.8.03. – 1782). абшитований сотник (1788). Мав

16 підданих в Зінькові. Д.: Тетяна Іванівна Конова-

лова, донька військового товариша. Дітей не мали.

Калатура Степан (1710 – 1763 – ран. 1790) – службу роз-

почав з 1724 р., військовий товариш Гадяцького

полку (з 1760). Полковий осавул. Д.: Уляна NN, за

нею і Кирилом Степановичем Калатурою 16 підда-

них. Мали доньку Ганну, заміжню за титулярним

радником Петром Круковським (1790).

156

Йосипов Григорій – зі старшинських дітей, значко-

вий товариш (1721 – 1752 – ?). Брав участь у

кримських походах (1735, 1738). Отаман городо-

вий миргородський (? – 1741 – 1764 – ?). У

1751 р. звітував за комісарство по збору в сотнях

недоїмок (грошей), мав приїжджий двір у Соро-

чинській сотні, хутір у 1-й полковій сотні. Абши-

тований сотник (1777). У 1777 р. підданних його і

братів захопив возний Хорольської сотні Ви-

шневський.

Йота Павло – грек, значковий товариш Київського

полку (1751).

157

Калачинський Дмитро Васильович (? – 1688 – 1732 –

?) – сотник великобудиський (? – 1712 – ?). У 1718 р.

був в царичанському поході, а у 1722 р. на Ладозь-

кому каналі. Бунчуковий товариш у Полтавському

полку (1732). Мав 16 підданих у с. Тахтаулові (1718).

Його рідний брат був господарем двору у племін-

ника Мазепи Войнаровського. Д.: Гафія Іванівна

Черняк, донька полковника полтавського.

Калениченко N – полковий канцелярист миргород-

ський (? – 1777), абшитований значковий товариш

(1777.16.01. – ?).

Калениченко Андрій Богданович – військовий това-

риш Миргородського полку (1709).

Калениченко Кирик – значковий товариш Лубен-

ського полку (1735), після кримського походу, в

якому брав участь, виключений з компуту значко-

вих товаришів. Мешканець роменський.

Калениченко Опанас (? – ран. 1788) – значковий то-

вариш Лубенського полку (? – 1752 – 1762 – ?), про-

живав у Ромнах, абшитований сотник. Д.: Настасія

NN (1737 – ?), мала 40 підданних в 2 хуторах.

Калениченко Роман (1730 – ?) – службу розпочав з

1746 р. в Роменському сотенному правлінні. Знач-

ковий товариш Лубенського полку (1752.30.06. –

1762 – ?), проживав у Ромнах. Абшитований сотник

(1788), мав 36 підданних у 1 місті і 1 хуторі. Д.: Дарія

NN, донька шляхтича.

Калениченко Хома Романович (1759 – ?) – службу роз-

почав 1 червня 1772 р., військовий товариш Лубен-

ського полку (з 1 травня 1782).

Каленовський Захар – значковий товариш Ніжин-

ського полку (1735–1741), мав двір у Кролевці, під-

сусідків у Кролевецькій сотні (6 хат), у 1735 р. збирав

провіант в полку Гадяцькому, у 1737–1738 рр. заку-

повував коней, абшитований значковий товариш

1748 р.

Каленовський Ничипір – значковий товариш (1741),

склав присягу імператриці Єлизаветі у Ніжин-

ському полку.

Калин Степан Григорович – підканцелярист полковий

гадяцький (з 1737), полковий комісар (1737, 1742,

1743, 1752, 1753), значковий товариш (з 1757.1.09.),

почмейстр гадяцький (1765.1.09. – 1772 – ?). Його рід

рішенням Чернігівського намісницького дворян-

ського зібрання визнаний дворянським і внесений

до ІІ частини родовідної книги. Д.: Настасія Іванівна

Кузьменко, донька козака 1-ї Гадяцької сотні.

Калиновський Григорій Григорович (1764 – ?) – слу-

жив з 1774 р., в званні військового товариша в Ста-

родубському полку з 1783 р., в поході не був, бажав

перейти на цивільну службу.

Калиновський Григорій Федорович (1747 – ?) – шлях-

тич, службу розпочав з 1756 р., військовий товариш

в Стародубському полку (1777 – 1787 – ?), в походах

не був, бажав перейти у 1783 р. на цивільну службу.

Мав дім в три покої в Стародубі, там же 2 підданих.

Д.: Олена Семенівна Коменко, донька військового

товариша.

Калиновський Захар – значковий товариш Ніжин-

ського полку. Тестамант 1747 р.

Калиш Василь – військовий товариш (1787), мав підда-

них у с. Загородище Городиського повіту.

Калмаз Онуфрій – з запорожців, значковий товариш

(? – 1740 – 1753). Мав 2 житлових двори у Голтві

(1741). Абшитований значковим товаришем у 1753 р.

Сотник кам’янський (1754).

Калуський Семен – абшитований значковий товариш

Київського полку (? – 1782 – ?).

Кальниболоцький Петро – писар сотенний старосан-

жарський (? – 1741 – 1751 – ?), правив сотнею ста-

росанжарською (1741), значковий товариш

Полтавського полку (? – 1755 – 1762 – ?). Володів

двором у Старих Санжарах. Мав сина Якова.

Кальницький Тихін – шляхтич, козак дворянської

корогви миргородського полковника (1722), ота-

ман городовий сорочинський (? – 1730 – ?), 1-й хо-

рунжий полковий миргородський (? – 1735 –

1738), 2-й осавул полковий миргородський (1738

– 1752 – ?). Мав хутір під с. Аврамівкою в Хороль-

скій сотні. Козак сотні Цибулівської Харко Васи-

ленко продав йому 23 квітня 1749 р. хутір, в якому

останній мав 28 підданних (1752). Проживав у Со-

рочинцях (1738).

Кальницький Трохим – син козака, значковий това-

риш Чернігівського полку (1746.19.03. – 1751 – ?),

мав житловий двір у м. Березному.

Кальницький-Паниця Роман – отаман с. Вовчок

Снітинської сотні, Значковий товариш Лубен-

ського полку (1733 – 1769 – ?) за служби батька ота-

мана лубенського. У 1735 р. видав з Лубенського

полку порції в Царичанці. У 1736 р. полковий збор-

щик, у 1737 р. був при звіті за відправку грошей у

полковій канцелярії. Учасник кримського походу

(1738), присягнув у 1741 р. Дозорця індуктового

збору в Лубенському і Миргородському полку

(1751). Мав підсусідків у сс. П’ятигорець, Безоточі,

10 сімей у с. Вовчку. Проживав у с. Вовчку Снітин-

ської сотні, де мав шинок. Мав у 1740 р. у 2-й по-

лковій сотні в д. Пятигорці 2 двори піших убогих

козацьких підсусідків, двір житловий у Лубнах, в

якому жила його матір (1745). Мав у полковій сотні

Лубенського полку в д. Пятигорці 2 піших двори

підсусідків козацьких. 2 двори у с. Березоточ, у

с. Вовчки 1 двір тяглий та 8 піших під сусідських.

Через слабость здоров’я і що верхи їздити не може

знаходився в присутствии по Костянтинівському

сотенному правлінні (1769).

Кальнобродський N – значковий товариш Мирго-

родського полку.

Кальнобродський Гаврило (1756 – ?) – син значко-

вого товариша, службу розпочав з 1770 р., значко-

вий товариш Миргородського полку (з 1780). За

ним з братом Остапом 9 підданних чоловічої статі.

Кальнобродський Остап (1755 – 1783 – ?) – син знач-

кового товариша, службу розпочав з 1767 р., полко-

вий канцелярист (з 1771), значковий товариш

Миргородського полку (з 1781.29.09.).

Кальченко Козьма (1733 – ?) – з шляхти, службу роз-

почав з 1765.8.05, значковий товариш Миргород-

ського полку (з 1768.15.05).

Калюжний Іван – хорунжий сотенний куземинський

(1767–1775), абшитований значковий товариш (1775

– 1790 – ?). Д.: Марфа NN, донька козака.

Калюжний Остап Васильович – син полкового осавула

полтавського. Значний військовий товариш (1721).

Кам’янецький Іван Остапович (1732 – 1767 – ран.

1788) – службу розпочав з 2 червня 1758 р., полко-

вий канцелярист по призначенню Гадяцької по-

лкової канцелярії (з 1758.29.09.), військовий

товариш (з 1766.6.07.) за патентом МК. Рішенням

Чернігівського намісницького дворянського зіб-

рання визнаний дворянином і внесений до ІІ час-

тини родовідної книги. Д.: Євдокія NN (? – 1788 –

?), після смерті чоловіка проживала сама (дітей не

було). Мала 17 підданих у Гадячі.

Каменецький-Скачковський Данило Васильович

(1741 – ?) – службу розпочав з 1765 р. полковим кан-

целяристом, писар сотенний любецький Чернігів-

ського полку (1766 – 1779 – ?), військовий товариш

(? – 1788 – 1790 – ?). Мав 12 підданих в 1 містечку.

Внесений до ІІ частини родовідної книги дворян

Чернігівського намісництва. Д.: Уляна NN, донька

козака. Мали дітей Семена, Катерину, Олену.

Каменецький-Скачковський Михайло Максимович

– службу розпочав з 1770 р., військовий товариш

Чернігівського полку (1785 – 1790 – ?).

Каменецький-Скачковський Федір Васильович (бл.

1735 – ?) – службу розпочав з 1756 р. полковим кан-

целяристом, отаман сотенний синявський Черні-

гівського полку (з 1764). Абшитований бунчуковий

товариш (? – 1788 – 1790 – ?). Мав 2 підсусідків в м.

Березному (1773). Д.: Гафія Опанасівна Котляр,

донька березнинського козака-шляхтича.

Каменський Микола (1716 – 1763 – ?) – службу розпо-

чав з 1746 р., значковий товариш Миргородського

полку, військовий товариш (1757 – 1766 – ?).

Каменський Яків – значковий товариш Переяслав-

ського полку (? – 1743 – 1767 – ?), найближчий

родич Ф.Черушинського.

Камінський Василь – значковий товариш Ніжин-

ського полку. Мешканець кролевецький, де мав 1

дім в 4 покої (1781), 1 хату підсусідків у с. Андріївці.

Камінський Корній Олексійович – військовий товариш

в Ніжинському полку (1781), мешкав у Кролевці, де

мав один дім в три покої. Мав 52 підданих в с. Анд-

ріївні (1787). Д.: Уляна NN, донька бунчукового то-

вариша. Мали синів Карпа, Івана, Івана, Івана,

Федора, Андрона, доньок Катерину і Степаниду.

Камінський Микола (1716 – 1763 – ?) – службу розпо-

чав з 1746 р., значковий товариш Ніжинського

полк, військовий товариш (з 1757)

Камскін Мартин – значний військовий товариш (1682).

Мешкав у Почепській сотні Стародубського полку.

11 липня 1682 р. отримав охоронний універсал від

стародубського полковника Тимофія Олексійовича.

Кандиба Андрій Костянтинович – знатний товариш

полку Миргородського (1707). Сотник миргород-

ський (1713–1715).

Кандиба Андронік (Андрій) Федорович (? – 1730.05.) –

син полковника корсунського, військовий товариш

(1698), конотопський сотник (1698–1707), полков-

ник корсунський (1708–1709), богуславський по-

лковник (1709). За доносом корсунського сотника

Павла Ждановича «заподозрен в единомыслии» з

Мазепою і 1710 р. був поселений в Москві, де зали-

шався до 1715 р., коли був відпущений на батьків-

щину без права займати уряди. Знатний товариш

малоросійського війська (1719), знатний бунчуко-

вий товариш (1724). Командир над бунчковими то-

варишами в гилянському поході (1725–1728).

Другий генеральний суддя (1729). У 1729–1730 рр.

знаходився при гетьмані в Москві, де і помер. Д.:

Домникія Яківна Лизогуб (? – 1749), донька по-

лковника чернігівського.

Кандиба Василь Андроникович (? – 1726 – 1736 – ран.

1749) – бунчуковий товариш 1736 – 1737 р., жив у

Конотопі.

Кандиба Данило Андроникович (1708–1780) – син по-

лковника корсунського, службу розпочав з 1733 р.,

бунчуковий товариш (1736–1761), був в команді

князя Рєпніна (1739). Абшитований бунчуковий то-

вариш (з 1761). Жив у Конотопі, у 1743 р. мав 74

двори підданих, 12 мучних кол, позика у військовий

скарб – 6 карбованців, власний двір і шинок. Д.: N

Юріївна фон-Вейсбах, донька генерал-майора, уп-

равляючого з 1739 р. володіннями імператриці

Ганни Петрівни у Малороссії.

Кандиба Петро Семенович (? – 1757) – син сотника пі-

щанського, значковий товариш Переяславсько

полку (1741–1746), військовий товариш за служби

прадіда, діда, батька і його самого (28.03.1746 –

1750), сотник піщанський (1750–1757). Мав шинок, 2

кінних і 3 піших підсусідків у Піщаній, при його ху-

торі було 4 двори найманих людей, у сотні

Гельм’язівській при хуторі палац та 3 піших підсу-

сідки (1750). Д.: (1751) Ганна Ісаївна Ісаєвич (? – 1728

– 1775 – ?), донька сотника баришівського. Мала у

м. Піщаній 18 підданих, в хуторі при містечку 17 (1775).

Кандиба Федір – запорізький козак, значковий това-

риш Яготинської сотні Переяславського полку (з

1765), сотник яготинський (з 1773.29.06). Володів 5

підданими в Яготині і 11 в хут. Іржавки Яготинської

сотні (1775). Д.: Ганна Давидівна Павлова, донька

значкового товариша.

Кандиба Федір (? – 1639 – бл. 1700) – покозачений

шляхтич. У 1666 р. за службу в війську запорізькому

отримав від короля Яна-Казиміра грамоту на млин

на р. Росі біля м. Корсуня. Полковник корсунський

(1669–1672, 1675). Перейшов на Лівобережжя.

Значний військовий товариш (1679), сотник коно-

топський (1681 – 1689), ніжинський полковий обоз-

ний (1698 – 1700).

Каневецький Семен– значковий товариш Прилуць-

кого полку (1740).

Каневський Іван (? – ран. 1790) – значковий товариш.

Д.: Марія NN, мешкала в с. Липовій Долині Глин-

ського повіту.

Каневський Кузьма – значковий товариш Стародуб-

ського полку, у 1737 р. перебував вдома, але мав йти

в похід в команді фельдмаршала фон Мініха.

158

Каневський Федір (1707 – 1761 – ран. 1784) – служив ви-

борним козаком в Гадяцькому полку з 1731 р., з

1733 р. в званні значкового товариша. Призначений

полковником Грабянкою, будучи в польському по-

ході. Виконував доручення в різних командах, у 1733,

1734 та 1735 рр. був у походах. В Польщі був головним

«малоросійським квартермейстром». У 1736 р. був в

кримському поході, 1739 р. – на українській лінії. У

1743, 1744, 1746 та 1747 р. був полковим комісаром по

збору провіанту і фуражу. У 1756–1759 рр. посилався

від полкової канцелярії в різні сотні щоб прискорити

виконання полкових наказів. 1754 р.трапилась по-

жежа і збитки не дозволяли продовжувати службу, та

й на прожиття засобів не вистачало, тому попросив

відпустку для купецьких справ. Будучи в Криму, от-

римав від колишнього сотника курінського Лубен-

ського полку Івана Стефанова секретні листи і

передав їх генерал-лейтенанту Глібову. Потрапив у

полон до татар, але відкупився. У 1755 р. його від-

правляли з листом до буджацького сераскер-султана,

виконував інші секретні доручення. У 1759 р. просив

через старість, хвороби (зламав ногу), звільнити від

виконання служб і постоїв і нагородити військовим

рангом. Універсал Грабянки на значкового товариша

згорів під час пожежі. Д.: Марія NN (? – 1784 – ?).

Каневський-Оболонський \ван Якимович – службу

розпочав полковим канцеляристом переяслав-

ським (з 1752.15.05.), військовий канцелярист ГВК

(з 1756.12.), переяславський полковий писар (з

1764.04.), бунчуковий товариш у Чернігівському

полку (з 1775.27.03.). Близьким родичем йому по

батькові був Леонтій Петрович Базилевич. 7 ве-

ресня 1772 р. Іван Бахчевський направив листа

Я.Сулимі про те, що Каневський не приймав при-

сягу при вступі на посаду. Колезький асесор (з

1780.13.12.), надвірний радник (з 1783.15.09.). Мав

підданих у Золотоніському і Переяславському пові-

тах у сс. Келеберді, Лепляві, Красіонівці, Комарівці,

Войтівцях, Грачанівці, Згарі, хут. Декачівці і Віт-

рівці – 105 душ (1783). Д.: (1766) НастасVя Фе-

дорVвна Заньковська, донька бригадира.

Каневський-Оболонський Андрій Васильович – бун-

чуковий товариш (1737–1747 р. Мав житловий і

шинковий двори, 12 дворів підсусідків у с. Фасто-

вець Іваногородської сотні. Військовий товариш

(1752–1760). Мав володіння у с. Крисках і при хут.

Жаровському, володів млином на р. Головеньці під

с. Крисками Понорницької сотні.

Каневський-Оболонський Андрій Васильович – син

сотника сосницького Чернігівського полку, вій-

ськовий товариш (? – 1738 – 1762 – ?). Мав двір у

с. Криски житловий (1741), приїзджий двір у с. Роз-

летах, в Крисках 3 двори подсусідків (1743), у По-

норницькій сотні при хуторі 2 двори підсусідків,

приїзджий двір у с. Крисках, у Сосниці 2 підсусід-

ських дворів (1747). Крім цих володінь мав маєт-

ність і при хуторі Жаровському (2 хати), володів

млином на р. Головеньці під с. Крисками (2 хати)

(1760). 26 серпня 1762 р. продав садибу в Сосниці

сотнику Филимону Шафонському.

Каневський-Оболонський Василь Васильович – 25

січня 1718 р. отримав гетьманський універсал на с.

Купчич, яке належало його батькові. У жовтні 1718 р.

був відправлений кур’єром з провізією на о. Аланд.

У лютому 1727 р. він з посади астраханського по-

шмейстра був призначений чернігівським полко-

вим суддею. Протягом 1728–1732 рр. позивався

значковим товаришем Костянтином Лисеневичем

за спадщину брата дружини Єфросинії Івана Син-

даровського. В ході цих розборок Каневський захо-

пив у Лисеневича ґрунти і не виплатив боргу. У

1732 р. за «злочин» Василя відправили в заслання,

з якого він повернувся лише за імператорським ука-

зом від 31 липня 1734 р. Бунчуковий товариш (1737),

мав двір у Батурині в якому він сам жив. Д.: (1727)

Єфросинія Миколаївна Синдаровська (? – 1760 –

ран. 1766), донька чернігівського протопопа. В пер-

шому шлюбі була за Олексієм Олексійовичем Ту-

ранським, сином генерального судді. Протягом

1732–1733 рр. вела суперечку за сінокіс із полковим

суддею Іваном Мокрієвичем, а у 1760 р. – за землі з

чернігівським протопопом Максимовичем.

Каневський-Оболонський Василь Іванович (? – 1679

– 1715) – значний військовий товариш (1709), сот-

ник сосницький (1715), 25 лютого 1709 р. отримав

гетьманський універсал на млин і ґрунти в с. Крис-

ках. Д.: Настасія Іванівна Мануйлович (? – 1700 –

1732 – ?). 14 січня 1729 р. отримала гетьманський

універсал на хутір в Івангородській сотні.

Каневський-Оболонський Григорій Лукич (? – 1700

– ран. 1752.3.02.) – значний військовий товариш

(1735), осавул полковий переяславський (1735–1752),

проживав в с. Дем’янцях. Під Переясловом на Вели-

кій Греблі мав млин в 3 кола. Д.: 1) N Яківна Руста-

нович, донька полкового судді. 2) (з 1749) Євдокія

Василівна N, в першому шлюбі за військовим това-

ришем Леонтієм Васильовичем Максимовичем.

Вела суперечку разом з сином від першого шлюбу

військовим канцеляристом Іваном Максимовичем

за спадщину другого чоловіка з його братом полко-

вим хорунжим Михайлом Лукашевичем (1752–1755).

Каневський-Оболонський Данило Дем’янович (? –

ран. 1758) – бунчуковий товариш у Чернігівському

полку (? – 1738 – 1750 – ?). Мав підсусідків і житло-

вий двір у Сосниці (1738), приїзджий двір у с. Крис-

ках Понорницької сотні (1747), в Понорницькій

сотні при хуторі мав 3 двори підсусідків, у с. Куп-

чичі 11 дворів посполитих, 1 двір служителів (1750),

шинок у с. Фастовець (1737).

Каневський-Оболонський Дем’ян Дем’янович (1742

– ?) – бунчуковий товариш у Чернігівському полку

(1767), прем’єр-майор (1780). Д.: Надія Олександ-

рівна Якубович, донька генерал-майора.

Каневський-Оболонський Лука Якимович (1758 –

1812 – ?) – син полкового писаря переяславського,

в службі з 15 червня 1772 р., спочатку значковим то-

варишем при Переяславській полковій канцелярії,

потім став колезьким канцеляристом у Генераль-

ному суді (з жовтня 1775), військовим товаришем (з

12 грудня 1778). У 1781 р. – бунчуковий товариш, у

159

1784 р. – колезький асесор. Д.: Марія Семенівна Ка-

теринич.

Каневський-Оболонський Петро Васильович (1728 –

1790 – ?) – син чернігівського полкового судді, вій-

ськовий канцелярист (1750), військовий товариш (з

27 лютого 1750), полковий осавул надвірної корогви

(з 1760), абшитований бунчуковий товариш (з 1774).

Мав 374 підданих в 3 селах, 1 «деревне» і 1 хуторі в

Городницькому повіті. Д.: Настасія NN (?–1776 –

ран. 1786). Мали п’ять синів і чотирьох доньок.

Каневський-Оболонський Петро Якович (1745 –

ран. 1786) – військовий товариш Чернігівського

полку (з 1771), полковий осавул (з 1779). Д.: Кате-

рина Данилівна N (1754 – 1790 – ?), мала 460 під-

даних у Борзнянському повіті (1787).

Каневський-Оболонський Степан Васильович (1731

– 1790 – ?) – службу розпочав з 1748 р. військовим

канцеляристом ГВК, військовий товариш (з 1761),

Чернігівський повітовий земський писар (з

1764.22.05.), абшитований бунчуковий товариш (з

1774.7.07./5.10.). Мав 391 підданих в 2 селах (Город-

ницького повіту сс. Петровій Слободі і Старій Удні).

Д.: Феодосія Антінівна Булавка, донька бунчукового

товариша. Мали двох синів і двох доньок.

Каневський-Оболонський Федір Андрійович –

службу розпочав з 1763 р., сотенний отаман Понор-

ницької сотні (1772 – 1782), військовий товариш

Чернігівського полку (з 1782.19.06.), абшитований

полковий осавул (з 1784.30.03.). Мав 27 підданих у

сс. Фастовцях і Крисках. Д.: Дарія Олексіївна Пе-

черська, донька сотенного осавула.

Каневський-Оболонський Яків Васильович (1709 –

1763 – ран. 1766) – син сотника сосницького, службу

розпочав канцеляристом ГВК (з 1725), військовий то-

вариш (з квітня 1731). У 1739 р. привернув 33 козаки

у Прохорівській сотні Ніжинського полку в своє під-

данство і захопив їх ґрунти. В цьому ж році звинува-

тив прохорівського сотника Семена Григоровича в

обтяженні загальнонародними податками його по-

сполитих с. Сиволож. Бунчуковий товариш (з

1746.15.04.). Проживав в Сосниці, де мав 19 дворів пі-

даних (1741), 20 підсусідків у Сосницькій сотні, жит-

ловий двір у Сосниці (1743), житловий двір і шинок

у Сосниці з найманими людьми, приїзджий двір у

с. Малому Усті Сосницької сотні, в Сосниці 7, у с.

Лавах 1 підсусідських дворів. Володів посполитими

у с. Сиволожі Прохорської сотні 21 хатою, 23 хатами

підсусідків на куплених ним ґрунтах та 15 хатами

служителів, двома приїзджими і шинковим дворами

у с. Сиволожі (1747), в Сосниці 4 підсусідськими дво-

рами та 15 служителів (1750). Володів млином на сос-

ницькій греблі на р. Убеді. Д.: (1753) Ірина

Григорівна Кулябка, донька бунчукового товариша.

Канівець Василь (1739 – 1790 – ?) – службу розпочав з

1758 р. в Прилуцькій полковій канцелярії, обраний

возним Журавської сотні (з 1768), абшитований вій-

ськовий товариш (з 8 лютого 1781 р.). В Журавці

мав 44 підданих (1782), 100 підданих у 1 місті в При-

луцькому повіті (1788). Д.: Настасія Андріївна Ку-

риленко, донька значкового товариша.

Канівець Василь Федорович (1748 – 1781 – ?) – вій-

ськовий товариш Прилуцького полку. Д.: Ганна NN.

Проживала у м. Журавка.

Канівець Ничипір (? – 1740) – значковий товариш у

Журавській сотні Прилуцького полку.

Канівець Семен – значковий товариш (1759) у Прилуках.

Канівець Федір Ничипорович – значковий товариш

(1725 – 1765). Мав 4 посполитих у м. Журавці. Аб-

шитований військовий товариш Прилуцького

полку (1765.16.09. – 1772 – ?). Д.: Ганна Іванівна Бі-

лецька, донька значкового товариша.

Капинос Іван – шляхтич, військовий товариш Старо-

дубського полку (1700), мав пасинка Феська Юхимо-

вича, який теж був військовим товаришем (1700).

Капітаненко Степан – лавник Полтавського магістрату,

військовий товариш Полтавського полку (1779).

Каплуновський (Каплонський) Степан (? – 1779 –

?) – службу розпочав значковим товаришем По-

лтавського полку з 1766 р.

Капля Карпо – значковий товариш.

Капля Федір – був одним із найбагатших міщан при-

луцьких. В реєстрі 1729 р. стоїть третім після Ма-

нуйла Канівця. В цьому ж році серед міщан

фіксуються Герасим і Остап Каплі. Був сборщиком

полковим прилуцьким (1731). Значковий товариш

Прилуцького полку (1743 – 1758 – ?). Полковий від-

купщик. Мав хутір під Прилуками (1732). Продов-

жував активні торговельні операції і у 1748 р. ГВК

вимушена була стягувати з нього і лохвицького

купця Івана Касяновича 3771 карбованців 32 копійки

на користь їх кредиторів: російських купців Петра

Клубокова і Василя Коробова, польських – Самійла

Дегтяревича, Германа Ботвинки, Якова Карабанця,

Петра Сухозагніта, грецьких – Статія Іванова, Сте-

фана Кромиди, Юрія Дмитрієва, Івана Карамалієва.

В липні 1749 р. прилуцький міщанин Микола Соло-

маха стягнув з нього судовий штраф. У 1754 р. з нього

ГВК стягувало недоїмки за 1746–1748 рр. Мав 4 по-

сполитих у с. Рудавці полкової сотні.

Капніст Ананій Васильович (? – ран. 1802) – син по-

лковника миргородського, бунчуковий товариш

Миргородського полку. Його донька Олександра

володіла двома хуторами поблизу с. Ламані Омель-

ницької сотні (1764).

Капніст Данило Васильович (? – ран. 1759) – син по-

лковника миргородського, навчався в КМА. Бунчу-

ковий товариш Миргородського полку (1746.24.09.

– 1751 – ?). У 1751 р. його кандидатуру було висунуто

на посаду полковника миргородського, але призна-

чення не відбулось внаслідок протиріч його батька

з гетьманом.

Капустенко-Шкурат Йосип (1729 – 1788 – ?) – «з древне

предков Шкуратов». Службу розпочав з 1752 р. коза-

ком, абшитований значковим товаришем Прилуць-

кого полку. Мав 9 підданних на хуторі Пустирці

(1782), у 1787 р. – 28 підданних у 1 хуторі. Д.: Настасія

Іванівна Древаця, донька сотенного отамана.

Капустянський Константій (1732 – 1767 – ?) – син свя-

щеника, військовий товариш, служив з 23 травня

1766 р., значковий товариш Гадяцького полку

160