Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура
Подождите немного. Документ загружается.
501
Лекція 19. Культура України у другій половині 40;х – 90;х роках XX cт.
цінності. В сучасній Україні існує близько 105 церков, конфесій, течій
та напрямків, 96,7 відсотків з них є християнськими. 23 квітня 1991 р.
Верховна Рада УРСР прийняла Закон про свободу совісті та релігійні
організації. Заборони й активна боротьба з релігією та церквою, ха
рактерні для радянського суспільства, відійшли в минуле. Відкрива
ються нові церкви. Збільшується кількість парафій. 52 відсотки віру
ючих в Україні православні. Відновилися раніше заборонені
Українська автокефальна православна церква (УАПЦ) і Українська
грекокатолицька церква (УГКЦ). Проблемою залишається розкол
українського православ’я на три церкви: Українську православну
церкву Московського патріархату, Українську православну церкву
Київського патріархату і Українську автокефальну православну цер
кву. Найбільшою серед них є перша. На січень 2001 р. вона мала
9047 парафій, 122 монастирів 39 єпископів, 36 анархій, 7 духовних
семінарій, одну духовну академію, 29 церковних училищ, 20 ре
гентських училищ, 5000 церковноприходських шкіл.
В 1998 р. Українська держава розпочала новий етап практичної
реалізації програми відродження історичних пам’яток, повернення до
життя символів віри українського народу. Відновлено дзвіницю
Михайлівського Золотоверхого собору. Відбудовано заново й сам
храм. Після кількох років дискусій з приводу проектів робіт відбудо
вано Успенський собор КиєвоПечерської лаври, який постав із руїн
і освячений 28 серпня 2000 року.
В умовах переходу від одного до іншого типу економіки виникло
таке словосполучення, як «культура і ринок». Це словосполучення,
або «комерція і справжнє мистецтво», дає немало підстав для сер
йозного неспокою, побоювань. В усякому разі у зв’язку з переходом
до ринкових відносин культура вимагає невідкладних захисних за
ходів. На культурі не економлять і не заробляють. Умова для успіш
ного розвитку держави одна: має бути прямий державний захист
культури, треба вкладати достатньо коштів в освіту, науку і культу
ру. Їх пріоритет, первісність перед усіма іншими проблемами сус
пільства і держави незаперечні і доведені історією, досвідом розвитку
всіх передових країн світу.
Культура – неначе вічна золота нитка історії, що з’єднує покоління,
епохи, часи і спрямована в майбутнє. Спільна турбота про неї – живо
дайна. Українська культура накопичила великі цінності. Завдання
нинішніх поколінь – зберегти і примножити їх.
502
Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»
Словник термінів та поняття теми
Генна інженерія – створення нових видів організмів або їх нових вла
стивостей шляхом маніпуляцій з їх генетичним апаратом.
Державна мова – визнана законом урядова мова в державі, обов’яз
кова для державної адміністрації, суду й шкільного навчання.
Дисидентство – моральнополітична опозиція до існуючого
державного (політичного) ладу, панівних у суспільстві ідей та
цінностей.
Діаспора (грецьк.) – розсіяння, розпорошення, розселення по різних
країнах народу, вигнаного обставинами, завойовниками або па
нуючою владою за межі батьківщини; уся сукупність вихідців
з якоїсь країни та їх нащадків, які проживають поза її межами.
Духовна свобода – сукупність глибоких переконань людини, волі до
їх реалізації та свідомих дій, причому такої сукупності, у якій
відображається об’єктивна дійсність. Духовна свобода перед
бачає свідому реалізацію людиною своїх ідеалів, що мають на
меті послабити її залежність від стихійних законів розвитку і
боротись за досягнення історичного прогресу.
Космополітизм – теорія та практика, в основі якої лежить теза про
необхідність заміни національного громадянства світовим; за
перечення права націй на самостійне існування, відмова від су
веренітету, культури, традицій в ім’я абстрактного розуміння
«єдності людського роду», єдиної держави.
Мартирологія – список осіб, які зазнали переслідування мучеників.
Менталітет – глибинний рівень колективної та індивідуальної свідо
мості; сукупність установок, нахилів індивіда чи соціальної
групи мислити, відчувати та сприймати світ певним чином;
характерний для людини чи суспільної групи спосіб мислення,
обумовлений біологічними, соціальнопсихологічними та етні
чними факторами; прагнення, нахили, орієнтири людей, у яких
виявляються національний характер, загально визнані цінності,
суспільна психологія; світосприймання, світовідчуття, бачення
себе у світі, це душа, серце й розум народу.
Міжнародна асоціація україністів – наукове товариство, яке
здійснює координаційну діяльність, спрямовану на поглиблення
503
Лекція 19. Культура України у другій половині 40;х – 90;х роках XX cт.
фундаментальності й дієвості гуманітарних наук, посилення їх
впливу на політичне й культурне життя українського суспіль
ства, сприяє співпраці вчених різних країн у справі підвищен
ня ефективності досліджень, їх інтеграції зі світовою наукою,
забезпечення поширення в світі об’єктивної інформації про Ук
раїну та український народ.
Плюралізм – ідейнорегулятивний принцип суспільнополітичного та
соціального розвитку, що базується на існуванні декількох (чи
багатьох) незалежних начал політичних знань та розуміння
буття; система влади, що ґрунтується на взаємодії та протилеж
ності дій політичних партій та громадськополітичних ор
ганізацій. Плюралізм в художній творчості – методологічна
позиція, що передбачає самостійне існування багатьох окремих
культур та їх незведеність до спільних феноменів, відтак –
множинність культур та їх наукових інтерпретацій.
Соціокультурна ситуація – це сукупність тенденцій, які визначають
стан культури суспільства.
Толерантність – терпиме ставлення до інших, чужих думок, віру
вань, політичних уподобань та позицій.
Традиції— це конкретні форми прояву звичаїв, звичок, обрядів і ри
туалів, поведінки, дій, оцінок, які характеризуються особливою
стійкістю та цілеспрямованими зусиллями людей з метою збе
реження та передачі їх наступним поколінням; звичайні, прий
няті норми, манери поведінки, усталені погляди, переконання
у чомусь; форми передачі соціального досвіду.
504
Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»
Питання до самоконтролю
1. Що таке «ждановщина»?
2. Як розвивались культура і духовне життя в Україні часів хру
щовської «відлиги»?
3. Що нового принесли в літературу та мистецтво «шестидесят
ники»?
4. Які мистецькі досягнення української діаспори?
5. Хто такий Григорій Ващенко?
6. Який внесок українства у світову культуру?
7. В чому суть сучасного українського національнокультурного
відродження?
8. Що є новим в законодавстві України про культуру?
9. Які чинники розвитку української культури та її перспективи?
Завдання для тестової перевірки знань студентів
1. Заповніть таблицю «Відомі митці української науки і культури»
М.Брайчевський, О.Білецький, А.Горська, Є.Патон, Ю.Мейтус, Г.Кос
тюк, М.Амосов, О.Ліберман, В.Глушков, П.Толочко.
Ƚɚɥɭɡɿ
ɉɪɿɡɜɢɳɚ
!
505
Лекція 19. Культура України у другій половині 40х – 90х роках XX cт.
2. Авторами яких творів є перелічені письменники?
а) О.Довженко «Правда і кривда»
б) П.Панч «Поема про море»
в) Г.Тютюнник «Гомоніла Україна»
г) О.Гончар «Вир»
д) М.Стельмах «Людина і зброя»
3. Правильно розташуйте українських митців та їх твори:
а) Д.Клебанов опера «Богдан Хмельницький»
б) К.Данькевич поема «Мазепа»
в) В.Сосюра опера «Довбуш»
г) С.Параджанов симфонія «Бабин Яр»
д) С.Людкевич кінофільм «Тіні забутих предків».
Теми рефератів
1. Здобутки та негативні явища в галузі культури в повоєнні роки.
2. «Шестидесятники» у літературі та мистецтві.
3. Культура в часи перебудови та становлення незалежності Ук
раїни.
4. Формування у літераторів та митців нового політичного та ес
тетичного мислення.
5. Нові явища і тенденції в літературі, театрі, живописі, музиці,
кінематографі.
6. Повернення народу раніше заборонених письменницьких імен
і творів, ознайомлення з культурним і науковим надбанням ук
раїнського зарубіжжя.
7. Визначні митці та літератори нового політичного та естетич
ного мислення, їх художні доробки (80ті роки XX ст. – поча
ток XXI ст.).
8. Сучасне українське національнокультурне відродження.
9. Українська культура і культура народів, що проживають в Ук
раїні.
10. Культура українського зарубіжжя.
11. Внесок українства у світову культуру.
12. Основні проблеми культурного життя в сучасних умовах.
13. Перспективи розвитку культури в Українській державі.
506
Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»
ХРОНОЛОГІЯ
Лекція 1. Предмет курсу
45 р. до н.е. – римський політичний діяч, філософ, письменник і оратор Марк
Туллій Цицерон (106–43 рр. до н.е.) вперше до наукового обігу
ввів поняття «культура» і пов’язував його з культурою розуму.
XVII ст. – під «культурою» стали розуміти рівень розвитку розумових
здібностей окремих народів.
Друга половина XVIII ст. – укорінення в європейській свідомості поняття
«культура» у сучасному значенні.
XX ст. – американський антрополог Леслі Уайт (1900–1975) при аналізі
проблем культури одним з перших почав користуватись терміном
«культурологія».
1982 р. – всесвітня конференція з культурної політики кваліфікувала куль
туру як комплекс характерних матеріальних, духовних, інтелек
туальних і емоційних рис суспільства, що включає в себе не лише
різні мистецтва, а й спосіб життя, основні правила людського бут
тя, системи цінностей, традицій та вірувань.
Лекція 2. Культура первісного часу
Близько 100 тисяч років тому – оволодіння людиною вогнем.
Близько 40 тис. років до н.е. – поява сучасного типу людини – Ноhо sapiens
або кроманьйонця.
20–12 тис. років до н.е. – період розквіту печерного живопису.
Близько 15–10 тисяч років тому – одомашнення собаки – першої із приру
чених тварин.
8 тис. років до н.е. – заснування найстарішого міста в історії людства – Ієріхо
ну в Палестині.
VI–III тис. до н.е. – виникнення відтворюючих, продуктивних форм госпо
дарської діяльності – землеробства і скотарства (неолітична рево
люція),
IV–III тис. до н.е. – відкриття й освоєння корисних властивостей металів.
Близько 3000–1100 рр. до н.е. – бронзовий вік, протягом якого бронза була
основним металом для виготовлення знарядь праці та зброї.
507
Хронологія
Лекція 3. Культура Стародавнього Сходу
Близько 5 тис. років до н.е. – поява землеробських общин в долині річки
Хуанхе (культура Яншао).
IV–III тис. до н.е. – виникнення найдавніших цивілізацій у Месопотамії та
Єгипті.
3300–3100 рр. до н.е. – поява в Стародавньому Єгипті перших зразків ієрог
ліфічного письма, яке вперше розшифрував в 1822 р. французь
кий вченийлінгвіст, єгиптолог Жан Франсуа Шампольйон
(23.12.1790–4.03.1832).
3100–1500 рр. до н.е. – існування міської цивілізації в Індії (так званої куль
тури Хараппі).
Близько 3000 р. до н.е. – розповсюдження на території Месопотамії клино
писної писемності шумерів, яка була розшифрована в XIX ст.
Близько 3000 р. до н.е. – заснування на території Месопотамії перших міст
держав, серед яких виділялось місто Вавилон.
Близько 3000 р. до н.е. – винахід жителями Месопотамії, шумерами, гон
чарного круга та колеса.
III тис. до н.е. – поява перших шкіл в Стародавньому Єгипті.
XXVII ст. до н.е. – побудова в Саккарі (Стародавній Єгипет) першої ступ
інчатої піраміди для фараона III династії Джосера, який правив в
епоху Давнього царства (близько 2630–2611 рр. до н.е.).
Близько 2590 р. до н.е. – побудова піраміди Хуфу (Хеопса) – великої піра
міди в Гізі.
Близько 2500 р. до н.е. – в Месопотамії почали точно і докладно вести облік
часу за днями, місяцями й роками.
Близько 2400 р. до н.е. – жителі Месопотамії, шумери, вперше в світі виго
товили кольорове скло.
Близько 2300 р. до н.е. – правитель Месопотамії Саргон Древній створив
першу в історії постійну професійну армію.
2300–1900і рр. до н.е. – розквіт стародавньоіндійської цивілізації.
Близько 2000 р. до н.е. – створення в Месопотамії арифметики.
II тис. до н.е. – розквіт давньоєгипетської цивілізації.
1792–1750 рр. до н.е. – правління шостого царя Вавилону – Хаммурапі, при
якому був створений перший в історії збірник законів, який істо
рики назвали «Кодексом Хаммурапі».
508
Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»
Середина II тис. до н.е. – завоювання Індії індоєвропейськими племенами
аріїв, що нав’язали місцевому населенню власну релігію (брах!
манізм) і культуру.
Близько 1500 р. до н.е. – в Китаї з’являється ієрогліфічна писемність.
XIV ст. до н.е. – релігійна реформа фараона XVIII династії Аменхотепа IV
(Ехнатона) – перша в історії спроба запровадження монотеїстич!
ної релігії з культом єдиного бога Сонця – Атона.
Близько 1360 р. до н.е. – створення одного з світових шедеврів мистецтва –
скульптурного портрета голови цариці Нефертіті – головної дружи!
ни фараона Аменхотепа IV.
Близько 1200 р. до н.е. – виникнення єврейської релігії.
XII–III ст. до н.е. – складання найбільш ранньої поетичної збірки Стародав!
нього Китаю «Книги пісень», в якій оспівувались подвиги обожне!
них предків.
Кінець II – початок І тис. до н.е. – складання вед – стародавніх пам’ятників
індійської релігійної літератури.
VI ст. до н.е. – створення при правлінні Навуходоносора II озеленених терас
Вавилонської вежі, відомих як «висячі сади» Семіраміди.
VI ст. до н.е. – виникнення буддизму, основоположником якого є Сіддхар!
тха Гаутама, якого в Індії прозвали Буддою.
551–479 рр. до н.е. – роки життя китайського філософа і пророка, видатно!
го мислителя світу Кун!Фу!цзи, в європейській транскрипції –
Конфуцій, основним змістом учення якого став ідеал соціальної
гармонії та пошук засобів для його досягнення.
Приблизно VI–V ст. до н.е. – роки життя китайського пророка і учителя Лао!
цзи, засновника даосизму, який разом з конфуціанством став одним
з головних напрямків китайського культурно!релігійного світогляду.
VI ст. до н.е. – XIII ст. н.е. – будівництво найбільшого в світі Великого каналу
в Китаї довжиною понад 1800 км, що з’єднав Пекін з Ханчжоу.
Близько 460 р. до н.е. – відвідання Вавилону давньогрецьким істориком
Геродотом.
Близько 450 р. до н.е. – Єгипет відвідав давньогрецький історик Геродот.
350 р. до н.е. – в Стародавньому Китаї було складено перший у світовій
історії зоряний каталог на 800 світил.
III ст. до н.е. – винайдення в Стародавньому Китаї компаса і спідометра,
початок виготовлення шовку.
214 р. до н.е. – початок будівництва Великого китайського муру для захи!
сту від нападів ворожих племен.
509
Хронологія
II ст. до н.е. – прокладання Великого шовкового шляху. Близько 145–87 рр.
до н.е. – роки життя «китайського Геродота. творця Історичної
науки в Китаї Сима Цяня, автора славнозвісного твору «Шицзи»
(«Історичні записки»).
105 р. н.е. – початок виробництва в Стародавньому Китаї паперу. 394 р. н.е.
– останній зразок ієрогліфічного напису в Єгипті.
Лекція 4. Культура Стародавньої Греції
6000 р. до н.е. – поява перших землеробів на острові Крит і материковій Греції.
3000 р. до н.е. – початок використання бронзи стародавніми греками.
Близько 2000–1100 рр. до н.е. – існування критської, або минойської, куль
тури, яку відкрив англійський археолог Артур Еванс в 1900 р.
Близько 2000–1900 рр. до н.е. – будівництво перших палаців на острові Крит,
піднесення минойської культури.
1900 р. до н.е. – початок використання минойцями лінійного письма «А».
Близько 1700 р. до н.е.— зруйнування перших критських палаців під час
землетрусу, а потім їх відновлення.
Близько 1600 р. до н.е. – піднесення микенської культури в Греції; поява
перших микенців (ахейців) на острові Крит.
XV ст. до н.е. – поява на Криті письмового пам’ятника – лінійного письма «Б»,
яке розшифрував в 1952 р. англійськийархітектор Майкл Вентріс.
1400 р. до н.е. – завоювання. Крита грекамиахейцями, або микенцями, ос
таточне зруйнування палацу в Кносі.
1400–1100 рр. до н.е. – існування спільної минойськомикенської культури.
Близько 1200 р. до н.е. – занепад микенської культури в Греції.
1100 р. до н.е. – кінець минойської культури.
XI–VIII ст. до н.е. – створення грецького буквеного алфавіту на основі
фінікійського.
ХІ–VIII ст. до н.е. – гомерівський або ранньоархаїчний період в культурі Греції.
XI ст. до н.е. – 476 р. н.е. – античний період в історії та культурі Стародав
ньої Греції і Стародавнього Риму.
Між 850–750 рр. до н. е. – припустимий час життя Гомера, грецького епічно
го поета, автора славнозвісних епічних поем «Одіссея» та «Іліада».
VIII–VI ст. до н. е. – архаїчний період в культурі Греції.
776 р. до н.е. – рік першої зафіксованої олімпіади в Стародавній Греції,
початок Олімпійських Ігор.
Близько 750 р. до н.е. – створення Гомером «Одіссеї» та «Іліади» – перших
грецьких літературних творів, остаточне формування давньогрець
кого епосу.
510
Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»
VIII–VII ст. до н.е. – роки життя Гесіода – першого відомого нам по імені
давньогрецького поета, автора поем «Теогонія» та «Труди і дні».
VII ст. до н.е. – поява перших монет в Греції.
VII ст. до н.е. – роки творчості Сапфо – ліричної грецької поетеси, яка вва
жається першою жінкою в історії літератури.
Близько 640–558 рр. до н.е. – роки життя Солона – напівлегендарного дав
ньогрецького законодавця, одного із семи мудреців стародавнього
світу, якому приписують афоризм: «Нічого понад міру».
625–547 рр. до н.е. – роки життя Фалеса, родоначальника іонійської і вза
галі європейської філософії та науки, першого відомого нам по
імені грецького філософа.
610 – близько 546 рр. до н.е. – роки життя Анаксімандра – учня Фалеса, автора
першого філософського твору грецькою мовою «Про природу».
VI ст. до н.е. – виникнення в Греції перших бібліотек.
VI ст. до н.е. – роки життя Езопа – напівлегендарного грецького байкаря,
родоначальника усної байки.
Близько 580–500 рр. до н.е. – роки життя Піфагора – визначного грецького
вченогоматематика і філософа.
550 р. до н.е. – побудова в малоазійському місті Ефесі храму богині Артем
іди, який вважався одним з семи чудес світу.
Близько 544 – близько 470 рр. до н.е. – роки життя Геракліта – давньог
рецького філософа, основоположника діалектики, якому належить
відомий вислів: «Не можна двічі увійти в одну й ту ж воду».
534 р. до н.е. – вперше в трагедії було використано актора, рік народження
світового театру.
Близько 525–456 рр. до н.е. – роки життя Есхіла – творця класичної грець
кої трагедії, «батька трагедії».
V – остання чверть IV ст. до н.е. – класичний період в культурі Греції, час
найвищого піднесення грецької культури.
Близько 500–428 рр. до н.е. – роки життя Анаксагора – грецького філософа,
автора книги «Про природу», який зробив спробу пояснити зако
ни світобудови.
Близько 500–425 рр. до н.е. – роки життя Фідія – афінського скульптора, кра
щими роботами якого вважаються 12метрова статуя Афіни Парфе
нос (діви Афіни) у Парфеноні та 13метрова статуя Зевса Олімп
ійського в Олімпії (обидві зроблені з слонової кості та золота).
Близько 496–406 рр. до н.е. – роки життя Софокла – грецького трагіка, автора
123 трагедій, найвідомішими серед яких є «Цар Едіп» і «Антігона».