Конспект лекцій - Історія України.Соціально-політичні аспекти.Частина 1
Подождите немного. Документ загружается.
відповідальності притягнуто 63,7 тис. іноземців з дальнього зарубіжжя, 7,4
тис. громадян з країн СНД, 28,8 тис. громадян осіб кавказького регіону. За
сприяння іноземцям у порушенні діючого законодавства до адміністративної
відповідальності притягнуто понад 2000 посадових осіб та 600 окремих
громадян України. Це наочно підтверджує потребу в зміні державної
політики до розв’язання міграційних проблем.
Важливим напрямком міграційної політики України протягом останніх
років є проблема біженців. Перші біженці прибули до України у 1988-1989
рр. з Вірменії, Азербайджану, Узбекистану. Найбільш масовим приплив
біженців був 1992 р., коли внаслідок воєнних дій у Придністров’ї понад 60
тис. осіб шукали притулку у південноукраїнських областях. У 1993 р.
Верховна Рада прийняла закон “Про біженців”.
Процедура розгляду заяв та надання офіційного статусу біженців
відповідно до вище згаданого Закону України “Про біженців” здійснюється в
23 регіонах України, містах Київ та Севастополь. Біженцям Закон гарантує
право вільно пересуватись по території країни, вільно обирати місце
проживання, працювати або займатися підприємницькою діяльністю. Вони
мають право на медичну допомогу, отримання грошової допомоги, пенсій,
освіти, недоторканості особи та житла, судового захисту тощо.
Відповідно постанов уряду України, надається притулок і допомога
біженцям з Абхазії (з моменту дії постанови від 22.06.1996 р. зареєстровано
близько 1 тис.); Чечні (за 1995-1996 рр. зареєстровано близько 2 тис.
біженців); майже 3 тис. турків-месхетинців з Узбекистану. Кількість біженців
з колишніх радянських республік в Україні становить майже 150 тис. осіб. На
1 липня 1999 р. статус біженців мали 3452 особи, з них майже 1600 афганці,
решта – вихідці з 28 країн Європи, Азії та Африки. Основна маса біженців –
громадяни Афганістану. Найбільша їх кількість зосереджена в Києві.
Концентрація біженців у столичному регіоні пояснюється тим, що саме в
Києві – вперше в Україні (лютий 1996 р.) була розпочата процедура розгляду
заяв і надання статусу біженця. Окрім того саме в Києві розташовані провідні
161
вищі навчальні заклади, в яких раніше навчалася значна частина нинішніх
біженців.
Останнім часом дещо змінилась географія країн походження пошукачів
притулку за рахунок багатьох африканських та азіатських країн. Більшість з
них – фактично економічні мігранти, які прибувають в Україну для
покращення умов свого життя або для подальшого пересування до Західної
Європи й, відповідно до чинного українського законодавства не мають
підстав для набуття статусу біженця. Треба зазначити, що реалізація
передбачених Законом України “Про біженців” прав гальмуються складним
економічним становищем держави. Через ту саму причину досі не відкрито
жодного пункту розміщення біженців. Попри все, приділяється значна увага
вирішенню соціальних питань біженців. У ряді областей за допомогою
неурядових організацій відкрито недільні школи для дітей біженців, зокрема
афганців, зібрана інформація, на основі якої розроблена програма “Міграція
населення” та забезпечено її фінансування Міжнародною Федерацією
Товариства Червоного Хреста.
162
Література
12.Грушевський М. Історія України-Руси: У 12кн. К., 1991. Кн. 1,2,3,4.
13.Аркас М. Історія України-Руси. К., Вища школа 1991 – с. 6-11.
14.Крип’якевич І.П. Історія України – Львів, 1990.
15.Апанович О. Розповіді про запорозьких козаків. – К., 1991.
16.Єнциклопедія Українознавства. Мюнхен – Нью-Йорк, 1949.
17.Історія України За ред. проф. Б.П. Ковальського. – К., Вища школа, 1998.
– с.20-87.
18.Толочко П. Київська Русь. – К., 1996 – 249с.
19.Півторак Г. Українці: звідки ми і наша мова. – К., Наукова Думка, 1993 –
200с.
20.Пономарьов. Етнічність та етнічна історія України: Курс лекцій. – К.,
Либідь, 1996 – 272с.
21.Юрій М.Т. Етногенез та менталітет українського народу. – 2-е вид., доп. –
К., Таксон, 1997 – 237с.
22.Етнографія України: Навч. посібник / За ред. С.А. Макарчука. – Львів:
Світ, 1994. – 520с.
23.Історія України: Навч. посібник За ред. В.А.Смолія. – Київ., ВД
“Альтернативи”, 1997.
24.Національні процеси в Україні. Документи і матераіли. За ред. В.Ф.
Панібудласки. – К. “Вища школа”, 1997.
163
ЗМІСТ
Програма курсу “Історія України”.
Соціально-політичні аспекти.................................................................................3
Модуль І. Вступ
Історія та історіографія в еволюції, їх місце і роль в гуманізації діяльності
людини (Боєва С.Ю.).............................................................................................18
Історіографія проблеми генезису українського народу.
Становлення української нації (Кукса В.В.).......................................................41
Етнополітичний контекст української історії.
Лекція І.
Формування та розвиток історико-етнографічних регіонів України
(Горбань Ю.А.)......................................................................................................63
Лекція 2.
Етнополітика та її особливості в різні періоди життя українського народу.
(Білявська О.С., Горбань Т.Ю.)............................................................................86
Лекція 3.
Історичні процеси в міграційних та еміграційних явищах українців.
(Зубалій О.Д., Шевчук Т.В.) ............................................................................105
Лекція 4.
Етнополітичні аспекти української історії новітнього періоду (1917-2004рр.)
(Рамазанов Ш.Ш.)................................................................................................132
Література.............................................................................................................159
164