Хоменко Н.В., Мірошник В.О. Історія України-конспект лекцій
Подождите немного. Документ загружается.
кооперації. Передбачалися різні види кооперації: виробнича, споживча. Проте
практика соціалістичного будівництва диктувала швидкі темпи та жорсткі
методи.
В 1928 р. Сталін став ініціатором проведення суцільної колективізації, а
з 1929 р. почалося її насильницьке, форсоване здійснення.
Завдання колективізації:
Темпи колективізації
Методи колективізації:
Селян насильно заганяли до колгоспів;
«Ліквідація куркульства як класу» в результаті якої було знищено 200 тис.
господарств. Жертвами розкуркулення стали понад 1 млн. чоловік.
Після статті Сталіна «Запаморочення від успіхів» (2 березня 1930 р.)
змінилися методи примусу. Для селян, які вийшли з колгоспів і повернулися
до індивідуального господарювання, підвищили податки, їм відводили
гірші землі, не надавали кредитів, не повертали із колгоспів худоби і
реманенту.
Селянство чинило опір сталінській політиці: на селі лише з січня до
червня 1930 р. в Україні зареєстровано 1500 терористичних актів проти
представників радянської влади. Відбувалися збройні виступи. В 1930 р. в
Україні кількість учасників селянських повстань перевищувало 40 тис. чоловік.
Доля куркулів
Категорія Здійснені заходи
І. Куркулі, що взяли участь в боротьбі
з радянською владою (повстання,
збройний опір….)
«Ізоляція» у тюрмах, таборах або
розстріл
ІІ. Куркулі, що чинили частковий опір
при розкуркулюванні
Висилка з родичами в північні районі
Росії
ІІІ. Куркулі, що не чинили опору
розкуркуленню
Після розкуркулення надавали
невеличкі земельні ділянки за межами
села
створити умови для прискореного завершення індустріалізації;
забезпечити промисловість дешевою робочою силою;
підпорядкувати сільське господарство державі;
забезпечити населення країни продуктами харчування;
ліквідувати заможне селянство – «ворога» радянської влади.
Темпи колективізації визначалися постановою ЦК ВКП(б) від 5 січня
1930 р. В Україні колективізацію планувалося завершити в 1931 р.
100
У ході колективізації було знищено найбільш працездатних і заможних
господарств, що негативно вплинуло на подальший розвиток сільського
господарства.
В 1932-1933 рр. розпочалося різке падіння сільськогосподарського
виробництва. Селян-одноосібників майже не залишилося, а колгоспи технічно і
організаційно були ще слабкими. Було зібрано втричі менше хліба, ніж в 1930
році.
Не дивлячись на значне скорочення рівня сільськогосподарського
виробництва, плани хлібозаготівлі зростали.
Хлібозаготівлею в Україні керувала спеціальна комісія на чолі з
В.Молотовим.
Причини голодомору 1932-1933 рр.
підвищення планів хлібозаготівлі;
з метою виконання плану хлібозаготівлі проти колгоспів і селян вживалися
різні заходи:
конфіскація продовольчих запасів, а ж до сухарів, де не виконувався
план;
вводилося блокадне колгоспне становище: підвезення будь-яких
продуктів харчування до них заборонялося;
7 серпня 1932 р. ЦВК і РНК СРСР прийняли постанову «Про охорону
майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про
зміцнення суспільної власності»: розкрадання колгоспного майна
каралося розстрілом та різними строками ув’язнення.
Голодомор 1932-1933 рр. радянське керівництво приховувало. Не
залучали міжнародні організації до подолання голодомору.
В 1932-1933 рр. втрати від голоду становили 3,5 – 5 млн. чоловік.
Наслідки суцільної колективізації
На кінець 1932 р. в Україні було колективізовано близько 70% селянських
господарств, а на кінець 1937 р. – 91%;
Колгоспи були підпорядковані державі. Обмежувалося їх господарська
самостійність, ліквідовані були економічні стимули їх розвитку;
Відбулося розселянювання селян;
Суцільна формована колективізації привела до тривалої деградації сільського
господарства:
До кінця 1932 р. було засуджено 55 тис. чоловік, у
тому числі до розстрілу – 2,1 тис. чоловік.
101
o тільки на кінець 30-х років сільське господарство досягло рівня
продуктивності, який існував до суцільної колективізації;
o до початку 40-х років Україна не досягла дореволюційного рівня. На
одного жителя України було вирощено в 1913 р. – 684 кг зерна, в 1927 р.
– 615 кг, в 1940 р. – 639 кг.
o Україна відставала від західних країн. За даними 1939-1958 рр. на одного
жителя вироблялося в Аргентині – 1233 кг зерна, у Канаді – 1298 кг
зерна, у США – 719 кг.
Страшним наслідком колективізації став голодомор 1932-1933 рр.
Запитання для самоконтролю
1. Що таке модернізація?
2. З яких реформ складалася радянська модернізація?
3. Охарактеризуйте розвиток сільського господарства до 1927 р.
4. Поясніть, чому кооперування і колективізація в тому вигляді, в якому
здійснювалися в Україні, суперечили одне одному?
5. Що спонукало сталінське керівництво перейти до суцільної
колективізації? А чи були альтернативні варіанти?
6. У чому суть «перегинів» у колективізації? Які наслідки вони мали?
7. Яку мету мала публікація статті Й.Сталіна «Запаморочення від
успіхів»?
8. З’ясуйте суть процесу «розкуркулення» селянства. Які наслідки мав
цей процес? Чи могла радянська влада відмовитися від
розкуркулення?
9. Охарактеризуйте долю розкуркулених селян.
10.Як ви розумієте термін «розселянювання України»?
11.Порівняйте голод 1921-1923 рр. і 1932-1933 рр. Що в них спільного, а
що – відмінне?
12.Охарактеризуйте наслідки голодомору?
Завдання
1. Поміркуйте над запитанням і висловіть свою точку зору: якби
разом з колгоспами існували фермерські господарства, чи
зашкодило б це радянській економіці? А радянській владі?
2. Перші колгоспи виникли ще у період 1917-1920 рр. Чому в той
час не набули поширення? Чому радянська влада спочатку
відмовилася від реалізації політики колективізації, а потім
знову почала її впровадження?
102
3. Складіть таблицю «Основні етапи колективізації»
Етап Зміст етапу
1928 р. Сталін, в умовах надзвичайних заходів щодо ліквідації
«кризи хлібозаготівель» висунув гасло су2ільної
колективізації.
1929 р. Листопадовий (1929 р.) пленум ЦК ВКП(б)…………….
Тести
1. В якому році проголошено курс на колективізацію?
а) 1925 р.;
б) 1926 р.;
в) 1927 р.;
г) 1928 р.
2. На якому з’їзді ВКП(б) було проголошено курс на колективізацію?
а) на XIV з’їзді ВКП(б);
б) на XV з’їзді ВКП(б);
в) на XVІ з’їзді ВКП(б);
3. В якому році розпочалася насильницька суцільна колективізація?
а) 1927 р.;
б) 1928 р.;
в) 1929 р.;
г) 1930 р.
4. Темпи колективізації визначалися постановою ЦК ВКП(б) яка була
видана:
а) в січні 1928 р.;
б) в січні 1929 р.;
в) в січні 1930 р.;
г) в січні 1931 р.
5. Суцільну колективізацію намічали закінчити:
а) в 1930 р.;
б) в 1931 р.;
в) в 1933 р.;
г) в 1987 р.
6. Постанова ЦВК і РНК СРСР «Про охорону майна державних
підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної власності»
було прийнято:
а) в серпні 1931 р.;
б) в серпні 1932 р.;
в) в серпні 1933 р.
7. Хлібозаготівлею в Україні керувала комісія, яку очолив:
а) В.Молотов;
б) С.Косіор;
в) П.Постишев.
103
8. Колгоспи України об’єднували 96,1% селянських дворів і обробляли
99,7% посівних площ:
а) в 1931 р.;
б) в 1933 р.;
в) в 1937 р.
9. Після публікації статті Сталіна «Запаморочення від успіхів» за 100
днів із колгоспів вийшло:
а) 1300 тис. господарств;
б) 1500 тис. господарств;
в) 1594 тис. господарств.
10. Стаття Сталіна «Запаморочення від успіхів» була опублікована в
«Правді»:
а) у березні 1929 р.;
б) у березні 1930 р.;
в) у квітні 1931 р.
Запам’ятайте ці дати
1927-1928 рр. – хлібозаготівельна криза.
1928 р. – Сталін висуває гасло про перехід до суцільної колективізації.
Листопад 1929 р. – листопадний (1929) пленум ЦК ВКП(б) приймає резолюцію
«Про сільське господарство України і про роботу на селі» і
намічає форсовані темпи суцільної колективізації.
Січень 1930 р. – постанова ЦК ВКП(б) «Про темпи колективізації і заходи
допомоги держави колгоспному будівництву».
1931 р. – постанова ЦК ВКП(б) від січня 1930 р. намічала завершити
колективізацію на Україні.
24 лютого 1930 р. – лист-директива С.Косіора місцевим парторганізаціям про
форсування колективізації.
Березень 1930 р. – постанова ЦК КП(б)У про боротьбу з викривленням
партлінії у колгоспному будівництві.
Серпень 1932 р. – закон про охорону соціалістичної власності («Закон про п’ять
колосків»).
Грудень 1932 р. – постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У про занесення на «чорну
дошку» сіл, які «злісно саботують хлібозаготівлі».
1932-1933 рр. – голодомор в Україні.
Рекомендована література
1. Бойко О.Д. Історія України. – К.: Видавничий центр «Академія»
1999, с. 345-350.
2. Світлична В.В. Історія України. – К.: Каравела; Львів: Новий світ -
2000, 2002, с. 176-178.
4. Турченко Ф.Г., Панченко П.П., Тимченко С.М. Новітня історія
України. Частина друга – К.: Ґенеза, 1995, с. 271-288.
104
ТЕМА 15: Західноукраїнські землі в 1921 – 1939
роках
План
1. Розподіл західноукраїнських земель.
2. Українські землі під владою іноземних держав.
2.1 Правовий статус західноукраїнських земель.
2.2. Національна дискримінація населення.
2.3. Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель.
2.4. Репресивна політика на західноукраїнських землях.
3. Діяльність політичних партій.
4. Організація Українських націоналістів.
5. Особливості політичної боротьби в Закарпатті.
1. Розподіл західноукраїнських земель
Польщі Східна Галичина, Західна Волинь, Полісся,
Холмщина,. На цих землях проживало 5,6 млн.
українців.
До
Чехословаччини Закарпаття (Підкарпатська Русь)
Румунії Північна Буковина, Бессарабія (Ізмаїльський,
Аккерманський, Хотинський повіти)
2. Українські земля під владою іноземних держав
Польща, Румунія порушували свої зобов’язання перед Лігою Націй
щодо забезпечення прав національних меншин:
українські землі в складі Польщі, Румунії, Чехословаччини не мали
автономного устрою;
українці були позбавлені можливості обіймати адміністративні
посади в державних органах влади, офіцерські посади в польській,
чеській, румунській арміях.
Доля західноукраїнських земель вирішувалась на Паризькій
конференції (1919 р.). В 1923 р. Антанта остаточно
погодилася на приєднання частини українських земель до
Польщі, Румунії, Чехословаччини.
105
2.1 Національна дискримінація населення західноукраїнській
земель:
заборонена українська мова в державних установах;
заборонялась українська преса;
закрито українські школи, звільнено з роботи вчителів-українців;
здійснювалась румунізація православної церкви;
проводилися репресії проти українців;
українці висилялися із західноукраїнських земель в центральні
райони Польщі, Румунії, Чехословаччини. Колонізація
західноукраїнських земель польським, румунським, чехословацьким
населенням;
боячись зростання національної свідомості українців, іноземні уряди
перешкоджали розвитку освіти, діяла норма прийму до вузів
української молоді. Освіту мали лише 40% дорослого населення
Закарпаття;
уряд намагався витравити самі поняття «Україна», «українець».
Українське населення називали «русинами», територію – Східна
Малопольщина.
2.2. Соціально-економічний розвиток західноукраїнських
земель
Польський уряд розділив територію Польщі на Польщу «А» (корінні
польські землі), Польщу «Б» (західноукраїнські і західнобілоруські
землі). В Польщі «Б» промисловість залишалась напівкустарною:
85% підприємств були дрібними, на кожному із них працювало
менше 20 чоловік;
Іноземний капітал грабував природні багатства краю, розвиваючи
нафтодобувну, деревообробну промисловості та переробку
мінеральної сировини;
Надзвичайно відсталими була економіка Буковини. З 1922 – 1929 рр.
Румунія закрила 85 підприємств і майстерень. Окупанти
демонтували і вивозили в Румунію обладнання Аккерманських
трамвайних майстерень та прядильної фабрики, Ізмаїльського порту.
Зростало безробіття. Розвивалась, в основному, харчова
промисловість.
В Закарпатті у 1926 р. нараховувалося лише 92 підприємства і 6,7
тис. робітників. За 20 років тут не було збудовано жодного значного
підприємства. За показниками економічного розвитку Закарпаття
перебувало на рівні XVIII ст., коли тільки розпочинався
промисловий переворот. Чеська буржуазія перетворила цей край у
аграрно-сировинний придаток економічно розвинутих чеських
земель;
Визначну роль в економіці західноукраїнських земель відігравав
аграрний сектор. Проте розвиток сільського господарства
106
гальмувався колонізаторською політикою іноземних держав. Кращі
землі були передані поміщикам, селяни були малоземельними і
безземельними. В Закарпатті майже 90% селянських господарств
потрапили у боргову кабалу до банків та лихварів.
Тяжким було і соціальне становище населення: жорстока
експлуатація робітників і селян, високий рівень безробіття,
безземелля і малоземелля селян, висока смертність. Складне
соціально-економічне становище обумовило еміграцію населення
західноукраїнських земель. В 1919-1939 рр. емігрувало 190 тис.
чоловік.
Тяжке соціальне-економічне становище трудящих викликало опір з
боку українців. Уряд жорстко розправлявся з непокірними.
1924 р. – Татарбунарське повстання, у якому взяло участь 6 тис. осіб.
Це повстання було жорстко придушено.
1923-1928 рр. – в Буковині вводиться воєнний стан.
1933 р. – введено надзвичайний стан.
30-і роки ХХ ст. – в Західній Україні зростає кількість виступів
робітників. Так, в 1934 – 1939 рр. нараховувалося 1118
страйків. Відповіддю польського уряду була компанія
пацифікації («умиротворення») - придушення виступів за
допомогою поліції та військ.
1934 р. – організовано концтабір для політичних в’язнів-українців на
Поліссі в місті Береза-Картузька.
2.3. Діяльність українських партій
Національно-визвольний рух очолювали різні партії. Головні завдання:
- визначення шляхів національного визволення;
- побудова незалежної України.
Галичина, Волинь
Назва Рік Лідери Програма
Українське
національно-
демократичне
об’єднання
1925 р. Д.Левицький,
В.Мудрий,
С.Баран,
О.Луцький.
Конституційна
демократія та
незалежність України.
Методи боротьби –
реформи.
Українська соціал-
демократична партія
1928 р. Л.Бачинський,
І.Манух
Незалежність України,
обмеження приватної
власності. Виражала
інтереси селян,
107
сільської інтелігенції.
Комуністична партія
Західної України
1919 р. Й.Крілик,
Г.Кузьма
Об’єднання Західної
України з Радянською
Україною, виступала
проти сталінського
керівництва, за
розв’язання соціальних
та національних
питань. Засоби
досягнення мети –
революція.
Організація
українських
націоналістів
1929 р.
Відень
Є.Коновалець до
1938 р.,
С.Бандера,
А.Мельник
Соборна незалежна
українська держава з
різними формами
власності. Методи
боротьби:
пропагандистські,
агітаційні, диверсійні,
терористичні.
Ідеологією ОУН став
«інтегральний
націоналізм»
розроблений Д.Донцо-
вим: стверджувалось,
що вищою метою є
досягнення
незалежності будь-
яким способом,
державу повинен
очолювати вождь з
безмежною владою,
проголошувалася
перевага національних
інтересів над
індивідуальними.
Буковина
Комуністична партія
Буковини (з 1928 р. –
складова компартії
Румунії)
1918 р. С.Канюк,
В.Гаврилюк,
Ф.Стасюк
Боролася за
возз’єднання з
Радянською Україною.
Українська
національна партія
1927 р. Р.Залозецький Компроміс з владою,
ліберальні реформи
Організація
«Визволення»
1929 р. Д.Квитковський За возз’єднання з
Радянською Україною.
108
Закарпаття
Політичне життя в Закарпатті мало свої особливості:
своїх українських самостійних партій не було. Політичні групи
Закарпаття діяли в складі політичних партій Чехословаччини.
Політична боротьба в Закарпатті в основному відбувалася між трьома
політичними течіями: русофілами, українофілами і прихильниками
русинства.
Русинство – вважали жителів краю окремим слов’янським народом.
Москвофільство – вважали, що карпатоукраїнці – це частина
російського населення, зденаціоналізованого під впливом історичних обставин.
Українофільство – відображало настрої більшості українського
населення. Найпослідовнішу українську позицію займала Християнсько-
народна партія під керівництвом А.Волошина. З його ініціативи в 1939 р. було
створено Українське національне об’єднання. Мета організації – суверенітет
Закарпаття. УНО стає ініціатором створення Карпатської Січі – воєнізованої
організації.
Карпатська Україна
11 жовтня 1938 р. Закарпаттю було надано право на автономію. Створений
був уряд Карпатської України.
13 лютого 1939 р. відбулися вибори до Сейму Карпатської України.
15 березня 1939 р. сейм за ініціативою УНО проголосив самостійність
Карпатської України.
Президентом Карпатської України став А.Волошин.
14 березня 1939 р. Угорщина почала окупацію Карпатської України,
яка опинилася в міжнародній ізоляції. Карпатська Україна була
окупована Угорщиною. А.Волошин з урядом змушений був емігрувати.
Питання для самоконтролю
Сейм прийняв закон, що включав такі пункти:
Карпатська Україна – незалежна держава;
назва держави – Карпатська Україна;
Карпатська Україна – республіка на чолі з президентом,
обраним Сеймом;
державною мовою є українська мова;
колір державного прапора Карпатської України – синій і жовтий.
109