Гужва В.М. Інформаційні системи і технології на підприємствах

Подождите немного. Документ загружается.

нікаційної техніки, засобів організаційної техніки, програмного

забезпечення, організаційно-методичних матеріалів, персоналу,

об’єднаних у технологічний ланцюжок. Цей ланцюжок забезпе-

чує збір, передачу, накопичення, зберігання, опрацювання, вико-

ристання і поширення інформації. Якщо розглядати весь життє-

вий цикл інформаційної системи, то під автоматизованими

інформаційними технологіями розуміють сукупність методологій

і технологій проектування інформаційних систем, базових про-

грамних, апаратних і комунікаційних платформ, що забезпечують

весь життєвий цикл інформаційних систем і їх окремих компоне-

нтів від проектування до утилізації.

Мета будь-якої інформаційної технології — отримати пот-

рібну інформацію необхідної якості на заданому носії. При цьому

існують обмеження на вартість опрацювання даних, трудоміст-

кість процесів використання інформаційного ресурсу, надійність

і оперативність процесу опрацювання інформації, якість інфор-

мації, що отримується.

(Питання створення інформаційних технологій на підприємст-

вах детальніше розглянуті в розд. 3)

1.4.1. Класифікація інформаційних технологій

Можливі різні схеми класифікації інформаційних технологій.

В основу кожної з них покладено певні класифікаційні ознаки.

Перша ознака класифікації — наявність чи відсутність ав-

томатизації. Зазвичай мова йде про традиційні й автоматизовані

технології.

Прийнято розрізняти забезпечувальні і функціональні інфо-

рмаційні технології. Забезпечувальні технології можуть вико-

ристовуватися як інструментарій у різних предметних галузях

для вирішення різних задач. Вони можуть бути класифіковані ві-

дносно класів задач, які вирішуються. Зазвичай ці технології ви-

конуються на різних комп’ютерах і в різних програмних середо-

вищах. Основне завдання — поєднання цих технологій у єдиній

інформаційній системі.

Під функціональними технологіями слід розуміти сукуп-

ність забезпечувальних технологій для автоматизації певної зада-

чі чи функції.

Наступна класифікаційна ознака — це тип інформації, що

опрацьовується. Умовна класифікація комп’ютерних інформа-

ційних технологій залежно від типу інформації, що опрацьову-

ється, наведена в табл. 1.4.

Таблиця 1.4

КЛАСИФІКАЦІЯ КОМП’ЮТЕРНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Види інформа-

ції, що опрацьо-

вується

Дані Текст Графіка Знання

Об’єкти

реального

світу

Види інформа-

ційних техно-

логій

СУБД,

алгорит-

мічні мо-

ви, таб-

личні про-

цесори

Текстові

процесо-

ри і гіпер-

текст

Графічні

процесо-

ри

Експертні

системи

Засоби

мульти-

медіа

    

Інтегровані пакети: поєднання різних технологій

Залежно від типу користувацького інтерфейсу (тобто від того,

як користувач технології взаємодіє з комп’ютером) прийнято ви-

діляти такі технології: пакети, діалогові, мережні. В першому

випадку користувач отримує тільки результати роботи техноло-

гії, в решті — взаємодіє з нею на індивідуальному комп’ютері чи

комп’ютері, який підключено до мережі електронних обчислюва-

льних машин (ЕОМ).

За ступенем автоматизації функцій людини в процесі управ-

ління розрізняють такі технології: електронне опрацювання да-

них, автоматизація функцій управління, підтримка прийнят-

тя рішень, експертна підтримка.

1.5. ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ

1.5.1. Загальні положення

Інформаційні системи, як і інформація і інформаційні техно-

логії, існували з моменту появи суспільства, оскільки на будь-

якій стадії його розвитку є потреба в управлінні. А для управління

потрібна систематизована, заздалегідь підготовлена інформація.

Таким чином, місія інформаційних систем — це виробницт-

во інформації, що її потребує організація для забезпечення ефек-

тивного управління всіма своїми ресурсами, створення інформа-

ційного і технічного середовища для здійснення управління

організацією.

Як співвідносяться інформаційна технологія і інформа-

ційна система? Інформаційна технологія реалізується в межах

інформаційної системи. Інформаційна технологія — це спосіб

перетворення інформації. В інформаційній системі можуть вико-

ристовуватися багато таких технологій. Ця система є середови-

щем для реалізації технології. Проте інформаційна технологія

ширша від інформаційної системи. Вона може існувати поза нею.

Наприклад, інформаційна технологія опрацювання текстів, вико-

ристана для написання цього підручника, не є частиною інфор-

маційної системи і реалізується поза такою системою. Розгляда-

ючи систему управління, ми виокремили три рівні управління:

стратегічний, тактичний та оперативний. Кожний з цих рівнів

управління має свої завдання, при вирішенні яких виникає пот-

реба в інформації, тобто інформаційні запити до інформаційної

системи. Ці запити звернені до відповідної інформації в інформа-

ційній системі. Інформаційні технології дозволяють опрацювати

запити і, використовуючи наявну інформацію, сформулювати ві-

дповідь на ці запити. Таким чином, на кожному рівні управління

з’являється інформація, що служить основою для прийняття від-

повідних рішень.

Щоб розібратися в роботі інформаційної системи, потрібно

зрозуміти суть проблем, які вона вирішує, а також організаційні

процеси, в які вона включена.

У кожній з таких систем організується і ведеться робота в та-

ких напрямках:

• виявлення інформаційних потреб;

• добір джерел інформації;

• збір інформації;

• введення інформації із зовнішніх або внутрішніх джерел;

• опрацювання інформації, оцінка її повноти і значущості і

подання її в зручному вигляді;

• виведення інформації для надання її споживачам або пере-

дачі в іншу систему;

• організація використання інформації для оцінки тенденцій,

розробки прогнозів, оцінки альтернатив рішень і дій, вироблення

стратегії;

• організація зворотного зв’язку з інформації, переопрацьова-

ної людьми даної організації, корекція вхідної інформації.

Усе це здійснюється за допомогою тих або інших інформа-

ційних технологій у межах інформаційної системи організації.

Для будь-якої організації істотним є встановлення регламенту

функціонування інформаційної системи — від виявлення інфор-

маційних потреб до використання інформації. Йдеться про типі-

зацію завдань, що вирішуються в організації, встановлення пері-

одичності отримання, опрацювання і використання інформації,

стандартизацію вхідних і вихідних документів, стандартизацію

процедур опрацювання інформації.

Запити до інформаційної системи і, отже, процедури форму-

вання відповіді на них можна поділити на рутинні й нерутинні.

Рутинні процедури характеризуються заданістю початкової і ви-

хідної інформації, а також визначеністю алгоритму отримання

останньої з першої. Виділення рутинних задач і процедур опра-

цювання інформації дозволяє їх формалізувати, а надалі й авто-

матизувати. Питання лише в тому, чи спроможні інформаційні

технології, що використовуються в організації, забезпечити ін-

фраструктуру для цього. Якщо рутинні повсякденні дії автомати-

зовані, то набагато простіше опрацьовувати нерутинні випадкові

запити.

В основі будь-якої системи лежить процес. В основі інформа-

ційної системи — процес виробництва інформації. У цьому ро-

зумінні ми можемо розглядати інформаційну систему як систему

управління, де цей процес є об’єктом управління. І як у будь-

якій системі управління, існують органи управління інформацій-

ною системою (табл. 1.5).

Таблиця 1.5

ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА ЯК ОБ’ЄКТ УПРАВЛІННЯ

Об’єкт управління

Оперативний

рівень управління

Тактичний

рівень управління

Стратегічний

рівень управління

Інформаційна си-

стема організації

Персонал інформаційної системи, ме-

неджери підрозділів і функціональних

служб

Корпоративна

рада директорів і

головні менедже-

ри інформаційної

системи

Інформаційні тех-

нології, що засто-

совуються

Персонал інформаційної системи

Головні менедже-

ри інформаційної

системи

Нині склалася думка про інформаційну систему як таку, що

реалізується за допомогою комп’ютерної техніки. Проте інфор-

маційні системи, як і інформаційні технології, можуть функціо-

нувати і із застосуванням технічних засобів, і без такого застосу-

вання. Це — питання економічної доцільності.

Зростання обсягів інформації в інформаційній системі органі-

зацій, потреба в прискоренні й більш складних способах її переоп-

рацювання зумовлюють необхідність автоматизації роботи інфор-

маційної системи, тобто автоматизації опрацювання інформації.

У неавтоматизованій інформаційній системі всі дії з інформа-

цією і рішення здійснює людина. Автоматизація процесів опра-

цювання інформації приводить до появи в межах алгоритмів

опрацювання правил вирішення задач. Це сприятиме перерос-

танню «чистої» інформаційної системи в інформаційну систему

управління. У межах останньої частково реалізовані й функції

людини з прийняття рішень.

Автоматизована інформаційна система управління органі-

зацією є взаємопов’язаною сукупністю даних, обладнання, про-

грамних засобів, персоналу, стандартів процедур, призначених

для збору, опрацювання, розподілу, зберігання, видачі (надання)

інформації відповідно до вимог, що випливають з діяльності ор-

ганізації.

Як правило, це система для підтримки прийняття рішень і ви-

робництва інформаційних продуктів, що використовує комп’ю-

терну інформаційну технологію, і персонал, який взаємодіє з

комп’ютерами і телекомунікаціями.

Технологія роботи в комп’ютеризованій інформаційній сис-

темі повинна бути доступна для розуміння фахівцем не-

комп’ютерної галузі і може бути успішно використана для конт-

ролю процесів професійної діяльності та управління ними.

1.5.2. Класифікація автоматизованих

інформаційних систем

Автоматизовані інформаційні системи (АІС) різноманітні і

можуть бути класифіковані за низкою ознак (рис. 1.10).

Оскільки схема на рис. 1.10 дає чітке уявлення про класифіка-

цію систем за сферою функціонування об’єкта управління, розг-

ляньмо наступні ознаки. За видами процесів управління АІС по-

діляються на:

АІС управління технологічними процесами — це людино-

машинні системи, що забезпечують управління технологічними

пристроями, верстатами, автоматичними лініями.

АІС управління організаційно-технологічними процесами

являють собою багаторівневі системи, що поєднують у собі АІС

управління технологічними процесами та АІС управління підп-

риємствами.

Автоматизовані

інформаційні системи

Сфера

функціонування

об’єкта

Види процесів

управління

Рівень у системі

державного

управління

АІС промисловості

АІС сільського господарства

АІС транспорту

АІС зв’язку

АІС управління технологічними

процесами

АІС управління організаційно-

технологічними процесами

АІС організаційного управління

АІС наукових досліджень

Навчальні АІС

Галузеві АІС

Територіальні АІС

Міжгалузеві АІС

Рис. 1.10. Класифікація автоматизованих інформаційних систем

АІС організаційного управління об’єктом обслуговують ви-

робничо-господарські, соціально-економічні функціональні про-

цеси, що реалізуються на всіх рівнях управління економікою, зо-

крема:

— банківські АІС;

— АІС фондового ринку;

— фінансові АІС;

— страхові АІС;

— податкові АІС;

— АІС митної служби;

— статистичні АІС;

— АІС промислових підприємств і організацій.

АІС наукових досліджень забезпечують високу якість та

ефективність міжгалузевих розрахунків і наукових дослідів. За

методичну базу таких систем правлять економіко-математичні

методи, за технічну — різноманітна обчислювальна техніка і

технічні засоби для проведення експериментальних робіт з моде-

лювання. Як організаційно-технологічні системи, так і системи

наукових досліджень можуть включати в себе системи автомати-

зованого проектування робіт (САПР).

Навчальні АІС набувають значного поширення у підготовці

спеціалістів системи освіти, у підготовці та підвищенні кваліфі-

кації працівників різних галузей.

Відповідно до третьої ознаки класифікації виділяють галузеві,

територіальні та міжгалузеві АІС, які водночас є системами ор-

ганізаційного управління, але вже більш високого рівня ієрархії.

Галузеві АІС функціонують у сферах промислового та агроп-

ромислового комплексів, у будівництві, на транспорті, вирішую-

чи завдання інформаційного обслуговування апарату управління

відповідних відомств.

Територіальні АІС призначені для управління адміністратив-

но-територіальними районами. Діяльність територіальних систем

спрямована на якісне виконання управлінських функцій у регіоні,

формування звітності, видачу оперативних відомостей місцевим

державним і господарським органам.

Міжгалузеві АІС є спеціалізованими системами функціона-

льних органів управління національною економікою (банківські,

фінансові, статистичні та ін.). Маючи в своєму складі потужні

обчислювальні комплекси, міжгалузеві багаторівневі АІС забез-

печують розробку економічних і господарських прогнозів, дер-

жавного бюджету, здійснюють контроль результатів та регулю-

вання діяльності всіх ланцюгів, а також контроль наявності і

розподілу ресурсів.

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО РОЗРОБКИ

І ВПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ

СИСТЕМ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

2.1. ТИПОВА СТРУКТУРА ТА СКЛАД

ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

Практично всі розглянуті різновиди інформаційних систем не-

залежно від сфери застосування їх включають один і той самий

набір компонентів (рис. 2.1):

• функціональні компоненти;

• компоненти системи опрацювання даних;

• організаційні компоненти.

Інформаційна система

Функціональні

компоненти

Компоненти системи

опрацювання даних

(СОД)

Організаційні

компоненти

(персонал)

Функціональні

підсистеми

(модулі,

бізнес-додатки)

Інформаційне

забезпечення

Програмне

забезпечення

Технічне

забезпечення

Правове

забезпечення

Лінгвістичне

забезпечення

Функціональні

задачі

Моделі та

алгоритми

Нова

організаційна

структура

підприємства

Персонал

(штати,

посадові

інструкції)

Рис. 2.1. Декомпозиція інформаційної системи

При цьому під функцією управління слід розуміти спеціаль-

ний постійний обов’язок однієї або декількох осіб, виконання

якого забезпечує досягнення певного ділового результату.

Під функціональними компонентами мають на увазі сис-

тему функцій управління — повний набір (комплекс) взаємо-

пов’язаних у часі й просторі робіт з управління, необхідних для

досягнення поставлених перед підприємством цілей.

Справді, будь-яка складна управлінська функція розчленову-

ється на ряд більш дрібних задач і зрештою доводиться до безпо-

середнього виконавця.

Саме від того, як буде виконане те або інше завдання окремим

працівником, залежить успіх вирішення кінцевих завдань підпри-

ємства загалом. Таким чином, уся складна сукупність управлін-

ських впливів повинна мати своїм кінцевим результатом дове-

дення загальних завдань, що стоять перед підприємством, до

кожного конкретного виконавця незалежно від його службового

становища.

Природно, наведені положення підкреслюють не тільки інди-

відуальний, а й груповий характер функції управління, а діловий

(практичний) результат утворюється не епізодично, а постійно.

Увесь процес управління підприємством зводиться або до лі-

нійного (наприклад адміністративного) управління підприємст-

вом чи його структурним підрозділом, або до функціонального

(матеріально-технічне забезпечення, бухгалтерський облік тощо)

управління.

Тому декомпозиція інформаційної системи за функціональною

ознакою (рис.2.1) містить у собі виділення її окремих частин, які

мають назву функціональних підсистем (ПС) (функціональні

модулі, бізнес-додатки), що реалізують систему функцій управ-

ління. Функціональною ознакою зумовлюється призначення під-

системи, тобто те, для якої сфери діяльності вона призначена і які

основні цілі, завдання і функції вона виконує. Функціональні під-

системи істотно залежать від предметної області (сфери застосу-

вання) інформаційних систем.

На рис. 2.2 наведена функціональна декомпозиція інформа-

ційних систем промислового підприємства. Залежно від складно-

сті конкретного підприємства кількість функціональних підсис-

тем коливається від 10 до 50 найменувань. Специфічні особли-

вості кожної функціональної підсистеми містяться в так званих

«функціональних задачах» підсистеми. Зазвичай управлінський

персонал або пов’язує це поняття з досягненням певних цілей

функції управління, або визначає його як роботу, що повинна

Техніко-

економічне

планування,

бізнес-план

Матеріально-

технічне

забезпечення,

управління

запасами

Управління

трудовими

ресурсами,

кадрами

Управління

фінансами

Управління

інвестиціями

та інноваціями

Управління

основним

виробництвом

Управління

допоміжним

виробництвом

Управління

якістю

Аналіз ринку, маркетинг,

збут готової продукції

Зв’язок з ІС вищого рівня,

глобальними мережами

Технічна підготовка виробництва

Бухгалтерський облік та звітність

Рис. 2.2. Узагальнена функціональна декомпозиція

інформаційної системи промислового підприємства