Гужва В.М. Інформаційні системи і технології на підприємствах

Подождите немного. Документ загружается.

169

числа затримок через наплив замовлень. Поліпшене виробниче

планування дає можливість більш точно оцінювати терміни по-

стачання і виконувати їх вчасно.

• Планування виробництва істотно поліпшується завдяки

опорі на реальні клієнтські замовлення, а не на прогнози або оці-

нки. Маючи доступ у реальному часі до точної інформації про

наявні замовлення покупців, планові відділи можуть динамічно

визначати групування робіт, послідовність виконання замовлень,

закупівлі. Така можливість має особливе значення в умовах не-

достатності ресурсів — матеріальних, фінансових або людських.

Маневрування ресурсами забезпечує надання їх у потрібному

обсязі в потрібний час.

• Сконфігуровані вимоги до продукту можуть передаватися

безпосередньо від покупця до субконтрактора або постачальника,

тим самим усуваються помилки і затримки, які трапляються при

переведенні замовлень покупців у замовлення на купівлю зви-

чайним способом. Зміни в замовленні покупця можуть зумовлю-

вати автоматичні зміни в замовленнях постачальникам через сис-

тему оперативного перепланування, що скорочує кількість пере-

робок та усуває затримки. Якість продуктів і точність замовлення

основних комплектуючих можуть бути значно поліпшені, а та-

кож зменшені періоди їх доставки.

Усі ці переваги наочно ілюструють, наскільки вигідною може

бути переорієнтація бізнес-функції та інтеграція потреб покупця

в ядро виконавчої системи.

Результати успішного застосування CSRP — це підвищення

якості товарів, зниження часу постачання, підвищення споживної

цінності продукції і т. ін. і — як наслідок — зниження виробни-

чих витрат, а також — що ще важливіше, — розвиток інфра-

структури для створення індивідуалізованих рішень, що кон-

фігуруються, поліпшення зворотного зв’язку з покупцями і

забезпечення оптимального сервісу для покупця. Це не техно-

логічна ефективність, яка забезпечує лише тимчасову перевагу в

конкуренції, а здатність створювати продукти, що задовольняють

різноманітні потреби покупця, і кращий сервіс, тобто отримання

стійкої конкурентної переваги.



Інтеграція на основі відкритих технологій

Здатність взаємодії безлічі додатків, розроблених за допомо-

гою різних технологій, — це ключова вимога, що забезпечує ус-

піх CSRP. Зараз можлива побудова уніфікованого додатка для

170

управління виробництвом на базі окремих модулів, розроблених

різними виробниками. Виробництво, управління, продаж, обслу-

говування покупців, технічне обслуговування та інші орієнтовані

на покупця бізнес-функції можуть виконуватися у відповідних

підрозділах з використанням спеціалізованого програмного за-

безпечення, при цьому додатки можуть надавати й отримувати

критичну для бізнесу інформацію з центральної бізнес-системи,

яка базується на CSRP і використовується іншими підрозділами

організації.

Розгляньмо звичайну виробничу ситуацію: продавець зустрі-

чається з новим покупцем на його робочому місці, разом вони

обговорюють поточні та майбутні вимоги до продукту, обгово-

рюють варіанти, ціни і послуги, добирають рішення, що відпові-

дає унікальним вимогам покупця, рішення, яке жоден інший кон-

курент не може зараз запропонувати.

Використовуючи додаток CSRP, продавець здатний зареєст-

рувати специфічні вимоги до продукту, зафіксувати ціну й авто-

матично надіслати цю інформацію до штаб-квартири організації,

де інформація динамічно перетворюється в детальні інструкції

щодо виробництва та планування. Створюються специфікації на

матеріали і комплектуючі для виробництва, автоматично визна-

чаються виробничі маршрути, резервуються та замовляються не-

обхідні матеріали і, нарешті, створюється наряд-замовлення для

виробництва. Ключова інформація про клієнта динамічно вико-

ристовується в основній діяльності підприємства. Збереження ін-

формації про переваги покупця в загальній базі даних, що вико-

ристовується в сервісних підрозділах, відділах технічного

обслуговування, досліджень, планування виробництва, дозволяє

досягнути необхідного рівня синхронізації діяльності підприємс-

тва з потребами покупців.

Відкриті технології зробили можливим приймання складних

замовлень на відстані: покупець за допомогою ІNTERNET отри-

мує доступ до Web-сервера виробника і в будь-який час дня або

ночі вводить замовлення — стандартне або видозмінене. Поку-

пець може змінити попередні замовлення, перевірити стан ще не

виконаних замовлень або запитати нові доповнення. Оскільки та-

ка взаємодія інтегрована в основні бізнес-системи підприємства,

дії покупця автоматично впливають на планування, виробництво

і/або обслуговування покупців. І знову діяльність підприємства

синхронізується з покупцем.

Відкриті технології роблять обидва ці сценарії і методологію

CSRP реальністю.

171

4.5. РОЗВИНУТІ СИСТЕМИ ПЛАНУВАННЯ (APS)

Дещо пізніше з’явилась ще одна концепція, а саме: APS

(Advanced Planning System) — «Розвинуті системи плану-

вання». Для таких систем характерне використання економі-

ко-математичних методів розв’язання задач планування з по-

ступовим зниженням ролі календарно-планових нормативів на

виробничі цикли, а також використання оптимізаційних мето-

дів на вищих рівнях управління та застосування комп’ютерних

інструментальних засобів підтримки прийняття управлінських

рішень.

Управління в системах четвертого типу сконцентровано на

так званих «вузьких місцях», чи стадіях виробничого процесу,

що гальмують виробництво, оскільки їхня продуктивність є мен-

шою, ніж на інших ділянках виробничої системи.

Розвиток ідей, методів і засобів управління виробничими сис-

темами сприяв появі систем нового покоління, що отримали наз-

ву «Розвинуті системи управління» (Advanced Planning and Sche-

duling System — APS). Їх не можна розглядати лише як нові

інформаційні технології. Навпаки, нові технології в них викорис-

товуються для реалізації нових методів організації та управління

виробництвом.

Протягом 1994—1996 рр. ринок систем ERP розвивався ви-

сокими темпами. Обсяг продажу зростав приблизно на 40%

у рік. Такі темпи вважаються надзвичайно високими в будь-

якій галузі. Водночас обсяг продажу АРS-систем зростав удві-

чі швидше. Починає виявлятися тенденція до фундаменталь-

ної зміни тих концепцій управління, на яких будуються сучас-

ні системи ERP. Більшість із цих концепцій суперечать вимо-

гам до управління в динамічних виробничих системах. Замов-

никам продукції потрібні якомога менша тривалість виконання

замовлень і висока точність дотримання термінів. Часто ці ви-

моги вимірюються вже не днями або тижнями, а годинами і

хвилинами. Крім того, все виразніше виявляється така вимога

до систем управління, як поєднання масового характеру виро-

бництва з індивідуальним виконанням виробів (mass customi-

zation).

Можна виділити такі напрями, в яких здійснюється перехід

від ERP до АРS:

• підвищення міри деталізування при плануванні потуж-

ностей, що дозволяє ухвалювати більш обґрунтовані планові

рішення;

172

• поява нових інформаційних технологій, що дозволяють

одночасно підвищити міру деталізування і вирішувати в реа-

льному часі задачі аналізу і моделювання;

• включення в системи спеціальних засобів, які пристосо-

вані до роботи вищої ланки;

• розгляд задач з одночасними обмеженнями на доступні

матеріальні ресурси і потужності;

• формування планових рішень одночасно для багатьох за-

водів;

• поліпшення зворотного зв’язку у вигляді задач обліку фа-

ктичного стану процесів за рахунок підвищення точності й

оперативності;

• широке застосування методів оптимізації планових рі-

шень;

• динамічний підхід до ведення інформації про виробничі

цикли.

Зазвичай системи АРS являють собою поєднання чотирьох

взаємопов’язаних процесів. У всіх чотирьох процесах досить час-

то використовуються одні й ті самі підходи до планування, але

вхідні дані та обмеження розрізняються. На рис. 4.12 показані

чотири кроки моделі АРS.

Планування

виробничого

ланцюга

Планування діяльності

підприємства

Виробничий графік

Оцінка

можливості

виконання

Рис. 4. 12. Основні кроки моделі АРS

 Виробничий графік

Планування виробничого ланцюга (Supply Chain Planning) —

це найвищий рівень системи планування. Підхід до планування

передбачає облік необхідних чинників як усередині, так і поза пі-

дприємством. Можуть включатися такі зовнішні чинники, як по-

тужності суміжників і постачальників, рівень попиту з боку по-

купців продукції, варіанти організації транспортування.

За допомогою SCP виробляються допустимі плани з ураху-

ванням обмежень на виробничі потужності по всьому виробни-

173

чому ланцюжку. Мета даного кроку полягає в забезпеченні ко-

ординації планів і графіків, що базуються на використанні цих

ресурсів.

Планування діяльності підприємства полягає в тому, що біз-

нес-плани, виробничі потужності й матеріальні ресурси оптимі-

зуються з метою задоволення ринкового попиту або попиту

окремих замовників. На цьому рівні розглядаються основні виро-

бничі ресурси і матеріальні потреби і виробляється прийнятний

план, який потім поліпшується з урахуванням інших обмежень і

цілей підприємства. Як обмеження звичайно розглядаються по-

тужності виробництва і розподільної мережі, доступність мате-

ріальних ресурсів та інших найбільш важливих ресурсів, а як ці-

лі — міра задоволення попиту замовників, прибуток, рівень запа-

сів тощо. Взагалі цей крок об’єднує і оптимізує виконання функ-

цій, що традиційно виконуються модулями ERP верхнього рів-

ня (бізнес-планування, планування виробництва, формування

графіка випуску продукції, розрахунок потреб на виробничу про-

граму).

Використовуючи отриманий раніше план роботи підприємст-

ва як вхідний, модуль виробничого планування (Production Sche-

duling) має справу з доступними матеріальними ресурсами, де-

талізованою інформацією про потужності та інформацією про

стан ходу виробництва для того, щоб вирішувати задачу кален-

дарного планування, маючи за головну мету виконання термінів

завершення замовлень. У ході виробничого планування, яке має

календарний характер, викор

истовуються ті самі цілі й обм

е-

ження, що і на попередньому рівні, але й інформація більш де-

талізована. Матеріальні ресурси для підвищення точності ви-

значення короткострокових матеріальних потреб прив’язані до

конкретних операцій, на яких вони використовуються. Виробни-

че планування виконує також функцію регулювання для більш

високого рівня, щоб скоригувати терміни і кількості під час ре-

алізації матеріальних потреб всередині підприємства і від су-

міжників.

Оцінка можливості виконання (available-to-promise-ATP) — це

засіб забезпечення функціонування трьох попередніх рівнів. Во-

на спеціально введена в систему, щоб підвищити точність визна-

чення дат виконання, які обіцяються замовникам замовлень. При

вирішенні цієї задачі використовується інформація з існуючого

виробничого плану, а також про ресурси, що необхідні для вироб-

ництва існуючих, але не включених до плану замовлень. Нову

концепцію обчислення АТР у реальному часі, тобто на основі не

174

статичного, а динамічно скоригованого виробничого плану, інко-

ли називають задачею про можливість виконання замовлень на

основі доступних потужностей (capable-to-promise -CTP).

Системи АРS являють собою сьогодні швидше узагальнену

модель і модулі, ніж інтегровані продукти. Вони використову-

ються спільно з наявними системами планування.

У сучасних системах АРS застосовують широкий спектр алго-

ритмів оптимізації.

Найпоширенішими є такі підходи.

1) Лінійне програмування. Задача оптимізації вирішується

для лінійної цільової функції при лінійних обмеженнях і обме-

женнях на змінні.

2) Алгоритми типу випадкового пошуку. Група методів,

заснована на принципі генерування, аналізу й добору кращо-

го варіанта плану. При цьому кращий поточний план може

бути для наступної ітерації базовим, в околі якого триватиме

пошук.

3) Алгоритми, засновані на теорії обмежень. Теорія обме-

жень являє собою підхід до календарного планування, в якому

спочатку будується план для «вузького місця» в системі, а потім

від нього — для всіх інших елементів системи.

4) Евристичні алгоритми. Група розвинутих методів, доступ-

на завдяки потужності сучасних ЕОМ. Це, як правило, алгоритми

невипадкового пошуку, які полягають у перегляді змінних у по-

зитивному і негативному напрямку для поліпшення плану. При

цьому активно використовується специфіка задачі. Одна з особ-

ливостей реалізації евристичних алгоритмів: фірми-виробники

систем АРS часто продають їх у вигляді «чорних ящиків», не

розкриваючи їхнього змісту.

Моделювання і підтримка прийняття рішень — один із ос-

новних засобів підходу АРS, особливо тих, які орієнтовані на

планування найвищого рівня.

Практично всі АРS-системи володіють можливостями моде-

лювання. Діапазон можливостей широкий: від ведення численних

копій планів для покрокового порівняння — до аналізу витрат

для різних планів. Більшість систем мають вбудовані панелі, які

відображають результати оптимізації та організують їх передачу

для імітаційного моделювання.

Потенціал систем АРS у галузі моделювання далеко не вичер-

паний. Зараз вони орієнтовані переважно на підтримку прийняття

тактичних рішень, пов’язаних з появою нової продукції або но-

вих замовлень. Потенційні можливості поширюються на такі рі-

175

шення стратегічного характеру, як будівництво нових заводів,

об’єднання підприємств, поведінка ринку.

Сьогодні більшість фірм-розробників включають модулі АРS

у ядро своїх систем типу ERP або вступають в кооперацію з про-

відними виробниками.

4.6. ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ

Таким чином, концепції MRPII/ЕRР постійно еволюціонують і

вдосконалюються. У кожний момент часу в них умовно можна

виділити три шари.

Перший шар — це методи й засоби, перевірені практикою і

закріплені у вигляді стандартів. У США існує система стандартів,

яка підтримується державою, зокрема Міністерством оборони. У

цих стандартах сформульовані вимоги до інформаційних систем

фірм, що виконують державні замовлення. У результаті на стадії

формування контракту підвищується упевненість держави в ро-

зумному витрачанні бюджетних коштів, а на стадії його вико-

нання здійснюється всебічний контроль за термінами виконання і

фактичними витратами. Як приклад можна навести урядовий до-

кумент «Вимоги до систем управління матеріальними процеса-

ми» (Material Management and Accounting System — MMAS).

Стандарти насамперед визначають вимоги до функціональної

насиченості систем управління, методів і результатів отримання

звітності про фінансове становище контрактів. Фірми — вироб-

ники базових систем — ретельно дотримуються цих стандартів.

Саме з цієї причини порівняльний аналіз різних базових систем

(особливо крупномасштабний) може вимагати значних зусиль,

оскільки, на перший погляд, функціональні можливості практич-

но не розрізняються.

Другий шар складають досить стійкі, часто застосовувані ме-

тоди й прийоми, які, однак, не мають обов’язкового характеру. Ці

методи і прийоми можна виявити при більш глибокому аналізі

функціональних структур. За приклад можуть правити методоло-

гія змінного планування в МРS/МRР, алгоритми утворення пар-

тій в МRР, правила пріоритетів в SFС тощо.

Цей шар жорстко не регламентується, проте являє собою

досить струнку систему взаємопов’язаних ідей і методів. Голо-

вна роль у підтримці цієї частини концепцій MRPII /ERP на-

лежить, безумовно, Американському товариству управління

виробництвом і запасами (АРІСS), заснованому в 1957 р. Сьо-

176

годні АРIСS об’єднує близько 70000 фахівців з багатьох країн

світу, що представляють майже 20000 компаній. У їх числі —

приблизно 500 компаній США, які працюють у галузі систем

MRPII /ERP. Серед напрямів діяльності АРIСS — поширення

інформаційних матеріалів; сповіщення про публікації і проек-

ти в сфері утворення і перепідготовки; реалізація двох програм

сертифікації фахівців з управління виробництвом і запасами

(СРIМ) та інтегрованими ресурсами (СIRM); проведення очних

і заочних конференцій. АРIСS періодично видає тлумачний

словник «APICS’s Dictionary», який містить сотні термінів, що

стосуються MRPII /ERP, і сприяє уніфікації термінології. Цей

момент є дуже важливим, особливо для потенційних користу-

вачів в Україні на стадії аналізу і вибору базової системи. Зна-

чний інтерес становлять списки літератури APICS, які є в

INTERNET, з різних питань стосовно MRPII /ERP. В APICS діє

гнучка система членства, яка передбачає чотири види членст-

ва — для корпорацій, фахівців, студентів університетів і ко-

леджів, пенсіонерів. Всередині APICS виділена група, що спе-

ціалізується з управління складними галузями промисловості

(CI SIG), як-от: аерокосмічна й оборонна.

Третій шар ідей і методів MRPII /ERP становить те нове, що

вносять у свої базові системи фірми — виробники програмних

продуктів. Реалізовані на їх основі нові інформаційні технології

являють собою «ноу-хау»

фірм-розробників. Як правило, саме в

цьому шарі можна виявити значні відмінності продуктів різних

фірм. Деякі з нових технологій можуть досить відчутно впливати

на ефективність побудови великих інформаційних систем. До та-

ких належать, наприклад, «Система динамічного моделюван-

ня» (Dynamic Enterprise Modeling — DEM) фірми ВААN —

проблемно-орієнтована САSЕ-технологія проектування систем

управління підприємствами.

Вагоме місце серед ідей і методів систем MRPII /ERP нале-

жить спеціально розробленим методикам впровадження систем.

Аналіз літератури і досвід спілкування з фахівцями різних фірм

показують, що нині склалося стійке уявлення про те, в якій пос-

лідовності та якими методами треба впроваджувати системи типу

MRPII /ERP. Ретельне планування проектів з впровадження, ор-

ганізації діяльності колективів, ставка на перепідготовку персо-

налу всіх рівнів (особливо вищого рівня) — ось далеко не повний

перелік умов досягнення позитивних результатів. Цією роботою

займаються сотні консалтингових фірм різного масштабу, уні-

верситети, бізнес-школи.

177

Наявність могутньої інфраструктури і методології побудови

систем сприяє досягненню високого рівня ефективності при

впровадженні систем управління типу MRPII /ERP на промисло-

вих підприємствах. За деякими оцінками, впровадження таких

систем сприяє скороченню запасів до 30%, підвищенню продук-

тивності праці до 25%, зростанню кількості замовлень, викона-

них у термін, до 20%.

* * *

Починаючи з наступного розділу, розглядатимуться конкретні

види інформаційних систем, що використовуються на підприємст-

вах. Умовно їх можна поділити на дві групи:

а) інформаційні системи для підтримки окремих видів

управлінської діяльності, а саме:

 автоматизації процесів управління проектами на підпри-

ємствах;

 автоматизації бізнес-планування та оцінки інвестицій на

підприємствах;

 автоматизації процесів прийняття управлінських рішень

на підприємствах (системи підтримки прийняття рішень, екс-

пертні системи);

б) інтегровані інформаційні системи управління підприєм-

ствами та корпораціями, концептуальну основу яких станов-

лять стандарти MRP II-ERP-CSRP.

177

АВТОМАТИЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ

ПРОЕКТАМИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

5.1. ВВЕДЕННЯ В УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ

Щоденно тисячі керівників підприємств використовують ме-

тоди управління проектами (УП). Це дає їм змогу контролювати

хід виконання і завершення проектів у визначений термін, не пе-

ревищуючи запланованих витрат бюджетних коштів та залишаю-

чись на високому технічному рівні.

Кожний проект є у своєму роді унікальним, саме тому необ-

хідно точно знати, з чого починати проект і чим завершувати,

при цьому суворо дотримуючись бюджету. Звичайно проекти ви-

конуються людьми, що мають малий досвід спільної роботи. Так

само ймовірно, що дехто з учасників проекту працюватиме поза

місцем реалізації проекту. Все це часто робить управління проек-

том досить складним.

Найзагальніше уявлення про управління проектом включає

ретельне обмірковування того, чого користувач хоче досягнути,

планування всіх кроків і отримання необхідних для них ресурсів.

На практичному рівні управління проектом — це дії користу-

вача, спрямовані на розв’язання проблем, що постають через за-

тримки, зміни, перешкоди та у зв’язку з можливостями, які відк-

риваються в процесі реалізації проекту.

Успішне управління проектом вимагає постійної пильності:

визначення того, що реально відбулося, скільки робіт було фак-

тично виконано, що залишилося зробити і хто стане у пригоді у

ході розв’язання проблеми.

Однак це не все, що необхідно для управління. Використову-

ючи програмне забезпечення з управління проектами, можна ви-

явити й спробувати вирішити потенційні проблеми. Встановле-

ний порядок проектування гарантує користувачеві можливість

кваліфіковано і вчасно інформувати своїх співробітників про ви-

бір, його варіанти і поточні роботи, а також подати проект ясно

і переконливо вищому керівництву, завдяки чому можна буде

одержати його підтримку у разі необхідності.