Гужва В.М. Інформаційні системи і технології на підприємствах

Подождите немного. Документ загружается.

110

З цієї схеми видно, що постачальник і замовник, взаємодіючи,

обмінюються запитами, повідомленнями, торговельними і поста-

чальницькими документами, фінансовими рахунками і квитанці-

ями. Цілком ясно, що електронний обмін документами має великі

переваги щодо оперативності, достовірності й надійності обміну.

Електронний обмін даними (ЕОД) — це міжкомп’ютерний

обмін діловими, комерційними та фінансовими електронними

документами, наприклад замовленнями, платіжними інструкція-

ми, контрактними пропозиціями, накладними, квитанціями.

ЕОД забезпечує оперативну взаємодію торговельних партне-

рів (клієнтів, постачальників, торговельних посередників, експе-

диторів та ін.) на всіх етапах підготовки торговельної угоди, ук-

ладання контракту і реалізації поставки.

ЕОД для комерційних цілей (ЕОКД) може на етапі оплати ко-

нтракту і переказу грошових коштів взаємодіяти із службою еле-

ктронного обміну фінансовими документами (ЕОФД). Така взає-

модія ЕОКД і ЕОФД створює для покупців (клієнтів) ефективне

середовище під час виконання усіх торговельно-платіжних опе-

рацій:

• он-лайн — перегляд каталогів торговельних пропозицій, то-

варів і послуг на ринку;

• вибір в інтерактивному режимі потрібного товару/послуги,

уточнення умов (вартості й термінів поставляння, торговельних

знижок, гарантійних і сервісних зобов’язань);

• он-лайн замовлення товару/послуги або запит контрактної

пропозиції, погодження і укладання контракту;

• оперативний контроль поставляння товару;

• одержання за допомогою електронної пошти супровідних

документів (накладних, фактур, комплектуючих відомостей тощо);

• підтвердження завершення поставляння товару/послуги, ви-

ставляння і оплата рахунків;

• виконання банківсько-кредитних і платіжних операцій.

Для реалізації цих операцій користувачі служби ЕОД повинні

використовувати термінальні станції, модеми або адаптери стан-

дарту Х.25, відповідні телекомунікаційні програми.

Для забезпечення надійної передачі великих обсягів даних не-

обхідні виділені лінії зв’язку, програмне забезпечення передачі

файлів, електронної пошти і підключення до мережі Х.25. Потріб-

ні також засоби захисту даних від несанкціонованого доступу.

Історія виникнення і розвитку ЕОД веде свій відлік від почат-

ку 80-х років, коли несумісність окремих фірмових технологій

опрацювання комерційних даних не дозволяла інтегрувати їх у

111

єдину систему, яка б забезпечила комплексну механізацію між-

народних торговельних операцій.

У 1983—1985 рр. міжнародні організації ООН (UN/ECE i ІSO)

почали розробку процедур, форматів даних і міжнародних кодо-

вих систем для ЕОД. Була створена міжнародна робоча група

UN/ECE, яка в жовтні 1988 р. оприлюднила першу версію між-

народного стандарту United Nations Eleсtronic Data Interсhange

for Administration, Commerce and Transport — UN/EDIFACT

(ООН/Електронний обмін даними для адміністрації, торгівлі і

транспорту).

B EDIFACT були виділені чотири основні компоненти, які пі-

длягають стандартизації при підготовці документів для передачі

по каналах телекомунікацій. Це елементи даних (data elements),

стандартні групи елементів даних (standart data segments),

стандартні повідомлення (standart messages) і правила ство-

рення форматів документів (syntax rules).

Таким чином, був розроблений набір синтаксичних правил і

комерційних елементів, який отримав скорочену назву EDIFACT

і був оформлений у вигляді двох стандартів ISO:

ISO 7372 — Trade Data Element Directory (Довідник комер-

ційних елементів даних).

ISO 9735 — Appliсаtion Level Syntaх rules (Правила синтакси-

су на користувацькому рівні).

Стандарти EDIFACT розроблялись для використання у глоба-

льних комп’ютерних мережах з широким колом користувачів —

державними установами, виробниками товарів, виробів і послуг,

дистриб’ютерами, брокерами, транспортними експедиторами,

банками, страховими компаніями та ін.

Головними цілями створення і використання EDIFACT було

визнано:

• визначення стандартних за синтаксисом і семантикою пові-

домлень, які відповідають міжнародним стандартам;

• заміна звичайних паперових форм і документів електронни-

ми документами і відповідними методами їх опрацювання;

• прискорення документообігу і, відповідно, оперативності

опрацювання комерційних і фінансових трансакцій;

• створення для малих, середніх і великих фірм більш сприят-

ливих і рівних умов ринкової конкуренції;

• поліпшення умов для підготовки і здійснення торговельних

угод;

• більш широке і масове використання клієнтами сучасних

комп’ютерних мереж та їх послуг.

112

На базі стандарту EDIFACT у 1987—1990 рр. інтенсивно розви-

вається інфраструктура електронного обміну даними. Процес обмі-

ну електронними документами підтримується різними комп’ютер-

ними і комунікаційними технологіями, до числа яких входять:

— комп’ютерні робочі станції для підготовки електронних до-

кументів, контролю вхідних даних і виходу на мережі передачі

даних;

— бази даних, які містять комерційні й фінансові дані, котиру-

вання, класифікатори продукції, дані про постачальників і ринки;

— інтерактивні інформаційні системи (системи опрацювання

замовлень, біржові інформаційні служби, банки даних, відеотекс

тощо);

— електронна пошта, системи опрацювання повідомлень, га-

лузеві й проблемно-орієнтовані системи EDIFACT, системи об-

міну фінансовими документами.

Інформаційні й телекомунікаційні системи забезпечують для

своїх користувачів комплекс послуг з опрацювання й видачі до-

відкових даних, комерційних звітів, замовлень і торговельних

пропозицій, рахунків і платіжних квитанцій.

Усі ці послуги надаються як прикладні служби (Value

additional Services), що створюються технологіями електронного

обміну даними. На сучасному етапі розрізняють такі основні ви-

ди прикладних служб:

1. Он-лайнові бази даних (ОЛБД) — бази даних, доступні в

оперативному режимі з терміналів користувачів; он-лайнові БД

цілодобово відкриті для діалогового пошуку інформації і видачі

довідок та різних статистичних звітів; користувачами ОЛБД мо-

жуть бути спеціалісти комерційних і фінансових організацій,

економісти, дилери, постачальники, агенти фінансових і торгове-

льних організацій.

2. Електронна пошта (EP — Electronic Post) — система об-

міну й опрацювання повідомлень (сукупність електронних пош-

тових скриньок, програмних засобів опрацювання, збереження і

передачі повідомлень, термінальних станцій для підготовки і

введення повідомлень). Користувачі ЕП можуть проводити між-

персональний обмін повідомленнями, розсилати повідомлення за

списками адрес, затребувати свої повідомлення з поштових скри-

ньок, організовувати проблемні телеконференції та виконувати

інші функції опрацювання повідомлень (електронних документів).

3. Електронна передача грошових коштів (EFT — Elect-

ronic Funds Transfer) — система передачі фінансових (кредит-

них, платіжних) документів між клієнтами і банками, між банка-

113

ми, між банками та іншими фінансовими і комерційними органі-

заціями. Міжнародна мережа обміну фінансовою інформацією

SWIFT забезпечує багато функцій EFT.

4. Електронний обмін даними (EDI — Electronic Data Inter-

сhange) — багатоцільова система обміну документами, які мають

розвинуту структуру даних. Зазвичай реалізується на базі станда-

ртних програмних і технічних засобів електронної пошти.

5. Управлінські мережні служби (Managed Network Servi-

ces) — виконують різні виробничі, адміністративні й службові

функції управління об’єктами, технологічними лініями, транспо-

ртними системами і службовцями підприємств. Реалізуються на

базі внутрішньофірмових мереж ЕОМ, розподілених між підроз-

ділами фірми.

6. Телеметричні служби — система оперативного спостере-

ження, дистанційного виміру і контролю за нерухомими і рухо-

мими об’єктами.

Бізнесмени, торговельні агенти, транспортні службовці, бан-

ківські спеціалісти, адміністратори, економісти і бухгалтери ви-

користовують здебільшого перші чотири служби ЕОД (ОЛБД,

ЕР, EFT, ЕОІ). У використанні цих служб важливе значення ма-

ють вимоги інтегральності послуг, єдиного мережного доступу

(тобто підключення до комп’ютерних мереж за допомогою одно-

го терміналу або ПЕОМ), максимально можливої надійності,

простоти і комфортності процедур підготовки електронних до-

кументів та їх телекомунікаційного опрацювання. Служби ЕОД

мають використовуватися через загальнодоступні телефонні ме-

режі або мережі передачі даних на базі стандарту Х.25.

На сучасному етапі ЕОД діє або впроваджується практично в

усіх країнах.

Міжнародний статус стандарту EDIFACT сприяє тому, що його

використання є обов’язковою умовою адекватного обміну даними

із закордонними партнерами для всіх, без винятку, підприємств і

організацій України, які здійснюють зовнішньоекономічну діяль-

ність.

Для широкого впровадження ЕОД в Україні треба організувати:

• освоєння світової практики ЕОД, активне прилучення украї-

нських спеціалістів до роботи в міжнародних організаціях, при-

йняття вітчизняних програм розвитку ЕОД;

• публікацію стандартів ІSO, СCITT, UN/EDIFACT та інших,

проведення навчальних курсів і вивчення зарубіжних систем ЕОД;

• роботу зі створення базових телекомунікаційних служб

(Х.400, он-лайнові бази даних);

114

• координацію проектів з уніфікації торговельних і фінансо-

вих процедур, стандартизації форм документів, елементів даних,

найменувань організацій;

• сполучення вітчизняних систем ЕОД з міжнародними і за-

рубіжними фірмовими службами, створення пунктів доступу і

шлюзових станцій для взаємообміну електронними документами

з іноземними партнерами.

3.3.4.2. Структура даних EDIFACT.

Загальні синтаксичні правила

(стандарт ІSO — 9735)

Повідомлення EDIFACT належать до прикладного (7-го) рівня

еталонної моделі OSI/ІSO. Усі повідомлення мають уніфікований

формат, який стандартно регламентує розташування управляю-

чих полів і спеціальних знаків, сегментів даних, складені й прості

значення елементів даних.

У структурі повідомлень EDIFACT визначені такі загальні

синтаксичні правила (рис. 3.10):

а) два рівні кодування повідомлень: рівень А — 7-бітовий код

відповідно до ISO 646; рівень В — 8-бітовий код у відповідності

з ISO 8859 або ISO 6937;

б) управляючий сегмент даних UNA править за ідентифікатор

початку кожного блоку повідомлень. Сегмент UNA визначає

також типи використовуваних у даному блоці розподільників

(управляючих знаків) та їхнє функціональне значення;

в) другим за UNA йде UNB — кореневий сегмент даних корис-

тувача. У цьому сегменті вказується версія формату EDIFACT,

організація, яка відповідає за супроводження даної версії. Також

у сегменті UNB визначаються джерело й одержувач повідомлень,

дата і час передачі повідомлень, дата погодження паролів та інша

службова інформація;

г) кожний набір (пакет) повідомлень користувача (набір фі-

нансових, комерційних або адміністративних документів) почи-

нається з третього сегмента UNG. Сегмент UNG є обов’язковим

і містить інформацію про всі наступні повідомлення: джерело й

отримувач набору повідомлень, класифікаційні індекси повідом-

лень тощо;

д) кожне окреме повідомлення (документ) починається з сег-

мента UNH, який є заголовком повідомлення. Заголовок повідо-

млення містить його посилальний номер, тип повідомлення, но-

мер версії або редакції;

115

е) кожне повідомлення закінчується сегментом UNT — іден-

тифікатором кінця повідомлення; у сегменті UNT дається інфор-

мація про кількість сегментів у даному повідомленні, посилаль-

ний номер повідомлення;

ж) набір повідомлень закінчується сегментом UNE, у якому

вказується кількість повідомлень, посилальний номер набору по-

відомлень;

з) блок повідомлень закінчується сегментом UNZ, у якому

вказується кількість повідомлень або наборів повідомлень.

Встановлення

з’єднання

З’єднання, передача

даних

Розрив з’єднання

Обмін

повідомленнями

Обмін

повідомленнями

Обмін

повідомленнями

UNA

UNB

•

АБО ФУНКЦІЯ

GRPS

АБО ТІЛЬКИ

ПОВІДОМЛЕННЯ

UNZ

•

UNG

•

Пові

домлення

Повідомлення

•

UNE

UNH

•

Сегмент

даних

Сегмент

даних

Сегмент

даних

•

UNT

TAG

Простий

сегмент даних

Композиційний сегмент

даних

•

Код

•

Значен-

ня

Значен-

ня

Компонент еле-

мента даних

Компонент еле-

мента даних

Значення

Рис. 3.9. Ієрархічна структура повідомлень ЕDIFACT

116

На рис. 3.9 наведена загальна ієрархія повідомлень і структур-

них елементів EDIFACT.

Розподільники, які визначаються в сегменті UNA, можуть ма-

ти, наприклад, такий вигляд (табл. 3.3):

Таблиця 3.3

Позиція сегмента UNA Тип розподільника Розподільник

Розподільник компонентів елементів даних

Розподільник елементів даних

Десяткова крапка

Індикатор відміни синтаксису

Резерв для майбутнього використання

Розподільник сегментів

Деяке повідомлення може мати такий вигляд:

UNA:+.?!UNB+UNOA:1+125252+251218+910106:1228+DA1!UNH

Ідентичні за змістом сегменти (тобто сегменти з однаковими

позначками) можуть отримувати різні значення за допомогою

кваліфікаторів або кодів. Наприклад, якщо NAD — позначка ад-

ресного сегмента, то в сегменті NAD+BY може міститись адреса

покупця (BY — buyer), а в сегменті NAD+SE — адреса продавця

(SE — seller). Поле з позначкою PFF (посилальний покажчик) міс-

тить покажчик (наприклад BY або SE), який визначає значення

полів у цьому сегменті. Наприклад, FII містить дані про банк і

рахунок продавця, якщо RFF визначений як SE.

Розроблені детальні довідники сегментів, кодів і кваліфікато-

рів, довідники елементів даних, які визначають семантику пові-

домлень EDIFACT.

Наприклад, довідник елементів даних визначає основні платіж-

ні реквізити (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

Сегмент EД Значення EД Формат Код EД

NAD

Назва, поштова адреса

Сим., 1...35

3945

BNK

Назва банку, місто

Симв., 1...17

3918

BNK

Код за SWIFT

Симв., 1...11

3957

PAT

Строки платежу

Симв., 1...35

4276

PAT

Строки платежу, кодовані

Симв., 1...17

4277

PAI

Гарантія платежу, кодована

Кодов., 2

4837

PAT

Строки платежу, тип

Кодов., 2

4839

117

У стандартному повідомленні визначаються чотири розділи

даних:

1. Заголовок.

2. Позиційна секція.

3. Субпозиційна секція.

4. Секція підсумкових даних.

До заголовка повідомлення включаються дані, які описують

комерційний або фінансовий документ у цілому. Наприклад, для

платіжного рахунка або накладної вказуються відомості про

банк, вид валюти, дата платежу, ім’я і адреса платника, інформа-

ція про сплату податку, дані про транспортування товару, дані

про упаковку тощо.

У заголовку сегментна група 1 містить загальну адресну інфо-

рмацію про продавця або покупця:

NAD — ім’я і адреса;

LOC — ідентифікатор району (місцевості);

PFF — посилальний покажчик;

CTA — контактні дані (адреса, телефон);

FII — інформація про фінансову організацію.

На рис. 3.10 наведено приклад опису за допомогою стандарту

EDIFACT такого комерційного документа, як рахунок.

Рахунок № 123 Дата 01.03.92

Покупець . . .

Продавець . . .

Товар 1. . . Сума 1. . .

Товар 2. . . Сума 2. . .

Товар 3. . . Сума 3. . .

Усього: . . .

Текст:

ЦЕ ПОСТАВКА В РАХУНОК ПОГАШЕННЯ

ЗАБОРГОВАНОСТІ . . .

а) Бланк вхідного документа

Сегмент EД Значення EД

BGM — BEGINNING OF MESSAGE (ПОЧАТОК ПОВІДОМЛЕННЯ)

NAD — NAME AND ADDRESS (НАЗВА ТА АДРЕСА)

LIN — LINE ITEM (РЯДОК ТОВАРНА ПОЗИЦІЯ)

MOA — MONETARY AMOUNT (ГРОШОВА СУМА)

FTX — FREE TEXT (ВІЛЬНИЙ ТЕКСТ)

118

Рахунок № 123 Дата 01.03.92

Покупець . . .

Продавець . . .

Товар 1. . . ---Сума 1. . .

Товар 2. . . --Сума 2. . .

Товар 3. . . -Сума 3. . .

Усього: . . .

Текст:

ЦЕ ПОСТАВКА В РАХУНОК

ПОГАШЕННЯ ЗАБОРГОВАНОСТІ . . .

FTX

МОА

LIN

BGM

NAD

FTX

MOA

LIN

MOA

LIN

NAD

MOA

LIN

BGM

Файл даних користувача (повідомлення «Рахунок»)

MOA

б) Приклад подання вхідного документа у вигляді сегментів

Рис. 3.10. Подання за допомогою стандарту EDIFACT

документа (повідомлення) «Рахунок»



Стандартні повідомлення

Повідомлення — це набір сегментів у послідовності, яка зада-

на в довіднику повідомлень. Повідомлення починається із заго-

ловка повідомлення і закінчується кінцем повідомлення (службо-

вими сегментами UNH і UNT).

Довідник повідомлень — це перелік ідентифікованих заданих

повідомлень, які описані й мають найменування.

Кожному стандартному повідомленню надається ТИП — шести-

значний ідентифікатор з латинських літер. Наприклад, INVOIС —

рахунок, ORDERS — замовлення, CUSDEC — митна декларація.

Цей ідентифікатор обов’язково вказується у службовому сегменті

заголовка повідомлення UNH (елемент даних 0065 — an..6).

Поряд з типом стандартне повідомлення характеризується ще

й статусом (0, 1 або 2):

• статус 0 — повідомлення, які пройшли стадію розробки;

• статус 1 — повідомлення, які одержали право на експериме-

нтальне використання;

• статус 2 — повідомлення, які рекомендуються для міжнаро-

дного застосування.

119

Статус повідомлення пов’язується з роком випуску, наприклад,

експериментальне повідомлення (статус 1), яке опубліковане Ро-

бочою групою WP4 у 1991 р., матиме номер випуску 911 (три

цифри). «Паспортні дані» кожного повідомлення вказуються в до-

відниках UNSM у тому вигляді, в якому вони обов’язково мали бу-

ти наявними в службовому сегменті UNH заголовка повідомлення.



Довідники міжнародного стандарту

Розробка і супроводження стандарту UN/EDIFACT здійсню-

ється під контролем двох організацій:

1. Європейської економічної комісії ООН (UN/ECE), в рамках

якої створена спеціальна (4-та) робоча група спрощення проце-

дур міжнародної торгівлі (WP4).

2. Міжнародної організації з стандартизації (ISO), де функціо-

нує спеціальний (154-й) технічний комітет, який займається до-

кументами і елементами даних для адміністрації, комерції і вироб-

ництва (ТС 154).

Робоча група WP4 здійснює розробку і супроводження стан-

дарту UN/EDIFACT у вигляді двох основних складових — сис-

тем довідників UNTDED і UNTDID.

Довідник комерційних елементів даних UNTDED являє собою

основу стандарту, він випускається під редакцією Європейської

економічної комісії ООН UN/ECE і конференції ООН з торгівлі й

розвитку UNSTAD.

Міжнародною організацією із стандартизації (ISO) встановле-

но, що розділи 1, 2, 3, 4 і 9 довідника UNTDED мають статус мі-

жнародного стандарту. В п’ятому розділі UNTDED коди назв

країн закріплені ISO 3166, а коди валют — ISO 4217.

Довідник з обміну комерційними даними UNTDID являє собою

повний комплект документації з стандарту. До нього включені:

• Єдині правила ведення обміну даними по UN/EDIFACT —

UNCID;

• Керівні принципи розробки повідомлень UN/EDIFACT — MDG;

• Синтаксичні правила UN/EDIFACT — ISO 9735;

• Керівництво щодо застосування синтаксису UN/EDIFACT —

SIG;

• Довідник стандартних повідомлень — UNSM;

• Довідник сегментів — UNEDSD;

• Довідник складених елементів даних — UNEDCD;

• Довідник елементів даних — UNEDED;

• Довідник кодів — UNEDCL.