Гуцаленко Л.В. Державний фінансовий контроль (укр.)

Подождите немного. Документ загружается.

231

Розділ 13. Діяльність інших державних і недержавних

органів у сфері фінансового контролю

13.1. Митний контроль в Україні та його характеристика.

13.2. Контрольна діяльність Антимонопольного комітету України.

13.3. Контрольні функції Фонду державного майна України і його

регіональних представництв.

13.4. Організація державного контролю за формуванням цін в

Україні та якістю товарів, продукції (робіт, послуг).

13.5. Контрольні функції апарату Президента України.

13.6. Парламентський контроль за державними і місцевими фінан-

совими ресурсами.

13.7. Застосування громадського контролю.

13.8. Контроль у сфері соціального страхування.

13.9. Державний фінансовий контроль за цінними паперами і фон-

довим ринком.

13.1. Митний контроль в Україні та його характеристика

Митний контроль в нашій державі здійснює Державна митна

служба (ДМС) України. Працівники ДМС мають право:

• контролювати дотримання вимог митного і податкового зако-

нодавства суб’єктами підприємницької діяльності під час пере-

міщення товарів, інших предметів та валютних цінностей через

митний кордон України;

• безоплатно отримувати від юридичних осіб незалежно від форм

власності документи і матеріали, які необхідні для здійснення

функцій, покладених на митну службу;

• проводити перевірки дотримання митного законодавства;

• застосовувати адміністративну відповідальність за порушення

митних правил;

• порушувати кримінальні справи та проводити дізнання у спра-

вах, що пов’язані з контрабандою;

• конфіскувати предмети, що є безпосередніми об’єктами пору-

шення митних правил.

За порушення митних правил можуть відповідати громадяни

України, особи без громадянства, посадові особи, а також підпри-

ємства, організації, заклади.

Фізичні особи, які досягли 16-річного віку на момент здійснен-

ня правопорушення, несуть відповідальність за порушення Мит-

ного кодексу України (МКУ). Посадові особи несуть відповідаль-

232

ність за порушення митних правил тільки тоді, коли у їхні службові

обов’язки входило забезпечення виконання вимог, визначених

Митним кодексом. Якщо митні правила порушили підприємства,

то відповідальність за це несуть посадові особи – керівники даних

підприємств.

Основними видами порушень митного законодавства вважа-

ються такі правопорушення:

• не зупинення транспортного засобу (в тому числі транспортно-

го засобу індивідуального користування), який переміщується

через митний кордон України, в зоні митного контролю (ст.104

МКУ);

• відправлення транспортного засобу (в тому числі транспортно-

го засобу індивідуального користування), який знаходиться під

митним контролем, без дозволу митниці України, а із пунктів

пропуску на державному кордоні України – також і прикордон-

них військ (ст.105 МКУ);

• причалювання до судна, що знаходиться під митним контролем,

інших суден та плавучих засобів без дозволу митного органу

України (ст.106 МКУ);

• перешкоджання доступу службової особи митного органу Укра-

їни під час проведення ним митного контролю до предметів, що

перебувають під цим контролем (ст.107 МКУ). Порушення ста-

тей 104-107 МКУ передбачає попередження (крім ст. 106) або

накладення штрафу на громадян до офіційно встановленого на

день здійснення порушень митних правил мінімального розміру

заробітної плати (МРЗП), а на посадових осіб – одного офіційно

встановленого МРЗП;

• неподання митному органові України необхідних для здійснен-

ня митного контролю:

документів на транспортні засоби, незалежно від подання пись- 

мової декларації (ст.108 МКУ п.1). За порушення цієї статті

Митного кодексу України передбачено попередження або на-

кладання штрафу на громадян в розмірі одного МРЗП, а на по-

садових осіб – від 1 до 2,5 МРЗП;

документів на товари, валюту, цінності та інші предмети, неза- 

лежно від подання письмової декларації (ст.108 МКУ п.2). У

цьому випадку – попередження або накладання штрафу на гро-

мадян в розмірі до одного МРЗП, а на посадових осіб – від 2,5

до 10 МРЗП;

233

• неподання в митний орган України у призначений термін пред-

метів, які знаходяться під митним контролем і перевозяться з

одного митного органу України в інший, а також прийнятих для

вручення митному органу України митних та інших документів

на ці предмети (ст.109 МКУ). За дане порушення передбачено

попередження або накладання штрафу на громадян в розмірі до

одного МРЗП, а на посадових осіб – від 2,5 до 10 МРЗП з кон-

фіскацією цих предметів або без неї;

• пошкодження або втрата пломб, печаток або іншого митного

забезпечення, накладеного митним органом України (ст.110

МКУ);

• навантаження, розвантаження, перевантаження, виправлення

пошкоджень упакування предметів, які знаходяться під митним

контролем, або зміна ідентифікаційних знаків чи маркування,

нанесених на предмети або упакування, без дозволу митного ор-

гану України (ст.111 МКУ). У випадку порушень статей 110 та

111 Митного кодексу України передбачено попередження (тіль-

ки для ст.111) та накладання штрафу на громадян в розмірі до

одного МРЗП, а на посадових осіб – від 2,5 до 10 МРЗП;

• видача предметів без дозволу митного органу України або втра-

та предметів, які знаходяться під митним контролем (ст.112

МКУ);

• невивезення за кордон предметів, ввезених на митну територію

України під зобов’язання про зворотне вивезення або неповер-

нення на митну територію України предметів, вивезених за кор-

дон під зобов’язання про зворотне ввезення, в терміни, що вста-

новлені цими зобов’язаннями (ст. 113 МКУ);

• невивезення за митний кордон України предметів, ввезених з

метою транзиту через територію України в терміни, встановлені

митним органом України (ст.114 МКУ). На порушників статей

112-114 Митного кодексу України накладаються штрафи:

на громадян – до одного МРЗП з конфіскацією цих предметів 

(ст. ст. 112-114 МКУ) або без конфіскації (ст.112 МКУ);

на посадових осіб – від 2,5 до 10 МРЗП з конфіскацією цих пред- 

метів (ст. ст.112-114 МКУ) або без конфіскації (ст.112 МКУ);

• переміщення предметів через митний кордон України з ухилян-

ням від митного контролю (ст.115 МКУ). За порушення даної

статті передбачено конфіскацію предметів, що є безпосередніми

об’єктами правопорушень, або накладання штрафу на громадян

в розмірі до 200 МРЗП з конфіскацією вказаних предметів, а по-

234

садових осіб – з 300 до 1000 МРЗП із конфіскацією вказаних

предметів або без неї;

• переміщення предметів через митний кордон України поза мит-

ним контролем, тобто переміщення предметів через митний кор-

дон України поза місцем розташування митниці або поза часом

здійснення митного оформлення, за відсутності ознак контр-

абанди або за здійснення підготовчих дій до такого порушення

(ст.116 МКУ). Порушення статті 116 Митного кодексу України

означає накладання штрафу на громадян до 200 МРЗП з конфіс-

кацією предметів правопорушення, а також посадових осіб – до

1000 МРЗП також з конфіскацією цих предметів;

• переміщення через митну територію України товарів або предме-

тів, виготовлених з порушенням прав на об’єкт права інтелекту-

альної власності (ст.116 1 МКУ). За це передбачено накладання

штрафу на громадян в розмірі від 1 до 500 МРЗП з конфіскацією

товарів, а на посадових осіб – від 10 до 1200 МРЗП з конфіскаці-

єю товарів;

• зберігання, перевезення або купівля предметів, ввезених на мит-

ну територію України поза митним контролем або приховування

від такого контролю, а також предметів, щодо яких надані митні

пільги з митного обладнання, та використаних без дозволу мит-

них органів України в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими були

надані такі пільги, за відсутності ознак злочину (ст.117 МКУ).

За порушення даної статті на громадян можуть накласти штраф

до одного МРЗП, а на посадову особу – від 2,5 до 10 МРЗП з

конфіскацією предметів правопорушень або без неї;

• недекларування предметів, які переміщаються через митну

територію України (в тому числі транзитом через територію

України), тобто непред’явлення за встановленою формою точ-

них даних про такі предмети, а також декларування предметів не

своєю назвою (ст.118 МКУ). Штрафні санкції тут аналогічні до

тих, які чинні за статтею 117 МКУ;

• використання предметів, щодо яких надані пільги з обкладання

митом, в інших цілях без дозволу митних органів України (ст. 119

МКУ). За такі дії штраф на громадян і посадових осіб – від 100%

до 200% суми мита, не сплаченого у зв’язку з наданням пільг;

• несплата мита і митних зборів протягом встановлених термінів, а та-

кож інші дії, які сприяли недоборам митних платежів (ст.120 МКУ).

За це передбачено штраф на громадян та посадових осіб – від 100%

до 300% суми несплачених митних платежів.

235

Працівник державної митної служби України, у випадку вста-

новлення ним порушень митних правил, складає протокол за вста-

новленою ДМС України формою. Цей протокол підписує митник,

що його склав, і особа порушник митних правил.

Якщо порушник митних правил відмовляється підписувати

протокол, тоді митник здійснює про це запис у протоколі. У випад-

ку незгоди зі змістом протоколу особа – порушник митних правил

може написати до нього власні заперечення (зауваження).

Предмети, що є безпосередніми об’єктами порушення митних

правил, вилучаються, про це складається спеціальний протокол.

Справа про порушення митних правил розглядається за місцем

знаходження митного органу протягом 15 днів з дня надходження

матеріалів, необхідних для розгляду справи.

Справа розглядається у присутності особи – порушника митних

правил (за винятком деяких випадків). За результатами розгляду

справи митний орган в особі його уповноваженої особи може вине-

сти одну із наступних постанов:

• про накладання адміністративних стягнень;

• про припинення ведення справи;

• про відкриття кримінальної справи та проведення дізнання у

справі контрабанди.

Копія постанови протягом 3 днів з дня її винесення має бути

вручена або вислана особі, що порушила митні правила.

Постанову митного органу можна оскаржувати протягом 10

днів з дня її винесення. Заява про незгоду із постановою митного

органу подається в Державну митну службу України або в район-

ний міський суд за місцем знаходження митниці, посадовою особою

якої винесена постанова. Рішення суду остаточне і оскарженню не

підлягає.

Штраф має бути сплачений особою-порушником митних пра-

вил не пізніше 15 днів з дня вручення або відправлення йому поста-

нови, а у випадку оскарження – не пізніше 15 днів з дня винесення

рішення чи залишення скарги без задоволення.

13.2. Контрольна діяльність Антимонопольного комітету України

Антимонопольний комітет України (АМКУ) – це державний

орган, який забезпечує контроль за дотриманням антимонопольно-

го законодавства, захист інтересів суб’єктів господарювання і спо-

живачів від порушень цього законодавства.

236

Повноваження Антимонопольного комітету України визначені

в Законі України „Про Антимонопольний комітет України” від 26

листопада 1993 року №3659 – ХІІ. Антимонопольний комітет Укра-

їни підзвітний Верховній Раді України, а у своїй поточній діяльнос-

ті підпорядковується Кабінету Міністрів України.

Антимонопольний комітет України має у областях, АР Крим,

містах Києві та Севастополі свої територіальні відділення.

Посадові особи Антимонопольного комітету (державні уповно-

важені, голови територіальних відділень та працівники АМКУ, їх

територіальних відділень мають право:

• безперешкодно входити на підприємства, в заклади, організації

за службовою посвідкою;

• мати доступ до документів та інших матеріалів, необхідних для

проведення перевірки, якщо інше не передбачене законом;

• вимагати усні й письмові пояснення від посадових осіб і грома-

дян, а також необхідні документи та іншу інформацію для пере-

вірки дотримання антимонопольного законодавства;

• залучати до перевірок за узгодженням з відповідними підпри-

ємствами та об’єднаннями їхніх спеціалістів;

• складати протоколи про адміністративні правопорушення;

• розглядати справи про порушення антимонопольного законо-

давства та заяви і справи про економічну конкуренцію;

• приймати рішення за результатами розгляду цих справ;

• представляти Антимонопольний комітет України і його тери-

торіальні відділення без спеціальної довіреності в суді або арбі-

тражному суді;

• виносити рішення про вилучення письмових і речових доказів,

які можуть бути доказом у справі про порушення законодавства

з питань захисту економічної конкуренції.

Органи АМКУ проводять перевірки дотримання антимонополь-

ного законодавства всіма суб’єктами господарювання (незалежно

від їх форм власності, розміру, форми господарювання). Неважливо

навіть, займають ці суб’єкти господарювання монопольне станови-

ще на ринку чи ні.

Перевірки, що проводять органи АКМУ (територіальні відді-

лення) поділяють на планові, позапланові та повторні.

Планова виїзна перевірка – це перевірка, що передбачена пла-

ном роботи органу АКМУ (територіального відділення), яка прово-

диться за місцезнаходженням об’єкта перевірки (чи його структур-

ного підрозділу).

237

Дана перевірка суб’єкта господарювання проводиться не більше

одного разу протягом календарного року на підставі плану-графіку

перевірок, затвердженого головою АКМУ (територіального відді-

лення). План-графік складається щоквартально. Суб’єкта господа-

рювання про планову виїзну перевірку мають обов’язково попере-

дити не пізніше ніж за десять календарних днів до її початку.

Позапланова виїзна перевірка – це перевірка, що не передба-

чена в планах роботи АМКУ (територіального відділення) і про-

водиться без попередження суб’єкта господарювання за наявності

однієї із важливих (наперед визначених) обставин.

Повторна перевірка – це перевірка, що ще раз здійснюється

протягом календарного року у зв’язку з проведенням щодо посадо-

вих осіб АМКУ (територіального відділення) службового розсліду-

вання або порушення кримінальної справи.

Рішення про проведення перевірки приймає голова АМКУ (те-

риторіального відділення) і воно оформляється відповідним нака-

зом чи розпорядженням.

Перевірку здійснює комісія у складі не менше двох осіб.

Прибувши на підприємство, в організацію, заклад, члени комісії

зобов’язані пред’явити керівнику суб’єкта господарювання доку-

менти про склад комісії, повноваження її членів, перелік питань, що

підлягають перевірці.

Після завершення перевірки члени комісії складають довідки, де

мають бути сформульовані висновки і пропозиції з перевірених пи-

тань, а також в разі потреби – проміжний акт ( в процесі перевірки).

На підставі довідок та матеріалів, одержаних під час перевірки,

голова комісії оформляє акт перевірки у двох примірниках. Цей акт

повинні підписати голова і всі члени комісії. Один примірник акта

перевірки вручають особисто керівнику суб’єкта господарювання, що

перевірявся, протягом 5 робочих днів після завершення перевірки.

За порушення антимонопольного законодавства органи АМК

України (територіальні відділення) мають право застосовувати до

суб’єктів господарювання такі фінансові санкції:

• антиконкурентні узгоджені дії, зловживання монопольним ста-

новищем, невиконання рішення органів АМК або їх виконання

не в повному обсязі – розмір штрафу до 10% доходу (виручки)

суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт,

послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому на-

кладається штраф. У випадку наявності незаконно отриманого

прибутку, що перевищує 10% даного доходу, розмір штрафу ста-

238

новитиме не більше потрійного розміру незаконно отриманого

прибутку. Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на ви-

могу не надав його розмір, то накладається штраф до 20 000 нео-

податкованих мінімумів доходів громадян (НМДГ);

• здійснення узгоджених дій без дозволу АМК, обмежувальна і

дискримінаційна діяльність, недотримання умов концентрації

тощо – розмір штрафу до 5 % доходу (виручки) суб’єкта господа-

рювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за остан-

ній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу АМК не

надав його розмір, то накладається штраф до 10 НМДГ;

• схиляння суб’єктів господарювання до здійснення порушень за-

конодавства про захист економічної конкуренції, неподання ін-

формації АМК у встановлені терміни, подання інформації АМК

в неповному обсязі або недостовірної інформації і т.ін. – розмір

штрафу до 1% виручки, а якщо доходу (виручки) немає або від-

повідач на вимогу АМК не надав його розмір, то штраф наклада-

ється до 2000 НМДГ.

Керівники юридичних осіб та особи, що займаються підпри-

ємницькою діяльністю, за порушення антимонопольного законо-

давства несуть адміністративну відповідальність. Розглядають такі

справи й накладають стягнення місцеві суди:

• зловживання монопольним становищем на ринку – розмір

штрафу на керівників підприємств до 15 НМДГ, а на фізичних

осіб-підприємців до 30 НМДГ;

• неправомірні дії між підприємцями – розмір штрафу аналогіч-

ний до першого пункту;

• неподання, несвоєчасне подання інформації або явно недостовірної

інформації АМК – на посадових осіб та керівників розмір штрафу

до 7 НМДГ, а на фізичних осіб-підприємців до 20 НМДГ;

• ухилення від виконання рішень АМК або несвоєчасне їх ви-

конання – на посадових осіб і керівників розмір штрафу до 6

НМДГ, а на фізичних осіб-підприємців – до 16 НМДГ.

13.3. Контрольні функції Фонду державного майна України і

його регіональних представництв

Фонд державного майна України(ФДМУ) – це державний

орган, що здійснює державну політику в сфері приватизації держав-

ного майна і виступає орендодавцем майнових комплексів, що пере-

бувають у загальнодержавній власності.

239

Фонд державного майна України підпорядкований і підзвітний

Верховній Раді України. У своїй діяльності ФДМУ керується Кон-

ституцією України, її законодавчими актами, актами Президента

України, Положеннями про Фонд державного майна України.

Фонд державного майна України створює свої регіональні від-

ділення в АР Крим, областях, містах Києві і Севастополі. У випадку

необхідності ФДМУ має право створювати представництва в інших

містах та районах України.

Для Фонду державного майна України визначені наступні осно-

вні завдання:

• захист майнових прав України на її території та за кордоном;

• забезпечення прав розпорядження майном державних підпри-

ємств у процесі їх приватизації, створення спільних підпри-

ємств;

• здійснення повноважень щодо організації та проведення прива-

тизації майна підприємств, яке перебуває в загальнодержавній

власності;

• виконання повноважень орендодавця майна державних підпри-

ємств і організацій та їх структурних підрозділів;

• створення сприятливих умов для процесу демонополізації еко-

номіки і розвитку конкурентного середовища в Україні.

Відповідно до визначених для ФДМУ завдань даний Фонд ви-

рішує певні питання. Серед цих питань зокрема і питання, що сто-

суються контрольних функцій Фонду державного майна України.

Даний Фонд:

• розробляє і подає Кабінету Міністрів України проекти держав-

них програм приватизації, організовує та контролює їх виконан-

ня;

• створює комісії з приватизації, які наділені, в тому числі контр-

ольними функціями;

• видає ліцензії посередникам;

• щорічно складає звіт про хід приватизації й баланс доходів і

видатків ФДМУ та подає його на розгляд і затвердження Вер-

ховної Ради України після узгодження з Кабінетом Міністрів

України;

• бере участь у розробці проектів нормативних актів з питань

управління майном, що є у державній власності, і його привати-

зації;

• представляє інтереси України за кордоном з питань щодо захис-

ту майнових прав держави.

240

Фонд державного майна України має право:

• видавати в межах своєї компетенції нормативні документи,

обов’язкові для виконання органами державної виконавчої вла-

ди, іншими юридичними особами, контролювати їх виконання;

• проводити інвентаризацію загальнодержавного майна, що під-

лягає приватизації, а також здійснювати аудиторські перевірки

ефективності його використання;

• затвердити кошторис витрат з державного позабюджетного фон-

ду приватизації в межах, встановлених Державною програмою

приватизації майна державних підприємств.

Працівники Фонду Державного майна України здійснюють

контроль, переважно, за часовими параметрами, тобто попередній,

поточний і наступний контроль.

Під час попереднього контролю працівники ФДМУ повинні:

• забезпечити контроль за доцільністю включення в план прива-

тизації тих або інших об’єктів державного майна;

• здійснити перевірку обґрунтованості і напруженості планів при-

ватизації державного майна;

• проконтролювати об’єктивність встановлення залишкової вартості

об’єкта державного майна і розрахунку початкової його ціни;

• провести перевірку достовірності інформації про усіх учасників

приватизації;

• визначити правильність встановлення саме даного способу при-

ватизації (одного із восьми способів) та відпрацювання проце-

дури його реалізації.

В процесі поточного контролю працівники Фонду державного

майна України зобов’язані:

• провести огляд об’єкта приватизації державного майна і встано-

вити його фактичний стан;

• перевірити, чи усі будівлі та споруди включені до цілісного май-

нового комплексу, що підлягає приватизації;

• висловити власну думку (після огляду об’єкта приватизації) щодо

оптимального способу приватизації та співставити її з уже існуючими

(аргументи «за» і «проти» того або іншого способу приватизації);

• вести нагляд за дотриманням визначених процедур приватизації

під час проведення приватизаційних аукціонів, конкурсів тощо.

Під час наступного контролю працівники ФДМУ повинні:

• встановити рівень виконання планів приватизації державного

майна за звітний квартал, рік в кількісному та вартісному обчис-

ленні;