Гіптерс З.В. Культурологічний словник-довідник

Подождите немного. Документ загружается.

291

ХУДОЖНЯ САМОДІЯЛЬНІСТЬ — сукупність форм непрофесійної,

аматорської творчості в галузі мистецтва. Основне завдання Х. с. —

залучення людини до світу художніх цінностей, всебічний гармоній-

ний розвиток її як особистості творчого (а не споживацького) типу.

Розвиток Х. с. відбувається й у формах традиційного фольклору, і в

щільному зв’язку з професійним мистецтвом, у формах індивідуаль-

но-авторської творчості, збагачуючись усім арсеналом художніх засо-

бів, жанрів. Х. с. культивує форми, що сприяють спілкуванню, об’єд-

нанню людей на ниві колективної творчості, надають можливість

поряд із демонстрацією народних талантів залучати всіх глядачів до

активного творчого процесу. Х. с. відіграє велику роль у створенні

цілісної системи естетичного виховання, що не залишає поза увагою

жодної з вікових і соціальних груп населення. Суб’єкт колективної

нaродної творчості, в минулому обмежений переважно одним класом

(селянством), поступово розширюється, вбирає представників усіх

класів і досягає рамок всенародності.

ХУТОРЯНСТВО — інтелектуальна течія в Україні ХІХ–ХХ ст., в

центрі якої — критика урбаністичної цивілізації.

Хуторянство

292

ЦЕНТРАЛЬНА НЕРВОВА СИСТЕМА — частина нервової системи

людини, що включає головний, проміжковий та спинний мозок.

ЦИВІЛІЗАЦІЯ (від лат. civilis — громадський, державний, вихова-

ний) — 1) Сукупність історичних, географічних, соціокультурних та

ін. особливостей конкретного суспільства, народу, країни. 2) Історич-

ні типи культур, локалізованих у часі й просторі (давні цивілізації

Єгипту, Месопотамії, Індії тощо). 3) Важлива характеристика умов та

стану соціального буття людини, що виявляється в досягнутому рівні

технічного розвитку та зумовленого цим асортименту послуг та зруч-

ностей (комфорту), що може забезпечити суспільство на цій основі.

ЦИВІЛІЗАЦІЯ СХІДНОГО ТИПУ — тип цивілізації, світосприймання

якого характеризується синкретичністю відповідно до формули «все в

одному» і «одне в усьому», у духовному житті якого домінують канонізо-

вані стилі мислення, а також орієнтація на досвід минулого і предків.

ЦИКЛІЧНИЙ (від грец. kyklos — коло, круг) — той, що розвивається

по замкненому колу за принципом коловороту.

ЦИКЛІЧНИЙ ЧАС — час, в якому немає руху вперед, відбувається

повернення до того, що було, і немає відмінності між минулим, тепе-

рішнім, майбутнім, які зливаються в конкретному досвіді людини.

ЦІЛЕПОКЛАДАННЯ — смислоутворюючий зміст практики, що по-

лягає у формуванні мети як суб’єктивно-ідеального образу бажаного

(цілеформування) і втіленні її в об’єктивно-реальному результаті ді-

яльності (цілереалізація). Свідомим формуванням цілей, розробкою

програми дій шляхом вільного вибору можливостей і мотивів, ство-

ренням засобів праці людська діяльність принципово відрізняється

Центральна нервова система

293

від інстинктивної поведінки тварин. Ц. є найвищим виявом актив-

ності свідомості людини, виявом її свободи. Воно є вираженням і спо-

собом розв’язання суперечностей між суб’єктом і об’єктом, зняттям

протилежностей ідеального і матеріального, суб’єктивного і об’єк-

тивного. Мета реалізується за допомогою засобів, які являють собою

сукупність об’єктивних матеріальних факторів і способів дій люди-

ни, що ведуть до її досягнення. Мета і засоби взаємозумовлюють, вза-

ємозабезпечують одне одного і міняються місцями: створення засобів

стає найближчою ціллю; всяка реалізована мета стає засобом поста-

новки і реалізації інших цілей. Це виражається в діалектиці ближ-

чих і віддалених, загальної і окремих, кінцевої і проміжних цілей.

Мета співвідносна з результатом діяльності, який збігається з нею

більшою чи меншою мірою залежно від ступеня істинності пізнан-

ня й досконалості суспільно-історичної практики. Всі невраховані

пізнанням властивості засобу переносяться на результат, надаючи

йому непередбаченого змісту. Засоби, які не становлять діалектичної

єдності з ціллю, спотворюють її в процесі реалізації. Вироблені люд-

ством засоби (тобто вся матеріальна і духовна культура) набувають

дедалі більшої самостійності й диктують людям цілі. Мета тут пере-

творюєтьcя на засіб, а засіб на самоціль.

ЦІННІСНА ОРІЄНТАЦІЯ — вибіркове ставлення до сукупності

матеріальних, соціальних і духовних благ та ідеалів, що розгляда-

ються як об’єкти мети й засоби для задоволення потреб особи чи

соціальної групи.

ЦІННОСТЕЙ СИСТЕМА — певна ієрархічна система ідеалів, фунда-

ментальних понять і цілей, яким ми живе суспільство і в здійсненні

яких вбачає сенс свого існування. Цінності можуть трактуватися як

в контексті життя всього суспільства, так і через призму життя окре-

мої людини, проте саме в першому випадку вони слугують певним за-

гальним еталоном, на який орієнтується виховання.

Зокрема, у психолого-педагогічній літературі при дослідженні за-

кономірностей виховання громадянської свідомості та самосвідомос-

ті особистості розглядається і проблема класифікації цінностей, до

якої входять, зокрема, такі підсистеми: 1) цінності особистого життя

Цінностей система

294

(воля, мудрість, урівноваженість, працьовитість тощо); 2) цінності

родинного життя (подружня вірність, гармонія стосунків поколінь,

гостинність, злагода між членами родини тощо); 3) громадянські

цінності (права і свободи людини, суверенітет особи, пошана до зако-

ну тощо); 4) національні цінності (державна незалежність України,

патріотизм, почуття національної гідності тощо); 5) абсолютні вічні

цінності (віра, надія, любов, правда, справедливість, доброта тощо);

6) валео-екологічні цінності (увага до власного здоров’я, гарт організ-

му, дбайливе ставлення до довкілля тощо).

ЦІННОСТІ КУЛЬТУРНІ — див. Культурні цінності (культура).

ЦІННОСТІ МОРАЛЬНІ — добро, обов’язок, відповідальність, спра-

ведливість, честь і гідність людини, совість. Вони помітно впливають

на спільну діяльність людей, на характер і ефективність спілкуван-

ня. На сучасному етапі розвитку нашого суспільства, коли рівень

духовності у країні, на жаль, загалом падає, Ц. м. нерідко знеціню-

ються. Тому наше суспільство має якомога більше уваги приділяти

саме Ц. м., орієнтуватися на них в усіх сферах життя — економічній,

політичній, соціальній, законодавчій та ін.

Цінності культурні

295

ЧАС МІФІЧНИЙ — сакральний час, непідкорений законам історич-

ного часу, локалізований у міфах.

ЧАСОСЛОВ — православна церковна книга, яка містить тексти для

щоденних богослужінь та молитов. У давніх школах Ч. використову-

вали під час навчання грамоти.

Часослов

296

ШАБЛОН (нім. Schablone, від франц. echantillon — зразок) — 1) Взі-

рець, за яким виготовляють однорідні вироби або перевіряють форму

готових виробів. 2) Пристрій (пластинка з заокругленням або зубця-

ми на кінці), яким перевіряють профіль складних виробів. 3) При-

стрій для надання конструктивному елементу (напр., карнизу будин-

ку) певної форми. 4) Креслення деталі (архітектурної, будівельної),

виконане в натуральну величину. 5) Переносно — зразок, штамп,

який некритично, сліпо наслідують.

ШАМАНСТВО — форма первісної релігії, найкраще досліджена у

сибірських народів; головною рисою Ш. є віра, що шаман (чарівник-

знахар), завдяки вмінню зав’язувати контакт з духами, володіє над-

природною силою впливу на дійсність.

ШАНС (від франц. chance — удача, випадковість) — умова, яка може

забезпечити успіх, удачу; ймовірність здійснення чогось.

ШАПІТО (франц. chapiteau, букв. — ковпак, дах) — 1) Легка теат-

ральна або циркова споруда у вигляді розбірної конструкції з брезен-

товою покрівлею для пересувних вистав. 2) пересувний цирк, що дає

вистави у такій споруді.

ШАРЖ — 1) Надмірне перебільшення при описі або відображенні де-

яких найхарактерніших рис кого- або чого-небудь. 2) Твір літератури

або образотворчого мистецтва (здебільшого графіки), що свідомо за-

гострено передає домінуючу рису характеру, зовнішності людини або

певну подію.

ШАХИ — гра, що відбувається між двома суперниками на квадратній

дошці, поділеній на 64 клітини двох кольорів. Кожний із п ротивників

Шаблон

297

має 16 фігур і веде гру згідно із встановленими правилами. Ш. винай-

дені у Стародавній Індії.

ШЕВЧЕНКО Тарас Григорович (1814–1861) — видатний україн-

ський поет, художник, громадсько-політичний діяч, засновник нової

української літератури, творець сучасної української мови. Походив

із кріпацької родини. В акції визволення Ш. з кріпацтва брали участь

відомі діячі російської культури В. Жуковський, М. Вієльгорський,

В. Григорович. Навчався Ш. у Петербурзькій Академії Мистецтв у К.

Брюллова; 1860 р. Ш. був обраний членом Академії Мистецтв по класу

гравюри. Як один з організаторів Кирило-Мефодіївського братства за-

суджений і засланий у солдати до Оренбурзького краю без права писа-

ти й малювати. Після заслання жив у Петербурзі без дозволу виїзду в

Україну. Перша збірка поезій «Кобзар» вийшла 1840 р. у Петербурзі.

Творчість Ш. глибоко національна, ґрунтується на фольклорі, літе-

ратурі бароко, містить початки модерної української поезії та прози;

тематика охоплює українську та світову історію, біблійні й біографіч-

ні мотиви; поетичні збірки («Кобзар», «Три літа»), поеми («Сон», «І

мертвим, і живим…», «Кавказ», «Єретик», «Марія»), повісті росій-

ською мовою («Художник», «Музикант», «Варнак»), драма «Назар

Стодоля»; «Дневник» («Щоденник»). Велика малярська спадщина:

автопортрети, портрети сучасників, офорти («Живописна Україна»),

серія малюнків «Притча про блудного сина», акварелі. Творчість Ш.

та його світоглядні ідеї мали величезний вплив на весь подальший

розвиток української культури та витворення національного міфу.

ШЕПТИЦЬКИЙ Андрій (1865–1944) — видатний ієрарх і богослов

вселенської та греко-католицької церков, політичний, науковий,

культурний діяч. Здобув освіту у Львові, Кракові, Вроцлаві, Мюнхе-

ні, Відні. Доктор права (1888), філософії (1892), богослов’я (1892). У

1888 р. вступив до монастиря у Добромилі, потім — священик, ігу-

мен Онуфріївського монастиря у Львові, єпископ Станіславський, з

1900 митрополит Києво-Галицький, архієпископ Львівський, єпис-

коп Кам’янець-Подільський; засновник Народної лічниці (1903) та

Українського національного музею у Львові (1905), Богословського

наукового товариства (1923) та Богословської греко-католицької

Шептицький

298

а кадемії (1928); 1914–1917 інтернований російською адміністраці-

єю; 1918 підтримав створення ЗУНР, за що інтернований поляками

до ХП 1919; 1920–1923 намагався забезпечити міжнародну підтрим-

ку для українських інтересів у Галичині; ініціатор Українського ка-

толицького союзу (1931), засуджував польські політичні репресії (па-

цифікація, Берестейській процес, Береза Картузька) та терористичні

акти ОУН; під час німецької окупації почесний голова Української

національної ради; відкрито виступав проти масового винищення

євреїв і надавав їм притулок у митрополичих палатах; підтримуючи

боротьбу за самостійну Україну, водночас засуджував убивства поль-

ського цивільного населення вояками УПА. Проголосив утворення

суверенної України національним і релігійним ідеалом.

ШКОЛА (від лат. schola — вчена бесіда, навчальне заняття) — 1) На-

вчально-виховний загальноосвітній заклад; приміщення де він роз-

ташований; 2) Система освіти, сукупність закладів для навчання;

3) Напрям у науці, мистецтві, літературі, суспільно-політичній дум-

ці, побудований на основі загальних принципів, спільних поглядів,

традицій тощо; 4) Посібник для навчання гри на музичному інстру-

ментів, співі тощо; 5) Переносно — виучка, набуття досвіду і сам на-

бутий досвід.

ШЛЯГЕР (нім.) — модна пісня про кохання («товар, що легко збу-

вається»).

ШОВІНІЗМ (франц. — найодіозніша форма націоналізму, проголо-

шення національної зверхності, протиставлення інтересів одного

етносу інтересам усіх інших. Назва походить від прізвища затятого

прибічника завойовницької політики Наполеона солдата Шовна.

Школа

299

ЩАСТЯ — 1) Поняття моральної свідомості, що означає такий стан

людини, який найбільше відповідає внутрішній задоволеності повно-

тою й осмисленістю життя, здійсненням свого людського призначен-

ня. Щ. є чуттєво-емоційною формою ідеалу. Поняття «Щ.» не лише

характеризує певне конкретне об’єктивне положення чи суб’єктивний

стан людини, а й виражає уявлення про те, якими повинні бути життя

і діяльність людини. 2) Сприятливий збіг обставин; талан, успіх

ЩЕДРІВКА — українська народна обрядово-звичаєва пісня, яка ви-

конується під Новий рік.

Щедрівка

300

ЮВІЛЕЙ — урочисте відзначення річниці якоїсь знаменної події,

життя або діяльності кого-небудь, існування якоїсь установи, міста,

держави тощо.

ЮВЕЛІРНИЙ (від голл. Juwelier — ювелір) — 1) Пов’язаний з ху-

дожніми виробами, предметами розкоші, прикрасами з дорогоцін-

них металів і каменів. 2) Переносно — продуманий до найдрібніших

деталей; старанно, тонко оброблений.

ЮНОНА (лат. Juno (Junonis) — 1) В давньоримській міфології боги-

ня неба, покровителька шлюбу, охоронниця жінок, дружина Юпіте-

ра. 2) Одна з найбільших малих планет.

ЮПІТЕР (лат. Juppiter) — 1) У давньоримській міфології головний

бог, бог неба, світла, грому й дощу. 2) Найбільша планета Сонячної

системи, п’ята за віддаленням від Сонця. 3) В кінотехніці — елек-

тричний дуговий освітлювач, призначений для кінознімання при

штучному або комбінованому освітленні. 4) Глузливе прізвисько лю-

дини, що тримає себе неприступно, велично.

ЮРИДИЧНИЙ (від лат. juridicus — судовий) — правовий, той, що

стосується правознавства; юридична особа — організація, підпри-

ємство, установа, що мають відокремлене майно, можуть від свого

імені набувати майнових прав та виконувати обов’язки, бути позива-

чем і відповідачем у суді, арбітражі або в третейському суді.

ЮРИДИЧНИЙ АКТ — це життєві обставини, з якими правова норма

пов’язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.

ЮРИДИЧНИЙ ВЧИНОК — це правомірна дія, з якою фінансово-право-

ва норма пов’язує юридичні наслідки в силу самого факту вольової дії.

Ювілей