Гіптерс З.В. Культурологічний словник-довідник

Подождите немного. Документ загружается.

271

СТРЕС (від англ. stress — напруга) — емоційний стан організму; ви-

никає у напружених обставинах. У стресовому стані людина припус-

кається помилок у розподілі і переключенні уваги, у неї порушуєть-

ся перебіг пізнавальних процесів (сприймання, пам’ять, мислення),

спостерігається розладнання координації рухів, неадекватність емо-

ційних реакцій, дезорганізація і гальмування всієї діяльності. Тіль-

ки міцно сформовані навички і сталі звички можуть залишитися без

змін. Люди в умовах С., як правило, розгублюються, проте в окремих

випадках виникає здатність до підсилення розумової діяльності, ви-

яви стенічних емоцій, мобілізація волі.

СТРУКТУРАЛІЗМ (від лат. structura — взаємне розташування, зв’я-

зок) — напрям гуманітарних досліджень, який обирає своїм предметом

сукупність інваріантних зв’язків (структур) у динаміці різних систем.

СТУДЕНТ (від лат. studeo — ретельно вивчаю) — той, хто здобуває

знання, ретельно вчиться.

СТУДЕНТСТВО — особлива соціальна група молоді, яка складається

з тих, хто навчається у вищих навчальних закладах. C. — складова

частина учнівської молоді, яка перебуває на етапі безпосереднього

формування з неї фахівців високої кваліфікації. Науково-технічна

революція, розширення соціальних джерел поповнення студентства,

демократизація вищої освіти на інші фактори привели до швидкого

зростання чисельності С., особливо у промислово розвинених кра-

їнах, за останні десятиліття. Разом з тим різко підвищилась соці-

альна активність С., котре виступило могутнім авангардом масових

демократичних рухів у національному і міжнародному масштабах.

Соціологічні проблеми С. досліджуються соціологією молоді та соціо-

логією освіти. Це проблеми меж, структури і динаміки студентства

як суспільної групи, її взаємовідносини з іншими соціальними гру-

пами, внутрішньої соціальної недоторканності С. і особливостей його

різних професійних груп, вступу С. в самостійне трудове життя спе-

ціаліста, змін у його ціннісних та соціально-політичних орієнтаціях,

неформальних об’єднаннях С., його соціально-політичної активнос-

ті, студентської субкультури і ін.

Студентство

272

СУБ’ЄКТ (від лат. subjectum — підкладене) — 1) Носій певного роду

діяльності; джерело активності, спрямованої на об’єкт. 2) юрид. Осо-

ба або організація, що має певні права й обов’язки. 3) У граматиці —

підмет. 4) У логіці — частина судження, що є поняттям про предмет,

на який спрямована думка. 5) Переносно — презирлива назва особи,

яку не хочуть називати.

СУБ’ЄКТИ БЮДЖЕТНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН — це учасники

цих відносин, які виступають як сторони.

СУБ’ЄКТИ ФІНАНСОВИХ ПРАВОВІДНОСИН — юридичні особи і

громадяни, які на підставі правових норм можуть бути учасниками

фінансових правовідносин.

СУБ’ЄКТИ ФІНАНСОВОГО ПРАВА — це юридичні і фізичні особи,

які мають правосуб’єктність, тобто можуть потенційно бути учасни-

ками фінансових правовідносин, а суб’єкт фінансових правовідно-

син — це реальний учасник цих правових відносин.

СУБ’ЄКТИВНИЙ — той, що існує тільки в єдності із суб’єктом, тобто

людиною, і в усьому від неї залежний; протилежний об’єктивному.

СУБ’ЄКТИВНІСТЬ (від лат. subjectivus — підметовий) — ставлення

до когось або чогось, яке зумовлюється, визначається особистими по-

глядами, інтересами, смаками, уподобаннями суб’єкта. Розрізняють

С. як думку і як дію. Розумна міра С. в людині свідчить про її відмін-

ність від інших людей, неповторність. Перебільшена С. призводить

до відходу від істини в поглядах, позиціях, оцінних судженнях, до

суб’єктивізму.

СУБКУЛЬТУРА (від лат. sub — під) — частина загальної культури,

система цінностей, норм, традиції, форм поведінки, властивих пев-

ній спеціальній групі. С. не протистоїть домінуючій культурі, а від-

різняється від неї мовою, поглядом на життя, манерами поведінки,

звичаями і т. п. Можна, наприклад, вести мову про С. молоді, людей

старшого віку, етнічної групи.

Суб’єкт

273

СУБЛІМАЦІЯ (від лат. sublimo — підіймаю, підношу) — термін пси-

хоаналізу, що означає заміщення сексуального об’єкта потягу со-

ціальною метою, переключення енергії інстинктів у соціально при-

йнятливу діяльність індивіда. Фрейдизм розглядає С. як основний

механізм творчого процесу, оскільки творчість інтерпретується 3.

Фрейдом і його послідовниками як спосіб розрядки внутріпсихоло-

гічної напруги, форма соціальної реалізації несвідомих потягів і їх

патологічних відхилень, продукт сексуальних бажань художника.

С. несвідомих потягів відбувається за психоаналітичною концепцією

шляхом формування нової домінанти, відволікання уваги від при-

гнічених свідомістю бажань, використання соціального каналу для

розрядки афективного пориву. Субліматорні процеси справді мають

місце у структурі творчої діяльності, але не становлять її сутності.

Вони є моментом психологічного змісту діяльності, що за своєю при-

родою і способом існування соціальна.

СУВЕРЕНІТЕТ (нім. Souveränität, франц. souverainete) — незалежність

держави, що полягає в її праві за власним розсудом розв’язувати свої

внутрішні і зовнішні справи, без втручання в них будь-якої іншої дер-

жави. С. є необхідною політичною та юридичною ознакою держави.

СУГЕСТІЯ (лат. навіювання) — навіювання; тут — система приско-

реного навчання, пов’язана з гіпнотичним навіюванням.

СУДЖЕННЯ — основна форма мислення, в якій утверджується або

заперечується наявність у предметах і явищах тих чи інших ознак,

властивостей, зв’язків або відношень між ними. Будь-яке знання —

це насамперед С. Як правило, С. складається з суб’єкта, предиката і

зв’язки. С. можуть бути істинними і хибними. С. істинне тоді, коли

воно правильно відображує об’єктивну дійсність. Існує два головних

види С: стверджувальне і заперечне; стверджувальне пов’язує в дум-

ках те, що пов’язано в дійсності; заперечне роз’єднує те, що роз’єд-

нане в об’єктивному світі. Сутність будь-якого С. полягає в тому, що

воно розширює знання людини, сприяючи її проникненню в сутність

речей. Ствердження чи заперечення будь-чого у С. відбувається з різ-

ною мірою впевненості. Необхідно, щоб упевненість у правильності С.

Судження

274

була зумовлена об’єктивними даними. Обґрунтованим може здатись

і те, що не збігається з практикою. Таке буває за недостатніх знань

і досвіду. У дітей за недостатності досвіду частіше, ніж у дорослих,

спостерігається розходження між упевненістю у С. і його об’єктив-

ною істиною.

СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ФОРМАЦІЯ — одне з головних понять

марксистської філософії, яка поділила історію людства на певні іс-

торичні періоди — формації, що відрізняються рівнем розвитку про-

дуктивних сил та характером виробничих відносин.

СУФІЗМ — містична течія в ісламі, яка акцентує емоційно-інтуїтив-

ний шлях наближення до Абсолюту.

СХІД І ЗАХІД — парна категорія, яка виражає дихотомію цілого

всесвітньої культури в ряді смислових антиномій: демократія —

деспотизм, аскеза — містика, раціональність — ірраціоналізм,

інтуїтивізм — динамізм, модернізація — традиційність, індивіду-

алізм — колективізм тощо; ці антиномії взаємопов’язані і вплива-

ють одна на одну.

СХОЛАСТИКА (від грец. scholle — вчена бесіда, школа) — інтелек-

туальний феномен середньовічної європейської культури в рамках

теолого-філософської традиції, метою якої було раціональне обґрун-

тування та концептуалізація християнського віровчення.

СЮРРЕАЛІЗМ — художній світогляд, який абсолютизує сферу під-

свідомого.

Суспілно-економічна формація

275

ТАБУ (полінез.) — релігійна заборона у первісних народів на речі

або дії, на їжу, вимовлення певних слів, відвідування певних місць у

храмі, святилищі і т. п., за порушення якої загрожує «надприродна»

кара, хвороба або смерть.

ТАЇНСТВА — у християнстві — магічні культові обряди, здійснення

яких, згідно з церковним віровченням, дає віруючим надприродну

силу — «Божу благодать», як необхідну умову для спасіння «гріхов-

ної душі людини, сприяє лікуванню хворих, зміцненню шлюбу тощо.

Католики та православні визнають сім таїнств: причастя, хрещення,

миропомазання, священство, сповідь, єлеєосвячення і шлюб.

ТАРИФ (італ. tariffa, з араб.) — система ставок, за якими оплачують

виробничі й невиробничі послуги, працю тощо (напр., Т. транспорт-

ні, комунальні, митні, оплати праці).

ТВОРЧІСТЬ — діяльність, результатом якої є створення якісно но-

вих матеріальних благ та духовних цінностей. Вона має психологіч-

ний аспект і передбачає наявність у особистості здібностей, мотивів,

знань та вмінь, завдяки яким створюється продукт, що характеризу-

ється новизною та оригінальністю.

ТЕАТР (грец. — місце, призначене для видовища, згодом — саме ви-

довище) — вид мистецтва, що відображає дійсність у художніх сце-

нічних образах. Театр — мистецтво синтетичне, поєднує драматур-

гію, творчість актора (від лат. аctor — діючий), режисера (франц.

regisseur — керуючий), музику, живопис, архітектуру, танці, співи.

ТЕЗАУРУС (від грец. скарб) — сукупність понять з певної галузі на-

уки, нагромаджених людиною чи колективом. У вузькому розумін-

ні — словник для пошуку слів якоїсь мови за їхнім змістом.

Тезаурус

276

ТЕКСТ (від лат. textum — тканина, зв’язок, побудова) — 1) Відтворе-

ні на письмі або друком авторська праця, висловлювання, докумен-

ти, пам’ятки тощо. 2) Слова до музичного твору. 3) Основна частина

друкарського набору — без зносок, малюнків тощо. 4) Друкарський

шрифт, кегль якого дорівнює 20 пунктам (7,52 мм).

ТЕМПЕРАМЕНТ (від лат. tempero — змішую в належному співвід-

ношенні) — індивідуально-типологічна характеристика людини і

вищих тварин, що виявляється у силі, напруженості, швидкості та

зрівноваженості перебігу їх психічних процесів. Т. характеризує ду-

шевне життя індивіда щодо його динамічної своєрідності. Зміст Т.

визначається світоглядом, характером, освітою, вихованням люди-

ни. Т. є загальною характеристикою особистості, він накладає відби-

ток на всі сторони її психічного життя та діяльності. Найяскравіше

Т. виявляється в емоційному житті та руховій сфері. Доведено, що

Т. істотно впливає на формування багатьох важливих рис людини,

її здібностей, визначаючи в ряді випадків профпридатність (шофери,

пілоти, космонавти тощо). Т. зумовлюється типом нервової системи.

Його не можна вважати вродженим, оскільки він є психічним утво-

ренням і значною мірою піддається педагогічній корекції, вольовій

регуляції. І все ж, на основі певного типу нервової системи, за І. П.

Павловим, виявляється, як правило, саме той Т., який відповідає

цьому нервовому складу, а саме: 1) сильний врівноважений рухливий

тип — сангвінік; 2) сильний врівноважений інертний тип — флегма-

тик; 3) сильний неврівноважений тип — холерик; 4) слабкий, галь-

мівний тип — меланхолік. Створення цієї класифікації Т. припису-

ють давньогрецькому лікареві Гіппократу.

ТЕОКРАТІЯ (від грец. theos — бог і kratos — влада) — форма держав-

ного правління, за якої політична влада в країні належить духівниц-

тву, наприклад, Ватикан.

ТЕОЛОГІЯ (від грец. theos — бог і логія) — те саме, що богослов’я,

теоретичний виклад, тлумачення й виправдання певних релігійних

поглядів.

Текст

277

ТИПОЛОГІЯ (від тип і ...логія) — метод класифікації речей живої

природи або виробів людини з метою пояснення їх історичного місця,

шляхів розвитку, зв’язків за певними культурними або природними

явищами, за спільними ознаками.

ТОЛЕРАНТНІСТЬ (від лат. tolerantia — терплячий) — терпимість до

чужих думок, ідей, вірувань, вчинків.

ТОТАЛІТАРИЗМ (від франц. total — повний, цілковитий) — по-

няття, що означає політичну (державну) систему, яка здійснює

або прагне здійснювати під тим чи тим гаслом абсолютний конт-

роль над усіма сферами суспільного життя і над приватним жит-

тям кожної людини.

ТОТАЛЬНІСТЬ (від лат. totus — весь, цілий) — всеосяжна цілісність

життєвиявлення індивіда. Для немарксистської психології властиве

нетотальне розуміння активності людини у світі, що виявляється у

абсолютизації одного чи кількох ставлень її до об’єктивної дійсності:

пізнавального (раціоналізація людини, підкреслення рефлексивних

аспектів її активності), вольового (волюнтаризм), нерефлексивного

(інтуїтивізм), поведінкового (біхевіоризм), підсвідомого (фрейдизм).

ТОТЕМІЗМ (від індіан. тотем — його рід) — вірування первісних

людей у походження їх окремих родинних груп від певної тварини

чи рослини.

ТРАГЕДІЯ (грец.) — драматичний твір, який зображує гострі, непри-

миренні життєві конфлікти і завершується смертю головного героя.

ТРАДИЦІЇ (лат. traditio — передача) — в етнографії: процес позабіо-

логічного передавання від покоління до покоління усталених куль-

турно-побутових особливостей.

ТРАДИЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО — суспільство, культура якого орієн-

тована на сакральні ідеї, на культ предків, на домінування ірраціо-

нальних цінностей.

Традиційне суспільство

278

ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНЕ (від лат. transcendens — що виходить за

межі) — ті аспекти буття, які виходять за межі чуттєвого досвіду

емпіричного пізнання світу. Предмет релігійного та метафізично-

го пізнання.

ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА — археологічна культура бронзової

доби; існувала у ІV–III тис. до н. е. Назву отримала від першого по-

селення, відкритого і дослідженого В. Хвойкою у 1890 р. біля села

Трипілля на Київщині. Трипільські племена у ІV–II тис. до н. е. за-

селяли більшу частину території правобережної України, Молдови,

Східної Румунії. Вони досконало розвинули техніку житлового бу-

дівництва. Високого рівня досягло керамічне виробництво. Значне

місце в становленні і розвитку духовної культури трипільського на-

селення займало мистецтво. Воно виконувало роль емоційно-образ-

ного утвердження релігійних уявлень. Характерною особливістю

його був нерозривний зв’язок матеріально-утилітарної (практичної)

та художньо-естетичної функції. Т. к. вважається вершиною розви-

тку енеолітичних землеробських суспільств.

ТРИПІТАКА — канонічні зібрання текстів буддизму; записана у

80-х роках до н. е. санскритом; збереглася частково; окремі частини

Т. дійшли до нас у перекладі на китайську та ін. мови Східної Азії.

ТРОП (від грец. — зворот) — слово чи вислів, вжиті у переносному,

образному значенні. До Т. належать мате фора, метонімія, алегорія,

гіпербола, літота.

ТРОЯНСЬКИЙ КІНЬ (грец. Durios hippos) — у грецьких міфах про

Троянську війну розповідається, що на десятому році війни греки

за порадою Одіссея змайстрували величезного дерев’яного коня,

всередині якого сховалися воїни. Повіривши брехливим словам по-

лоненого Сінона, ніби коня зроблено в дарунок Афіні і що він при-

несе перемогу, троянці затягли коня до міста. Уночі воїни на чолі з

Одіссеєм вилізли з коня і відчинили міську браму для свого війська.

2) Переносно — Т. к. означає подарунок ворогові на його згубу; хит-

рі, підступні наміри.

Трансцендентальне

279

ТЯГЛІСТЬ КУЛЬТУРИ — культурно-історична спадковість, непе-

рервність культурного життя.

ТРАУР (від нім. Trauer — туга, скорбота) — психічний стан скор-

боти, туги внаслідок трагічної події, суспільного лиха. Розрізняють

індивідуальний Т. — вияв особистого горя і загальнонаціональний

Т. — акт урочистої державної скорботи. Залежно від типу особис-

тості і значущості втрати психофізіологічна реакція людини на Т.

може виявлятися у нестримному плачу чи німій скорботі, глибокій

тузі чи ввічливій стриманості, тривалому домінуванні чи скороми-

нучості траурного настрою. Яке б велике лихо не спіткало людину,

постійний Т. є протиприродним станом, що штучно пригнічує її

життєву активність.

Траур

280

УВАГА — стан психологічної концентрації, зосередження на яко-

мусь об’єкті.

УКРАЇНСЬКА МОВА — державна мова в Україні, належить до схід-

нослов’янських мов. Поширена у Росії, Білорусії, Польщі, Канаді,

США, Аргентині, ін. країнах поселення українців. Діалекти об’єдна-

ні у 3 головні групи: південно-східну (середньоподніпровські, слобо-

жанські та степові говірки), південно-західну (волинсько-подільські,

галицько-буковинські та карпатські говірки), північну (лівобережні,

правобережні та волинсько-поліські говірки); найдавніші пам’ятки:

юридичні акти ХІV–ХV ст., Пересопницька Євангелія та ін.; алфавіт

на кириличній основі.

УКРАЇНСЬКИЙ ВІЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ (УВУ) — вищий навчаль-

ний та науково-дослідний заклад української еміграції; створений

1921 р. у Відні, перенесений до Праги за підтримки з боку уряду Че-

хоcловаччини, розгромлений 1945 р. радянською військовою адмі-

ністрацією. Відновив діяльність 1946 р. у Мюнхені як Український

науковий інститут.

УКРАЇНСЬКИЙ СТИЛЬ (український модерн) — течія в архітек-

турі, малярстві та ужитковому мистецтві поч. ХХ ст., у рамках за-

гальноєвропейських тенденцій формування національних стилів (ро-

сійського, польського, норвезького та ін.); використання елементів

гуцульського та бойківського народного мистецтва (переважно архі-

тектури), української народної орнаментики, мистецької спадщини

Київської Русі для створення національного різновиду європейсько-

го модернізму. Головні представники в архітектурі: В. Кричевський,

І. Левитський, О. Лушпинський, В. Нагірний, Т. Обмінський; у ма-

лярстві: О. Курилас, М. Сосенко, Ю. Панькевич.

Увага