![](https://cv01.studmed.ru/view/1916667eccb/bg2bf.png)
703
тової громадськості з приводу незалежності України. Вона стала
членом Наради безпеки та співробітництва в Європі (тепер —
Організація з безпеки та співробітництва в Європі), а 10 березня
1992 року — приєдналася до Ради Північноатлантичного співро-
бітництва (з 1998 року — Рада євроатлантичного партнерства).
Важливим кроком на шляху становлення України — повноправ-
ного суб’єкта міжнародних відносин — стало введення атрибутів
державності, зокрема визначення громадянства України, націо-
нальної символіки, введення власної грошової одиниці. Зафіксо-
вано та визначено правовий статус державного кордону України.
Звертаючись до парламентів і народів світу, Україна підкрес-
лювала, що будує демократичну, правову державу, першочерго-
вою метою якої є забезпечення прав і свобод людини. Неухильно
дотримуючись норм міжнародного права, керуючись загальною
Декларацією прав людини, Міжнародними пактами про права
людини, Україна їх ратифікувала. Одна з держав-засновниць Ор-
ганізації Об’єднаних Націй, у повній відповідності з метою і
принципами Статуту Україна спрямовує зовнішню політику на
зміцнення миру і безпеки у світі, активізацію міжнародного спів-
робітництва у розв’язанні екологічних, енергетичних, продоволь-
чих та інших глобальних проблем. У важливому зовнішньополі-
тичному документі незалежної України намічено основні кон-
тури зовнішньополітичного курсу молодої української держави.
У липні 1993 року Верховна Рада України прийняла важливий
документ — Основні напрями зовнішньої політики України, де
окреслено базові національні інтереси України і завдання її зов-
нішньої політики. Наголошувалося, що базовою вимогою у здій-
сненні зовнішньої політики є якнайповніше і якнайефективніше
забезпечення національних інтересів держави. По-перше, це
стратегічні та геополітичні інтереси, в основі яких — забезпе-
чення національної безпеки України та захист її політичної неза-
лежності. По-друге — економічні інтереси, поєднані з інтегру-
ванням економіки України у світове господарство. По-третє, це
регіональні, субрегіональні, локальні інтереси, тобто забезпечен-
ня різноманітних специфічних потреб внутрішнього розвитку
України. З метою забезпечення національних інтересів України її
зовнішня політика постійно спрямовується на виконання відпові-
дальних і складних завдань. Головне — утвердження і розвиток
України як незалежної демократичної держави. Органічними
складовими є забезпечення стабільності міжнародного становища
України, збереження територіальної цілісності держави та недо-
торканності її кордонів, включення України у світову економічну