![](https://cv01.studmed.ru/view/1916667eccb/bg28e.png)
654
для населення впливати на вибір мети, завдань, форм, пріоритетів
політики. Екологічна політика — це комплекс заходів, спрямованих
на охорону навколишнього середовища, збереження і відновлення
природних ресурсів, запровадження безвідходних і маловідходних,
екологічно чистих технологій, розвитку природоохоронної освіти і
виховання, правова охорона екологічних систем з метою забезпе-
чення оптимальних умов природокористування. Екологічна політи-
ка визначається як організаційна та регулятивно-контрольна діяль-
ність суспільства і держави, спрямована на охорону та оздоров-
лення природного середовища, ефективне поєднання функцій при-
родокористування і природоохорони, забезпечення нормальної
життєдіяльності та екологічної безпеки громадян.
Екологічна політика охоплює дві групи взаємопов’язаних за-
вдань: по-перше, завдання, спрямовані на збереження умов існуван-
ня людини, і, по-друге, формування культури (насамперед, екологі-
чної) життя. Екологічна (або природоохоронна) освіта і виховання
на всіх етапах людської історії помітно відставали від темпів мате-
ріального виробництва. I якщо раніше це відставання не було пред-
метом загальної турботи, то в сучасних умовах стає очевидним, що
таке ставлення до цього може призвести до найнебезпечніших (як-
що не сказати фатальних) наслідків. Практичною основою поведін-
ки людини в природі, безумовно, є природокористування. Еволюція
форм природокористування органічно поєднується з етапами істо-
ричного розвитку людини. В соціології виділяються два етапи: етап
присвоєння готових продуктів і етап виробництва.
В історичному процесі характер взаємовідносин між людьми
позначався на їх ставленні до природи, і навпаки, оскільки історія
природи й історія людей нерозривні, поєднані. Ця єдність реалі-
зується у соціальній активності, що об’єднує природно-історич-
ний і культурно-творчий процеси, дозволяє розглядати суспільс-
тво і природу як єдиний процес розвитку. Темпи, якість, напрям-
ки і результати розвитку кожного компонента соціоприродної си-
стеми обумовлені їх автономним розвитком і таємними впли-
вами. Отже, початок чи кінець, прискорення чи уповільнення,
якість розвитку, форма (прогрес, регрес, структурні зміни) —
складові систем і цілісності, обумовлені взаємодією суспільства і
природи, що є джерелом їх саморозвитку. На виникнення людини
і суспільства мали вплив екологічні фактори і особливо три фор-
ми змін навколишнього середовища. По-перше, відносно повіль-
ні коливання газового складу атмосфери планети, у ході яких по-
мітно збільшувалась кількість атмосферного кисню, який сприяв
виникненню багатьох прогресивних груп тварин, включаючи ос-