331
заходи, проведені без достатньої підготовки та поступовості, мусили були б однак, неминуче
викликати значні труднощі в грошому обігові, створити великі незручності та жертви для
населення і знов розладнати з труднощами налагоджуване господарче життя та торгівельний
оберт, позаяк переважну масу грошових знаків, що знаходяться в обігу на території України,
складають грошові знаки російські, для безболісної виїмки котрих необхідно більш чи менш
тривалий час і належна підготовка та організація відповідної операції.
Тому, не поступаючися ні в чому принципами і остаточними цілями реформи,
Міністр Фінансів вважав би дотримувати при переведенні такої в життя необхідну
поступовість, викликану турботами про інтереси населення та безболісного перебігу
господарського життя.
Відповідно до сего, на думку Міністра Фінансів, в дійсний належало б остаточно
встановити в законодавчому порядкові природу та сутність української державної грошової
одиниці. Як відомо, Центральна Рада визнала такою спочатку (законом 19 грудня 1917 р.)
карбованець, що містить 17,424 долі щирого золота, а дещо пізніше (закон 1 березня 1918 р.)
гривню, із вмістом щирого золота у 8,712 долі. При вирішенні питання про те на якій
грошовій одиниці зупинитися в теперішній час, слід безумовно віддати перевагу
карбованцю, позаяк з одного боку, золотий паритет має в сучасних умовах, за відсутності
розміну й неможливістю розраховувати на швидке його відновлення, лише теоретичне
значення, а з іншого боку, карбованець являє собою грошову одиницю, найбільш близьку та
звичну для населення, як за назвою, так і за своєю величиною, що відповідає російському
рублю. Тому перехід до нової грошової одиниці, якщо за таку буде прийнято карбованець,
зможе здійснюватися майже непомітно і в будь-якому випадкові без яких би то не було
затруднень та ускладнень для обігу.
Крім встановлення природи основної грошової одиниці української валюти,
необхідно надалі, для надання законові справжньої сили, визначити, що усі зробки, акти,
рахунки повинні надалі писатися не інакше, як у карбованцях, рівно як у видачі і тому
подібне. Незалежно від цього, в тому ж законі належить передбачити і порядок виконання за
зробками та зобов’язаннями, що виникли раніш, вказаними в рублях. Надання чинити
виконання за сими зробками та зобов’язаннями в рублях, незалежно від терміну наближення
виконання, повинно було б значною мірою послабити все значення цієї реформи, позаяк
залишало б усю масу існуючих в країні грошових зобов’язань цілком незахищеною супроти
знецінення рубля, що продовжується безперервно. Між тим зобов’язання ці за своїм
розміром у багато разів перевищують суму готівкових зробок та готівкових грошей, що
обертаються в країні і тому їхня належна охорона повинна бути визнана мірою державно
необхідною. Зміни вмісту грошового зобов’язання, що зумовлюється знеціненням грошової
одиниці, порушує законні права кредиторів, веде збагаченню одних за рахунок інших,
похитує весь громадський обіг, руйнує всю організацію кредиту і виключає можливість його
існування. Тому уявляється цілковито необхідним особливо обумовити в законі, що
виконання за зробками та зобов’язаннями, що відносяться, за своїм виникненням до
минулого, повинно бути чинено в новій українській валюті, що має цінності для обігу.
Тільки цим шляхом усьому ринку зобов’язань буде надано той захист, на котрий він вправі
розраховувати з боку держави.
Що ж стосується до ходіння на території України російських грошових знаків, яке
являє найбільш велике зло в сучасних умовах грошового обігу, то за наведеними вище
підставами, негайне вилучення їх з обігу неминуче потягнуло б великі ускладнення в
перебігові господарчого життя й було б запряжено з великими жертвами для населення.
Тому Міністр Фінансів вважав би тимчасово допустити російські грошові знаки в ходінні
нарівні з карбованцем, з тим, однак, щоби, за першої можливості, вони були зовсім вилучені
з обертання. Про найближчі свої припущення з цього предмету Міністр Фінансів
зобов’язується увійти до Ради Міністрів з окремим поданням додатково.