Гай-Нижник П.П. Фінансова політика уряду Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського (29 квітня - 14 грудня 1918 р.)
Подождите немного. Документ загружается.
311
В той час, як до травня обрахунок дебіторів висловлювався сумою в 3-4 міліони, після
травня цей обрахунок виростає до 7-8 міліонів карбованців. Що торкається до вкладів, то
вони ростуть в Союзбанку і після липня, хоч темп їх зросту з кінця літа значно повільнішав.
[…]
Як відомо, пріватні банки мають готівкою дуже не великі суми, бо готових грошей на
ринкові взагалі дуже мало, рівняючи з потребами обороту. Каса банків складається
переважно з біжучих рахунків банків в Державному Банкові і банки проводять росплати зі
своїми клієнтами переважно чеками на Державний Банок.
Але і тут ми не маємо можливости використати данні Державного Банку за місяці
раніш серпня, бо більш ранні данні не зрівнювані з останніми, позаяк вони тичаться до
ріжної кількости відділів Державного Банку і кількість відділів Державного Банку, по яким
маються звідки балансів, до 1 серпня менша, ніж після 1 серпня. Таким чином ми маємо
зрівнювані дані про рухі біжучих рахунків приватних кредітових установ в Державному
Банкові тільки з 1 серпня.
Ось ці дані:
Біжучі рахунки приватних креді-
тових установ по всіх відділах
Державного Банку України:
1 серпня…………223.496 тисяч карб.
1 вересня………..203.081 ” ”
8 ” …………231.880 ” ”
15 ” …………212.177 ” ”
23 ” …………249.857 ” ”
Тут ми не бачимо нічого подібного до руху каси установ кооперативного кредіту.
Біжучі рахунки приватних кредітових установ не тільки не зменьшуються у вересні, але
значно зростають і на 23 вересня вони більш, як на 20 міліонів карбованців перевисшують
біжучі рахунки від 1 серпня.
Загальна грошова криза, яка гостро почувається на Україні, рівняючи з грошовою
кризою кооперативів, має зовсім инший характер: вона висловлюється не в бракові капіталів
в банках, а в бракові грошевих знаків для потреб народнього господарства. Не зважаючи на
те, що в обороті в країнах, що утворились з частин колишньої Російської Імперії мається
тепер колосальна сума грошей понад 50 міліардів карб. – другими словами, кількість грошей
в межах бувшої Російської Імперії виросла більше ніж в 25 разів – і щоденно випускається на
ринок в межах Московщини скількасот міліонів карб., а в українських грошей друкується в
цей час по відомостям, які подані мені вповні компетентними особами, до 50 міліонів
карбованців в день – не дивлячись на все це ринок почуває гостру недостачу в грошевих
знаках.
І в цьому нічого дивного немає. Грошевий поток, що все зростає і зростає, не в силах
заповнити пустоту, котра з’являється у наслідку
ще бистріщого росту потреби в грошах.
Як не побільшувати кількости грошей, грошей все занадто мало для потреб обороту. І
навіть можна сказати, що до певної міри чим більше випускається грошей, тим їх менше,
порівнюючи з потребою обороту.
Пояснюється цей парадокс дуже просто: тим, що товарні ціни зростають ще більш
швидким темпом. Торгова спекуляція, передбачаючи неминучий зріст товарних цін, обгоняє
цей зріст і пустота, що утворюється на грошевому ринкові, не може бути заповнена ніякими
випусками нових грошевих знаків, вартість котрих падає так хутко.
Ось через що в ділових сферах всі скаржаться на брак грошей і говорять про ”грошеву
кризу”.
“Питання про відсутність грошевих знаків, – читаємо наприклад в № 4 ”Финансоваго
Журнала”, – до сеї пори не загубило ще своєї гостроти, не дивлячись на те, що загальна
кількість знаків, котрі обертаються на ринкові, значно збільшилася. В обороті маються
російські гроші, українські, німецькі, австрійські; вулиця повна грішми; разом з тим, ні в
312
Державному Банкові, ні в пріватних банках готівки немає, і всі вклади якимсь таємничим
шляхом доходять до банківських кладових тільки в виді чеків та скарбових обов’язків. Не
дивлячись на видиму жвавість банковських операцій по біжучим рахункам, готівка всеж-
таки застряває в чиїхсь цупких руках. З огляду на це, одержання готівки з банків
надзвичайно утруднено, чеки з трудом реалізуються. Банковські кола серйозно стурбовані
цим з’явищем”.
Ця грошева криза продовжує гнітити народне господарство України, і од нього в рівній
мірі страждають як кооперативи, так і капіталістичні підприємства. Але ця грошева криза не
має нічого спільного з тим зменьшенням каси – инакше кажучи, вільних капіталів в
розпорядження підприємств, котре так гостро виявилося за останні тижні в кооперації.
Ця остання криза, як показує порівняння руху каси кооперативних установ з касою
капіталістичних банків, охоплює собою тільки кооперацію, в протилежність
капіталістичному світові.
На жаль, я не маю в своєму розпорядженню даних про рух балансів українських
капіталістичних банків за серпень і вересень. Але ось, наприклад, що пише про банки орган,
що близько стоїть до них, – ”Финансовый Журнал”.
“Київські банки з дня виходу большовиків цілком очуняли. Життя в банках тепер
нагадує життя до війни. Біжучі рахунки в де-яких великих банках збільшились на 70-100
%… По тим відомостям, які маються, що-денні вступління готівки тільки в двох великих
банках доходить до 5-6 міл. карб.” (”Финансовый Журнал”. Август).
“Як загальне з’явище для великих банків, помічено в значній мірі приплив вкладів та
біжучих рахунків. І можна з певністю сказати, що, не дивлячись на велику заборгованість
Українським Відділам, котра лічиться за столичними правліннями [маються на увазі
правління петроградських і московських банків – П.Г.-Н.], банки вже і в цей час браку в
засобах майже не почувають. Всі внески і біжучі рахунки готівкою повертаються
безперешкодно теж готівкою. Вживаються заходи до побільшення видач і по старим
біжучим рахункам. Розвивається, і в дуже значних розмірах, активні операції. Специфичні
умови цього часу, розуміється, у де-якій мірі перешкоджають жвавій, діяльности банків, але
всеж-таки треба константувати, що після надзвичайного роспаду, котрий відбивався і на
роботі банків, становище останніх треба рахувати вповні міцним” (”Финансовый Журнал”.
16 сентября).
Таким чином, в той час як кооперативні установи у самій ріжній формі терплять
від
браку вільних капіталів, капіталістичні кола нічого подібного не почувають. Иншими
словами, безгрішшя, яке виявилося в середині літа в кооперації, не є загальним безгрішшям,
не є загальною кризою грошевого ринку, а лише кризою кооперативного грошевого ринку,
кризою, яка належить кооперації, як такої.
[…]
Що-ж означає собою ця криза кооперативнаго господарства? Вона
викликана
ненормальним ходом кооперативнаго будівництва за останній час, а саме, насамперед,
ненормальним розвитком кооперативної продукціі.
Зріст кооперативної продукціі пійшов занадто швидким темпом – ось який урок ми
мусимо витягти з вищенаведених фактів про становище кооперативного грошевого ринку.
[…]
Туган-Барановський М. Грошова криза української кооперації
// Українська кооперація. - 1918. - Кн. 4. - жовтень. - С. 1-12.
313
№ 171
[РЕФЕРАТ-АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ РАДИ МІНІСТРІВ
УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ НА ЧОЛІ З Ф.А.ЛИЗОГУБОМ]
*
[…]
В області фінансово-економічній повинен бути відмічений закон про винну монополію,
що дає крім зростання державних прибутків, стіль необхідних Українській Державі для
відновлення всього життя держави, ще й можливість боротися з безпорядочним
винокуренням, що наглядається в дійсний час у широких розмірах на селі.
Установленням Державного Земельного Банку, Кабінет поклав на широкий шлях
державний іпотечний кредит в інтересах підтримання і розвитку нового земельного устрою,
встановленого земельним законом. Державний Земельний Банк має за мету утворення
міцних дрібних господарств і співдію підняттю виробничості сільського господарства.
Для цієї мети банк видає ссуди на купівлю під заставу землі, купує землі за рахунок
банку, проваджує перпеляцію і продаж землі. Крім того банк видає ссуди під заставу землі
для виробництва корінних меліорацій, пов’язаних із зміною природних властивостей землі.
В цілях строгого проведення в життя земельного закону від 14 червня 1918 року
співвласники і товариства зобов’язані провести між членами товариства та співвласниками
розподіл приналежного їм закладеного майна, відповідно до норм земельного закону.
Теж зроблено Кабінетом по відношенню до всіх інших видів державного кредиту з
установленням Українського Державного /кредитового/ Банку, пристосованого за своєю
структурою до торгівельно-промислового життя Української Держави із всіма її
особливостями.
Для полегшення грошового обігу і усунення всіх пов’язаних з дійсним його важким
становищем, складнощами Кабінетом дозволено випуск скарбових і грошових знаків на
суми, що забезпечують необхідну для держави і її населення необхідну готівку грошових
знаків.
За час революції населення цілком відвикло від сплати податів і податків. Слабке
поступління їх поклало вимогу утворення більш твердої організації збирання їх, для чого
видано закон про податних зборчих та розсильних і особливо про волосних зборчих для
сільського населення.
В цілях підвищення державних прибутків збільшено ставки існуючих податків на
сірники, папіросні гільзи.
Для підтримки цукрової промисловості, що складає одно з основних джерел багатств
України видано закон про фінансування її шляхом призначення короткотермінових ссуд з
державної скарбниці власникам і арендаторам цукрових заводів на обробку плантацій і
реалізацію врожаю 1918 року на умовах, що відповідають дійсному моменту.
Асигнація 285 мільйонів карбованців в рахунок сміти цукрової монополії на покриття
заборгованості заводів державному і приватним банкам та недоїмок по різним скарбовим
зборам – ще більше облегшить цукрову промисловість та дасть їй можливість стати на ноги
після перенесених нею в ланці інших галузей промисловості економічних потрясінь.
[…]
ЦДАВОВ України. - ф. 1064, оп. 1, спр. 2, арк. 26 зв.-27 зв.
*
Автор невідомий. Перекладено з російської із дотриманням стилістики тогочасної української
мови – П.Г.-Н.
314
№ 172
Р о з п о р я д ж е н н я М і н і с т р а Ф і н а н с і в, п р о с т р о к
п р е д с т а в л е н н я в с і х 5 % з о б о в я з а н ь Р о с і й с ь к о ї
Д е р ж а в н о ї С к а р б н и ц і д о Д е р ж а в н о г о Б а н к у н а
ш т е м п о в а н н я.
Згідно з затвердженим 4 жовтня 1918 року законом, всі 5 % зобовязання Російської
Державної Скарбниці, які обертаються на території Української Держави, мають бути
представлені, для накладання на них окремих штемпів, до інституцій Державного Банку. В
тих місцевостях, де інституцій Державного Банку немає, названі зобовязання можуть бути
вносимі до місцевих Скарбниць, котрі будуть виробляти пересилку зобовязань до належних
інституцій Державного Банку власним розпорядженням.
Граничним строком для представлення зобовязань до штемповання призначається 15
листопаду 1918 року.
Зобовязання, які не будуть представлені до 15 листопаду 1918 року, для накладання на
них штемпів, до інституцій Державного Банку або не будуть внесені до того ж строку до
Скарбниць, не будуть обовязкові до обігу між приватними особами.
Міністр Фінансів А. Р ж е п е ц ь к и й.
Державний Вістник. - 1918. - 16 жовтня.
№ 173
*
[Оголошення]
З’їзд представників
ЗЕМЕЛЬНИХ БАНКІВ діючих
на Україні
(Бесарабсько-Тавричеського, Донського, Київського, Полтавського, Харківського і
Херсонського Земського) оголошує, що на підставі дозволу Міністра Фінансів:
1) названі банки взамін закладних листів будуть тимчасово випускати ТИМЧАСОВІ
СВІДОЦТВА, на отримання закладних листів, по їх виготовленні, що користуються всіма
правами закладних листів і споряджені
**
чотирма купонами, які будуть оплачуватися вчасно
у Правліннях відповідних банків і
2) вплата %%-в за закладними листами з купоновими листами, що вичерпалися, надалі
до виготовлення та отримання останніх, буде відбуватися у Правліннях відповідних банків
показникам дійсних закладних листів (з талонами), з накладанням знака оплати на закладні
листи та талони.
8129-1
Державний Вістник. - 1918. - 5 жовтня.
*
Перекладено з російської із дотриманням стилістики тогочасної української мови – П.Г.-Н.
**
У тексті ”снабжены” – П.Г.-Н.
315
№ 174
ЖУРНАЛ
РАДИ МІНІСТРІВ
*
1-го жовтня 1918 р.
. . . . . .
ГОЛОВУВАВ: Ф.А.ЛИЗОГУБ.
ПРИСУТНІ МІНІСТРИ: М.П.ВАСИЛЕНКО, О.Ф.РОГОЗА, А.К.РЖЕПЕЦЬКИЙ,
І.О.КІСТЯКІВСЬКИЙ, А.Ф.РОМАНОВ, В.Г.КОЛОКОЛЬЦОВ, С.М.ГУТНИК,
С.М.ГЕРБЕЛЬ, В.В.ЗІНЬКІВСЬКИЙ, Д.І.ДОРОШЕНКО, Ю.Н.ВАГНЕР.
За Міністра Товариш Міністра: С.Т.ВАРУН-СЕКРЕТ, К.Е.ЗАМЕН,
П.П.ЧУБИНСЬКИЙ.
ЗАПРОШЕНІ: Р.Г.МОЛЛОВ, О.Г.ЛІГНАУ, О.О.СЛИВИНСЬКИЙ, Ген. Хорунжий
САВЄЛЬЄВ.
Секретарував: В.Ф.ДІТЯТІН.
З а с і д а н н я в і д к р и т о о 3 г о д. 30 х в.
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
СЛУХАЛИ: ПОСТАНОВИЛИ:
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
[…]
ІІ. Доповідь Міністра Фінансів про ІІ. Доповідь ухвалити.
дозвіл йому затвердити статут акціонерного
Комерційного банку під назвою ”Централь-
ний Банк Торгу і Промисло-вости”.
ІІІ. Внесений Міністром Фінансів за- ІІІ. Доповідь ухвалити.
конопроект про зміну і доповнення ст. ст. 60
1
та 62 Кредитового Статуту.
IV. Доповідь Міністра Фінансів про IV. Доповідь ухвалити.
Доповнення ст. 27 Статуту Українського Дер-
жавного Банку вказівкою на те, що Директор
Державних Ссудо-Зберігальних кас признача-
ється до Ради Державного банку на правах йо-
го чину.
[…]
З а с і д а н н я з а к і н ч е н о о 7 г о д и н і в е ч о р а.
ЦДАВОВ України. - Ф. 1064, оп. 1, спр. 7, арк. 1-2.
*
Переклад з російської П.Гай-Нижника.
316
№ 175
ЖУРНАЛ
РАДИ МІНІСТРІВ
*
2 Жовтня 1918 р.
ГОЛОВУВАВ: Ф.А.ЛИЗОГУБ.
ПРИСУТНІ МІНІСТРИ: М.П.ВАСИЛЕНКО, О.Ф.РОГОЗА, А.К.РЖЕПЕЦЬКИЙ,
І.О.КІСТЯКІВСЬКИЙ, А.Ф.РОМАНОВ, В.Г.КОЛОКОЛЬЦОВ, В.Ю.ЛЮБИНСЬКИЙ,
С.М.ГУТНИК, Б.А.БУТЕНКО, В.В.ЗІНЬКІВСЬКИЙ, С.М.ГЕРБЕЛЬ, Д.І.ДОРОШЕНКО,
Товариш міністра В.А.КОСИНСЬКИЙ, Товариш Державного Контролера
Д.В.ВАЛЛІЙСЬКИЙ, Товариш Державного Секретаря М.М.МОГИЛЯНСЬКИЙ.
Секретарував В.Ф.ДІТЯТІН.
З а с і д а н н я в і д к р и т о о 3 г о д и н і 30 х в. д н я.
І.
СЛУХАЛИ: Поставлене Міністром Фінансів питання про асигнування відпущених Радою
Міністрів 6 Вересня с.р. 500.000 карб. на надання допомоги населенню м. Одеси, що
постраджало від вибуху у розпорядження Голови Ради Міністрів.
ПОСТАНОВИЛИ: Асигнувати у розпорядження Голови Ради міністрів 500.000 карб. на
надання допомоги населенню м. Одеси, що постраждало від вибуху 31 Серпня.
[…]
V.
СЛУХАЛИ: Внесений Міністром Фінансів законопроект про обов’язкове надання в установи
Державного Банку для штемпелювання 5 % зобов’язань Російського Государственнаго
казначейства.
ПОСТАНОВИЛИ: Законопроект ухвалити.
[…]
ЦДАВОВ України. - Ф. 1064, оп. 1, спр. 7, арк. 3-3 зв.
№ 176
МАЛА РАДА МІНІСТРІВ РЕЕСТР № 13
в засіданнях 3, 7, 10, 15 та 17 жовтня ухвалила
одпуск коштів з Дежавної Скарбниці на нижчезазна-
чені справи
[…]
ПО МІНІСТЕРСТВУ ФІНАНСІВ
21.
На влаштування електричного освітлення в будинкові Київської Фінансової Палати –
в сумі 32.450 карб.
22.
На утримання урядових осіб Департаменту Митних Зборів (штати Департаменту).
*
Переклад з російської П.Гай-Нижника.
317
23.
На утримання урядових осіб Департаменту Посередніх Податків (штати
Департаменту).
[…]
ЦДАВОВ України. - Ф. 1064, оп. 1, спр. 24 а, арк. 34.
№ 177
Затверджую
ПАВЛО СКОРОПАДСЬКИЙ.
4 жовтня 1918 року. Київ.
Посвідчив: За Державного Секретаря,
М и к о л а М о г и л я н с ь к и й.
УХВАЛЕНИЙ РАДОЮ МІНІСТРІВ ЗАКОН ПРО ДЕ-ЯКІ ЗМІНИ ТА
ДОПОВНЕННЯ ДО ІСТНУЮЧИХ ЗАКОНІВ ПРО ПРОДАЖ ЦУКРУ.
На зміну та доповнення до істнуючих законів про продаж цукру встановив:
1. Продаж цукру та неостаточно вироблених продуктів цукроварення є виключне право
казни і знаходиться у віданні Міністерства Фінансів по Департаменті Посередніх Податків.
2. Ввіз цукру та неостаточно вироблених продуктів цукроварення з по-за меж України
та вивіз їх за межі України без особливого на те дозволу Міністерства Фінаннсів
забороняється.
П р и м і т к а: При переїзді через кордон приватним особам для власної потреби
дозволяється беззаборонно провозити цукор та неостаточно вироблені продукти
цукроварення в кількости не більш як пять фунтів на одну особу.
3. Випуск цукру та неостаточно вироблених продуктів цукроварення з цукроварень
дозволяється тільки за розрішенням акцизного догляду, який завіряє правильність випуску
цукру своім написом на провізному документі.
4. Продаж цукру та неостаточно вироблених продуктів провадиться з належних до
Міністерства Фінансів закладів, а також із закладів, що їх держать приватні особи,
кооперативи та громадські установи, яким цей продаж доручено буде од Міністерства
Фінансів.
П р и м і т к а: По розпорядженню Управителя Акцизних Податків продаж цукру та
неостаточно вироблених продуктів цукроварення може провадитися й безпосередньо з
цукроварень, але тільки цілими мішками
або иншими цілими поміщеннями, які взято по
книжках на обчислення.
5. Розрішення на продаж цукру та неостаточно вироблених продуктів цукроварення з
закладів, що не належать до Міністерства Фінансів, видаються Управителями Акцизних
Податків строком на один рік.
6. Установи та приватні особи, що одержали розрішення на продаж цукру та
неостаточно вироблених продуктів цукроварення
, обовязуються продавати і те і друге по
ціні, призначеній Міністром Фінансів.
7. Особи, що держать заклади, в яких дозволено продаж цукру та неостаточно
вироблених продуктів цукроварення, здобувають за такий продаж нагороду від казни на
умовах і в розмірі, які визначаються од Міністра Фінансів.
8. Дозволи на право продажу цукру та неостаточно
вироблених продуктів
цукроварення видаються певній особі та не можуть без згоди з Управителем Акцизних
Податків передаватися иншим особам. Коли-б виявилося таке передавання, то дозволи, що
318
видані були на право продажу, відбираються по розпорядженню Управителя Акцизних
Податків.
9. Провіз і пронесення цукру та неостаточно вироблених продуктів цукроварення
установами та особами, що одержали розрішення на продаж цукру чи цих продуктів, в
кількости більш од трьох пудів без належних для того документів, забороняється. Перевірка
провізних документів провадиться акцизним доглядом.
10. За всі недостачі цукру та неостаточно вироблених продуктів цукроварення, зверх
граничних утрат, що встановлюються Міністерством Фінансів, із заводів стягається ріжниця
між казенною продажною ціною та заготовочною вартістю втраченого цукру та продуктів.
11. За вивіз цукру або продуктів цукроварення за кордон, а також за ввіз цукру чи
цукрових продуктів з-за кордону без належного на те дозволу, винуваті особи, крім
конфіскації всього цукру, що ввезено або що вивозиться, підпадають: на першій раз –
грошовій карі в розмірі потрійної вартости всього ввезеного або вивезеного цукру чи
продуктів цукроварення, рахуючи по казенній продажній ціні, та замкненню до вязниці на
строк від 2 до 4 місяців; на другий та на дальші рази – грошовій карі в розмірі почвірної
вартости всього ввезеного або вивезеного цукру чи продуктів, рахуючи по казенній
продажній ціні, та замкненню до вязниці на строк від 4 до 8 місяців.
12. За випуск цукру або продуктів цукроварення з цукроварень або рафінадних заводів
без належного на те дозволу чи наряду винуваті особи, крім належної сплати за випущений
цукор та за продукти, підпадають:
на перший раз – грошовій карі в розмірі почвірної вартости цукру або продуктів
цукроварення, випущених без належного дозволу, рахуючи по казенній продажній ціні, та
замкненню до вязниці на строк від 2 до 4 місяців;
на другий раз – грошовій карі в розмірі шестиразової вартости цукру або продуктів
цукроварення, випущених без належного дозволу, рахуючи по казенній продажній ціні, та
замкненню до вязниці на строк від 4 до 8 місяців;
на третій та на дальші рази – грошовій карі в розмірі восьмиразової вартости цукру або
продуктів цукроварення, випущених без належного дозволу рахуючи по казенній продажній
ціні, та замкненню до вязниці на строк від 8 місяців до 1 року й 4 місяців.
13. За придбання з цукроварень цукру чи продуктів цукроварення, випущених без
належного на те дозволу, винуваті особи, крім конфіскації всього неправильно випущеного
цукру або продуктів, підпадають:
на перший раз – грошовій карі в розмірі подвійної вартости неправильно набутих цукру
або продуктів, рахуючи по
казенній продажній ціні, та замкненню до вязниці на строк від 2
до 4 місяців;
на другий та дальші рази – грошовій карі в розмірі почвірної вартости неправильно
набутих цукру або продуктів, рахуючи по казенній продажній ціні, та замкненню до вязниці
на строк від 4 до 8 місяців.
14. За випуск цукру або продуктів цукроварення з цукроварень
або рафінадних заводів
з порушенням визначеного в дозволах або нарядах порядку сплати за цукор, винні особи,
крім виплати недодержаної казною суми, підпадають:
на перший раз – грошовій карі в розмірі повної вартости цукру або продуктів
цукроварення, випущених з порушенням установленого порядку сплати за них, рахуючи по
казенній продажній ціні; на другий та дальші рази – грошовій карі в розмірі подвійної
вартости цукру або продуктів цукроварення, випущених з порушенням установленого
порядку сплати за них, рахуючи по казенній продажній ціні.
15. За випуск цукру або продуктів цукроварення з цукроварень або рафінадних заводів,
навіть і за належними дозволами або нарядами, але без складання встановлених документів,
або без записування до книг, а також за порушення инших правил по казенному продажу
цукру, винні підпадають:
за кожне порушення грошовій карі в розмірі від пятисот до трьох тисяч карбованців.
319
16. За продаж цукру або продуктів цукроварення без належного на те дозволу від
Міністерства Фінансів або Акцизного Управління, а також за хоронення цукру в торгових
закладах без належного дозволу на торгівлю їм, винні особи крім конфіскації всього
наявного цукру або продуктів цукроварення, підпадають:
на перший раз – грошовій карі в розмірі від пятисот до трьох тисяч карбованців та
арештові на строк від 3 тижнів до 3 місяців;
на другий раз – грошовій карі в розмірі від одної тисячі до десяти тисяч карбованців та
замкненню до вязниці на строк від 2 до 4 місяців;
на третій та на дальші рази – грошовій карі в розмірі від трьох тисяч до двадцяти тисяч
карбованців та замкненню до вязниці на строк від 4 до 8 місяців.
17. За продаж цукру або продуктів цукроварення по ціні вищій проти тієї, яку
встановлено Міністерством Фінансів, винні підпадають:
на перший раз – грошовій карі в розмірі вартости проданого по підвищеній ціні цукру
або продуктів цукроварення, рахуючи по казенній продажній ціні, але в усякім випадкові не
нижче від пятисот карбованців, та арештові на строк від 3 тижнів до 3 місяців;
на другий раз – грошовій карі в розмірі подвійної вартости всього проданого по
підвищеній ціні цукру або продуктів цукроварення, рахуючи по казенній продажній ціні, але
в усякім випадкові не нижче від тисячі карбованців, та замкненню
до вязниці на строк від 2
до 4 місяців. Окрім того, від винуватців назад відбираються розрішення на продаж цукру або
продуктів цукроварення.
18. За провіз або пронесення без належних на те документів цукру чи продуктів
цукроварення в кількости більш од трьох пудів винні особи, крім конфіскації всього
виявленого цукру, підпадають:
на перший раз –
грошовій карі в розмірі від ста до пятисот карбованців та арештові на
строк від 7 днів до 3 тижнів; на другий та дальші рази – грошовій карі в розмірі від пятисот
до тисячі карбованців та арештові на строк від 3 тижнів до 3 місяців.
19. На вчинки, які передбачаються цим законом, поширюється чинність ст. ст. 1243,
1244 та 1245 ”Свода Уставъ объ Акцызныхъ Сборахъ” /т. V. Св. Зак., изд. 1901 года/.
Голова Ради Міністрів Ф. Л и з о г у б.
Міністр Фінансів А. Р ж е п е ц ь к и й.
Державний Вістник. - 1918. - 13 жовтня; ЦДАВОВ України. - Ф. 1064, оп. 1, спр. 116,
арк. 1-3.
№ 178
_ Копія._
Державний Вістник № 56.
Затверджую. Павло Скоропадський. 4 жовтня 1918 р. м.Киів.
Посвідчив: за Державного Секретаря Микола Могилянський.
Ухвалений Радою Міністрів закон про обов’язкове приставлення до установ
Державного Банку для штемпелювання 5% з’обовязань “Російського Государственнаго
Казначейства.”
На зміну закона од 4-го грудня 1917 р. про обертання нарівні з грошовими знаками
5% з’обовязань “Російськаго Государственнаго Казначейства” постановити:
320
1/ Всі % з’обовязання “Російськаго Государственнаго Казначейства”, що обертаються
на територіі Украіни, мають бути приставлені до установ Державного Банку для накладання
особливих штемплів.
2/ Строки на порядок приставлення /п.1/ зазначенних з’обовязань до установ
Державного Банку визначаються Міністром Фінансів.
3/ З’обовязання, які не будуть приставлені в установлені Міністром Фінансів /п.2/
строки до Установ Державного Банку, щоб понакладати на них предбачені п.1 цього закону
штемпелі, не при[й]матимуться урядовими касами й не будуть обов’язкові до обертання
поміж приватними особами.
4/ Надати право Міністрові Фінансів дозволяти в надзвичайних випадках приставляти
для штемпелювання 5% з’обовязання “Російськаго Государственнаго Казначейства” ще і
після тих строків, що мають бути встановлені згідно п.2 цього закону.
Голова Ради Міністрів Ф.Лизогуб.
Міністр Фінансів А.Ржепецький.
Згідно:
Ст. Діловод Фурса.
ЦДАВОВ України. - Ф. 1509, оп. 5, спр. 6, арк. 28-28 зв.
№ 179
ЖУРНАЛ
РАДИ МІНІСТРІВ
*
5 Жовтня 1918 р.
№ . . . . . .
ГОЛОВУВАВ: Ф.А.ЛИЗОГУБ.
ПРИСУТНІ МІНІСТРИ: М.П.ВАСИЛЕНКО, О.Ф.РОГОЗА, А.К.РЖЕПЕЦЬКИЙ,
І.О.КІСТЯКІВСЬКИЙ, А.Ф.РОМАНОВ, В.Г.КОЛОКОЛЬЦОВ, В.Ю.ЛЮБИНСЬКИЙ,
С.М.ГУТНИК, Б.А.БУТЕНКО, В.В.ЗІНЬКІВСЬКИЙ, С.М.ГЕРБЕЛЬ, Ю.Н.ВАГНЕР,
Державний Контролер Г.Є.АФАНАС’ЄВ, Товариш Державного Секретаря
М.М.МОГИЛЯНСЬКИЙ.
Запрошені: С.Г.ВАРУН-СЕКРЕТ, Ген. Хор. О.Г.ЛІГНАУ, Ген. Хор. САВЄЛЬЄВ,
О.В.СЛИВИНСЬКИЙ.
Секретарував: В.Ф.ДІТЯТІН.
І.
СЛУХАЛИ: Представлення Міністра Фінансів про асигнування 100.000 карб. на
меблювання, ремонт, опалення та освітлення приміщень Міністерства Фінансів.
ПОСТАНОВИЛИ: Доповідь ухвалити.
[…]
З а с і д а н н я з а к і н ч е н о о 7 г о д. 10 х в. в е ч.
ЦДАВОВ України. - Ф. 1064, оп. 1, спр. 7, арк. 4-5 зв.
*
Переклад з російської П.Гай-Нижника.