Основи теорії держави
43
Ïðèíöèï ôåäåðàëіçìó ïîëÿãàє â ðîçìåæóâàííі ñôåð êîìïå-
òåíöії ôåäåðàëüíîї (öåíòðàëüíîї) âëàäè і âëàäè ñóá’єêòіâ ôåäå-
ðàöії. Òåðèòîðіÿ òàêîї äåðæàâè â ïîëіòèêî-àäìіíіñòðàòèâíîìó
âіäíîøåííі íå є єäèíèì öіëèì, à ñêëàäàєòüñÿ іç ñóá’єêòіâ ôå-
äåðàöії. Ñóá’єêò ôåäåðàöії íàäіëÿєòüñÿ óñòàíîâ÷îþ âëàäîþ,
ìàє ïðàâî ïðèéíÿòè âëàñíó êîíñòèòóöіþ, ìàòè ñâîþ ñóäîâó,
ïðàâîâó ñèñòåìè. Ó êîíñòèòóöіÿõ ôåäåðàöіé ðîçìåæîâóєòüñÿ
êîìïåòåíöіÿ ôåäåðàëüíèõ і ì іñöåâèõ îðãàíіâ âëàäè. Ôåäåðàëüíі
çàêîíè ìàþòü ïðіîðèòåò íàä çàêîíàìè ñóá’єêòіâ ôåäåðàöії. Äî
êîìïåòåíöії öåíòðàëüíîї âëàäè íàëåæàòü ïèòàííÿ îáîðîíè
êðàїíè, çîâíіøíüîї ïîëіòèêè, ôіíàíñіâ, îïîäàòêóâàííÿ òà іíøі
íàéáіëüø âàæëèâі ïèòàííÿ æèòòÿ äåðæàâè.
Ñêëàäîâі ÷àñòèíè ôåäåðàòèâíèõ äåðæàâ íîñÿòü ðіçíі íàçâè
і ñêëàäàþòüñÿ ç ðіçíîї êіëüêîñòі ñóá’єêòіâ.
Ðîñіéñüêà Ôåäåðàöіÿ (21 ðåñïóáëіêà, 49 îáëàñòåé, 6 êðà-
їâ, 10 àâòîíîìíèõ îêðóãіâ);
ÑØÀ (50 øòàòіâ);
Ôåäåðàòèâíà Ðåñïóáëіêà Íіìå÷÷èíà (16 çåìåëü);
Îá’єäíàíі Àðàáñüêі Åìіðàòè (7 åìіðàòіâ).
Норма закону
Êîíôåäåðàöіÿ – öå äîáðîâіëüíå îá’єäíàííÿ ñóâåðåííèõ äåð-
æàâ, ÿêå ñòâîðþєòüñÿ äëÿ äîñÿãíåííÿ êîíêðåòíîї ìåòè.
Ïðèíöèï êîíôåäåðàëіçìó ïåðåäáà÷àє çáåðåæåííÿ ïîâíîї
þðèäè÷íîї òà ïîëіòè÷íîї ñàìîñòіéíîñòі äåðæàâ – ÷ëåíіâ êîí-
ôåäåðàöії, âіäñóòíіñòü öåíòðàëüíèõ îðãàíіâ âëàäè, єäèíèõ çà-
êîíîäàâñòâà, ãðîìàäÿíñòâà òà ñóäîâîї ñèñòåìè. Äåÿêі íàóêîâöі
íå ââàæàþòü êîíôåäåðàöіþ âèäîì òåðèòîðіàëüíîãî óñòðîþ
äåðæàâè ñàìå òîìó, ùî öå ñîþç äåêіëüêîõ äåðæàâ. Âçàєìèíè
ìіæ ñóá’єêòàìè êîíôåäåðàöії ґðóíòóþòüñÿ ëèøå íà äîáðîâіëü-
íèõ äîãîâіðíèõ çàñàäàõ äëÿ êîîðäèíàöії äіé ó ðîçâ’ÿçàííі
ñïіëüíèõ êîíêðåòíèõ ïðîáëåì. Öå íåñòіéêà ôîðìà îá’єäíàííÿ,
ÿêà ç ÷àñîì àáî ðîçïàäàєòüñÿ, àáî ïåðåòâîðþєòüñÿ íà ôåäåðà-
öіþ. Êîíôåäåðàöіÿìè áóëè, íàïðèêëàä, ÑØÀ (1781–1788),
Øâåéöàðі
ÿ (1815–1848), Àâñòðî-Óãîðùèíà. Íà ñó÷àñíîìó åòàïі
êîíôåäåðàöієþ áóëà ÎÀÁ (îá’єäíàííÿ Ñèðії òà Єãèïòó â 1958–
1961).
Дискусійним є питання щодо існування сьогодні
держав конфедеративного зразка. На сучасному
етапі конфедеративні держави є рідкісним явищем.
Деякі дослідники схильні вважати, що така сучасна
міжнародна організація, як Європейський Союз на-
ближена до конфедеративного об’єднання. Держави –
члени цієї організації, залишаючись суверенними,
передають окремі функції, а принцип рівності й од-
ноголосного прийняття рішень дає їм змогу в будь-
який момент повністю відновити свій суверенітет.