ПРАВОЗНАВСТВО
214
Територіальне громадівське самоврядування базувалося на зви-
чаєвому праві та знаходило свій прояв у народних вічах. Економічну
основу територіального самоврядування становила спільна власність
членів громади.
Суб’єктом міського самоврядування виступала міська громада, а
сільського – сільська (верв), яка об’єднувала жителів кількох сусідніх
сіл, мала землю в корпоративній власності, представляла своїх членів
у відносинах з іншими громадами, феодалами, державною владою.
Після входження українських земель до складу Великого князів-
ства Литовського елементи місцевого самоврядування дістали
подальший розвиток у формі війтівства.
Новою сторінкою в історії місцевого самоврядування в Україні
стало магдебурзьке право, яке почало поширюватися на українські
міста від середини ХІV ст. Першому українському місту Володимир-
Волинський магдебурзьке право було дароване галицьким князем
Болеславом-Юрієм 1339 р., а 1356 р. його отримав Львів, 1374 р. –
Кам’янець-Подільський.
Юридичними наслідками надання місту магдебурзького права були:
скасування звичаєвих норм;
виведення міста з-під юрисдикції місцевої адміністрації (фео-
далів, воєвод, намісників тощо);
запровадження власного органу міського самоврядування –
магістрату, який складався з двох колегій – ради (адміністра-
тивний орган, яким управляв бургомістр) і лави (судовий орган,
на чолі якого стояв війт).
Міське самоврядування продовжувало розвиватися й надалі
(наприклад, за часів Національно-визвольної війни середини XVII ст.
самоврядування набуло своєрідних форм, що було обумовлено
полково-сотенним устроєм; за часів правління російського імперато-
ра Олександра ІІ була запроваджена земська реформа).
Буква закону
Єâðîïåéñüêà õàðòіÿ ìіñöåâîãî ñàìîâðÿäóâàííÿ
1. Ìіñöåâå ñàìîâðÿäóâàííÿ îçíà÷àє ïðàâî і ñïðîìîæ-
íіñòü ìіñöåâèõ âëàñòåé, ó ìåæàõ çàêîíó, çäіéñíþâàòè
ðåãóëþâàííÿ і óïðàâëіííÿ ñóòòєâîþ ÷àñòêîþ ïóáëі÷íèõ
ñïðàâ, ÿêі íàëåæàòü äî їõíüîї êîìïåòåíöії, â іíòåðåñàõ
ìіñöåâîãî íàñåëåííÿ.
2. Öå ïðàâî çäіéñíþєòüñÿ ðàäàìè àáî çáîðàìè, ÷ëåíè
ÿêèõ âіëüíî îáèðàþòüñÿ òàєìíèì ãîëîñóâàííÿì íà îñíî-
âі ïðÿìîãî, ðіâíîãî, çàãàëüíîãî âèáîð÷îãî ïðàâà і ÿêі
ìîæóòü ìàòè ïіäçâіòíі їì âèêîíàâ÷і îðãàíè.
Êîíñòèòóöіÿ Óêðàїíè
Ñò. 140. Ìіñöåâå ñàìîâðÿäóâàííÿ є ïðàâîì òåðèòîðі-
àëüíîї ãðîìàäè – æèòåëіâ ñåëà ÷è äîáðîâіëüíîãî îá’єä-
íàííÿ â ñіëüñüêó ãðîìàäó æèòåëіâ ê
іëüêîõ ñіë, ñåëèùà
òà ìіñòà – ñàìîñòіéíî âèðіøóâàòè ïèòàííÿ ìіñöåâîãî
çíà÷åííÿ â ìåæàõ Êîíñòèòóöії і çàêîíіâ Óêðàїíè.