Галат В.Ф, Березовський А.В, Прус М.П, Сорока Н.М, Паразитологія та інвазійні хвороби тварин

Подождите немного. Документ загружается.

430

Профілактика та заходи боротьби. Профілактика еймеріозу кролів полягає

у виконанні комплексу ветеринарно-санітарних, зоогігієнічних, зоотехнічних

та спеціальних заходів.

Kонтрольні запитання і завдання

1. Назвіть збудників еймеріозу курей та особливості їх локалізації. 2. Як здійсню-

ють лікування та профілактику еймеріозу курей?

3. Які найхарактерніші патологоанато-

мічні зміни спостерігають при еймеріозі кролів?

4. Де локалізується збудник гістомонозу і

які особливості патогенезу хвороби?

5. Схарактеризуйте клінічні ознаки трихомонозу та

діагностику хвороби.

6. Опишіть цикл розвитку малярійного плазмодія. 7. Які препарати

використовують для лікування гістомонозу птиці?

8. Опишіть цикл розвитку збудників

лейкоцитозоозів птахів.

9. Як відбувається зараження птахів збудником бореліозу?

Хвороба ставкової риби, що характеризується ура-

женням шкірного покриву і зябрового апарату. Збуд-

ники — війчасті інфузорії Chilodenella cyprini і Ch.

hexastichus, що належать до родини Chlamidodontidae ряду Peritricha класу

Ciliata.

Збудники. Тіло одноклітинних організмів має брунькоподібну форму,

сплющене в спинно-черевному напрямку, з виїмкою на задньому кінці, роз-

міром (40...70) × (30...57) мкм. Війки є лише на черевному боці, мають вигляд

кількох паралельних рядів. Ротовий отвір розміщений на передньому кінці

тіла. Від нього відходить глотка з паличковим апаратом, який паразит вико-

ристовує під час живлення. Макро- і мікронуклеуси розміщені ближче до зад-

нього кінця.

Цикл розвитку. Хілоденели паразитують на шкірних покривах і зябрах

риби, де розмножуються поперечним поділом, а також статевим шляхом за

типом кон’югації. За несприятливих умов паразити утворюють стійкі цисти.

Епізоотологічні дані. На хілоденельоз хворіють коропи, товстолобики, бі-

лий амур, форелі, соми. Збудники — холодолюбні інфузорії. Масове їх роз-

множення настає за температури +5...10 °С. З підвищенням температури

розмноження їх сповільнюється, а при +20 °С — припиняється. Особливо чут-

ливі до збудників цьоголітки у період з другої половини зими та навесні. Влі-

тку риби звільняються від паразитів, а восени кількість уражених риб знову

збільшується. Зараження відбувається внаслідок поширення збудників з од-

нієї риби на іншу. В період зимівлі створюються сприятливі умови для інтен-

сивного розмноження інфузорій. Щільність посадки, погіршення гідрологіч-

ного та гідрохімічного режимів у зимівниках, виснаження риби після зимівлі

мають вирішальне значення у виникненні епізоотій. Передусім захворюють

найменш вгодовані цьоголітки, а згодом і добре вгодовані. Джерелом інвазії є

ХІЛОДЕНЕЛЬОЗ

(CHILODENELLOSIS)

431

дика й сміттєва риба, а також цисти паразитів, які проникають у стави з дже-

рела водозабезпечення.

Патогенез та імунітет. Хілоденели живляться слизом та вмістом епітеліа-

льних клітин, травмуючи при цьому своїм паличкоподібним апаратом кліти-

ни організму риби. Це спричинює подразнення шкіри та зябер, знижує їх за-

хисні функції, що призводить до розвитку запальних процесів і порушення

дихання риб.

Імунітет вивчено недостатньо. Експериментально доведено підвищення

лізуючої дії слизу ураженої паразитами риби.

Клінічні ознаки. Характерна клінічна ознака — утворення голубувато-

сірого нальоту на поверхні шкіри риб, що складається зі слизу та відмерлих

епітеліальних клітин (див. вкл., рис. 99).

Зябра набувають світлого забарв-

лення внаслідок некрозу зябрової тканини. Риба неспокійна, підіймається до

ополонок, заковтує повітря. Після танення льоду цьоголітки вистрибують з

води. Вони виснажуються, не реагують на зовнішні подразники, їх можна

легко зловити руками. Нерідко спостерігається масова загибель риби.

Патологоанатомічні зміни. Наявність голубувато-сірого нальоту на повер-

хні тіла, особливо на голові.

Діагностика. Під час установлення діагнозу враховують клінічні ознаки,

епізоотологічні дані та результати мікроскопічного дослідження зскрібків з

уражених ділянок тіла риби (шкіра, плавці, зябра). Скальпелем роблять

зскрібок слизу з шкіри риби, наносять його на предметне скло, добавляють

кілька крапель водопровідної води і накривають покривним скельцем. Якщо

в полі зору мікроскопа за збільшення 7 × 8 виявляють понад 20 хілоденел, це

свідчить про початок хвороби. Поодинокі особини захворювання спричинити

не можуть. З кожного ставу досліджують не менш як 25, а клінічно оглядають

не менш як 100 рибин.

Лікування. У період зимівлі лікування риби здійснюють безпосередньо в

ставках. З цією метою застосовують 0,1 – 0,2%-й розчин

кухонної солі

, в якому

витримують рибу впродовж 24 – 48 год. Для цього визначають об’єм води

у ставку і в ополонки вносять маточний розчин солі. Використовують також

малахітовий зелений

(маточний розчин 5 : 1000), який вливають у ставок че-

рез ополонки, створюючи лікувальну концентрацію 0,1 – 0,2 г/м

Рибу витримують у розчині впродовж 4 – 5 год. Обробку потрібно повторити

через добу.

У країнах Західної Європи успішно застосовують ванни з розчином

толтра-

зирилу

з розрахунку 1 мл препарату на 1 л води. Рибу вміщують у розчин на

2 год в перший день та на 1 год на другий і третій дні.

Профілактика та заходи боротьби. Для запобігання занесенню збудників у

зимувальні ставки цьоголітків обробляють у протипаразитарних ваннах (5%-

й розчин

кухонної солі

впродовж 5 хв, 0,1 – 0,2%-й розчин

аміаку

впродовж

0,5 – 1 хв). Щоб запобігти поширенню хілоденельозу в господарстві, рибу всіх

вікових груп восени перед посадкою на зимівлю та навесні під час розванта-

ження зимувальників, а також перед посадкою на нерест обробляють у про-

типаразитарних ваннах.

Зимувальні ставки, в яких було зареєстровано захворювання риби на хіло-

денельоз, літом осушують і обробляють негашеним (35 – 40 ц/га) або хлорним

(5 – 7 ц/га) вапном.

432

Хвороба риби, що спричинюється паразитичними фо-

рмами інфузорій з родини Urceolariidae і характери-

зується ураженням шкіри та зябер. Зареєстровано 6

видів збудників: Trichodina mutabilis, T. acuta, T. pediculus, T. epizootica,

T. meridionalis, T. domerquei.

Збудники. Тіло триходин блюдце- або грушоподібної форми, розміром 25 –

76 мкм. У паразита є своєрідний опорний вінчик, що складається з хітинових

гачків. Ядро підковоподібної форми. На верхньому й нижньому дисках тіла

інфузорії розміщено два кола війок, за допомогою яких триходини плавають у

воді й швидко рухаються по поверхні тіла та зябрах риби (рис. 5.16).

Цикл розвитку. Збудники паразитують на шкірі та зябрах риби, де роз-

множуються простим поділом на дві однакові дочірні особини. Безстатеве

розмноження чергується зі статевим процесом (кон’югацією).

Епізоотологічні дані. До захворювання сприйнятливі всі види ставкової

риби на стадії личинок, мальків, цьоголітків та однорічників. Дорослі риби

не хворіють, але є носіями збудників. Мальки заражаються на 4 – 5-ту добу

після виходу личинок з ікри. Максимальне ураження риби інфузоріями спо-

стерігається влітку і восени. Збудники поширюються з інвазованою рибою або

з водою, в якій триходини живуть 1 – 2 доби.

Патогенез та імунітет. Інфузорії живляться слизом та вмістом епітеліаль-

них клітин риби. Крім того, вони механічно травмують шкірний покрив і зяб-

ра, зумовлюють запальні процеси, що призводить до порушення захисної й

дихальної функцій поверхні шкіри та зябер.

Імунітет вивчено недостатньо.

Клінічні ознаки. Шкірний покрив риби вкривається білуватим нальотом

слизу і стає матовим. Спочатку ураження виявляють тільки на голові та спи-

ні, а в разі інтенсивної інвазії — по всьому тілу. Риба стає неспокійною, зби-

рається на притік. Число хворих з кожним днем збільшується. При високій

інтенсивності інвазії (50 – 100 паразитів) вона піднімається на поверхню води

й заковтує повітря. Багато риби гине.

Патологоанатомічні зміни. Тіло риби вкрите значною кількістю слизу і

злущеного епітелію. Зябра гіперемійовані, набряклі, часто з численними

крововиливами.

ТРИХОДИНОЗ

(TRICHODINOSIS)

Рис. 5.16. Збудники триходинозу:

— паразити, імпрегновані сріблом;

— триходина (мікрофото під скануючим мікроскопом);

—

Trichodina domerguei;

— Trichodinella ipizootica;

— Trichodina pediculus;

— Trichodina nigra;

— Tripartiella bulbosa;

— Trichodina reticulata

433

Діагностика. Враховують клінічні ознаки, епізоотологічні дані та резуль-

тати мікроскопічного дослідження зскрібків зі шкіри та зябер (методика, як

при хілоденельозі). Часто спостерігається змішана інвазія з іхтіофтиріозом та

хілоденельозом.

Лікування, профілактика та заходи боротьби такі самі, як і при хілодене-

льозі.

Хвороба прісноводної, ставкової та морської риби,

що характеризується ураженням шкіри, плавців і

зябер. Її спричинює війчаста інфузорія Ichthyo-

phthirius multifiliis, що належить до родини Ophryoglenidae.

Збудник. Паразит має кулясту або яйцеподібну форму, діаметром до 1 мм.

Тіло вкрите меридіально розміщеними війками. Маленький круглий цитос-

том з короткою глоткою також має війки. Ядерний апарат знаходиться майже

посередині тіла.

Цикл розвитку. Збудники розмножуються влітку поза організмом риби

(рис. 5.17). Зрілі паразити розривають епітеліальний горбок на тілі риби,

опускаються на дно ставка або прикріплюються до різних предметів і утво-

рюють цисту, всередині якої в результаті багаторазового поділу утворюється

велика кількість дочірніх особин — бродяжок. Залишаючи цисту, бродяжки

близько двох діб пла-

вають у воді, після чо-

го прикріплюються до

тіла риби і активно

проникають у її тка-

нини. Живляться вони

клітинними елемен-

тами хазяїна. У проце-

сі росту інфузорії утво-

рюють пустулу за ра-

хунок епітелію. Бро-

дяжки, які не знай-

шли риби, гинуть.

Епізоотологічні да-

ні. Хворіють коропи,

сазани, карасі, білий

амур, товстолобики,

соми, щуки. Уражу-

ються шкіра, плавці,

зябра. До захворю-

вання сприйнятлива

риба всіх вікових кате-

горій, однак найвраз-

ливіші цьоголітки.

Оптимальна темпера-

тура для розвитку па-

разитів +25...26 °С. То-

му найтяжче хворіє ри-

ба навесні та влітку.

Восени кількість пара-

ІХТІОФТИРІОЗ

(ICHTHYOPHTHIRIOSIS)

Рис. 5.17. Цикл розвитку Ichthyophthirius multifiliis:

— будова трофонта;

— риба, уражена збудником іхтіофтиріозу;

— життєвий цикл:

— трофонт зі шкіри риби;

— вільний тро-

фонт;

— циста розмноження;

— вихід бродяжок з цисти

434

зитів зменшується. Останнім часом розмноження інфузорій спостерігається і

в зимувальних ставках за температури +4...5 °С. Джерело інвазії — хвора

риба та риба старшого віку, яка є паразитоносієм, а також дика та сміттєва

риба.

Патогенез та імунітет. Збудники іхтіофтиріозу чинять механічний і токси-

чний вплив на організм риби. Бродяжки ушкоджують шкіру, внаслідок чого

злущується зябровий епітелій. Порушується захисна функція шкіри. Епідер-

міс розпушується, епідермальні клітини дистрофічно змінюються. Порушу-

ється шкірне та зяброве дихання.

Імунітет вивчено недостатньо. Встановлено, що в організмі хворої риби

утворюються антитіла. Постінвазійний імунітет може зберігатися до 8 міс.

Клінічні ознаки. На поверхні тіла хворої риби добре видно дрібні сіру-

вато-білі вузлики, що нагадують манну крупу (див. вкл., рис. 99). Всередині

кожного з них знаходиться одна, рідше дві інфузорії. У разі незначної інва-

зії риба неспокійна, підходить на притік. При значному ураженні риба стає

неактивною, відмовляється від корму, тримається берега, не реагує на зов-

нішні подразники. Шкіра з боків відпадає шматками і тягнеться по воді у

вигляді дрібних смужок. Паразити можуть також поселятися на рогівці

очей, внаслідок чого настає сліпота. Ураження збудниками зябер спричинює

частковий їх некроз. Влітку перебіг хвороби гострий, триває 1 – 3 тижні і

часто закінчується загибеллю ураженої риби. Взимку хвороба має затяжний

характер.

Патологоанатомічні зміни. У місцях локалізації збудників спостерігаються

запальні процеси шкіри. Печінка бліда, зменшена в розмірах. Ниркова тка-

нина перероджена.

Діагностика. Враховують клінічні ознаки хвороби, епізоотологічні дані та

результати мікроскопічного дослідження. Скальпелем роблять зскрібок зі

шкіри та зябер і досліджують його, як при хілоденельозі. Виявлення в полі

зору мікроскопа за збільшення 7 × 8 більш як 10 збудників свідчить про появу

захворювання.

Лікування. Для лікування хворої риби використовують сольові ванни, які

влаштовують у садках. Готують 0,6 – 0,7%-й розчин

кухонної та гіркої англій-

ської солі

, взятих у співвідношенні 3,5 : 1,5. Залежно від температури води

рибу витримують у ваннах від 3 до 11 діб. Використовують також

брильянто-

вий зелений і метиленовий синій

, які розчиняють безпосередньо у воді ставка

(0,1 – 0,2 мг/л — для нерестових, 0,5 – 0,7 мг/л — для вирощувальних, 0,5 –

0,9 мг/л — для зимувальних). При цьому експозицію і кратність обробок ви-

значають залежно від сезону року, віку та виду риби, а також інтенсивності

зараження.

Ефективні протипаразитарні ванни з

толтразирилом

(як при хілоденельо-

зі).

Профілактика та заходи боротьби. Всі ставки, неблагополучні щодо іхтіоф-

тиріозу, спускають і осушують упродовж 8 – 10 діб. Неспускні ставки дезінва-

зують хлорним (3 – 5 ц/га) або негашеним (25 ц/га) вапном. Плідників з нере-

стових ставків видаляють відразу після нересту, а мальків пересаджують у

вирощувальні ставки не пізніше як на 5 – 6-ту добу після виходу з ікри. Якщо

інтенсивність зараження становить понад 10 паразитів на одного малька і

уражено близько 60 – 70 %, усіх їх знищують.

435

Ноземоз

(син. нозематоз) — хвороба бджіл, досить поши-

рена в Україні і характеризується порушенням функції

кишечнику. Вона спричинюється збудником Nosema

apis, що належить до родини Nosematidae ряду Nosematida типу Microspora.

Збудник. Свіжі зрілі спори паразита мають овальну, яйцеподібну форму,

розміри (4,5...7,5) × (2...3,5) мкм. Оболонка спор гладенька або злегка хвиляс-

та, триконтурна. Один край спор (витончений) має мікропіле і полярні гра-

нули. Всередині спори розрізняють парасолькоподібний пластинчастий по-

ляропласт, полярну трубку, спороплазму з двома сферичними чи довгастими

ядрами, задню вакуолю.

Цикл розвитку. Бджоли заражаються ноземами при заковтуванні спор, які

через 30 хв потрапляють у середню кишку, де під дією травних соків викида-

ють полярну трубку. З останньої виходить двоядерна спороплазма, амебула

якої проникає в цитоплазму або ядро клітини епітелію. Тут відбувається роз-

множення зародка простим поділом. Формуються меронти з наступним пере-

творенням їх на споронти. В подальшому вони утворюють споробласти, а по-

тім спори. За сприятливих кліматичних умов одна генерація збудника хворо-

би розвивається впродовж 2 – 3 діб. Розмноження нозем у клітинах епітелію

середньої кишки відбувається за температури гнізда +22...34 °С.

Епізоотологічні дані. Хвороба може виникати навесні, рідше восени в усіх

зонах розведення бджіл. У разі утримання бджіл у теплицях перший пік ін-

вазії реєструють наприкінці березня — на початку квітня, другий — у травні.

До виникнення ноземозу призводять підвищена температура та різкі її коли-

вання, неспокій бджіл у зимувальниках, пізня весна, тривала дощова або вітря-

на холодна погода, висока вологість у вуликах, слабкий розвиток сімей, погане

забезпечення їх білковим кормом у передзимувальний період, несвоєчасне та

надлишкове згодовування цукру восени перед формуванням сім’ї на зимівлю,

недоброякісні кормові запаси (наявність у кормах паді та пестицидів у субтокси-

чних дозах), зниження резистентності організму бджіл (отруєння, інші хвороби).

Збудниками уражуються дорослі робочі бджоли, трутні та матки, причому

останні стійкіші проти одноклітинних організмів. Джерелом інвазії є хворі

бджоли, які виділяють ноземи з фекаліями. Всередині сім’ї спори поширю-

ються в основному робочими бджолами, які збирають фекалії біля анального

отвору матки, робочих бджіл і трутнів, обмінюються між собою кормом. Спо-

рами нозем контаміновані також усі внутрішні стінки вулика.

Поширенню збудника хвороби на пасіці сприяють перельоти робочих

бджіл, трутнів, підсаджування хворих маток, об’єднання слабких сімей тощо.

Спори паразитів досить стійкі. У фекаліях і трупах бджіл вони зберігають-

ся від 4 міс до 6 років, на ґрунті біля вулика — понад один рік, за мінусової

температури — до 7 років. Однак вони не стійкі до високих температур. Пря-

ме сонячне світло знищує їх упродовж 15 – 32 год, нагрівання до 60 °С —

10 хв. У парі формаліну з концентрацією 50 мл/м

при +55 °С вони гинуть

упродовж 15 хв, у 2%-му розчині їдкого натру при +37 °С —15 хв.

Патогенез та імунітет. Розмножуючись в епітеліальних клітинах стінки

кишок, ноземи спричинюють їх руйнування, що призводить до порушення

ферментативної діяльності кишечнику. Значно посилюється перистальтика,

внаслідок чого з’являється виснажливий для організму бджіл пронос.

Імунітет вивчено недостатньо.

Клінічні ознаки. У перший період хвороби уражені комахи поїдають у зна-

чній кількості пергу, збільшується споживання цукрового сиропу. В другий

період споживання корму знижується до норми.

НОЗЕМОЗ

(NOSEMOSIS)

436

Хворі бджоли починають виконувати функції, не характерні для їхнього віку.

Під час зимівлі вони неспокійні, створюють безперервний шум, вилітають з ву-

лика й гинуть. Перший весняний обліт недружний, бджоли часто повзають біля

вулика. Передня стінка вулика, стільники вкриті численними плямами фека-

лій. Бджоли стають млявими, мало реагують на зовнішні подразнення. Літаль-

на функція уражених сімей знижується на 22 – 35%. Медозбір і запилювальна

активність комах скорочуються на 36 – 50%. Тривалість життя хворих робочих

бджіл майже вдвічі менша, ніж здорових. Вони часто гинуть усередині вулика в

період зимівлі. Навесні й у першу половину літа комахи гинуть у полі.

Бджоли погано розвиваються, площа розплоду скорочується в 4 – 8 разів, з

яєць, відкладених маткою, гине 10 – 20 % (порівняно з 1 % в нормі) до утво-

рення зрілих личинок. Інтенсивне ослаблення сімей бджіл навесні часто при-

зводить до зниження температури в гнізді та резистентності у личинок.

Патологоанатомічні зміни. У хворих бджіл середня кишка збільшена в

розмірах, молочно-білого (замість світло-коричневого) кольору, її сегментація

втрачена (див. вкл., рис. 100).

Діагностика. Діагноз установлюють на підставі епізоотологічних даних,

клінічних ознак та результатів мікроскопічних досліджень.

У лабораторію надсилають не менш як 30 трупів або живих бджіл. Трупи від-

бирають із середнього шару підмору, що утворився на дні вулика. Живих бджіл

у період зимівлі або рано навесні беруть з верхньої планки рамок. Матеріал, що

надійшов у лабораторію ветеринарної медицини, досліджують груповим мето-

дом або кожну бджолу окремо. У комахи беруть черевце, вміщують в 1 мл води і

ретельно готують суспензію. Краплю її досліджують під мікроскопом (× 400 –

600) у злегка затемненому полі. Досліджують не менш як 20 полів зору мікро-

скопа. У разі позитивних результатів виявляють овальні спори нозем.

Лікування. Хворих бджіл навесні пересаджують у чистий продезінвазова-

ний вулик. Для лікування використовують

екомед,

фумагілін, фумідил Б.

лікувальною метою препарати застосовують навесні, з профілактичною — во-

сени. Вміст упаковки розчиняють у склянці теплої води і добавляють, помішу-

ючи, до 25 л цукрового сиропу. Лікувальний сироп роздають у чисті годівниці

чи стільники по 250 мл на одну сім’ю щодня впродовж 3 тижнів. Рекомендуєть-

ся також використовувати

нозематол

у вигляді аерозолю. Ним обробляють гні-

здо з бджолами за температури не менш як +14 °С 3 – 4 рази через 3 – 4 дні.

Профілактика та заходи боротьби. Основою профілактики ноземозу є ство-

рення задовільних умов утримання бджіл та їх годівлі в зимовий період, пе-

ріодичне оновлення сімей, щорічна заміна маток.

У разі виникнення хвороби бджіл лікують, а заражені вулики механічно

очищають, миють 2%-м гарячим розчином лугу, а після висихання обпалюють

вогнем паяльної лампи. Стільники без меду й перги та вулики можна дезінва-

зувати парою або 4%-м водним розчином формаліну, після чого їх провітрюють.

Kонтрольні запитання і завдання

1. Які чинники сприяють виникненню й поширенню хілоденельозу риби у ставках?

2. Схарактеризуйте клінічні ознаки та діагностику триходинозу риби. 3. Опишіть цикл

розвитку збудника іхтіофтиріозу.

4. Назвіть методи діагностики та лікування циліатозів

риби.

5. Схарактеризуйте клінічні ознаки та діагностику ноземозу бджіл.

437

Антипротозойні лікарські засоби

Група Препарати

Виробник

Діюча речовина Торгова марка

Масова

частка

діючої

речовини,

Форма

випуску

Фірма Країна

1 2 3 4 5 6

Азидин-вет 43,8 Порошок Бровафарма Україна

Бабезен 44,5 Порошок Sanvet ПАР

Береніл 44,5 Порошок Intervet Нідерланди

Верибен 44,5 Порошок Ceva Франція

Пантизен 44,5 Порошок Pantex Нідерланди

Піроцид 5,0 Порошок Gellini Італія

Трипоніл 44,5 Порошок De Adelaar Нідерланди

Диміназен ацетурат

Хананіл 44,5 Порошок Chanelle Ірландія

Брованозем 3,4 Порошок Бровафарма Україна Дициклогексиламін

Фумагілін 3,4 Порошок Сeva Франція

Диметрид 25,0 Порошок Biovet Польща

Диметридазол 60,0 Порошок Ani Medica Німеччина

Диметридазол*

Емтриль 40,0 Порошок Merial США

Діамідин 96,0 Порошок Акрихим Росія

Імізол 12,0 Ін. розчин Wellcome Англія

Імізол 10,0 Ін. розчин Schering Бельгія

Імідокарб

Карбезіа 50,0 Порошок Pitman Moore Швейцарія

Іпрогал 15,0 Порошок I.C.N. Сербія Іпронідазол*

Іпрозол 10,0 Порошок Pitman Moore Швейцарія

Брометронід 25,0 Порошок Бровафарма Україна

Камезол 45,0 Таблетки Cadila Індія

Метронідазол 99,0 Порошок Chemopharma Австрія

Метронідазол 4,0 Суспензія Wave

International

Індія

Трихопол 25,0 Порошок Polfa Польща

Метронідазол*

Урсометронід 25,0 Порошок Serumverk Німеччина

Метронідазол + вітаміни

А + К + В

Ветрококс 20,0 Порошок Biovet Польща

Бровафом 10,0 Порошок Бровафарма Україна

Метронідазол +

+ фуразолідон +

+ окситетрациклін*

Бровафом 10,0 Таблетки Бровафарма Україна

Орнідазол Тиберал 50,0 Таблетки Roche Швейцарія

Івазол 12,0 Порошок Bioveta Чехія

Ридзовет 10,0 Порошок Biovet Польща

Ронідазол*

Ронідазол 10,0 Порошок LEK Словенія

Сульфадіазин +

+ сульфадиметоксин +

+ триметоприм

Бровасептол 10,0+

+10,0+

+36,0

Ін. розчин Бровафарма Україна

Сульфадоксин +

+ триметоприм

Боргал 20,0 Ін. розчин Intervet Нідерланди

Сульфадиметоксин +

+ триметоприм

Ветрим 17,5 Ін. розчин Polfa Польща

Сульфанідин +

+ триметоприм

Ко-сульфазин 15,0 Ін. розчин Polfa Польща

438

Продовження

1 2 3 4 5 6

Сульфаметаксозол +

+ триметоприм

Пантрисул 20,0 Ін. розчин Pantex Нідерланди

Сульфадіазин +

+ триметоприм

Триметосул 40,0 Ін. розчин Pliva Хорватія

Брометронід-

новий

25,0 Порошок Бровафарма Україна

Тинідазол 50,0 Таблетки Balcanfarma Болгарія

Тинідазол

Тинідазол 30,0 Таблетки Cadila Індія

Фасиксин 20,0 Суспензія Pfizer США

Ампрол 12,0 Розчин Agvet США

Антикокцид 2,5 Порошок Biovet Польща

Ампроліум

Кокципрол 20,3 Порошок LEK Словенія

Ампроліум +

+ вітаміни А і К

Бровітакокцид 12,5 Порошок Бровафарма Україна

Ампроліум + вітамін К Кадипрол 25,0 Порошок Cadila Індія

Апрококс 20,0+20,0 Порошок Vapco Йорданія Ампроліум + сульфакнок-

силін

Кокімед

16,5+18,5 Порошок WIT США

Клінакокс 0,5 Порошок Janssen Бельгія Диклазурил

Клінаконс

0,5 Порошок Novartis Швейцарія

Кадиклоб 50,0 Порошок Cadila Індія

Койден 25,0 Порошок Rhone Merieux Франція

Койден 25,0 Порошок Merial США

Клопідол

Фармкокцид

25,0 Порошок Веттрейд Росія

Клопідол + метилбензоат Лербек 20,0+1,7 Порошок Rhone Merieux Франція

Аватек 15,0 Порошок Auro Industris Індія Лозалоцид натрію

Аватек

15,0 Порошок Roche Швейцарія

Мадураміцин Цигро 1,0 Порошок Roche Швейцарія

Еланкогран 10,0 Мікрогранули Elanko США

Монензин 20,0 Порошок Pharmachim Болгарія

Монекобан 10,0 Порошок Seva Індія

Монлар 20,0 Мікрогранули KRKA Словенія

Монензин натрію

Румензин 10,0 Порошок Eli Lilly Франція

Алтек 25,0 Порошок Agvet США

Еланкоцин 20,0 Порошок Elanko США

Нікарбазин

Нікарбазин 25,0 Порошок Chemopharma Австрія

Хімкокцид 7,0 Порошок БИО Росія Робендин

Цикостат 6,6 Порошок Roche Швейцарія

Кокцисан 6,0; 12,0 Порошок KRKА Словенія

Сакокс 12,0 Мікрогранули Intervet Нідерланди

Саліноміцин натрію

Салінофарм 6,0 Порошок Biovet Болгарія

Сульфоклозин-моногідрат ЕСБз 30,0 Порошок Novartis Швейцарія

Сепдураміцин Авіакс 5,0 Порошок Pfizer США

Сульфахлорпіридазин +

+ триметоприм

Козумікс плюс 10,0+2,0 Порошок Novartis Швейцарія

Сульфадимідин +

+ діавердин

Ветакокс 80,0+8,0 Порошок Ceva Франція

Толтразурил Байкокс 2,5 Розчин Bayer Німеччина

Біофуразолідон 10,0 Порошок Biovet Польща

Фуразолідон 20,0 Порошок Chemopharma Австрія

Фуразолідон*

Фуразолідон

50,0 Порошок Cadila Індія

* Тільки для непродуктивних тварин.

439

Додаток

Локалізація основних паразитів у великої рогатої худоби:

— Thelazia rhodesi; Th. skrjabini;

— Coenurus cerebralis;

— Sarcocystis bovicanis; S. bovife-

lis; S. bovihominis;

— Onchocerca gutturosa;

— Fasciola hepatica; F. gigantica;

— Cysticercus

tenuicollis;

— Paramphistomum sp.;

— Moniezia expansa; M. benedeni;

— Thysaniezia giardi;

— Avitellina centripunctata;

— Strongyloides papillosus;

— Neoascaris vitulorum;

—

Hypoderma bovis; H. lineatum;

— Psoroptes bovis;

— Trichomonas foetus;

— Eimeria bovis;

E. zuernii; E. ellipsoidalis;

— Oesophagostomum radiatum;

— Cryptosporidium muris;

—

Toxoplasma gondii;

— Onchocerca lienalis;

— Dicrocoelium lanceatum;

— Cysticercus bo-

vis;

— Babesia bigemina; B. bovis;

— Echinococcus granulosus;

— Dictyocaulus viviparus;

— Demodex bovis;

— Haematopinus eurysternus

Локалізація основних паразитів у

овець:

— Sarcoptes ovis;

— Oestrus

ovis;

— Coenurus cerebralis;

—

Trichodectes ovis;

— Müllerius

capillaris; Protostrongylus kochi;

—

Fasciola hepatica; F. gigantica;

—

Moniezia expansa; M. benedeni;

—

Thysaniezia giardi;

— Avitellina

centripunctata;

10 —

Paramphisto-

mum ichikawai;

— Psoroptes ovis;

— Melophagus ovinus;

— Oe-

sophagostomum columbianum;

—

Cryptosporidium muris;

— Cha-

bertia ovina;

— Toxoplasma gon-

dii;

— Haemonchus contortus;

— Dicrocoelium lanceatum;

—

Cysticercus tenuicollis;

— Dictyo-

caulus filaria;

— Echinococcus

granulosus;

— Sarcocystis ovi-

canis; S. ovifelis