В. Л. Цубенко (Одеса)
до Питання Про майнове розшарування
військових Поселенців українського (харківського)
військового Поселення кавалерії (1817–1857)
Аналізуючи стан наукової розробки проблеми, якій
присвячена наша публікація, можна констатувати, що
вона належить до малодосліджених і ніколи не була
предметом спеціального розгляду. Автор поставив за
мету через аналіз архівних джерел та спеціальної літе
ратури розкрити майнове становище військових посе
ленців, зокрема, соціальний склад інвалідів на території
Українського (Харківського) військового по селення
кавалерії у першій половині ХІХ ст. Сам по собі термін
«військові поселенці» включає низку категорій жите
лів округів поселення, які відрізнялися своїм майно
вим становищем і соціальними функціями. До катего
рії «інвалід» у військовому поселенні належали
військовослужбовці — нижчі чини, звільнені з військо
вої служби діючих і резервних ескадронів, за вислугу
в календарному обчисленні 20 років і військові
поселенцігосподарі. При поселених ескадронах кава
лерійського полку функціонували команди служилих
і неслужилих інвалідів.
Категорія «інвалід» у військовому поселенні, за
лежно від фізичного стану чоловіка мала три розряди:
1) інвалідигосподарі — особи, які займалися госпо
дарством; 2) інвалідипомічники — особи з хронічни
ми, повільно прогресуючими захворюваннями, вони
допомагали в сільськогосподарських роботах, займа
лися ремеслами; 3) інвалідикаліки (непрацездатні) —
особи, за якими потрібен був особливий догляд.
Інваліди 1го і 2го розрядів називалися служили
ми інвалідами, а 3го — неслужилими інвалідами. Ви
явлені джерела дозволяють прослідкувати співвідно
шення чисельності військових поселенців служилих
і неслужилих інвалідів лише за окремі роки. У 8 кава
лерійських округах Українського (Харківського) вій
ськового поселення у 1847 р. кількість служилих інва
лідів становила 1905 (38,1 %), з них у 1–4х окру гах — 952
(49,9 %), у 5–8х округах — 953 (50,1 %), а неслужилих
інвалідів — 3096 (61,9 %), з них у 1–4х округах — 1015
(32,8 %), у 5–8х округах — 2081 (67,2 %). У 1856 р. —
кількість неслужилих інвалідів становила 4560, з них
у 1–4х округах — 2099 (46 %), у 5–8х округах — 2461
(54 %), переважна кількість була у 6му окрузі 17,2 %,
найменша у 2му окрузі — 7 %. Ці показники свідчать
про нерівномірний соціальний склад інвалідів в окру
гах військових поселень кавалерії. Так, в Українсько
му (Харківському) військовому поселенні кавалерії
кількість неслужилих інвалідів з 1847 р. до 1856 р.
збільшилася на 1464, з них у 1–4х округах — 1084
(74 %), у 5–8х округах — 380 (26 %), всього на 1464 чо
ловіки. Інвалідів усіх розрядів відносно військової
служби поділяли на «заслужених» і «незаслуже
них».
Управління інвалідами покладалося безпосеред
ньо на командира поселених ескадронів і офіцерів.
Командир поселених ескадронів відповідно до своїх
завдань зобов’язаний був піклуватися, щоб інваліди
користувалися своїми пільгами; відповідав за їх об
мундирування, оглядав його, щоб у разі збору полку
або поселених ескадронів воно було в належному
вигляді; у неврожайні роки розподіляв та видавав
з дозволу начальства державний провіант інвалідам
господарям.
Таким чином, упродовж створення та функціону
вання Українського (Харківського) військового по
селення кавалерії з 1817 р. до 1857 р. були ухвалені
нормативноправові акти, що стали основою законо
давчої бази системи соціального захисту військово
службовців. При поселених ескадронах кавалерій
ського полку функціонували команди служилих
і неслужилих інвалідів. Співвідношення чисельності
військових поселенців служилих і неслужилих інва
лідів свідчить про нерівномірний соціальний склад
інвалідів в округах військових поселень кавалерії.
В Українському (Харківському) військовому поселен
ні кількість неслужилих інвалідів перевищувала
кількість служилих інвалідів (61,9 % і 38,1 % відповід
но). Військові поселенці «інваліди» отримували від
держави матеріальне, продовольче та інші види забез
печення.