Дробот В.І. та ін. Бізнес-план розвитку сільськогосподарського підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

170

редбачених законодавством, коли ці суми можливо віднести на вар-

тість відповідного об’єкта.

Матеріальні ресурси та послуги, що входять до статті «Матеріа-

льні витрати», оцінюються за первісною вартістю.

Первісна вартість запасів,

які одержують за плату, — це собівар-

тість, що включає такі витрати:

➤ суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (про-

давцю) за вирахуванням з них сум непрямих податків;

➤ суми ввізного мита;

➤ суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, що не

відшкодовуються підприємству;

➤ транспортно-заготівельні витрати;

➤ інші витрати.

Первісна вартість запасів (кормів, насіння тощо), що виготовля-

ються власними силами підприємства,

визначається впродовж року

як планова (нормативна) собівартість їх виробництва, що наприкін-

ці року доводиться до рівня фактичних витрат.

Первісна вартість запасів, внесених до статутного капіталу під-

приємства,

—

це погоджена засновниками (учасниками) підприєм-

ства їхня справедлива вартість.

Первісна вартість запасів, одержаних підприємством безоплатно,

—

це їхня справедлива вартість.

Первісна вартість одиниці запасів, придбаних в обмін на подібні

запаси,

дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо ба-

лансова вартість переданих запасів перевищує їхню справедливу

вартість,

первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива

вартість.

Різниця між балансовою і справедливою вартістю переда-

них запасів включається до складу витрат періоду.

Первісна вартість запасів, що придбані в обмін на неподібні за-

паси,

—

це справедлива вартість отриманих запасів

(вартість за

звичайними цінами).

Первісна вартість запасів після дати балансу

—

це найменша з

двох оцінок: первісна вартість або чиста вартість реалізації

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до ви-

трат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені)

➤ понаднормативні втрати і нестачі запасів;

➤ відсотки за користування позиками;

➤ витрати на збут;

➤ адміністративні та інші подібні витрати, які безпосередньо не

пов’язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до

стану придатності для використання у запланованих цілях.

171

До вартості матеріальних запасів включають також витрати під-

приємства на придбання тари, крім дерев’яної та картонної.

У разі включення до ціни матеріальних запасів вартості тари із

загальної суми витрат на їх придбання вираховується можлива вар-

тість використання або реалізації тари (без витрат на придбання

матеріалів для її ремонту).

Вартість матеріальних запасів, які віднесені до собівартості про-

дукції, зменшується на вартість зворотних відходів.

Зворотні відходи

— це залишки сировини та інших матеріальних

ресурсів, які відповідно до встановленої технології передаються до

інших цехів і підрозділів як повноцінний матеріал для виробництва

інших видів продукції (виконання робіт, надання послуг). Ціни на

зворотні відходи встановлюються підприємством.

Прямі витрати на оплату праці

включають суми основної і дода-

ткової оплати, нараховані згідно із прийнятою підприємством сис-

темою оплати праці, які відносяться на конкретний об’єкт обліку

витрат. При нарахуванні оплати праці натурою продукція оціню-

ється у порядку, передбаченому податковим законодавством.

Інші прямі витрати

— це:

➤ платежі зі страхування майна підприємства та цивільної від-

повідальності власників транспортних засобів, а також окремих ка-

тегорій працівників, зайнятих у виробництві відповідних видів про-

дукції (виконанні робіт, наданні послуг), зокрема безпосередньо на

роботах з підвищеною небезпекою для життя та здоров’я, визначе-

них законодавством;

➤ плата за оренду основних засобів, що може бути віднесена на

конкретний об’єкт;

➤ витрати на утримання необоротних активів, що використову-

ються в конкретному виробничому процесі, зокрема їх амортизацію,

витрати на освітлення, опалення, водопостачання, електропоста-

чання тощо;

➤ податки і збори (обов’язкові платежі), які згідно із законодав-

ством відносяться на витрати виробництва;

➤ інші витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на кон-

кретний об’єкт витрат.

Загальновиробничі витрати

включають:

➤ витрати на управління виробництвом (оплата праці, відраху-

вання на соціальні заходи й медичне страхування та витрати на

оплату службових відряджень апарату управління та спеціалістів

галузей (цехів), дільниць, підрозділів тощо);

➤ витрати на амортизацію необоротних активів загальновироб-

ничого (цехового, дільничного, бригадного) призначення;

172

➤ витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування,

операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів за-

гальновиробничого призначення;

➤ витрати на вдосконалення технології й організації виробницт-

ва (оплата праці, включаючи відрахування на соціальні заходи,

працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації ви-

робництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійно-

сті, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у вироб-

ничому процесі; оплата зазначених послуг сторонніх організацій

тощо);

➤ витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідве-

дення та інші статті утримання загальних приміщень виробничого

призначення;

➤ витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці

та інші витрати на здійснення технологічного контролю за вироб-

ничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг тощо);

➤ витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навко-

лишнього природного середовища;

➤ інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо);

➤ плата за оренду землі і майна виробничого призначення.

До складу загальновиробничих витрат входять також

окремі ви-

ди витрат, що стосуються всіх напрямів діяльності господарства,

зо-

крема витрати на утримання основних засобів (включаючи орендну

плату), які обслуговують виробничі процеси в різних напрямах дія-

льності господарства; витрати на утримання складів для зберігання

виробничих запасів (крім складів для зберігання продукції та ви-

трат на реалізацію); витрати на пожежну охорону; поточні витрати,

пов’язані з утриманням та експлуатацією засобів природоохоронно-

го призначення (очисних споруд, уловлювачів, фільтрів тощо); ви-

трати на захоронення екологічно небезпечних відходів; оплата по-

слуг сторонніх організацій щодо приймання, зберігання та знищен-

ня екологічно небезпечних відходів та очищення стічних вод; інші

види поточних витрат на збереження природи; витрати, пов’язані з

добуванням та використанням природної сировини, в частині відра-

хувань на покриття витрат на геологічну розвідку, пошуки корис-

них копалин та рекультивацію земель; плата за воду, що забираєть-

ся з водогосподарських систем у межах затверджених лімітів; пла-

тежі за використання інших природних ресурсів; плата за викиди і

скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище;

витрати на розміщення відходів та інших видів шкідливого впливу

на навколишнє природне середовище в межах лімітів.

Ці витрати плануються окремо і розподіляються між основними

галузями та об’єктами витрат пропорційно сумі прямих витрат (без

витрат основних матеріалів: кормів, насіння, сировини).

173

При плануванні складу витрат виробництва, які відносять на со-

бівартість продукції, слід керуватися «Методичними рекомендація-

ми з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції

(робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств», затвердженими

Наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 р.

№ 132.

8.2. Нормативна потреба в ãрошових êоштах

на придбання сировини і матеріалів

та оплатó рахóнêів за роботи і послóãи,

надані підприємствó

Ця форма заповнюється після завершення розрахунків відповід-

них форм бізнес-плану і розрахункових таблиць, тобто після визна-

чення річної потреби у сировині і матеріалах, а також у роботах і

послугах, що будуть надані підприємству. При визначенні помісяч-

ної потреби придбання сировини і матеріалів, виконанні необхідних

робіт і наданні послуг підприємству сторонніми організаціями ви-

ходять із обов’язковості забезпечення безперервності і поточності

виробничого процесу впродовж планового року. Строки придбання

сировини і матеріалів слід узгоджувати із сезонним коливанням

цін, а також із фінансовими можливостями підприємства.

Розрахунки цієї форми повинні бути узгоджені з розділом «Рин-

кова діяльність» бізнес-плану і відповідними формами розрахунко-

вих таблиць, що визначають річну потребу в матеріальних ресурсах.

174

9. ФІНАНСОВИЙ ПЛАН

9.1. Розрахóноê ãрошових надходжень

і резóльтатів від реалізації продóêції

У цій формі бізнес-плану і розрахункових таблиць планується

зведений результат від реалізації продукції, виконання робіт і по-

слуг на сторону, а також визначається результат підприємницької

діяльності підприємства з урахуванням інших доходів і збитків (фо-

рма розрахункових таблиць містить більш детальне планування

напрямів реалізації продукції, робіт і послуг).

Форма «Фінансовий план» у відповідних графах відображує за-

гальні обсяги реалізації продукції (включаючи продукцію минулих

років), робіт і послуг і виручку від їх реалізації.

В загальний обсяг

реалізації продукції у заліковій масі включають обсяг продукції, що

реалізується за державними та регіональними контрактами, фор-

вардними і ф’ючерсними контрактами-договорами з заготівельними

організаціями, продається на ринку, споживчій кооперації, праців-

никам господарства, міжгосподарським підприємствам і організаці-

ям, видається натурою в рахунок оплати праці. Обсяг продукції, що

підлягає реалізації, узгоджується за її видами з даними інших форм

бізнес-плану і розрахункових таблиць («Баланс продукції рослин-

ництва», «Виробнича програма з тваринництва», «Виробництво

промислової продукції та її реалізація», «Собівартість і реалізація

продукції (послуг) допоміжних та обслуговуючих виробництв»).

Після виконання договірних зобов’язань залишки продукції сіль-

ськогосподарські підприємства реалізують за власним вибором за-

готівельним чи торговельним організаціям, переробним підпри-

ємствам, організаціям і підприємствам споживчої кооперації, на мі-

ських і селищних ринках, закладам громадського харчування і по-

ліпшення місцевого постачання.

В цій формі також відображують: продаж племінної худоби через

організації «Укрплемоб’єднання»; відпуск яєць для інкубації з ме-

тою отримання молодняку птиці для продажу його іншим підприєм-

ствам; продаж підприємствам, що мають спеціальні забійні пункти,

175

що відповідають вимогам державних технічних умов, кролів; про-

даж худоби, птиці, кролів безпосередньо в торговельну мережу, під-

приємствам громадського харчування, санаторіям, дитячим закла-

дам, будинкам відпочинку, лікарням та іншим лікувально-

профілактичним установам; продаж молока і молочних продуктів

безпосередньо в торговельну мережу, підприємствам громадського

харчування, дитячим, лікувальним та іншим закладам.

Для визначення виручки від реалізації продукції

розраховують

середні ціни за одиницю продукції, що підлягає реалізації, за її ви-

дами.

Порядок ціноутворення викладено у формі «План маркетингу».

Обсяг продукції, яку передбачають продавати (видавати) пра-

цівникам підприємства і залученим особам в рахунок оплати праці

за роботи планового року,

планують за прийнятими у господарстві

цінами.

Продаж продукції міжгосподарським підприємствам і об’єднан-

ням та на міському (селищному) ринку

планують за договірними та

ринковими цінами. При плануванні ці ціни приймаються на рівні

передпланового року з урахуванням передбачуваних інфляційних

змін.

Відпуск продукції на громадське харчування

планується за пла-

новою собівартістю, але не вище за ринкові ціни.

Видача працівникам підприємства грошової додаткової оплати і

премій сільгосппродукцією

розраховується за плановою собівартіс-

тю, але не вище за роздрібні ціни з відрахуванням торговельної

знижки, а сіна, соломи та інших кормів — за плановою собівартістю.

Зерно, яке планується обміняти на комбікорм,

оцінюється в пла-

ні за договірними цінами.

Зерно, що буде обміняне на зерно інших культур,

оцінюють та-

кож за договірними цінами.

Витрати, зумовлені затарюванням, навантаженням зерна, та

інші витрати і послуги

(крім транспортних витрат, що відшкодову-

ються заготівельними організаціями) включаються у повну собівар-

тість продукції, що реалізується.

Видача молодняку худоби працівникам сільськогосподарських

підприємств у рахунок оплати праці

планується за цінами, встано-

вленими у господарстві.

Продовольчі товари, одержані з оптових баз споживчої коопера-

ції з торговельними знижками,

господарства відпускають їдальням

за роздрібними цінами з наданням власної торговельної знижки.

Кошти, зекономлені за рахунок цих знижок, спрямовуються на по-

криття витрат щодо утримання їдалень, а в калькуляцію вартості

страв, на підставі якої визначається їхня продажна ціна, вартість

продовольчих товарів включається за роздрібними цінами.

176

Виробнича собівартість визначається множенням собівартості

одиниці продукції на обсяг її реалізації.

Витрати з реалізації про-

дукції, які не відшкодовуються заготівельними організаціями,

включаються у витрати з реалізації продукції на ринку, через ларь-

ки, комісійну торгівлю, кооперацію та інші торговельні організації,

а також у витрати з навантаження продукції, її упаковки, утриман-

ня приміщень для зберігання в місцях її реалізації, оплати праці

працівників та ін.

Заготівельні, торговельні та інші підприємства і організації, що

здійснюють закупівлі сільськогосподарської продукції на договірних

умовах, несуть всі витрати щодо транспортування і розвантаження.

При доставці їм продукції транспортом сільськогосподарських під-

приємств і об’єднань зазначені організації відшкодовують цим під-

приємствам і об’єднанням транспортні витрати за тарифами, вста-

новленими для того виду транспорту, яким здійснювалася ця доста-

вка. Витрати, пов’язані з відвантаженням сільськогосподарської

продукції із дотриманням додаткових вимог покупця, оплачуються

за його рахунок.

При розрахунку плану валового і чистого доходу потрібно врахо-

вувати такі особливості його розробки відносно окремих видів про-

дукції:

План продажу молока заготівельним організаціям у договорі

обраховується в заліковій масі

. Відповідно собівартість 1 ц реалізо-

ваного молока відображується у цій формі з перерахунком виробни-

чої собівартості на його залікову масу.

Приклад. Собівартість 1 ц молока в натуральній масі прийнята в сумі

40 грн за 1 ц при жирності молока 3,4 %. Базисна жирність встановлена

в розмірі 3,6 %. Собівартість 1 ц молока у заліковій вазі дорівнює:

40 грн 3,6

42,35 грн.

3,4

⋅

В разі реалізації підприємством частини молока в натуральному

вигляді через торговельну мережу (за прямими зв’язками), части-

ни — у вигляді вершків або масла, частини — у цільному вигляді

на молочний комбінат слід визначити виручку за кожним каналом

реалізації, а на її основі — середню виручку за 1 ц загальної кілько-

сті молока.

Результат від реалізації вовни визначається не за окремими

видами вовни, а в цілому всієї її кількості.

При цьому реалізаційна

ціна і виручка визначаються за кожним видом вовни, а в рядку

«Вовна різна» записується загальна сума виручки від продажу вов-

ни. Собівартість вовни в перерахунку на залікову вагу визначається

співвідношенням між натуральною і заліковою масою вовни.

177

Відрахування на розвиток звірівництва

в розмірі 3 % від суми

виручки, що отримана від реалізації хутра, передбачаються за ра-

хунок зменшення прибутку за рядком «Продукція звірівництва».

Обрахування обсягу реалізації продукції льону

передбачає

окреме визначення реалізації насіння, соломки, трести і волокна.

При цьому кількість соломки і трести показують як дріб: у чисель-

нику — в натурі, у знаменнику — в перерахунку на льоноволокно.

Товари народного споживання, виготовлені підприємством за

договорами із торговельними організаціями або споживчою коопе-

рацією

, реалізуються населенню через торговельну мережу за ціна-

ми, визначеними за домовленістю сторін.

Ціни на продукцію виробничо-технічного призначення, виго-

товлену за договорами з промисловими підприємствами та іншими

організаціями

, встановлюють також за домовленістю сторін.

Основна і додаткова оплата праці працівників їдалень, відраху-

вання на соціальні заходи та інші витрати їдалень

(продукти, знос

малоцінного інвентарю, білизни, посуди і т.ін.) включаються у ви-

трати, пов’язані з діяльністю їдалень, і покриваються за рахунок

виручки від реалізації продукції та націнок на неї.

У складі робіт та послуг на сторону планують такі витрати:

1. З реалізації продукції, що відшкодовуються заготівельними орга-

нізаціями (транспортні витрати з доставки продукції на заготівельні

пункти).

2. Витрати з доставки в обидва кінці продукції, не прийнятої за-

готівельниками; з приймання продукції від населення і доставки її

на заготівельні пункти; з розвантаження продукції і навантаження

тарою, що підлягає поверненню; з оплати праці вантажників, зда-

вальників тварин за час їх перебування в дорозі; з очистки та дез-

інфекції вагонів і барж, а також вартості кормів для худоби на пері-

од транспортування її на заготівельні пункти, витрати на пакуван-

ня, пресування, зважування вовни; вартість тари та пакувальних

матеріалів; польове кагатування цукрових буряків.

3. Вартість перевезення вантажів для сторонніх організацій.

4. Вартість надання послуг власному капітальному будівництву.

Транспортні витрати за доставку продукції тваринництва

від-

шкодовуються підприємству за фактичну масу, включаючи й масу

тари. З урахуванням маси тари оплачуються витрати на доставку

фруктів, винограду та інших продуктів, упакованих у тару.

Амортизація тари і витрати на її ремонт

оплачуються заготіве-

льними організаціями з розрахунку 6 % від її вартості за договірни-

ми цінами за кожний оборот тари. Якщо підприємство наприкінці

сезону заготівель повертає заготівельній організації тару у належ-

ному стані, остання відшкодовує підприємству вартість тари за до-

говірними цінами, встановленими на нову тару, і транспортні ви

178

трати з її повернення. Отже, підприємство може планувати прибу-

ток від використання тари, якщо витрати на її ремонт передбача-

ються нижчими, ніж відшкодування за неї.

Витрати на виконання робіт на сторону і надходження коштів за

ці роботи, послуги від інших підприємств, організацій і окремих осіб

планують з урахуванням таких особливостей:

➤ послуги підприємств зв’язку за перевезення і доставку пошти

автомобільним транспортом плануються за єдиними тарифами на

автоперевезення; послуги гужового транспорту — за тарифами на

гужові перевезення;

➤ послуги для власного капітального будівництва передбача-

ються за собівартістю, а відшкодовуються в цінах, визначених у ко-

шторисі на це будівництво;

➤ витрати з надання господарством допомоги щодо робіт на гро-

мадських городах відшкодовуються працівниками, за якими закрі-

плені ці земельні ділянки, за плановою собівартістю;

➤ витрати на безкоштовне перевезення учнів загальноосвітніх

шкіл у сільській місцевості до школи і назад враховуються у складі

робіт та послуг на сторону.

Різниця в цінах на тверде паливо, а також витрати на його до-

ставку до приватних, колективних чи державних підприємств

по-

криваються за рахунок підприємства. Отже, від продажу палива та

від передачі його для центрального опалення у плані може перед-

бачатися збиток.

Після розрахунку собівартості всіх видів продукції, робіт і послуг

надходження коштів від їх реалізації визначають річний результат

по підприємству від реалізації продукції, робіт і послуг.

Фінансовий результат

—

плановий прибуток

—

відповідає сумі

прибутку від реалізації продукції, робіт і послуг, прибутку від дія-

льності міжгосподарських підприємств (організацій).

Після завершення розрахунків у формах «Реалізація продукції»

бізнес-плану і «Розрахунок прибутку, валового та чистого доходу»

розрахункових таблиць слід визначити обсяги щомісячної реаліза-

ції продукції (робіт, послуг) за окремими видами і каналами, а та-

кож обсяги надходження грошових коштів у господарство. При ви-

конанні цих розрахунків потрібно звернути особливу увагу на про-

гноз цін з урахуванням їх сезонних коливань під впливом попиту і

пропозиції та інших умов ринкової діяльності. Дані цих розрахунків

відображають у формах «Циклограма реалізації продукції (робіт та

послуг)», «Програма цін по каналах реалізації та видах продукції»,

«Циклограма надходження грошових коштів від реалізації продук-

ції» і на рис. 5 бізнес-плану.

На підставі цих розрахунків, а також нормативної потреби в

грошових коштах на придбання сировини і матеріалів

179

та оплату рахунків за роботи і послуги, надані підприємству

(фор-

ма 2.2. бізнес-плану)

складають прогноз руху грошових коштів за

місяцями зростаючим підсумком з початку року

(форма 9.5 бізнес-

плану). Графічне зображення потреби і надходження грошових ко-

штів відображують на рис. 6 бізнес-плану.

9.2. Розрахóноê прибóтêó, валовоãо і чистоãо доходó

Розрахунки цих показників виконують у формі 9.6 бізнес-плану.

Прибуток (збиток) розраховують в такій послідовності.

До підсумкового показника форми 9.1 бізнес-плану (графа 6) до-

дають суму податку на додану вартість, що залишається в господарс-

тві, і визначають таким чином прибуток (збиток) від господарської

діяльності. Податок на додану вартість, що залишається в господарс-

тві, нараховується на окремі види продукції тваринництва, виходячи

з обсягів їх реалізації та грошових надходжень за ці види продукції.

У відповідному рядку відображують грошові надходження за ра-

хунок державного регулювання цін. Наприклад, в Державному бю-

джеті 2002 р. на виплати за зданий кондиційний молодняк великої

рогатої худоби передбачено 125 млн грн. Проектом програми стабі-

лізації та розвитку тваринництва і птахівництва на 2001 – 2004 рр.,

схваленим на засіданні урядового Комітету з реформування аграр-

ного сектора, передбачено поширити системи доплат за високовагові

кондиції на інші види тваринництва, зокрема на свинарство і вів-

чарство. При розрахуванні сум грошових надходжень слід керува-

тися чинними нормативними актами.

Розрахунки акцизного збору також виконуються згідно з чинним

законодавством.

Витрати на виробництво реалізованої продукції (робіт і послуг),

адміністративні, на збут та інші витрати з операційної діяльності

попередньо розраховують у відповідних формах бізнес-плану та

розрахункових таблиць. Загальний фінансовий результат розрахо-

вують з урахуванням фінансових витрат, витрат на капіталовкла-

дення, доходів від володіння корпоративними правами та інших

позареалізаційних доходів і витрат.

Валовий дохід

розраховують

в такому порядку:

1. Визначають валову продукцію за собівартістю, що включає всі

витрати на виробництво продукції, робіт і послуг планового року, а

також враховує приріст або зменшення незавершеного виробництва

і витрати майбутніх періодів порівняно з попереднім роком.

Витрати на виробництво продукції рослинництва

розраховують на

підставі даних форми «Виробництво і собівартість продукції рослинни-

цтва». Для уникнення повторного розрахунку віднімають від суми цих

витрат вартість соломки льону-довгунця, використаної для одержання