На першому етапі будується аналітичний знімок за заданих елементів
внутрішнього та зовнішнього орієнтування та просторових координат точок місцевості,
взятих
з ЦМР.
Математичною основою слугує раніше наведене рівняння колінеарності,
яке для наочності подано ще раз:
де Χ,
Υ,
Ζ - координати центра піксела на ЦМР у вибраній просторовій системі
координат;
х
0
, у
0
, f - елементи внутрішнього орієнтування;
X
S
,Y
S
,Z
S
- лінійні елементи зовнішнього орієнтування;
а
г
,Ь
1
,с
і
- напрямні косинуси, обчислені за кутовими елементами зовнішнього
орієнтування α,ω,χ.
Зазначимо, що вихідним є цифровий знімок, де кожний піксел має коорди-
нати х
е
, у
е
; а у рівняннях (7.1) фігурують плоскі прямокутні координати точки
х,у. їхній взаємозв'язок подано у π. 4.3. Параметри такого переходу є найчастіше
коефіцієнтами поліноміальних функцій і є величинами відомими.Саме їх використо-
вують для зворотного переходу (етап другий) від аналітичного знімка
(х,
у) до циф-
рового зображення (х
е
, у
е
). У літературі рекомендується залежно від типу цифрового
знімка використовувати:
-
для
метричних знімків афінне, білінійне
або
проективне перетворення;
- для неметричних знімків подібне перетворення.
На третьому етапі згенерованому пікселу аналітичного знімка необхідно
передати відповідну щільність (колір) від оригінального зображення. Про цю операцію
ми згадували у п. 4.6. (англ. "resampling") та вказали на кілька інтерполяційних
прийомів визначення оптичної щільності.
На четвертому етапі необхідно виконати "зшивання" окремих ортозображень
в єдину картину, яку часто називають мозаїкою. Розбіжності оптичних щільностей
на стиках кількох образів усуваються переважно в автоматичному режимі, іноді
з втручанням оператора. Визначається лінія, по якій повинні стикуватись сусідні
образи та визначається смуга (по ширині), з якої беруться оптичні щільності для
опрацювання. Найчастіше за остаточне значення приймається середнє арифметичне
із
100
- 200 пікселів, що потрапили в зону опрацювання. Складніші алгоритми дають
змогу плавно змінювати оптичну щільність, але їхнє застосування потребує більших
затрат машинного
часу.
Наведений загальний підхід у різних програмах має конкретну
реалізацію і не обов'язково повинен повторювати описану вище схему.
Нижче подаємо короткий опис створення цифрової ортофотокарти на ЦФС
фірми "Intergraph".
У~Уо =-/
X
-*Ч)
~ f
α
3
(Χ-Χ
5
)
+
^(Υ-Υ
Β
)+€
3
(Ζ-Ζ
5
γ
a
2
(X-X
s
)+b
2
(Y-Y
s
)+c
2
(Z-Z
s
)
a
3
(X-X
s
)+b
3
(Y-Y
s
)+c
3
(Z-Z
s
y
a
(7.1)
260