Дідух Я.П. (ред.) Зелена книга України

Подождите немного. Документ загружается.

119

Зелена книга України

51. Угруповання звичайнодубово–клейковільхових лісів

жовторододендронових (Querceto (roboris)–Alnetа

(glutinosae) rhododendrosа (lutei))

Асоціація. Звичайнодубово–клейковільховий ліс жовторододендроновий

(Querceto (roboris)–Alnetum (glutinosae) rhododendrosum (lutei)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 13,4; І; 2;

«рідкісні».

Поширення в Україні. Українське Полісся (Житомирська обл.).

Фізико-географічні умови. Невеликі зниження в мезорельєфі Овруцько-

Словечанського кряжу, супіщані ґрунти на гранітній основі, помірна

зволоженість.

Біотоп. Гігрофітні ліси вільхи клейкої (Alnus glutinosa).

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип

асоційованості едифікатора та співедифікатора з домінантом підліску, утворе-

ного реліктом – рододендроном жовтим (Rhododendron luteum).

Ботаніко-географічна значущість. Домінант підліску – рододендрон жов-

тий – знаходиться в острівній частині ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Деревостан середньовіковий

двох’ярусний, зімкнутістю крон 0,6–0,9. Перший ярус (0,6–0,7) формує вільха

клейка, яка у віці 60–70 років (заввишки 24–27 м) має продуктивність І–ІІ

бонітетів. У другому ярусі (0,2–0,3) зростає дуб звичайний (Quercus robur) з

домішкою осики (Populus tremula). Підлісок створює домінант (рододендрон

Чорне море

Азовське

море

Чорне море

120

Зелена книга України

жовтий) із зімкнутістю 0,5, висотою до 2 м. Флористичне ядро бідне видами,

у трав’яному ярусі поодиноко зростають веснівка дволиста (Majanthemum

bifolium), костриця червона (Festuca rubra), грушанка мала (Pyrola minor),

зірочник ланцетовидний (Stellaria holostea), підмаренник запашний (Galium

odoratum), грястиця збірна (Dactylis glomerata). Моховий покрив не вира-

жений, трапляються куртини рунянки гарної (Polytrichum formosum) та р.

звичайної (P. commune).

Потенціал відновлюваності. Добрий.

Режим збереження. Раціонального використання.

Забезпеченість охороною. Не забезпечений.

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Виявлення нових місцезростань

угруповань та включення їх до природно-заповідного фонду, лісогосподарські

заходи, спрямовані на збереження угруповань.

Джерела інформації. М’якушко, Козьяков, 1981; Шеляг-Сосонко та ін., 2002.

П.М. Устименко

121

Зелена книга України

52. Угруповання клейковільхових лісів угорськобузкових

(Alnetа (glutinosae) syringosа (josikaeae))

Асоціації. Клейковільховий ліс угорськобузковий (Alnetum (glutinosae)

syringosum (josikaeae)), клейковільховий ліс угорськобузково–

болотнокалюжницевий (Alnetum (glutinosae) syringoso ((josikaeae)–calthosum

(palustris), клейковільховий ліс угорськобузково–оголеногадючниковий

(Alnetum (glutinosae) syringoso (josikaeae)–filipendulosum (denudatae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 13,4; І; 2;

«рідкісні».

Поширення в Україні. Українські Карпати (Воловецько-Міжгірська вер-

ховина, вододільний хребет, гірська частина Закарпаття: верхів’я басейну

р. Латориці) (Закарпатська обл.).

Фізико-географічні умови. Тераси гірських річок у межах висот 335–

568 м н. р. м. з вологими та заболоченими дерново-глеєвими ґрунтами, в

помірній кліматичній зоні.

Біотоп. Гігрофітні ліси вільхи клейкої (Alnus glutinosa).

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційо-

ваності домінанта деревостану з домінантом підліску – бузком угорським

(Syringа josikaea), реліктовим видом, занесеним до ЧКУ, ЧК МСОП, Додат-

ку І Бернської конвенції.

Ботаніко-географічна значущість. Домінант підліску – бузок угорський – є

карпато-балканським ендеміком.

Чорне море

Азовське

море

Чорне море

122

Зелена книга України

Ценотична структура та флористичне ядро. Деревостан одноярусний, І–ІІ

бонітету, із зімкнутістю крон 0,6–0,7. Деревний ярус утворений вільхою клей-

кою, яка у віці 60–80 років – заввишки 20–25 м. Підлісок сформований буз-

ком угорським (0,4), поодиноко зростають бруслина європейська (Euonymus

europaea), калина звичайна (Viburnum opulus), крушина ламка (Frangula alnus).

Флористичне ядро формують мезогігрофільні та гігрофільні види, утворюючи

густий травостій (50–80%) із домінуванням гадючника оголеного (Filipendula

denudata) та калюжниці болотної (Calthа palustris); поодиноко зростають

осока трясучковидна (Carex brizoides), білоцвіт весняний (Leucojum vernum),

валеріана звичайна (Valeriana exaltata), гравілат річковий (Geum rivale), ocот

городній (Cirsium oleraceum), pозрив-трава звичайна (Impatiens noli-tangere),

жовтець повзучий (Ranunculus repens), вовконіг європейський (Lycopus

europaeus) тощо.

Потенціал відновлюваності. Задовільний.

Режим збереження. Заказний.

Забезпеченість охороною. Не охороняються.

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Створення природно-заповідних

територій у басейні р. Латориці. Необхідне додаткове вивчення сучасного ста-

ну та організація моніторингу. Сприяння лісовідновленню.

Джерела інформації. Фельбаба-Клушина, 2005.

Л.М. Фельбаба-Клушина

123

Зелена книга України

53. Угруповання клейковільхових лісів (Alnetа glutinosae)

з домінуванням у травостої страусового пера звичайного

(Matteuccia struthiopteris)

Асоціація. Клейковільховий ліс страусовоперовий (Alnetum (glutinosae)

matteucciosum (struthiopteris)).

Синфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 8,1; ІІ; 4;

«перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Закарпаття, Українське Полісся (Рівненська обл.).

Фізико-географічні умови. Заплава річки з вологими дерново-глейовими та

торф’янисто-глейовими ґрунтами.

Біотоп. Гігрофітні ліси вільхи клейкої (Alnus glutinosa).

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Звичайний тип асоційо-

ваності едифікатора з домінантом травостою.

Ботаніко-географічна значущість. Трапляється обмеженою кількістю локалітетів.

Ценотична структура та флористичне ядро. Деревостан одноярусний,

різновіковий (20–50 років), із зімкнутістю крон 0,5–0,6, заввишки 10–15 м

і продуктивністю ІІІ–ІV бонітетів. Його формує вільха клейка з поодино-

кою домішкою верби білої (Salix alba). Підріст із вільхи клейкої та ясена

звичайного (Fraxinus excelsior). Травостій густий (95%) і високий (до 150 см)

формує папороть страусове перо (Matteuccia struthiopteris). У флористично

бідному травостої постійно ростуть яглиця звичайна (Aegopodium podagraria),

Чорне море

Азовське

море

Чорне море

124

Зелена книга України

гравілат міський (Geum urbanum), анемона жовтецева (Anemone ranunculoides),

підмаренник чіпкий (Galium aparine), щучник дернистий (Deschampsia

caespitosa), фіалка болотна (Viola palustris), розхідник звичайний (Glechoma

hederacea), зірочник середній (Stellaria media), гадючник оголений (Filipendula

denudata) тощо.

Потенціал відновлюваності. Задовільний.

Режим збереження. Заказний.

Забезпеченість охороною. Не охороняється.

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Включення місцезростань рос-

линних угруповань до природно-заповідного фонду, лісогосподарські заходи,

спрямовані на збереження угруповань, сприяння природному відновленню.

Джерела інформації. Стойко, 1977.

П.М. Устименко, Д.В. Дубина

125

Зелена книга України

54. Угруповання сіровільхових лісів (Alnetа incanae)

з домінуванням у травостої скополії карніолійської

(Scopolia carniolica)

Асоціація. Сіровільховий ліс скополієвий (Alnetum (incanae) scopoliosum

(carniolicae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 11,9; І; 2;

«рідкісні».

Поширення в Україні. Українські Карпати (Сколівські Бескиди, Львівська обл.).

Фізико-географічні умови. Тераси річок до висоти 600 м н. р. м., бурі

слабокислі суглинисті ґрунти, насичені основами.

Біотоп. Гігрофітні ліси вільхи сірої (Alnus incana).

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційова-

ності домінанта деревостану з домінантом травостою – скополією карніолій-

ською (Scopolia carniolica), реліктовим видом, занесеним до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість. Острівна частина ареалу угруповань.

Ценотична структура та флористичне ядро. Деревостан монодомінантний із зі-

мкнутістю крон 0,6–0,7, утворений вільхою сірою, яка у віці 20–40 років –заввиш-

ки 12–15 м. У підліску поодиноко зростають бузина чорна (Sambucus nigra), брус-

лина бородавчаста (Euonymus verrucosa), агрус відхилений (Grossularia reclinata),

жимолость чорна (Lonicera nigra). Домінант трав’яного ярусу – скополія карніолій-

ська – має покриття 70–75%, флористичне ядро складають копитняк європей-

ський (Asarum europaeum), переліска багаторічна (Mercurialis perennis), кремена

біла (Petasites albus), осока лісова (Carex sylvatica), жовтець повзучий (Ranunculus

repens), чистяк лісовий (Stachys sylvatica), яглиця звичайна (Aegopodium podagraria),

Чорне море

Азовське

море

Чорне море

126

Зелена книга України

калюжниця болотна (Caltha palustris), осот городній (Cirsium oleraceum),

розрив-трава звичайна (Impatiens noli-tangere).

Потенціал відновлюваності. Задовільний, угруповання вразливі.

Режим збереження. Абсолютної заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняється у НПП «Сколiвські Бескиди».

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Віднесення місцезростань рослин-

них угруповань до абсолютно-заповідної зони НПП «Сколiвські Бескиди».

Організація моніторингу.

Джерела інформації. Мілкіна, 1990; Стойко та ін., 1991, 1998; Шеляг-Сосонко

та ін., 2002.

П.М. Устименко, Л.І. Мілкіна

127

Зелена книга України

55. Угруповання сіровільхових лісів (Alnetа incanae)

з домінуванням у травостої страусового пера

звичайного (Matteuccia struthiopteris)

Асоціація. Сіровільховий ліс страусовоперовий (Alnetum (incanae)

matteucciosum (struthiopteris)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 8,1; ІІ; 4;

«типові».

Поширення в Україні. Гірські райони Українських Карпат (Івано-Франківська,

Закарпатська області).

Фізико-географічні умови. Тераси гірських річок з дерновими мулистими

ґрунтами в помірній та прохолодній кліматичних зонах.

Біотоп. Гігрофітні ліси вільхи сірої (Alnus incana).

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Звичайний тип асоційо-

ваності домінуючих видів.

Ботаніко-географічна значущість. Трапляється обмеженою кількістю

локалітетів.

Ценотична структура та флористичне ядро. Деревостан одноярусний із

зімкнутістю крон 0,5–0,7, у 40–50-річному віці, заввишки 15–17 м, має

продуктивність ІІІ бонітету. Його формує вільха сіра з домішкою явора

(Acer pseudoplatanus), ясена звичайного (Fraxinus excelsior). Підріст із вільхи

сірої та ясена звичайного. У ярусі підліску поодиноко зростають верба козя-

ча (Salix caprea) та в. сілезька (S. silesiaca), крушина ламка (Frangula alnus).

Травостій густий (60–100%) і високий (до 150 см) формує папороть страусо-

Чорне море

Азовське

море

Чорне море

128

Зелена книга України

ве перо (Matteuccia struthiopteris) (40–95%). У травостої постійно зростають

неморальні і бореальні види гігрофільного і нітрофільного характеру – ягли-

ця звичайна (Aegopodium podagraria), калюжниця болотна (Caltha palustris),

розрив-трава звичайна (Impatiens noli-tangere), зірочник гайовий (Stellaria

nemorum), живокіст серцевидний (Symphytum cordatum), кропива дводомна

(Urtica dioica), осот прибережний (Cirsium rivulare), квасениця звичайна (Oxalis

acetosella), кремена біла (Petasites albus), переліска багаторічна (Mercurialis

perennis) тощо.

Потенціал відновлюваності. Добрий.

Режим збереження. Заповідний та заказний.

Забезпеченість охороною. Охороняється у Карпатському БЗ, ПЗ «Ґорґани»,

НПП «Синевир», НПП «Вижницький», Карпатському НПП.

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Включення місцезростань рос-

линних угруповань, що не охороняються, до природно-заповідного фонду,

сприяння природному відновленню.

Джерела інформації. Стойко, Тасенкевич, 1980; Стойко, Тасєнкевич, Мілкіна,

1982; Зеленая книга..., 1987; Мілкіна, 1990; Чорней та ін., 2005; Клімук та ін.,

2006.

П.М. Устименко