Дідух Я.П. (ред.) Зелена книга України

Подождите немного. Документ загружается.

Зелена книга України

41. Угруповання звичайнососнових лісів

(Pinetа sylvestris)

з домінуванням у травостої осоки низької

(Carex humilis)

Асоціація. Звичайнососновий ліс низькоосоковий (Pinetum (sylvestris)

caricosum (humilis)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 12,0; І; 2;

«перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Гологори, Вороняки, Опілля (Львівська обл.),

Кременецькі гори (Тернопільська обл.), Волинська височина (Рівненська

обл.).

Фізико-географічні умови. Стрімкі (20–50

) схили південних експозицій з

бідними сухими та свіжими ділянками, де підстилаючими породами є мергелі,

вапняки або тортонські пісковики, які залягають близько (10–15 см) до денної

поверхні.

Біотоп. Світлохвойні бореальні ліси.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційова-

ності едифікатора з домінантом травостою, яким є реліктовий степовий вид –

осока низька (Carex humilis). Угруповання є дериватами реліктових лісів.

Ботаніко-географічна значущість. Локальне поширення.

Ценотична структура та флористичне ядро. Розріджений деревостан із

зімкнутістю крон 0,3–0,5 утворює сосна звичайна (Pinus sylvestris) ІV бонітету.

Чорне море

Азовське

море

Чорне море

100

Зелена книга України

Подекуди формується підлісок із ліщини звичайної (Corylus avellana), кру-

шини ламкої (Frangula alnus), свидини кров’яної (Swida sanguinea). Густий

(40–60%) травостій утворює осока низька із співдомінантами – куцоніжкою

пірчастою (Brachypodium pinnatum) та ковилою пірчастою (Stipa pennata).

Наявність видів, таких як відкасник татарниколистий (Carlina onopordifolia),

вовчі ягоди пахучі (Daphne cneorum), в’язіль увінчаний (Coronilla coronata), а

також степових видів – осоки низької, вишні кущової (Cerasus fruticosa), льо-

ну жовтого (Linum flavum), ковили пірчастої – свідчить про реліктовий харак-

тер угруповань.

Потенціал відновлюваності. Дуже слабкий у сосни звичайної.

Режим збереження. Заповідний, заказний.

Забезпеченість охороною. Охороняються у ПЗ «Медобори» (філіал

«Кременецькі гори») (Тернопільська обл.), ботанічному заказнику загаль-

нодержавного значення «Вишнева гора» (Рівненська обл.), ландшафтних

пам’ятках природи місцевого значення «Свята гора», «Жулицька гора» та

ботанічній пам’ятці природи місцевого значення «Лиса гора» (Львівська

обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Проведення комплексу

лісогосподарських заходів, що забезпечують збереження та природне

відновлення угруповань, організація моніторингу.

Джерела інформації. Котов, 1939; Поварніцин, 1971а; Дідух, 1974; Голубец,

Стойко, 1979; Стойко та ін., 1998; Попович, 2002; Шеляг-Сосонко та ін., 2002.

П.М. Устименко

101

Зелена книга України

42. Угруповання звичайнососнових лісів

(Pinetа sylvestris)

з домінуванням у травостої водянки чорної

(Empetrum nigrum)

Асоціації. Звичайнососновий ліс чорноводянковий (Pinetum (sylvestris)

empetrosum (nigrae)), звичайнососновий ліс чорноводянково–сфагновий

(Pinetum (sylvestris) empetroso (nigrae)–sphagnosum).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 11,1–11,8;

І; 3; «перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Українські Карпати (басейни річок Прут, Ломниця,

Бистриця Надвірнянська).

Фізико-географічні умови. Пологі схили північно-західних експозицій

крутизною до 5

на висоті 800 м н. р. м. Кам’янисті розсипища з поганим

дренaжем. Ґрунтовий покрив не розвинутий і представленний великими

уламками ямненського пісковику, між брилами та в тріщинах якого є не-

значна кількість дрібнозему.

Біотоп. Гірські соснові ліси Карпат.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Звичайний тип асо-

ційованості домінуючих видів деревостану з домінантом чагарничкового

ярусу.

Ботаніко-географічна значущість. Едифікатор – сосна звичайна (Pinus

sylvestris) – в Карпатах має острівне поширення. Домінант чагарничкового

ярусу – водянка чорна (Empetrum nigrum) – знаходиться на межі ареалу.

Чорне море

Азовське

море

Чорне море

102

Зелена книга України

Ценотична структура та флористичне ядро. Деревостан одноярусний із

зімкнутістю крон 0,4–0,5. Його формує сосна звичайна IV–V бонітетів, яка

у віці 90–100 років – заввишки 8–10 м. Трапляється у деревостані і береза

повисла (Betula pendula). У чагарничковому ярусі (80%) домінує водянка чор-

на (40%) з участю чорниці (Vaccinium myrtillus) (20%), брусниці (Rhodococcum

vitis-idaea), багна болотного (Ledum palustre), баранця звичайного (Hupercia

selago). Часто уламки пісковика вкриті моховим покривом із видів роду сфаг-

нум (Sphagnum), який створює суцільні подушки товщиною 15–25 см.

Потенціал відновлюваності. Слабкий.

Режим збереження. Заповідний.

Забезпеченість охороною. Охороняються у ПЗ «Ґорґани».

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Включення місцезростань рослин-

них угруповань, що не охороняються, до природно-заповідного фонду, прове-

дення комплексу лісогосподарських заходів, які забезпечують збереження та

природне відновлення угруповань.

Джерела інформації. Стойко, 1966, 1980; Голубец, Малиновский 1969;

М’якушко, 1971; Мілкіна, 1974, 1980; Стойко и др., 1980а; Зеленая книга ...,

1987; Шеляг-Сосонко та ін., 2002.

П.М. Устименко

103

Зелена книга України

43. Угруповання звичайнососнових лісів звичайноялівцевих

(Pinetа (sylvestris) juniperosа (communis))

та звичайнодубово–звичайнососнових лісів

звичайноялівцевих (Querceto (roboris)–

Pinetа (sylvestris) juniperosа (communis))

Асоціації. Звичайнодубово–звичайнососновий ліс звичайноялівцево–

зеленомоховий (Querceto (roboris)–Pinetum (sylvestris) juniperoso

(communis)–hylocomiosum), звичайнодубово–звичайнососновий ліс

звичайноялівцево–чорницевий (Querceto (roboris)–Pinetum (sylvestris)

juniperoso (communis)–vacciniosum (myrtilli)), звичайнососновий ліс

звичайноялівцево–булавоносцево–лишайниковий (Pinetum (sylvestris)

juniperoso (communis)–corynephoroso (canescentis)–cladinosum), звичайносос-

новий ліс звичайноялівцево–лишайниковий (Pinetum (sylvestris) juniperoso

(communis)–cladinosum).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 9,5; ІІ; 3;

«перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Північна смуга Західного Полісся (Волинська,

Рівненська, Житомирська, Київська області).

Фізико-географічні умови. Сухі або вологі піщані підвищення межиріч

та річкових терас. Ґрунти дерново-слабопідзолисті піщані із мало виявленим

гумусовим горизонтом.

Біотоп. Азональні соснові та дубово-соснові ліси Полісся.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Звичайний тип асоці-

йованості домінуючих видів.

Чорне море

Азовське

море

Чорне море

104

Зелена книга України

Ботаніко-географічна значущість. Рідкісні для України угруповання,

характерні для зони тайги, на крайній південній межі ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Деревостан переважно одно-

ярусний розріджений (0,4–0,5), утворений сосною звичайною (Pinus sylvestris),

IV–V бонітетів, 12–14 м заввишки. Подекуди деревостан двох’ярусний (0,6),

де перший ярус формує сосна звичайна, яка у віці 60–80 років – заввиш-

ки 24–26 м. Тут поодиноко зростає береза повисла (Betula pendula). Другий

ярус (15–16 м) утворює дуб звичайний (Quercus robur) з поодинокою участю

граба звичайного (Carpinus betulus). Негустий (0,2–0,4), а подекуди густий

(0,5–0,6) ярус підліску утворює ялівець звичайний (Juniperus communis),

представлений невеликими деревами або високими чагарниками різної

форми. Трав’яний покрив розріджений, особливо в лишайниковій асоціації

(10–20%). У булавоносцево–лишайниковій асоціації він більш виявлений

(20–30%), основу його складають бореальні лісові та псамофітні види. До-

бре виявлений лишайниковий покрив із переважанням видів роду кладонія

(Cladonia) – к. м’якої (C. mitis) та к. оленячої (C. rangiferina) із домішкою

к. стрункої (C. gracilis), а також цетрарії ісландської (Cеtraria islandica).

У вологіших місцях трав’яно-чагарничковий ярус є добре розвинутим

(50–60 %), основу складає чорниця (Vaccinium myrtillus) (30 %) з участю ожи-

ки волосистої (Luzula pilosa), одинарника європейського (Trientalis europaea),

перлівки пониклої (Melica nutans), веснівки дволистої (Majanthemum

bifolium), щитника шартрського (Dryopteris carthusiana), смовді гірської

(Peucedanum oreoselinum), конвалії звичайної (Convallaria majalis) та ін. Мо-

ховий покрив добре виражений (60 %), з переважанням плеуроція Шребера

(Pleurozium schreberi) і участю дикрана багатоніжкового (Dicranum polysetum)

та рунянки звичайної (Polytrichum commune).

Потенціал відновлюваності. Незадовільний, після пожежі практично не

відновлюються.

Режим збереження. Заповідний та заказний.

Забезпеченість охороною. Охороняються в Поліському ПЗ, Рівненському

ПЗ (заповідні ділянки Білоозерська, Сира Погоня), Черемському ПЗ, Шаць-

кому НПП, НПП «Прип’ять–Стохід».

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Недопущення пожеж, контроль за

станом популяцій ялівця звичайного.

Джерела інформації. Балашов, 1974; Андриенко и др.,1986; Зеленая книга...,

1987; Стойко та ін., 1998; Дідух та ін., 2002; Фіторізноманіття Українського

Полісся ..., 2006.

Т.Л. Андрієнко-Малюк, П.М. Устименко

105

Зелена книга України

44. Угруповання звичайнососнових лісів жовторододен-

дронових (Pinetа (sylvestris) rhododendrosа (lutei)) та

звичайнодубово–звичайнососнових лісів жовторододендро-

нових (Querceto (roboris)–Pinetа (sylvestris) rhododendrosа

(lutei))

Асоціації. Звичайнодубово–звичайнососновий ліс жовторододендроновий

(Querceto (roboris)–Pinetum (sylvestris) rhododendrosum (lutei)), звичайнодубово–

звичайнососновий ліс жовторододендроново–молінієвий (Querceto (roboris)–

Pinetum (sylvestris) rhododendroso (lutei)–moliniosum (caeruleae)), звичайно-

дубово–звичайно сосновий ліс жовторододендроново–сфагновий (Querceto

(roboris)–Pinetum (sylvestris) rhododendroso (lutei)–sphagnosum), звичайнодубово–

звичайнососновий ліс жовто рододендроново–трясучковидноосоковий (Querceto

(roboris)–Pinetum (sylvestris) rhodo dendroso (lutei)–caricosum (brizoiditis)),

звичайнодубово–звичайнососновий ліс жовто рододендроново–чорницевий

(Querceto (roboris)–Pinetum (sylvestris) rhododendroso (lutei)–vacciniosum (myrtilli)),

звичайнососновий ліс жовторододендроновий (Pinetum (sylvestris) rhododendrosum

(lutei)), звичайнососновий ліс жовторододендроново–молінієвий (Pinetum

(sylvestris) rhododendroso (lutei)–moliniosum (caeruleae)), звичайнососновий ліс

жовторододендроново–трясучковидноосоковий (Pinetum (sylvestris) rhododendroso

(lutei)–caricosum (brizoiditis)), звичайнососновий ліс жовтородо денд роново–

чорницевий (Pinetum (sylvestris) rhododendroso (lutei)–vacciniosum (myrtilli)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 13,6–13,8;

І; 2; «перебувають під загрозою зникнення».

Поширення в Україні. Центральне Полісся (північно-східна частина

Рівненської обл. та північно-західна частина Житомирської обл.).

Фізико-географічні умови. Рівнинні та понижені місця із свіжими дерново-

слабо- і середньопідзолистими глеюватими, глинисто-піщаними (чи супі-

Чорне море

Азовське

море

Чорне море

106

Зелена книга України

щаними) ґрунтами на флювіогляціальних, древньоалювіальних відкладах і

гранітах.

Біотоп. Азональні соснові ліси Полісся.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний для України

тип асоційованості едифікатора з домінантом підліску – рододендроном жов-

тим (Rhododendron luteum), реліктовим видом.

Ботаніко-географічна значущість. Домінант підліску – рододендрон жов-

тий – знаходиться у диз’юнктивній частині ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро. Одноярусний деревостан із

зімкнутістю крон 0,6–0,8 утворює сосна звичайна (Pinus sylvestris) здебільшого

з поодинокою домішкою дуба звичайного (Quercus robur). Часто деревостан

двох’ярусний із зімкнутістю крон 0,7–0,8. Перший ярус утворює сосна звичай-

на, яка у віці 60–80 років (заввишки 25–27 м) має продуктивність І–ІІ бонітетів.

У другому ярусі (18–20 м) переважає дуб звичайний (ІІІ бонітет). Густий

(0,5–0,8) і середньовисокий (до 2 м) підлісок формує рододендрон жовтий з

поодинокою домішкою крушини ламкої (Frangula alnus), горобини звичайної

(Sorbus aucuparia), ожини сизої (Rubus caesius). Трав’яно-чагарничковий ярус

характеризується мозаїчністю і має покриття від 20–25% до 70%. Його осно-

ву складають домінанти – чорниця (Vaccinium myrtillus), осока трясучковидна

(Carex brizoides), молінія голуба (Molinia coerulea). Флористичне ядро сфор-

мували бореальні лісові види – грушанка мала (Pyrola minor) та г. круглоли-

ста (P. rotundifolia), ожика волосиста (Luzula pilosa), одинарник європейський

(Trientalis europaea), неморальні види – перлівка поникла (Melica nutans), ко-

стриця велетенська (Festuca gigantea), а також лучно-болотні види – осока чор-

на (Carex nigra), о. попелястосіра (C. cinerea), вербозілля звичайне (Lysimаchia

vulgaris). Моховий покрив добре виражений з переважанням плеуроція Шре-

бера (Pleurozium schreberi), у зниженнях – сфагна волосистого (Sphagnum

capillifolium), с. центрального (S. сentrale), с. болотного (S. palustre).

Потенціал відновлюваності. Задовільний.

Режим збереження. Заповідний та заказний в об’єктах ПЗФ, на територіях

решти місцезростань – збалансованого природокористування.

Забезпеченість охороною. Охороняються у Рівненському ПЗ (заповідна

ділянка Сира Погоня), РЛП «Надслучанський» (Рівненська обл.), ботанічному

заказнику загальнодержавного значення «Городницький» (Житомирська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Лісогосподарські заходи повинні

бути спрямовані на збереження угруповань. Організація моніторингу.

Джерела інформації. Барбарич, 1953, 1955, 1962; Поварніцин, 1955, 1959, 1971а;

М’якушко, 1975; Смик, 1975; Брадіс, Андрієнко, 1977; Мякушко, 1978а; М’якушко,

Козьяков, 1981; Андрієнко, 1983; Андриенко, Шеляг-Сосонко, 1983; Зеленая кни-

га ..., 1987; Дідух, Плюта, Каркуцієв, 1993; Попович, 2002; Шеляг-Сосонко та ін.,

2002; Устименко, 2005; Фіторізноманіття Українського Полісся ..., 2006.

П.М. Устименко

107

Зелена книга України

45. Угруповання звичайнососнових лісів скумпієвих

(Pinetа (sylvestris) cotinosа (coggygriae)),

звичайнодубово–звичайнососнових лісів скумпієвих

(Querceto (roboris)–Pinetа (sylvestris) cotinosа (coggygriae))

та повислоберезово–звичайнососнових лісів скумпієвих

(Betuleto (pendulae)–Pinetа (sylvestris) cotinosа (coggygriae))

Асоціації. Звичайнодубово–звичайнососновий ліс скумпієвий (Querceto

(roboris)–Pinetum (sylvestris) cotinosum (coggygriae)), звичайнососновий ліс

скумпієвий (Pinetum (sylvestris) cotinosum (coggygriae)), звичайнососновий ліс

скумпієво–наземнокуничниковий (Pinetum (sylvestris) cotinoso (coggygriae)–

calamagrostidosum (epigeioris)), повислоберезово–звичайнососновий ліс

скумпієвий (Betuleto (pendulae)–Pinetum (sylvestris) cotinosum (coggygriae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань: 11,8–12,5;

І; 2; «рідкісні».

Поширення в Україні. Крейдяні схили р. Сіверського Дінця в середній течії

(Донецька обл.).

Фізико-географічні умови. Схили зі змитими перегнійно-карбонатними

ґрунтами, що підстеляються крейдою, а також дерново-карбонатними

ґрунтами з гумусовим горизонтом потужністю до 40 см.

Біотоп. Азональні соснові ліси борових терас Лісостепу і Степу.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість. Рідкісний тип асоційо-

ваності домінуючих видів деревостану з домінантом підліску. Едифікатор –

сосна звичайна ф. крейдяна (Pinus sylvestris var. cretacea) – занесений до ЧКУ

та ЧК МСОП.

Чорне море

Азовське

море

Чорне море

108

Зелена книга України

Ботаніко-географічна значущість. Домінант підліску знаходиться на

північно-східній межі поширення.

Ценотична структура та флористичне ядро. Невисокий (12–15 м) та

розріджений (0,4) деревостан ІІІ бонітету утворює сосна звичайна (крей-

дяна форма) з участю берези повислої (Betula pendula) та дуба черешчатого

(Quercus robur), які подекуди виступають співдомінантами. Добре розвинений

підлісок заввишки 1,5–2 м (зімкнутістю 0,2–0,5), створений скумпією звичай-

ною (Сotinus coggуgria) з домішкою бирючини звичайної (Ligustrum vulgare),

кизильника чорноплідного (Cotoneaster melanocarpa), бруслини європейської

(Euonуmus europaea) та б. бородавчастої (E. verrucosa), клена татарського

(Acer tataricum), шипшини Андржейовського (Rоsa andrzejowskii), ш. Юндзіла

(R. jundzilii), ш. повстистої (R. tomentosa), ш. собачої (R. canina) тощо. Травостій

розвинутий дуже нерівномірно, його проективне покриття коливається від

10 до 50 %. У затінених місцях з добре розвинутим шаром ґрунту постійними

є конвалія звичайна (Convallaria majalis), купинa багатоквіткова (Polygonatum

multiflorum), живокіст кримський (Symphytum tauricum), осока волоси-

ста (Carex pilosa) та о. Мікеля (C. michelii) тощо. На розріджених місцях,

де відслонюється крейда, ростуть кретофільні види – чебрець вапняковий

(Thymus calcareus), китятки крейдяні (Polуgala cretacea), костриця крейдяна

(Festuca cretacea), шоломниця крейдяна (Scutellaria creticola), серпій донсь-

кий (Seratula tanaitica), а також понтичні ендеміки – ласкавець серповидний

(Buplerum falcаtum), молочай степовий (Euphorbia stepposa), юринея павутини-

ста (Jurinea arachnoidea). Широко представлена група степових євразійських

ксерофітів – костриця валіська (Festuca valesiaca), ковила найкрасивіша (Stipa

pulcherrima) і к. пірчаста (Stipa pennata), волошка руська (Centaurea ruthenica),

шавлія поникла (Salvia nutans) та ін.

Потенціал відновлюваності. Слабкий.

Режим збереження. Регульованої заповідності.

Забезпеченість охороною. Охороняються в НПП «Святі гори» та у відді-

ленні «Крейдова флора» Українського степового ПЗ.

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації. Сприяння природному віднов-

ленню сосни звичайної. Потребує додаткового вивчення сучасного стану.

Джерела інформації. Котов, 1947; Виноградов и др., 1960; Протопопова, 1964;

Поварніцин, 1971а; Доронин, 1973; Зеленая книга ..., 1987; Ткаченко та ін.,

1987, 1998, 2002; Кондратюк и др., 1990; Ткаченко, Генов, 1993; Попович, 2002;

Шеляг-Сосонко та ін., 2002; Ткаченко, 2004.

П.М. Устименко, В.С. Ткаченко