— Чого ж, доню, чого ж, доню,
Чого ти смієшся?
Полюбила козаченька
Та й не признаєшся!
Ой ти, горо кам’яная,
Чом не лупаєшся?
Ой дівчино молодая,
Чом не признаєшся?
— Хіба б же я з піску була,
Щоб розсипалася.
— Хіба б же я дурна була,
Щоб я призналася!