Чєн Н.В., Золотарьова О.І. Художня культура. Рівень стандарт. 10 клас. Методичний посібник
Подождите немного. Документ загружается.
Поряд із теологічною літературою Лаврська друкарня видавала для брат¬
ських шкіл букварі та граматики, за якими діти навчалися церковнослов'ян¬
ської, грецької та латини.
Продуктивність друкарні Києво-Печерської Лаври була чи не найбіль¬
шою в Україні. Так, починаючи з 1615 р. до кінця XVIII ст. цією друкарнею
було випущено 517 видань, Львівською і Братською друкарнями у Львові
(1573—1593) — 146, Острозькою (1680 — 1686) — 21, Почаївською (1732—
1798) — 101, Чернігівською (1646—1658) — 35. Отже, Лаврська друкарня за
кількістю видань перевершила решту.
Навколо друкарні гуртувалися видатні діячі української культури: Є. Пле-
тенецький, П. Беринда і С. Беринда, Т. Земка, Л. Баранович, І. Гізель та ін.
Поряд із книгами, надрукованими старослов'янською та українською мовами,
друкувалися видання польською, грецькою, латиною та їх переклади, що знач¬
но збагачувало культурні надбання українського народу.
Лавра випускала також світські книги. Однією з них була збірка «Вірші»
(1622), написана ректором Київської братської школи К. Саковичем і присвя¬
чена гетьману П. Сагайдачному та Війську Запорізькому. Укладений П. Берин-
дою «Лексикон словеноросский и имен толкование» побачив світ у 1627 р. Відо¬
ма також історична хроніка «Києво-Печерський Патерик» — колективна пра¬
ця монахів Києво-Печерської Лаври, «Синопсис» І. Гізеля — історичний огляд
України до 70-х рр. XVII ст., де висвітлюється боротьба українського народу
з іноземними поневолювачами.
Розвиток книгодрукування зумовив розвиток мистецтва гравюри. Гравю¬
рами прикрашали релігійні видання. Пишним оздобленням відзначалися ви¬
дання Лаврської друкарні. Значний внесок у цю справу зробив відомий гравер
Ілля. Уражає не лише його висока майстерність, але й працездатність: понад
500 гравюр, які й донині цінуються не лише як мистецькі твори, але й як доку¬
менти епохи. На багатьох із них зображено життя, побут і пам'ятки Печерського
монастиря. Над оформленням книг для Лаврської друкарні працювали також
Федір і Макарій (на жаль, прізвища невідомі), Л. Тарасевич, Д. Галяховський.
Поряд із канонічними зображеннями вони вводили побутові сцени, портрети
сучасників. Чільне місце в оздобленні лаврських видань посідають українська
орнаментика, зразки народного мистецтва. При Лаврській друкарні працювала
школа, що готувала друкарів, граверів, майстрів книги, які поширювали це ви¬
соке мистецтво всією Україною.
Перші світські гравюри з'явилися у 1622 р. як ілюстрації до «Віршів на жа-
лосний погреб... гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного». Серед них — пор¬
трет гетьмана на коні, батальна сцена взяття Кафи. У Києво-Печерській дру¬
карні працювали видатні художники і гравери — Н. Зубрицький, О. Тарасевич,
Л. Тарасевич, І. Щирський.
2. Запис у зошитах
Види гравюр в Україні у XVII — XVIII ст.
На дереві (дереворит) На міді (мідьорит)
3. Самостійна робота учнів
Учитель. Використовуючи інформацію, отриману сьогодні на уроці, та
матеріали підручника, закінчіть заповнення таблиці «Особливості української
гравюри в XVII — XVIII ст.».
Особливості української гравюри в XVII — XVIII ст.
П
итання
Характеристика
Історія У XVII—XVIII ст. найвищого розвитку сягнуло мистецтво української
гравюри. Найбільшим центром стала друкарня Києво-Печерської Лаври,
де друкували твори релігійного та світського змісту.
41
Питання Характеристика
Особли¬
вості
розвитку
У І пол. XVII ст. у мистецтві гравюри стиль бароко висунув до майстрів
нові вимоги.
Техніка
3 II пол. XVII ст. провідною графічною технікою стає гравюра на міді
(мідьорит) та інших металах, що витісняє поширену в XVI ст.— І пол.
XVII ст. гравюру на дереві (дереворит).
Майстри
Видатним гравером початку XVII ст. був майстер Ілля.
У Києво-Печерській друкарні працювали видатні художники і гравери
Цикл гравюр для лаврських видань виконав ...
Значення
V. Актуалізація набутих знань (рефлексія)
Бесіда
• Що таке гравюра?
• Імена яких граверів ви запам'ятали?
• Де працювали граверні майстерні?
• Чому, на вашу думку, провідною була саме Києво-Печерська друкарня?
• Якби вам запропонували відкрити власну друкарню, у який спосіб ви оздоб-
лювали б книги — розписом чи гравюрами? Аргументуйте свою відповідь.
VI. Підбиття підсумків уроку
42
семестр Клас
Дата проведення уроку
Тема 2. МУЗИЧНА КУЛЬТУРА
УРОК № 12
Тема. Думи та історичні пісні. Мистецтво кобзарів і лірників
Мета: дати знання про роль українського народного мистецтва в роз-
витку національної культури, про види та жанри українського
мистецтва; розвивати вміння порівнювати українську художню
культуру минулого і сучасності, уміння обґрунтовувати оцінні
судження щодо зразків українського мистецтва; виховувати
інтерес до музичної культурної спадщини.
Оснащення. Зоровий ряд: ілюстрації із зображенням українських музичних
інструментів, репродукції творів образотворчого мистецтва,
що зображують кобзарів і лірників. Музичний ряд: фонозаписи
«Кобзарські награвання». Обладнання: ТЗН.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань
III. Мотивація навчальної діяльності
Учитель. Як свідомі громадяни ми маємо знати історію своєї батьківщи-
ни, свого краю, свого народу. Життя українського народу відбивається не тіль¬
ки у літописах, археологічних знахідках, але й у пісенній культурі. Ось про та¬
кі пісні — думи та історичні пісенні твори, йтиметься сьогодні на уроці.
IV. Викладення нового навчального матеріалу
1. Розповідь учителя
У XV — XVI ст. історичні думи та пісні стають одним із найяскравіших явищ
української народної музики, своєрідним символом національної історії та
культури. Безпосереднім джерелом, з якого розвинулися думи, стала традиція
історичних і величальних пісень, у яких зазвичай прославляли князів, воєнні
походи та інші історичні події. Уже в XI ст. князям Мстиславу, Ярославу та ін¬
шим співали «славословія». У літописах міститься багато свідчень щодо вико¬
нання різних історичних оповідей про походи «на греки й хозари», про «свари
і бійки князів» та ін.
Українські думи та історичні пісні — одна з найважливіших складових
української народної творчості. Загальновідомі висловлювання про українські
думи і пісні М. Гоголя й Т. Шевченка, із яких другий у захопленні навіть ладен
був віддати перевагу нашим старовинним думам, порівнюючи їх із гомерівськи¬
ми поемами.
В українську фольклористику поняття «історична пісня» увів М. Гоголь.
У статті «Про малоросійські пісні» (1833) він наголошує на визначальній рисі
цього жанру: «Вони не відриваються ані на мить від життя і завжди відповіда¬
ють тодішньому стану».
За змістом історичні пісні є яскравим виявом світогляду волелюбного укра¬
їнського народу. У них уславлюються героїчні подвиги кращих його синів, їх
патріотизм, беззавітне служіння батьківщині, боротьба з ворогами — загарбни¬
ками і гнобителями («Про Данила Нечая», «Про Байду», «Про Івана Сірка»,
«Про Максима Залізняка»). Славу співає український народ таким борцям про¬
ти поміщиків і соціальної несправедливості, як Устим Кармалюк та Олекса До-
вбуш. У пісні «Про Бондарівну» постає чудовий образ гордої, сповненої почуття
людської гідності дівчини, яка дає таку зневажливу одповідь «вельможному»
43
панові Каньовському (імовірно, магнатові Миколі Потоцькому, 1712—1782),
який залицявся до неї. Для багатьох історичних пісень характерними є елементи
гострої сатири, звернені проти зовнішніх і внутрішніх ворогів вітчизни і народу.
Дума — найвизначніша частина українського народного епосу. До її особли¬
востей належать реалістичність, історизм, поєднання героїки та трагедійності.
Самі виконавці називали їх піснями про старовину, козацькими притчами, за¬
порізькими псалмами, лицарськими піснями та ін.
У думах значну увагу приділено боротьбі з турецькими й польськими по¬
неволювачами. До «татарського» циклу належать думи: «Про Самійла Кіш¬
ку», «Про трьох братів Азовських», «Про бурю на Чорному морі», «Про Ма¬
русю Богуславку» та ін. У «польському» циклі центральне місце посідають
події Народно-визвольної війни середини XVII ст., значну увагу приділено на-
родним героям — таким, як Д. Нечай, М. Кривоніс, Б. Хмельницький. Згодом
з'явилися нові цикли дум — про шведчину, Січ та її руйнування, канальські
роботи, гайдамаччину, панщину й волю.
Українська дума має яскраві формальні особливості. Дума — це віршова¬
ний твір, що виконується (зазвичай соло) речитативом, що інколи переходить
у більш співучий мелодичний малюнок, під акомпанемент кобзи або бандури.
Творцями й виконавцями історичних пісень, дум, псалмів, кантів уважають
кобзарів. Вони грали на кобзах чи бандурах, що стали символом національного
героїко-патріотичного епосу, волелюбної вдачі й чистоти моральних помислів
народу. Головна риса дум — імпровізація. Кобзар запам'ятовує не текст слово
в слово, а сюжетну лінію, яку висловлює під час свого співу. На початку думи
може бути невеликий вступ, побудований на вигукових словах. Із метою макси¬
мальної драматизації кобзарі й лірники вдавалися до звукоімітацій — скриків,
зойків, інколи справжнього плачу; вони щиро переживали зміст дум, драма¬
тичні долі героїв.
Провідна риса українського історичного епосу — це патріотизм, безмежна
любов до батьківщини, що виявляється, насамперед, у опорі загарбникам і по¬
неволювачам. Риса ця помітна в думах більш раннього періоду, що відбивають
боротьбу з турками й татарами. Такими є думи про козака Голоту, про Івана
Удовиченка (Коновченка). Думи цього ряду часто закінчуються загибеллю ге¬
роя. Є й думи, що присвячені смерті козака чи козаків, знеможених від ран
(«Про Хведора Безрідного», «Про смерть братів на Самарці» та ін.). Характер¬
ними є кінцівки деяких дум, у яких герой або герої гинуть. Наприклад:
Полягла двох братів голова вище річки Самарки,
Третя у Осавур могили.
А слава не вмре, не поляже
Однині до віка,
А вам на многая літа!
Або:
Отоді ж то Івась Вдовиченко помер,
А слава його не вмре, не поляже!
Тут не можна не помітити ознак світлого оптимізму, властивого народній
творчості навіть у тих творах, де описуються сумні й трагічні події...
Особливим піднесенням патріотичного почуття і національної самосвідо¬
мості позначені думи й пісні періоду визвольної війни середини XVII ст., думь
та пісні, присвячені Богданові Хмельницькому та його соратникам Іванові Бо
гуну, Данилові Нечаю, Максимові Кривоносу. Величчю народного торжеств;
пройнята, наприклад, чудова маршова пісня того часу «Гей, не дивуйте, добрі
люди». Глибоким проникненням у суть історичних подій відзначаються думі
про Хмельницького та Барабаша.
Кобзарство — самобутнє явище світової культури, предмет нашої гордості
Його вивчення допоможе глибше збагнути духовну спадщину наших предкії
Дослідження свідчать, що серед запорожців було чимало хороших музикаг
тів, які грали на кобзі, лірі, цимбалах, скрипці, басах, сопілці тощо. Та наї
улюбленішим і найпопулярнішим музичним інструментом на Січі була ко(
за — «дружина вірная», чи «подорожняя», як її називали кобзарі.
44
Виконуючи бойові завдання, козаки почасти залишалися на самоті, пильно
чатуючи на ворогів. Тоді лише кобза розраджувала тугу, звеселяла засмучено¬
го; як співається в одній козацькій пісні:
Струни мої золотії,
Грайте ж мені стиха,
Нехай козак-нетяжище
Позабуде лиха.
Кобзарство розкривало перед народом світ на засадах духовності та краси,
проповідувало вустами своїх національних бардів найвищі людські цінності:
вірність Богові й батьківщині, повагу до старших, вірність побратимству, по¬
рядність, чистоту людських взаємин. Народні думи значно вплинули на розви¬
ток художньої літератури та образотворчого мистецтва. Кобзарі були патріота¬
ми. Вони не залишалися осторонь від епохальних подій в Україні, брали актив¬
ну участь у народно-визвольному русі. Гетьман Богдан Хмельницький посилав
кобзарів по містах і селах закликати народ до боротьби з ворогами.
Після повстання українського народу 1768 р., відомого під назвою «Коліїв¬
щина», польська шляхта вчинила розправу над повстанцями у містечку Код-
ні (Житомирщина). Із Коденської судової книги відомо, що трьом кобзарям,
учасникам гайдамацького повстання — Прокопу Скрязі, Василю Варченку
і Миколі Соковому — відтяли голови за те, що вони «гайдамакам на бандурі
грали».
Кобзарі й лірники різнилися своїми інструментами і репертуаром. Кобза,
як відомо,— досить великий за розмірами багатострунний щипковий інстру¬
мент. Ліра — теж струнний інструмент, має клавіші й особливе коліщатко,
що крутять за допомогою ручки. Крім цього, відмінності полягали в тому,
що думи здебільшого виконували кобзарі, а для репертуару лірників харак¬
тернішими є вірші духовного змісту. Різниця в репертуарі кобзарів і лірників
пов'язувалась певною мірою з інструментами, оскільки «багата строєм» банду¬
ра придатніша для виконання світських пісень, ніж «тягуча ліра». Утім, думи
співали й лірники, хоча й рідше, аніж кобзарі. Ще одна відмінність стосувалася
регіону поширення лірництва й кобзарства. Справа в тому, що якщо лірництво
побутувало на території Середньої Наддніпрянщини, то кобзарство —• переваж¬
но на Лівобережжі.
Кобзарі та лірники, яких водили хлопці-поводирі, ходили по селах і містах.
Вони грали й співали на ярмарках, храмових та інших святах; їх запрошували
на весілля, хрестини тощо. На ярмарки та храмові свята збиралися цілі гурти
лірників і кобзарів.
Співали кобзарі та лірники думи, псалми, народні історичні, суспільно-
побутові, ліричні пісні, пісні-балади, а крім того, сатиричні та гумористичні
пісні. А ще вони грали танці на весіллях, родинних святах, народних гуляннях.
Більшість із них уміли імпровізувати; дехто й сам складав пісні.
Кобзарі й лірники зазвичай мали сім'ї й домашнє господарство. Інколи за¬
між за сліпих музикантів виходили такі самі сліпі дівчата, проте зазвичай їх¬
ні дружини не мали фізичних вад. Майже кожен лірник або кобзар, крім хати
і двору, мав декілька десятин землі, де господарювала його родина. Наймали
й робітників, оскільки це дозволяв лірницько-кобзарський заробіток. Сам
«дід», крім допомоги в домашньому господарстві, зазвичай володів якимось
додатковим ремеслом. Відомо, зокрема, що сліпі музиканти часто виготовляли
ліри й бандури — для себе й на продаж. Дуже поширеним серед них ремеслом
було виготовлення мотузок, наритників та іншої упряжі. Були й такі, які бон¬
дарювали, кравцювали тощо.
Кобзарі та лірники — уособлення національного характеру, джерело духов¬
ності сучасників та прийдешніх поколінь. їхній внутрішній світ характеризу¬
ється широтою інтересів, багатством та глибиною емоцій і потреб, здатністю
перейматися долею інших людей і долею всього народу, багатством уяви, ви¬
нятковою волею. І водночас їм притаманні непримиренність у ставленні до зла
і неправди, почуття власної честі та гідності, масштабність осмислення історич¬
них подій, тонкий ліризм. Кобзарі були людьми виняткової моральної чистоти
і громадянської гідності, тому не дивно, що саме вони змогли поєднати в слові,
45
музиці та співі особисте і з такою силою висловити співчуття усім покривдже-
ним і приниженим.
2. Запис у зошитах
Складові музичної культури України в XVII — XVIII ст.
ч
У
Професійна
Виконавство
та освіта
Народна
Церковний Партесний Хоровий Думи та Соціально- Родинно-
спів концерт концерт історичні побутові побутові
пісні пісні пісні
3. Самостійна робота учнів
Учитель. Використовуючи інформацію, отриману сьогодні на уроці, та
матеріали підручника, заповніть цикл таблиць «Народна творчість в Україні
в XVП — XVШ ст.».
Народна творчість в Україні в XVII — XVIII ст.
Думи
Назва
Характеристика
Тематика
Герої
Особливості
Виконавці
Історичні пісні
Назва Характеристика
Тематика
Герої
Особливості
Виконавці
Мистецтво кобзарів і лірників
Назва
Характеристика
Особливості
Значення
Видатні
представ¬
ники
V. Актуалізація набутих знань (рефлексія)
Прийом «Мікрофон»
Закінчіть речення:
«У своїх творах кобзарі та лірники співали про...»;
«Герої дум та історичних пісень — це...»;
«Провідними рисами характерів кобзарів та лірників були...».
VI. Підбиття підсумків уроку
46