Бондар О.В. Cитуаційний менеджмент. Навчальний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

та реструктуризації. Ці відносини базуються на загальноприйнятих

принципах кредитування.

Одним із непрямих методів державної санаційної підтримки під-

приємств є надання їм дозволу на тимчасове недотримання антимоно-

польного законодавства. Згідно із Законом України «Про обмеження

монополізму і недопущення несумлінної конкуренції в підприємниць-

кій діяльності» для запобігання монопольному становищу окремих

підприємств на ринку такі форми санації, як реорганізація, злиття,

приєднання, придбання активів, створення концернів і ряд інших, здій-

снюють за згодою Антимонопольного комітету. Якщо підприємці зло-

вживають монопольним становищем на ринку, антимонопольні органи

можуть прийняти рішення про реорганізацію монопольних дозволів.

Залежно від напрямку економічного розвитку держави може бути

використана санаційна підтримка підприємств фіскального характеру,

що може здійснюватися списанням чи реструктуризацією податкових

зобов'язань, податковим кредитуванням, наданням цільових податко-

вих пільг підприємствам, яким необхідна санація. Прикладом надан-

ня фіскальної санаційної підтримки підприємствам є Закон України

«Про списання і реструктуризацію податкових зобов'язань платникам

податків».

Списанню й реструктуризації підлягає заборгованість по податку

на додану вартість, податку на прибуток, податку на землю й ін.

На сьогодні проблемами санації і банкрутства підприємств за-

ймається Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств і

організацій.

Основні завдання Агентства:

− реалізація методів запобігання банкрутству підприємств;

− проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського

стану неплатоспроможних підприємств з метою визначення

глибини фінансової кризи, у якій воно знаходиться;

− ведення реєстру неплатоспроможних підприємств;

− здійснення функцій управління майном суб'єктів господарю-

вання, внесених до реєстру;

− проведення експертизи проектів програм оздоровлення фінан-

сового стану і запобігання банкрутству підприємств, внесених

до реєстру;

− здійснення заходів щодо реорганізації та санації неплатоспро-

можних підприємств;

CИТУАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

− методологічне забезпечення рішення питань, пов'язаних з не-

платоспроможністю підприємств;

− забезпечення контролю за цільовим використанням коштів, ви-

ділених на реорганізацію і санацію неплатоспроможних підпри-

ємств;

− забезпечення реалізації антимонопольної політики в процесі

реорганізації підприємств;

− організація роботи, пов'язаної із залученням вітчизняних і за-

рубіжних інвесторів, спрямованих на реорганізацію й санацію

неплатоспроможних підприємств;

− організація конкурсів, тендерів, пов'язаних з вибором інвесторів;

− організація роботи зі створення та функціонування фонду ста-

білізації для здійснення реорганізації й санації неплатоспро-

можних підприємств.

Кабінет Міністрів України прийняв Положення про реєстри не-

платоспроможних підприємств. Реєстр — це документ, до якого вно-

сять дані про неплатоспроможні підприємства й інформацію про

фінансово-економічний стан на дату внесення до реєстру.

Після внесення підприємства до реєстру Агентство має здійсню-

вати управління його майном, підписувати й розривати контракти з

керівництвом, готувати пропозиції щодо реструктуризації боргів і їх

погашення, здійснювати контроль за проведенням санаційних захо-

дів, приймати рішення про ліквідацію підприємства.

Після здійснення Агентством заходів щодо реструктуризації і фі-

нансового оздоровлення підприємства його виключають з реєстру і

передають до сфери управління відповідного міністерства, а підпри-

ємства інших форм власності, створені в процесі реструктуризації, —

відповідному власнику майна.

Використання того чи іншого методу державної підтримки сана-

ції й реструктуризації залежить від конкретних характеристик під-

приємства. Загалом найбільш економічно раціональним вважається

надання гарантій і різних форм підтримки фіскального характеру.

3. МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ КРИЗО-

ВИМИ ЯВИЩАМИ

Сучасні провідні фахівці з антикризового управління зазначають,

що державне регулювання кризовими явищами (ДРКЯ) — це захо-

ди впливу законодавчого, виконавчого, контролюючого характеру,

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

що здійснюється з метою стабілізації ВНП та адаптації соціально-

економічної системи до умов, що змінюються.

Держава формує систему правових актів, що регламентують вплив

на кризові явища підприємства, опрацьовує й затверджує економічні

механізми впливу фінансової допомоги, здійснення антикризового

впливу на основі добровільної угоди між підприємством-боржником

і його кредиторами.

На думку професора С. М. Іванюти, механізм ДРКЯ є сукупністю

способів організації економічних відносин, які застосовує держава з

метою забезпечення сприятливих умов для економічного й соціаль-

ного розвитку.

Головною метою ДРКЯ є економічна й соціальна стабільність і

зміцнення існуючого ладу всередині країни та закордоном, адаптація

його до умов, що змінюються.

Об 'єктами ДРКЯ є:

− економічний цикл — ДРКЯ під час криз й депресій, бурхли-

вого і тривалого підйому, пом'якшує негативний вплив еко-

номічних циклів на попит, виробництво, капіталовкладення і

зайнятість;

− умови нагромадження капіталу— ДРКЯ за допомогою регулю-

ючих органів впливає на економічний цикл і структуру, ство-

рюючи додаткові можливості і стимули для інвесторів;

− зайнятість — ДРКЯ підтримує співвідношення: між попитом і

пропозицією робочої сили, між зростанням заробітної плати і

зниженням зайнятості;

− грошовий обіг — ДРКЯ здійснює заходи боротьби з інфляцією,

при цьому паралельно здійснюється вплив на інші об'єкти —

умови нагромадження, ціни, соціальні відносини;

− платіжний баланс — ДРКЯ здійснює оперативне и стратегіч-

не регулювання платіжного балансу шляхом впливу на екс-

порт, рух капіталу, підвищення і зниження курсів національ-

них валют;

− ціни — ДРКЯ, формуючи ціни, впливає на структуру господар-

ства, умови капіталовкладень, стійкість національної валюти,

соціальну атмосферу.

Водночас динаміка й структура цін відображає стан економіки

тощо.

CИТУАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

Державне антикризове регулювання — макроекономічна категорія,

що відображає відношення, які виникли при організаційно-економічній

і правовій дії держави для захисту підприємств від кризових ситуацій.

Воно виходить із аналізу ситуації і максимально конкретної мети, роз-

робки інструментів, здатних подолати кризові ситуації.

Суб'єктами ДРКЯ є органи управління, або управлінський пер-

сонал (кризис-групи), що здійснюють санаційні заходи чи заходи ви-

ходу із кризових ситуацій.

Методи (інструменти) державного регулювання кризовими яви-

щами:

− адміністративні — ґрунтуються на силі державної влади і не

пов'язані із залученням додаткових фінансових витрат, напри-

клад, видача ліцензій на здійснення визначеного виду діяльнос-

ті, дозволів на використання державних об'єктів з комерційною

метою;

− економічні — засоби грошово-кредитної політики та податково-

бюджетної політики.

Основні засоби грошово-кредитної політики:

− регулювання дисконтної ставки, проведене центральним

банком;

− установлення й зміна розмірів мінімальних резервів фінансо-

вих інститутів;

− операції державних установ на ринку цінних паперів (емісія

державних зобов'язань, торгівля ними).

Таким чином, держава прагне змінити співвідношення попиту та

пропозиції на грошовому ринку.

Пряме державне господарське регулювання здійснюється засоба-

ми податково-бюджетної політики через доходи й витрати централь-

ного уряду і місцеві бюджети.

Мобілізація фінансових засобів для покриття державних витрат

відбувається за допомогою податків, які, здійснюючи свою регулюю-

чу функцію, впливають на економічну діяльність суб'єктів господа-

рювання. Головним чином державне регулювання податків залежить

від вибору податкової системи, рівня податкових ставок, видів і роз-

мірів податкових пільг. Таким чи ном, задача державних бюджетних

органів полягає в тому, щоб створити податковий механізм, який

впливав би на комерційну діяльність юридичних і фізичних осіб.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Як інструменти державного регулювання використовуються й

витрати з бюджету на господарські цілі. Це, насамперед, державні

кредити, субсидії і гарантії, а також витрати на закупівлю товарів і

послуг у приватному секторі [2, С. 66–67].

Слід зазначити, що державне регулювання значно підсилюєть-

ся в періоди екстремального розвитку (від посилення державного

контролю над галузями і підприємствами в період кризи до центра-

лізованого адміністрування в сферах виробництва і розподілу про-

дукції в період війни). Наприклад, у Японії в післявоєнні роки, коли

коефіцієнт збитку склав для енергетики, машинобудування і хіміч-

ної промисловості 30–58 %, економічний механізм характеризувався

прямим державним керуванням переважної більшості галузей і під-

приємств, системою фондового розподілу, жорсткого регулювання

процесів обертання, ціноутворення, політики прибутків. В цей час

зусилля держави спрямовані на створення умов для ринкової конку-

ренції, приймаються закони про ліквідацію надлишкової концентра-

ції економічної мощі, про реорганізацію фірм, про приватні підпри-

ємницькі організації, а також проводиться політика демонополізації

економіки. І лише після досягнення стійких позитивних змін у цьому

напрямку поетапно скасовується державне регулювання цін [3, с.69].

Отже, досвід антикризового регулювання, накопичений західни-

ми країнами, є сенс використовувати для вирішення завдань вітчизня-

ної економіки, враховуючи принципово інші умови господарювання.

Ключові слова:

− державне антикризове регулювання;

− державне регулювання кризовими явищами (ДРКЯ);

− загальна системна криза;

− криза системи регуляції;

− криза способу виробництва;

− механізм ДРКЯ;

− cуб'єкти ДРКЯ;

− cтруктурна криза;

− циклічна криза.

CИТУАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

ДОВІДКОВА ІНФОРМАЦІЯ

Врахування

інтересів

всіх

учасників

Соціально-

економічна

спрямованість

Поєднання

заходів

державного

регулювання

та ринкових

механізмів

Створення

сприятливих

умов задля

зниження негативних

наслідків у ході

структурних

перетворень

Висока

відповідальність

учасників за

кінцевий

результат

Широке

використання

оренди та

лізингу

Централізація

ресурсів

Мотивація

попиту на

ринках праці,

капіталу,

технологій,

товарів та ін..

Рисунок 5.1. Принципи активної промислової політики

Традиції та міфи, що

освячують носія влади

Влада

як сила волі

Авторитет та харизма

Фізична, економічна,

військова могутність

жерела

державної влади

Рисунок.5.2. Джерела державної влади

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Перерозподіл і

вирівнювання доходів

Боротьба

з бідністю

Соціальне

ст

ах

вання

Підвищення

рівня життя

Виплати грошових

компенса

ій

бси

ій

Державні заходи в галузі

медичного обслуговування

і охорони здоров’я

Основні напрями

соціальної політики

держави

Рисунок 5.3. Основні напрями соціальної політики держави

Технологічні



Культурно-історичні

Політико-ідеологійні

Організаційні

Причини

недовіри до органів

влади

Рисунок 5.4. Причини недовіри до органів влади

CИТУАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

Основні завдання реформ

як заходів антикризового управління

Децентралізація, розширення прав і повноважень на рівні областей держави,

налагоджен ня між ними економічних і політичних взаємовідносин

Посилення функцій планування, координації та контролю задля

проведення єдиної державної політики в рамках реалізації ринкових реформ

Забезпечення правової бази та механізму передачі управлінських функцій

новим недержавним структурам і ринковим утворенням

Формування

концепції перетворень у сфері держ

регулювання

, визначення

головних напрямів зовнішньо

- і внутрішньополітичної діяльності

Скорочення держапарату, чітке визначення функцій, налагодження

горизонтальних

зв'язків на всіх рівнях влади

Рисунок 5.5. Основні завдання реформ як заходів

антикризового управління

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

ОСНОВНА:

1. Василенко В. О. Ситуацiйний менеджмент : навч. посiбник. Вид. 2-е,

виправлене та доповнене/ В. О. Василенко; В. I. Шостка. — К. : ЦУЛ,

2005. — 372 с.

2. Іванюта С. М. Антикризове управління : навчальний посібник. –

К. : Центр учбової літератури, 2007. – 288 с.

3. Скібіцький О. М. Антикризовий менеджмент : навчальний посібник.

– К. : Центр учбової літератури, 2009 — 568 с.

4. Управління фінансовою санацією підприємства:навчальний

посібник/С. Я. Салиги та ін. – К. : ЦНЛ, 2005. – 240 с.

ДОДАТКОВА

5. Антикризисное управление : учебник / под ред. Э. М. Короткова. —

М. : ИНФРА. – М, 2000 – 432 с.

6. Бондар О. В. Ситуацiйний менеджмент [Електрон. ресурс] : На-

вчальний комплекс дисциплiни для студентiв спецiальностi 6.050201

«Менеджмент органiзацiй», 2007. — Спосiб доступу : електрон. чит.

зал ПУСКУ.

7. Василенко В. О. Антикризове управлiння пiдприємством : навч.

посiбник / В. О. Василенко. — К. : Центр навчальної лiтератури,

2005. — 504 с.

8. Антикризисное управление : модульная програма для менеджеров.

Кошкин В. И. и др. М. : ИНФРА. – М, 2000. – 512 с.

9. Лігоненко Л. О. Антикризове управління підприємством : теоретико-

методологічні засади та практичний інструментарій. — К. : Київ. нац.

торг-екон. ун-т, 2001. – 580 с.

CИТУАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

10. Маркiна I. А.Ситуацiйний менеджмент [Електрон. ресурс] : навчаль-

ний комплекс дисциплiни для студентiв спецiальностi 7.050201

«Менеджмент органiзацiй» / доцент, к.е.н. I. А. Маркiна; О. В. Бон-

дар, 2001. — Спосiб доступу : електрон. чит. зал ПУСКУ.

11. Справочник кризисного управляющего/ под ред. Уткина М. : Тан-

дем, 1999. — 432 с.

12. Ситуационный подход в управлении людьми//Управление персо-

налом : учеб. пособие / коллект. автор / ред. Самыгин С. И., Столя-

ренко Л. Д., Шило С. И., и др. – Р.-н-Д., 2001. – С. 411–420.

13. Применение ситуационного подхода в управлении// Менеджмент +

[Електрон. ресурс] : учеб. пособие / коллект. автор / под ред. Кузне-

цова Ю. В., Подлесных В. И.. — СПб, 2001. — С. 66–68.

14. Томпсон А. А. Стратегический менеджмент : Концепции и ситуации

для анализа : пер. с англ. / А. А. Томпсон; А. Дж. Стрикленд. — 12-е

изд. — М. : ВИЛЬЯМС, 2005. — 928 с.

15. Уткин З. А. Антикризисное управление. — М. : Тандем. ЗСМОС,

1997. – 400 с.

16. Хіт Роберт. Кризовий менеджмент для керівників : пер. з англ. – К. :

Всеувитто, Наукова думка, 2002 – 566 с.

17. Чернявский А. Д. Антикризисное управление : учебное пособие.–К. :

МАУП, 2000. – 208 с.

100