Білявський Г.О. та ін. Основи екології

Подождите немного. Документ загружается.

Глава 6

Екологія людини

дило з Космосу та від радіоактивних ізотопів, розсіяних у літо-

сфері, гідросфері й атмосфері. Це випромінювання становило

природний радіаційний фон (ПРФ). Потужність експозиційної

дози іонізуючого випромінювання за ПРФ у різних районах пла-

нети дорівнювала (2,6—18,1) 10~

Кі/(кг/рік). Таке опромінення

сприяло еволюційному процесові, бо забезпечувало стійкий неве-

ликий фон мутацій. Це, своєю чергою, збільшувало генетичну

різноманітність популяцій і давало матеріал для природного

добору. Проте з середини XX ст. людина почала інтенсивно осво-

ювати атомну енергію. З'явились атомна зброя, атомні електро-

станції (АЕС), дослідні й лікувальні радіоактивні препарати й

пристрої. В результаті випробувань і застосування ядерної зброї,

аварій на АЕС (тільки на момент аварії на Чорнобильській

атомній станції в світі їх уже сталося більш як 200), порушень

гігієнічних вимог поводження з радіоактивними речовинами

й т. д. дози опромінення на планеті в цілому та в окремих її

регіонах почали зростати.

ш Серед радіоактивних речовин найактивнішу участь у процесах

метаболізму беруть стронцій-90 (

8г), цезій-137 (

137

С$), йод-131 (

131

І). Саме

вони стали головними забруднювачами навколишнього середовища після

аварії на ЧАЕС. Ці елементи потрапляють в організм із пилюкою, водою,

деякою мірою їм притаманні кумулятивні властивості й здатність нагро-

маджуватися в трофічних ланцюгах. У людини радіоактивний йод

концентрується в щитоподібній залозі, цезій — у печінці, стронцій — у

кістках. Йод-131 спричинює сильне, але короткочасне опромінення (він має

короткий період напіврозпаду й відносно швидко виводиться з організму).

Стронцій і цезій, період напіврозпаду яких становить тисячі років,

викликають опромінення протягом усього життя людини.

Зростання рівня радіаційного забруднення планети зумовило

виникнення окремої галузі екології, біології, медицини та фізи-

ки — радіаційної біології (радіобіології).

Іонізуюче випромінювання має високу біологічну активність.

Воно негативно впливає на живу речовину, в тому числі й на

людину, а в разі великих доз призводить до смерті. Іонізуюче

випромінювання може діяти двояко. По-перше, воно уражає

носіїв спадковості — молекули ДНК, спричинюючи хромосомні

та генні мутації. Наслідки таких мутацій проявляються відразу

або через кілька поколінь. По-друге, іонізуюче випромінювання

здатне уражати клітини й тканини (насамперед, ушкоджуючи

323

Розділ І Сучасні підходи в науці про довкілля

ферменти) й викликати соматичні порушення, що проявляються

в опіках, катарактах, зниженні імунітету, ненормальному пере-

бігові вагітності, розвиткові злоякісних пухлин різних органів.

Тепер з'ясовано, що не буває нешкідливих доз радіації: ймовірність

захворювань зростає прямо пропорційно поглинутій дозі опромінення.

У радіації немає минулого. В неї є тільки сьогодні, завтра,

післязавтра... Вона не гребує молодими й літніми, та особливо

полюбляє дітей з податливими хребтами, з м'якими світлими

потилицями.

І. І. Шкляревський,

білоруський письменник, публіцист

Соматичні захворювання, пов'язані з опроміненням, поділя-

ються на кілька категорій залежно від поглинутої дози.

За дози до 0,25 Гр імовірність радіаційного ураження невели-

ка. За дози 0,25—0,5 Гр відбуваються окремі зміни формули

крові. За дози 0,5—1 Гр виникають захворювання крові та

порушення функцій центральної нервової системи. Тривале

опромінення малими дозами (0,001—0,005 Гр/добу), які в сумі

становлять 1 — 1,5 Гр, призводить до хронічної променевої хворо-

би, що супроводжується захворюваннями органів кровотворення,

нервової системи, токсикозами нирок, загальним нездужанням.

Найнебезпечніші захворювання пов'язані з інтенсивним коротко-

часним опроміненням дозами від 1 Гр і більше: розвивається гос-

тра променева хвороба, за якої уражається насамперед кістковий

мозок, розвивається лейкемія, майже цілком утрачається імунітет.

Якщо доза опромінення становить 4—6 Гр, то в окремих випад-

ках людину вдається врятувати, але за більших доз запобігти

смерті за допомогою сучасних засобів і методів лікування не-

можливо.

Імовірність виникнення мутацій також зростає прямо про-

порційно поглинутій дозі. За ПРФ частота генетичних порушень

становить близько 4 %; у 1962—1965 рр. (період інтенсивного

проведення надземних випробувальних ядерних вибухів) вона

вже становила близько 5,5 %; у 1988 р. (після аварії на ЧАЕС) —

більш як 10 %.

324

Глава 6 Екологія людини

Контрольні запитання й^^Л^т^

1. Які тенденції зміни екологічної ніші

людини?

2. В якому напрямі змінюється багато-

вимірна ніша людини?

3. Чи простежується стосовно люди-

ни принцип лімітуючих факторів?

4. Чи відбиває здоров'я людини стан

її багатовимірної ніші? Відповідь

обґрунтуйте.

5. Чим здоров'я як популяційна кате-

горія відрізняється від індивідуаль-

ного здоров'я? Які показники харак-

теризують здоров'я популяції?

6. Які основні фактори й якою мірою

визначають захворюваність?

7. Проаналізуйте характер процесів,

що визначали смертність чоловіків

і жінок в Україні, виходячи з даних

про вікову структуру населення в

90-х роках XX ст. Для цього побу-

дуйте графік, на осі абсцис якого

відкладіть вік, а на осі ординат —

процент чоловіків чи жінок певної

вікової групи, виходячи

даних

таб-

лиці. До якого типу (за аналогією з

кривими виживання) належать криві

структури популяцій чоловіків і

жінок? Чим можна пояснити роз-

біжності між цими кривими?

8. Завдяки яким реакціям і процесам

людина пристосовується до змін

умов зовнішнього середовища?

9. Чому алергії вважаються хворобою

сучасності?

10. Чому частішають випадки розвитку

злоякісних пухлин?

11. Назвіть основні реакції організму

людини у відповідь на порушення

середовища

життя.

12. Які абіотичні фактори впливають

на здоров'я людини? Проаналізуйте

шляхи зменшення негативного

впливу хоча б деяких із них.

13. За яких умов засмага небажана й

чому? Визначте групи населення,

яким слід уникати тривалого пере-

бування влітку на пляжах.

14. Що таке природні осередки інфекцій?

Які фактори спричинюють спалахи

епідемій?

15. Знайдіть в історичній літературі

приклади того, як інфекційні захво-

рювання регулювали чисельність

людських популяцій у минулому.

Спробуйте мотивовано довести чи

спростувати твердження про те,

що подібна регуляція відбувається й

тепер.

Вікова група,

років

Частка в загальній

чисельності населення, %

Вікова

група, років

Частка в загальній

чисельності населення,%

Вікова група,

років

Чоловіки

Жінки

Вікова

група, років

Чоловіки

Жінки

До

7,6 7,2

50-59

5,6 6,8

10-19

7,2 7,0

60-69

3,1

5,7

20-29

7,6 7,5

70-79

1,4

4,3

30-39

6,9

7,2

Після 80

0,8

1,5

40-49

5,9

6,7

325

Розділ І Сучасні підходи в науці про довкілля

16.

Відшукайте

в повсякденному

житті

приклади, що ілюструють непрямий

вплив біотичних факторів на

людину.

17. Як класифікуються антропогенні

фактори, що впливають на здоров'я

людини, й які з них найнебезпечніші?

18. Які речовини зумовлюють канцеро-

генну дію автомобільних вихлопів і

тютюнового диму?

19. Які будівельні матеріали та засоби

побутової хімії найбільш небажані з

міркувань гігієни?

20. В чому полягає дія іонізуючого

випромінювання на людину та які

елементи належать до найпоши-

реніших радіоактивних забрудню-

вачів?

21. Проаналізуйте, які шкідливі хімічні

та фізичні фактори впливають на

вас удома, обміркуйте, як можна

зменшити негативний вплив хоча б

деяких із них і спробуйте це зробити.

Чуття

країни

—

це відчуття

Батьківщини,

відчуття її природи,..

Без

чуття

своєї країни

—

особливої

дуже дорогої і милої в кожній її дрібниці —

немає справжнього людського характеру: ^

Це почуття

безкорисливо

сповнює

нас

>у

великим інтересом до всього...

Ід;{

;

К* Г. Паустовський,

'%!Г:

;

'^ч-/С^\ російський письменник

ПРИРОДНО-СОЦІАЛЬНІ

ОСОБЛИВОСТІ

УКРАЇНИ

ГЛАВА

Схаменіться! будьте

люде,

Бо лихо вам буде,..

Т. Г. Шевченко,

великий

український поет,

художник, мислитель

§ 7,1 Загальні відомості про природні умови

країна — одна з найбільших за територією, чи-

сельністю населення та ресурсним потенціалом

країн Європи, член-засновник Організації Об'єднаних Націй,

член багатьох інших міжнародних організацій. Після здобуття

статусу незалежної держави наша країна зіткнулася з цілим ком-

плексом складних соціально-політичних і соціально-економічних

проблем. Сьогодні Україна переживає глибоку екологічну кризу й

належить щодо цього до найнеблагополучніших країн Європи.

Це наслідок надзвичайно високого рівня концентрації промисло-

вих і сільськогосподарських комплексів, екологічно не обґрунто-

ваної хижацько-колонізаторської політики урядових структур

колишніх СРСР і УРСР, а також найбільшої у світі техногенної

аварії на Чорнобильській АЕС. Крім того, складні екологічні

проблеми, типові для розвинених індустріальних і найурбанізо-

ваніших регіонів планети, повною мірою характерні й для

України.

Розташована на південному заході Центральної Європи, неза-

лежна Україна займає територію площею 603,7 тис. км

(31,5 %

загальної площі центральноєвропейських держав) і є однією з

328

Глава 7

Природно-соціальні особливості України

найбільших після Російської Федерації державою Європи. Насе-

лення України становить близько 48 млн чоловік — більше, ніж

населення будь-якої з країн регіону — Румунії, Чехії, Словаччи-

ни, Молдови, Угорщини.

На території України вирізняються три фізико-географічні

зони з п'ятьма провінціями (в лісостеповій зоні) й трьома підзо-

нами (в степовій зоні), а також гірські області — Карпати й

Кримські гори. Порівняно з іншими природними ландшафтами

колишнього СРСР ландшафти України більше потерпають

унаслідок людської діяльності. В 1991 р. Верховна Рада України

офіційно оголосила територію всієї держави зоною екологічного

лиха. Проте й у наступні роки екологічні проблеми в усіх райо-

нах країни продовжували загострюватися. Вирішення цих

проблем в Україні має стати (й уже стає) одним із найголов-

ніших, найактуальніших практичних завдань.

• Географічне положення України дуже вигідне: південний

захід Східно-Європейської рівнини, Українські Карпати й

Кримські гори, частина шельфу Чорного та Азовського морів. Те-

риторія нашої держави простягається із заходу на схід на 1316 км

(від 22

08'42" до 40°13'05

східної довготи) і майже на 900 км із

півночі на південь (від 52°22'54" до 44°23'18" північної широти).

Наша країна на півночі й заході безпосередньо межує з Біло-

руссю, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Молдовою, Руму-

нією, на півночі та сході — з Росією. По Чорному морю прохо-

дять кордони з Туреччиною, Балканськими й Кавказькими

державами. Дунай, Босфорська протока й Дарданелли для

України — ворота в країни Західної Європи, а також у Середзем-

номор'я й далі на Близький Схід, у Південну Європу, Африку,

Атлантичний та Індійський океани.

Близько 95 % території України займають рівнини, 5 % тери-

торії — гірські системи Карпат і Криму. Середня абсолютна висо-

та рівнинної частини — 170 м, а найвища точка — вершина гори

Говерли в Карпатах (2061 м). Близько 15 % території займають

ліси —- краса й багатство, неоціненний природний очищувач

повітряного простору й охоронець нашої країни. На жаль,

останнім часом ліси безжалісно вирубуються, гинуть від забруд-

нень і пожеж.

У межах України представлені такі основні географічні ланд-

шафти: лісоболотні й лісостепові ландшафти Полісся, Волин-

329

Розділ II Екологічні проблеми України

ської, Подільської та Придніпровської височин; ландшафти

Північних степів, схилів Волинської, Подільської та Середньо-

російської височин; ландшафти Південних степів (Причорно-

морська низовина й Приазовська височина); лісолучні гірські

ландшафти Криму й Карпат.

• Клімат України помірно континентальний, а у вузькій смузі

Південного Криму — субтропічний. На території країни перева-

жає північно-західний вітровий перенос. За рік над Україною

проходить у середньому 45 циклонівл 35 антициклонів. Кількість

опадів коливається від 1200—1500 мм/рік у Карпатах до

300 мм/рік у південній частині степової зони (Причорномор'я та

Приазов'я). В лісостеповій зоні опадів випадає в середньому

550—760 мм/рік.

о.

X Q

О)

о>

см

а>

-2000

о>

О")

см

5г

(О

Підвищення глобальної (

Десятиліття

Рис. 7.1

-) та регіональної температури повітря

в Україні ( )протягом XX ст.

Температура повітря в липні становить +20...+25 °С, досягаю-

чи іноді +30 °С, у січні—лютому — може знижуватися до

—20...—25 °С, зрідка — до —30 °С. Протягом останніх десятиліть

спостерігається зростання глобальної та регіональної температури

повітря в Україні (рис. 7.1).

330

Глава 7

Природно-соціальні особливості України

В Україні багато місцевостей із прекрасним кліматом і чудо-

вими за красою ландшафтами. Вони становлять рекреаційний

фонд. Найкращі з них — Південний (Одеська, Миколаївська,

Херсонська області, Автономна Республіка Крим, південь За-

порізької та Донецької областей), Прикарпатський, Карпатський

та Поліський (Шацькі ліси й озера) регіони. На жаль, сьогодні і

їх не обминули екологічні лиха.

Ш Геологічні особливості. Територія України розташована в

основному в межах двох великих тектонічних структур — Східно-

європейської платформи та Альпійської геосинклінальної

(складчастої) області. Основні геоструктурні регіони України:

Український щит, Дніпровсько-Донецька западина, Донецька

складчаста споруда, Волино-Подільська плита, Причорноморська

западина, Карпатська й Кримська складчасті системи, Скіфська

платформа.

Український щит складений давніми докембрійськими крис-

талічними породами — переважно гранітами, гнейсами, лабрадо-

ритами та гранітоїдами — й розташований у центральній частині

країни. Він простягнувся від Клесова—Овруча на півночі вздовж

Правобережжя Дніпра до Азовського моря; його довжина стано-

вить близько 1000 км, загальна площа — близько 180 тис. км

Дніпровсько-Донецька западина займає практично все Лівобе-

режжя. Вона заповнена осадовими породами 5—6-кілометрової, а

в межах Донбасу — 10—12-кілометрової товщини. Волино-

Подільська плита також заповнена осадовими породами. їхня

товща становить 5—6 км. Товща осадових порід Причорномор-

ської западини — 2 км.

В Україні є райони з підвищеною сейсмічністю: Карпатська

зона, південний захід і Південний Крим. Інтенсивність земле-

трусів тут може досягати 7 балів за 12-бальною шкалою.

Під потужним впливом техногенної діяльності геологічні й еко-

логічні умови ландшафтів України останніми десятиріччями зазна-

ли суттєвих змін.

Ш Водні ресурси. Річкова мережа України досить густа

(0,25 км/км

) й розгалужена. Всього налічується близько 73 тис.

водотоків (із них 131 — річки завдовжки понад 100 км кожна), які

належать переважно до басейнів Чорного, Азовського та частко-

во Балтійського морів. Найбільша річка України — Дніпро —

331

Розділ II Екологічні проблеми України

третя за величиною (після Дунаю та Волги) в Європі. Середній

стік Дніпра становить 53,5 км

. Великі річки України — Дністер,

Південний Буг, Сіверський Донець, а також притоки Дніпра —

Прип'ять, Десна, Сула, Псел, Ворскла.

В Україні налічується близько 20 тис. озер (займають 0,3 % її

території) та лиманів. Найбільше й найглибше (максимальна гли-

бина — 60 м) — озеро Світязь на крайньому північному заході

країни.

Режим більшості річок України тепер істотно змінено госпо-

дарською діяльністю людини: водозабором для зрошення, промисло-

вих потреб, питного водопостачання та зарегулюванням після

будівництва ставків, гребель, водосховищ, каналів. Близько 20 тис.

малих водотоків узагалі припинили існування.

Річковий стік у середньому за рік становить 85,8 км

, середня

витрата прісних підземних вод — 514 м

/с. В Україні є дуже цінні

мінеральні води — сірководневі, радонові, йодобромні, вугле-

кислі та ін.

• Ґрунтові ресурси. Родючі ґрунти України — важливий

ресурсний потенціал. Найродючіші ґрунти — з умістом гумусу від

З до 7 % і товщиною гумусного шару близько 1 м — займають

приблизно 10 % території країни.

Процеси ґрунтоутворення й розвитку рослинного покриву в

Україні відповідають загальній географічній зональності. На

Поліссі переважають дерново-підзолисті ґрунти на піщано-

глинистих породах. Основні площі Лісостепу зайняті сірими лісо-

вими ґрунтами й чорноземами, гумусні горизонти яких мають

товщину до 1,2—1,5 м; ці ґрунти утворилися на лесових породах.

На території Північного степу ґрунти представлені в основному

чорноземами з гумусними горизонтами завтовшки 80-—90 см;

вони сформувалися на волого-суглинистих породах. У Південно-

му степу переважають каштанові ґрунти й чорноземи, значно

засолені в приморській смузі.

Земельний фонд України (рис. 7.2) становить 60,4 млн га.

Господарське освоєння території дуже високе — 92—95 %. При

цьому сільськогосподарське освоєння земель перевищує 70 %

(одне з найбільших у світі), а розорювання — 56 %.

Ґрунтові ресурси України внаслідок забруднення й неправильного

багаторічного використання перебувають у вкрай незадовільному, а

в багатьох районах — катастрофічному з погляду екології стані.

332