Білоцерківець В.В., Завгородня О.О. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Глава 6. СУСПІЛЬНЕ ВІДТВОРЕННЯ ТА МАКРОЕКОНОМІЧНА РІВНОВАГА

119

6.1. Національне відтворення і макроекономічна

рівновага: зміст, тенденції, чинники

Змістовною основою будь-якої національної економіки є відтворен-

ня — процес суспільного виробництва, який здійснюється у безперервному

повторенні й постійному відновленні у межах економічних кордонів країни.

Його основними моментами є:

1) відтворення природних умов життєдіяльності людини, зокрема

природно-ресурсного потенціалу і навколишнього середовища;

2) відтворення людини — суб’єкта соціально-економічної творчості

головного ресурсу економічного розвитку, творця суспільного багатства.

Економічна теорія та практика переконливо довели стрижневу зворотну за-

лежність відтворення соціальноорієнтованої ринкової економіки постін-

дустріального типу: чим вищий рівень розвитку людської особистості, тим

потужнішим є потенціал економічного зростання, і навпаки, чим вищий рі-

вень економічного розвитку суспільства, тим більше можливостей для про

гресивного всебічного розвитку людини. На фоні збільшення сукупних ви-

трат на розширене відтворення сукупного робітника ефект від використання

споживчої вартості робочої сили підвищеної якості зростає більш високими

темпами, ніж вартість останньої. Більше того, отриманий ефект не вичерпу-

ється протягом одного чи кількох виробничих циклів, а має необмежений

характер з можливістю

передачі із покоління в покоління

;

3) відтворення суспільного продукту: засобів виробництва й продук-

тів особистого споживання;

4) відтворення виробничих відносин, у т.ч. техніко-, організаційно-

та соціально-економічних.

Національне відтворення являє собою розгалужену рухливу систему

взаємозв’язків продуктивних сил, виробничих відносин, відповідних орга-

нізаційно-регулятивних форм та форм господарювання, що зумовлені ви-

робництвом, розподілом, обміном

і споживанням ВВП та національного

багатства й охоплюють усі сфери життєдіяльності людини та суспільства

(екологічну, економічну, соціальну, духовну, політичну).

Див.: Медведев В. А. Перед вызовами постиндустриализма: Взгляд на прошлое, настоящее и бу-

дущее экономики России. — М.: Альпина Паблишер, 2003. — C. 201–204.

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

120

Його структурні пропорції та якісні параметри досліджуються у

межах двох комплементарних методологічних підходів. Підґрунтя першого

було закладено К. Марксом, розвинуто у межах політичної економії і нео-

марксизму, апробовано у Балансі народного господарства (БНГ). Другий

підхід формується на засадах теорії факторів виробництва і законі Ж.-

Б. Сея, спирається на матричні моделі С

. Кузнеця і В. Леонтьєва й набуває

свого найвищого розвитку у Системі національних рахунків ООН (1993 р.)

і Міжгалузевому балансі (таблиці «витрати — випуск»).

В умовах сьогодення основні відмінності між цими підходами поля-

гають у рівні відображення суспільно-економічного буття. Методика БНГ

досліджує відтворювальні взаємозалежності на глибинному рівні причин-

но-наслідкових зв’язків

на противагу методиці СНС, в якій перевага нада-

ється функціональному аналізу поверхових форм прояву глибинних (фун-

даментальних) економічних явищ і процесів.

Більш розгорнутий і певною мірою синтезований опис процесів від-

творення та взаємовідносин між видами економічної діяльності містить

таблиця «витрати — випуск», що базується на даних національних рахун-

ків і виконує деталізуючу

функцію. Її застосування відкриває можливості

для характеристики потоків товарів та послуг, аналізу структури націона-

льної економіки, наслідків зміни цін, вартісних пропорцій, прогнозування

розвитку макроекономічних процесів

Таблиця «витрати — випуск» складається з трьох основних частин,

які мають назву квадрантів (табл. 6.1). В її колонках відображено вартіс-

ний склад валового випуску за видами економічної діяльності в розрізі ви-

трат окремих видів товарів та послуг, використаних у процесі виробництва

(І квадрант), і створенні доданої вартості (ІІІ квадрант). У рядках — вико

ристання кожного виду товарів та послуг на проміжне споживання і кінце-

ве використання (ІІ квадрант).

Для кожного виду діяльності загальний обсяг випуску дорівнює обсягу

використання. Як вироблені, так і використані товари та послуги, відобра-

жені за вартістю їх споживання, тобто із включенням торгово-транспортної

націнки і непрямих податків, за винятком

субсидій на продукти.

Див.: Пухтаєвич Г. О. Аналіз національної економіки: Навчальний посібник. —

К.: КНЕУ, 2005. — С. 25–32.

Глава 6. СУСПІЛЬНЕ ВІДТВОРЕННЯ ТА МАКРОЕКОНОМІЧНА РІВНОВАГА

121

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

122

Зрозуміло, що продукція більшості галузей використовується і як

проміжна, і як кінцева. Тому для аналізу важливими є частки, які припа-

дають на проміжну і кінцеву продукцію у валовому випуску галузі. Так,

якщо переважає частка проміжної продукції, то для такого виду економіч-

ної діяльності або конкретної галузі властива зацікавленість у розвитку

інших

галузей, їх економічному зростанні. Якщо ж частка кінцевої проду-

кції переважає, то для ефективного функціонування цієї галузі більш важ-

ливим є зростання особистих доходів та сукупного попиту на її продукцію.

У першому випадку

GDP

∑∑

==11

, (1.3)

де X

— проміжне споживання підприємствами і-го виду економічної дія-

льності продукції, створеної підприємствами j-го виду економічної діяль-

ності.

У другому — навпаки:

GDP

∑∑

(1.4)

Крім того, слід відзначити, що економічне зростання, яке вимірюється

динамікою ВВП, має місце лише тоді, коли темпи зростання валового ви-

пуску перевищують темпи зростання проміжного споживання:

−t

GDP

якщо

∑∑

−

tij

)1(

)(

. (1.5)

Після розрахунку всі вищеназначені фактичні пропорції і співвідно-

шення підлягають подальшому аналізу і розглядаються:

• в динаміці за допомогою індексних і темпових показників, а та-

кож часткових і комплексних показників внутрішніх структурних

зрушень;

Глава 6. СУСПІЛЬНЕ ВІДТВОРЕННЯ ТА МАКРОЕКОНОМІЧНА РІВНОВАГА

123

• у співставленні з провідними прогресивними тенденціями у дина-

міці відтворювальної структури та, якщо це можливо, з оптималь-

ними та граничними значеннями;

• з точки зору виявлення внутрішніх та зовнішніх факторів форму-

вання відтворювальних пропорцій і визначення ступеня та харак-

теру впливу цих факторів на структурну мінливість (факторний

кореляційно-регресивний аналіз

);

• як фактор впливу на соціально-економічну та екологічну ефекти-

вність національного відтворення

, а також продуктивність йо-

го окремих структурних компонентів.

Отримана інформація стає вихідною для макроекономічного прогно-

зування, програмування та індикативного планування, а також розробки

стратегії й тактики соціально-економічної політики держави.

Окрім кількісних та структурних показників, національному відтво-

ренню як складному комплексному феномену притаманний певний уніка-

льний якісний набір властивостей (табл

. 6.2), який виникає і розвивається

на основі діалектичних взаємозв’язків загального, особливого та одинич-

ного.

Загальні характеристики національного відтворення на початку

ХХІ сторіччя притаманні всім без винятку макроекономічним системам.

Насамперед, на увазі маються:

• еволюційність (саморозвиток) — якісна мінливість у відповідь на

зміни зовнішнього середовища і внутрішні трансформаційні стиму-

ли заради

збереження своєї цілісності та якісної визначеності;

• самоорганізація — спроможність до спонтанного або цілеспря-

мованого упорядкування макросистеми за рахунок внутрішніх

факторів, під час якого ускладнюється її структура та/або вдоско-

налюються механізми функціонування, регулювання і розвитку;

• циклічність — хвилеподібні періодичні коливання ділової акти-

вності та макроекономічних показників;

Докладно див.: Эффективность общественного производства: сущность и меха-

низм роста / В. Н. Тарасевич. — К.: Вища школа, 1991. — С. 103–122.

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

124

Таблиця 6.2

Характеристики національного відтворення України

Група

рис

Характеристики національного відтворення

Загальні

 еволюційність;

 самоорганізація;

 циклічність;

 глобалізація;

 полісистемність (комплексність);

 багатоукладність

Для розвинутих

економік

 гуманізація та соціалізація;

 креативність;

 екологізація;

 інформатизація;

 інтелектуалізація;

 віртуалізація;

 диференційованість (гетерогенність)

виробництва та споживання;

 змішана система макрорегулювання

Особливі

Для перехідних

економік

 рухливість;

 якісна структурна мінливість;

 біфуркаційність;

 еклектичність;

 підвищена ризиковість і невизначе-

ність;

 уніфікаційність (гомогенність) вироб-

ництва та споживання;

 суперечливе поєднання світового ево-

люційного розвитку і національних особ-

ливостей трансформаційних перетворень

Успадковані від

централізовано-

планової еконо-

міки СРСР

 фрагментарність;

 технологічна неоднорідність;

 еклектичність;

 асоціальність;

 інерційність;

 диспропорційність;

 нестійкість до зовнішніх шоків

Одиничні

Набуті у процесі

ринково орієн-

тованої транс-

формації

 нестабільна економічна динаміка;

 регресивність;

 системна макроекономічна нерівновага

Глава 6. СУСПІЛЬНЕ ВІДТВОРЕННЯ ТА МАКРОЕКОНОМІЧНА РІВНОВАГА

125

• глобалізація — інтенсифікація міжнародних економічних зв’язків

і підвищення залежності національних економік від глобальних

відтворювальних процесів, що, зокрема, проявляється в синхроні-

зації економічних циклів у різних країнах та регіонах світу;

• полісистемність (комплексність) — багатовимірність суспіль-

ного відтворення, приналежність його суб’єктів різним підсисте-

мам (економічній, екологічній, соціальній, політичній, духовній,

інституціональній),

що зумовлюють складну взаємозалежність,

взаємомінливість та взаєморухливість останніх;

• багатоукладність — одночасне співіснування у межах макросисте-

ми різноманітних форм власності і господарювання як відносно

окремих підсистем, які беруть участь у суспільному відтворенні. Між

ними складаються як відносини взаємозалежності, кооперації і спів-

робітництва, так і взаємозамінності, суперництва за ресурси, конку-

ренції за найбільш

прибуткові варіанти вкладення капіталу тощо.

Друга група властивостей є особливою і відображає визначальні ха-

рактеристики (атрибути) окремих груп країн, об’єднаних за певним крите-

рієм. Із наявних структуризацій доцільно обрати ту, що узагальнює особ-

ливості розвитку країн-лідерів. Саме механізми їхньої соціально-еконо-

мічної динаміки здійснюють найбільший вплив на функціонування

і роз-

виток глобальної економічної системи, дають для інших країн приклад для

критичного порівняння і розумного наслідування. Серед особливостей су-

спільного відтворення країн розвинутого центру на найбільшу увагу за-

слуговують такі його характеристики:

• гуманізація і соціалізація — зміна цільових пріоритетів суспіль-

ного відтворення в напрямі хомоцентризму. Виведення у центр

системи

економічних координат людини в усьому різноманітті її

внутрішніх резервів та активних проявів (як творця, підприємця,

власника, виробника, споживача, заощаджувача, інвестора тощо);

• креативність — часткове витіснення творчістю традиційних

форм праці, підвищення ролі і значення безперервності креатив-

ного мислення в економічному житті суспільства

;

За результатами досліджень відомого теоретика менеджменту Р. Фостера питома вага

професій творчої праці в останньому десятиріччі ХХ ст. становила: у США — 73%, Німеччині

— 70%, Великобританії — 72%, Японії — 70%. (Див.: Р. Фостер, С. Каплан. Созидательное

разрушение. — М.: Альпина, Бизнес Букс, 2005. — С. 236-240).

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

126

• інноваційність — систематичне впровадження нововведень як

імператив поведінки будь-якого економічного суб’єкта, спрямо-

ваної на самозбереження (виживання) і саморозвиток у мінливому

зовнішньому середовищі;

• екологізація (сталий розвиток) — досягнення певної гармонії у

взаємовідносинах між людиною і природою, що передбачає: а) за-

доволення потреб сучасних поколінь без створення загрози для

задоволення потреб майбутніх поколінь

; б) дбайливе ставлення до

наявних глобальних ресурсів і екологічного потенціалу; в) спра-

ведливий розподіл витрат на охорону навколишнього середовища,

а також вигод економічного розвитку між країнами і усередині

країн, між нинішнім і майбутнім поколіннями

;

• інтелектуалізація — ротація інтенсивних факторів економічно-

го зростання і визнання інтелектуального ресурсу, нематеріальних

активів,як продуктів його використання, та наукомістких техноло-

гій провідним каталізатором соціально-економічної динаміки;

• інформатизація — посилення ролі інформації і знань в усіх сферах

людської життєдіяльності, зростання питомої ваги інформаційних това-

рів (продуктів) у сфері ринкового і

позаринкового обміну та збільшення

значення інформаційного ресурсу як складової національного багатства,

підвищення кількості зайнятих в інформаційному бізнесі тощо;

• віртуалізація — прискорена втрата зв’язку між зростанням про-

відних індикаторів макроекономічної кон’юнктури (агрегованих

фондових індексів) з реальною динамікою виробництва благ та

послуг внаслідок невідповідності між балансовою і ринковою вар-

тістю провідних

корпорацій, що поглиблюється із збільшенням

нематеріальних «невидимих» активів, якими вони володіють

;

Ці пункти складають основу Стратегії сталого розвитку, яка схвалена Генераль-

ною Асамблеєю ООН (Див.: Наше общее будущее. Доклад международной комиссии

по окружающей среде и развитию. — М., 1989. — 25 с.)

Наприклад, фірма Netscape — розробник програми для прогляду Інтернет-сайтів

та пошуку інформації в мережі Інтернет — має ринкову вартість, що перевищує 3 млрд.

дол. при вартості основних і обігових фондів 17 млн. дол. У компанії Hewlett-Packard

співвідношення між віртуальними та реальними активами дорівнює 1,35:1, у Intel —

2,8:1, у Microsoft — 9,5:1, у Oracl — 13:1 (Див.: Антипина О. Н., Иноземцев В. Л. По-

стэкономическая

революция и глобальные проблемы человечества.-

http://www.coren.ru/books/8.php )

Глава 6. СУСПІЛЬНЕ ВІДТВОРЕННЯ ТА МАКРОЕКОНОМІЧНА РІВНОВАГА

127

• диференціація (гетерогенність) виробництва і споживання —

переважна орієнтація виробництва на задоволення індивідуалізо-

ваних потреб споживача, пов’язана з якісною трансформацією

номенклатури випуску в напрямі його постійного оновлення і

розширення спектра споживчих властивостей. За таких умов під-

вищення реального добробуту економічних суб’єктів відбувається

за рахунок позацінових та позадоходних факторів

. А суттєве

розширення практики персоналізації продуктів та послуг, у свою

чергу, породжує нові ринки і створює нові альтернативні можли-

вості для отримання прибутку і надприбутку;

• змішана система макрорегулювання — ефективна співпраця та

відносна оптимізація взаємодії між державою, ринком та інститу-

тами громадянського суспільства, при якій цілеспрямована скла-

дова «відповідає» за

стратегію розвитку (стимулювання НТП,

прискорення структурних трансформацій, позиціювання у глоба-

льному відтворювальному процесі тощо) та розв’язання проблем,

які виходять за межі приватних інтересів (інфляція, безробіття,

недо- чи перевиробництво товарів із зовнішніми ефектами).

Власні особливості мають й економіки, що перебувають в процесі якіс-

ної еволюційної трансформації, у тому числі економіка України

. Серед та-

ких особливостей:

• підвищена рухливість — суттєві якісні та кількісні зміни у ко-

роткострокових періодах;

• якісна структурна мінливість — домінування процесів відми-

рання старих і становлення принципово нових зв’язків та елемен-

тів над процесами їх функціонування;

• біфуркаційність (від лат. bifurcus — роздвоєння) — альтернати-

вність та багатоваріантність подальшого розвитку,

підвищена чу-

тливість і еластичність реакцій на дію дестабілізуючих факторів;

• еклектичність (від лат. eclectic — поєднання різнорідних, час-

тіше за все протилежних принципів, стилів чи поглядів) — співіс-

Див.: Білоцерківець В. В., Лященко А. В. Нова економіка: сутність і ґенеза. —

Дніпропетровськ: Січ, 2007. — С. 136–155.

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

128

нування та взаємодія достатньо масивних і впливових, хоча й де-

пресивних складових старого типу відтворення й новонародже-

них, мінливих, а тому відносно слабких складових нового типу;

наявність в соціально-економічному середовищі зон, різних за об-

сягом, значущістю та реформаційною пластичністю;

• переважна однорідність (гомогенність) виробництва та спо-

живання — орієнтація на екстенсивність

та прискорені темпи еко-

номічного зростання, в основі якого масове конвеєрне виробницт-

во, зниження собівартості внаслідок дії ефекту масштабу й приско-

рення виробничо-реалізаційного циклу за рахунок повної типізації

(стандартизації) відносно дешевої продукції. Остання сприйма-

ється невибагливим та нерозбещеним високими доходами і станда-

ртами якості життя споживачем як нормальне якісне

, благо;

• суперечливе поєднання тенденцій світового еволюційного роз-

витку і національних особливостей трансформаційних пере-

творень;

• висока ризиковість та невизначеність

тощо.

Одиничні (унікальні) характеристики національного відтворення

конкретної країни у своєму поєднанні визначають її унікальність і непо-

вторність. Щодо України, то у складі таких її унікальних ознак умовно

можна виділити дві підгрупи. Так, з одного боку, певна спадковість по

відношенню до минулого зумовлює наявність в національній моделі суспі-

льного відтворення рис

залишкового характеру, витоки яких успадковані

від економіки України як структурного компонента народного госпо-

дарства СРСР. Серед них:

• фрагментарність, які відображаються як у нецілісності техноло-

гічного та соціально-економічного полотна національної економі-

ки, так і незавершеності відтворювальних контурів — відсутності

певних ланок у виробничо-реалізаційному ланцюзі;

• технологічна неоднорідність, проявами якої

є: а) поеднання до-

індустріальних, індустріальних та постіндустріальних технологій

Докладно див.: Економічна теорія: Політекономія: Підручник/ За ред. В. Д. Бази-

левича. — К.: Знання, 2006. — С. 94–111.