Білоцерківець В.В., Завгородня О.О. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Глава 5. МЕЗОРІВЕНЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

109

Серед загальновідомих показників у цій групі є такі, які потребують

конкретного визначення. Це децильний коефіцієнт диференціації грошо-

вих доходів (видатків) населення та рівень бідності.

Децильний коефіцієнт дорівнює відношенню частки доходів (видатків)

вищої децильної групи до частки нижньої децильної групи, де нижня децильна

група — це 10% найбідніших домогосподарств, вища — 10% найбагатших.

Рівень бідності — питома

вага сімей (домогосподарств), в яких рі-

вень споживання (доходів) на одну особу нижчий від визначеної межі бід-

ності. Нині межа бідності встановлюється як частка прожиткового міні-

муму на одну особу в розрахунку на місяць.

До другої групи слід віднести показники, які відображають рівень

забезпечення населення основними соціальними благами в житловій

сфері, сфері охорони здоров’я, побуту, освіти (забезпеченість населення

житлом, лікарями, лікарняними ліжками тощо), а також характеризують

рівень злочинності.

Рівень злочинності (коефіцієнт злочинності) розраховується як кіль-

кість зареєстрованих злочинів на 100 тис. населення.

Крім вищезазначених груп, до системи соціальних показників треба

включити групу демографічних показників: природний приріст населення,

коефіцієнти народжуваності та

смертності, міграційний приріст населення.

Четверта група показників характеризує стан трудових ресурсів (рі-

вень зайнятості, безробіття, кількість вакансій, демографічне навантаження).

Показники фінансової сфери регіону, зокрема бюджетного процесу

(рис. 5.4). Рівень фінансової незалежності регіону характеризує система

абсолютних і відносних показників складу та структури місцевих бюдже-

тів, а також соціальної результативності бюджету. Визначення доходів

видатків в абсолютному і відносному вимірах не дозволяє порівнювати

бюджети різних територій через існування відмінностей між ними у фор-

муванні доходів та у складі і обсягах видатків, спричинених різноманітніс-

тю природнокліматичних умов, різним екологічним станом територій, осо-

бливостями розташування адміністративних центрів, насиченістю шляха-

ми сполучення, спеціалізацією регіонів, станом соціальної

та побутової ін-

фраструктури. Отже, визначаються доходи і видатки місцевих бюджетів

відносно кількості населення, яке мешкає на відповідній території.

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

110

Глава 5. МЕЗОРІВЕНЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

111

Потенційні можливості регіону щодо залучення фінансових ресурсів,

характеризують такі показники, як податковий потенціал і податкосп-

роможність.

Податковий потенціал місцевої територіальної одиниці — це маса

доходів, які може отримати місцевий бюджет від застосування подат-

кового законодавства до діяльності суб’єктів господарювання і фізичних

осіб, та відрахування до держбюджету.

Податкове навантаження — це співвідношення між

сумою фактич-

них податкових надходжень і податковим потенціалом.

Податкоспроможність — це обсяг доходів, який потенційно може

бути отриманий на території від оподаткування відповідних об’єктів.

Визначаються також індекси цих показників.

Екологічні показники. Дослідити екологічну ситуацію у регіонах

можна, аналізуючи показники, які характеризують забруднення водних

об’єктів зворотними водами, обсяги викидів шкідливих

речовин в атмос-

феру, наявність промислових токсичних відходів, витрати на капітальний

ремонт основних засобів природоохоронного призначення та поточні ви-

трати на охорону природи.

Різноманітні аспекти соціально-економічного розвитку регіону аналі-

зуються з метою встановлення об’єктивного діагнозу, на основі якого здій-

снюється ранжування регіонів за рівнем їх розвитку та розробляється

пев-

на стратегія і тактика подальшого регіонального розвитку. Доцільно виді-

ляти чотири типи регіонів: регіони-лідери, високорозвинені, розвинені

та проблемні (табл. 5.3).

Характерною особливістю розвитку регіонів України є поглиблення

наявних міжрегіональних диспропорцій за показниками соціально-

економічного розвитку. Їх усунення можливе за умов забезпечення сталого

регіонального розвитку.

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

112

Глава 5. МЕЗОРІВЕНЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

113

Таблиця 5.3

Класифікація регіонів України залежно від значення

соціально-економічних показників

Типи регіонів Класифікаційні ознаки

І тип — лідери

Достатньо розвинуте матеріальне виробництво та

сфера послуг. Значний обсяг припливу інвестицій, у

т.ч. іноземних, розвинуті ринкові структури, досить

розвинута соціальна сфера. Темпи зростання еко-

номічних показників вище загальнодержавних.

ІІ тип — високороз-

винені

Індустріальні регіони з розвинутим матеріальним

виробництвом, особливо промисловістю. В них

створюється значна частка ВВП України. Вони ма-

ють високий людський та фінансовий потенціал.

ІІІ тип — розвинені

Регіони з розвинутим матеріальним виробництвом як

промисловим, так і сільськогосподарським. Розвиток

регіонів характеризується сукупністю показників,

значення яких дорівнює середньоде

жавному рівню

або ≥ ± 10 %.

ІУ тип — проблемні

За сукупністю показників становище регіонів гірше

середньодержавного рівня на 10% і більше. Матері-

альне виробництво не отримало достатнього розви-

тку. Дотаційна структура бюджету. Недостатній фі-

нансовий потенціал, у т. ч. інвестиційний. Деякі со-

ціальні показники мають загрозливе значення з то-

чки зору безпеки держави. Потенційно депресивні.

5.3. Сталість регіонального розвитку

Сталий розвиток — це розвиток, здатний задовольнити потреби су-

часного покоління людей, не наражаючи на ризик позбавити майбутнє поко-

ління можливості задовольняти свої потреби. При цьому економіка повинна

забезпечувати людям задоволення їхніх потреб та законних бажань, але їхнє

зростання не повинно виходити за межі екологічних можливостей екосфери.

Перехід до сталого розвитку

держави в цілому можливий тільки у ра-

зі, якщо буде забезпечений сталий розвиток її регіонів. Це передбачає фо-

рмування ефективної просторової структури економіки країни за умови

дотримання балансу інтересів усіх регіонів.

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

114

Проблеми, що вирішуються в кожному регіоні, повинні відповідати

загальнодержавним завданням, але при цьому слід враховувати місцеві

особливості.

Зокрема, це передбачає:

• формування регіонального господарського механізму, що регулює

соціально-економічний розвиток території;

• реструктуризацію регіонального господарського комплексу з ура-

хуванням місткості локальних екосистем та вимог ринкової еко-

номіки;

• розробку комплексних міжрегіональних

схем функціонування еко-

номіки, які дозволяють підвищити її ефективність.

Регіон, який не відповідає ключовим ознакам сталого розвитку, не

може вважатися розвинутим. Ці ознаки конкретизовані у відповідних

принципах:

• принципи цільової орієнтації визначають як спосіб цілеутворення

(демократизація вибору), так і характер цілей. Поняття «якість

життя» при цьому включає і екологічну складову

;

• принципи організації у просторі стосуються базових підвалин ре-

гіональної екологоорієнтованої діяльності — конституційності,

спільної відповідальності, еквівалентності, збереження екологіч-

ного середовища;

• принципи організації у часі встановлюють деякі параметри взає-

модії поколінь, зобов’язань теперішнього покоління перед майбу-

тніми. Йдеться про ненагромадження екологічних проблем, ство-

рення екологічних резервів, необхідність прогнозування наслідків

реалізації тих чи інших політико-практичних рішень;

• принципи екологічної сталості відображають важливі змістовні

характеристики людської діяльності, які є імперативними для за-

безпечення сталого розвитку регіону. Мається на увазі необхід-

ність забезпечення відповідного рівня екологізації економічної ді-

яльності, економізації еколого-орієнтованої діяльності, а також

справедливого розподілу компенсаційних витрат, мінімальних

шкідливих наслідків

зворотної реакції природи;

Глава 5. МЕЗОРІВЕНЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

115

• принципи екологічної мотивації наголошують на необхідних мо-

тиваційних передумовах ефективної екологоорієнтованої діяльно-

сті. Наприклад, у регіоні, який не є таким, що самофінансується,

стимули такої діяльності будуть пригнічені за будь-яких інших

обставин.

Оцінка сталості розвитку економіки регіону є основою для визначення

пріоритетних напрямів розвитку та прийняття управлінських рішень. Вона

дозволяє

визначити відповідність (або невідповідність) розвитку території

загальнодержавним критеріям, виявити специфічні особливості регіональ-

ного рівня, оцінити ступінь загрози загальнодержавній безпеці.

Сталість розвитку економіки регіону оцінюється за допомогою інди-

каторів — економічних, соціальних та екологічних.

Перш за все, йдеться про середньорічні темпи приросту обсягів виро-

бництва валового регіонального продукту; виробництво валового регіона-

льного

продукту на душу населення; частку інвестицій у валовому регіо-

нальному продукті; бюджетну забезпеченість населення; коефіцієнт зносу

основних фондів; частку населення з грошовими доходами нижче прожит-

кового мінімуму; рівень природного приросту населення (чол. на 1 тис. на-

селення), техногенне навантаження території.

Залежно від зміни соціально-економічної ситуації, перелік та значення

індикаторів може змінюватися

Важливо не допустити граничного (максимально чи мінімально допу-

стимого) значення індикаторів, а в разі його появи забезпечити нормаліза-

цію ситуації. Недотримання такої вимоги порушує нормальний (сталий)

процес розвитку факторів відтворення, формує руйнівні тенденції, призво-

дить до порушення сталості розвитку економіки регіону (рис. 5.5).

Отже, сталість еколого-економічної системи — це її здатність

повер-

татися до збалансованого стану за рахунок накопиченого власного потен-

ціалу після відхилення, викликаного негативним впливом зовнішніх та вну-

трішніх факторів.

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

116

Основні терміни та поняття

Економічне районування, мікрорайонування, мезорайонування, мік-

рорайонування, економічний район, адміністративно-територіальне утво-

рення, регіон, критерії виділення регіонів, територіально-виробничі ком-

плекси, промисловий вузол, регіональні програми, діагностика регіональ-

ного розвитку, функції регіону, показники типології регіонів, типи регіо-

нів, інтегральна оцінка регіонального розвитку, економічний потенціал,

види економічної діяльності

, соціальний розвиток регіону, фінансова сфе-

ра регіону, сталий розвиток, принципи сталого розвитку регіону, індикато-

ри сталого розвитку регіону, сталість еколого-економічної системи.

Глава 5. МЕЗОРІВЕНЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

117

Контрольні та дискусійні запитання

1. Сутність економічного районування.

2. Що означає макро-, мезо- та мікрорайонування?

3. Охарактеризуйте три основних напрями регіональної структури-

зації.

4. Яка територіальна структура вважається «регіоном»?

5. Повні цикли відтворення яких систем здійснюються у регіоні ?

6. Які основні функції виконують регіони?

7. Назвіть об’єктивні та суб’

єктивні причини наявності регіональних

відмінностей.

8. Які типи регіонів визначають у світовій практиці?

9. Що включає інтегральна оцінка стану розвитку територій?

10. За допомогою яких показників можливо оцінити:

а) економічний розвиток,

б) соціальний розвиток,

в) стан фінансової сфери,

г) стан екологічної сфери регіону.

11. Яким чином можна класифікувати регіони України

залежно від рів-

ня соціально-економічних показників?

12. Що означає поняття «сталий розвиток»?

13. Розкрийте ключові ознаки сталого розвитку.

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

118

Глава 6. СУСПІЛЬНЕ ВІДТВОРЕННЯ

ТА МАКРОЕКОНОМІЧНА РІВНОВАГА

План

6.1. Національне відтворення і макроекономічна рівновага: зміст, тен-

денції, чинники.

6.2. Критерії та пріоритети економічного зростання. Основні скла-

дові стратегії розвитку.

Література

1. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку /

За ред. академіка НАН України В. М. Геєця. — К.: Фенікс, 2003. —

С. 71–120.

2. Международные стратегии экономического развития: Учеб. пособ. /

. Н. Пахомов, А. С. Филипенко, Д. Г. Лукьяненко, Ю. В. Макогон,

С. В. Громенкова. — Донецк: ДНУ, 2001. — С. 50–94.

3. Национальная экономика: Учебник под ред. акад. РАЭН

В. А. Шульги. — М.: Изд-во Рос. экон. акад., 2002. — С. 29–41.

4. Перехідна економіка: Підручник / В. М. Геєць, Є. Г. Панченко, Е. М. Ли-

банова

та ін. / За ред. В. М. Геєця. — К.: Вища шк., 2003. — С. 37–44,

283–292.

5. Пухтаєвич Г. О. Аналіз національної економіки: Навчальний посіб-

ник. — К.: КНЕУ, 2005. — С. 25–32, 50–67.

6. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть / А. С. Фі-

ліпенко, В. С. Будкін, А. С. Гальчинський. — К.: Либідь, 2002. — С. 272–

324.

7. Экономика

переходного периода: Учебн. пос. / Под ред. В. В. Ра-

даева, А. В. Бузгалина. — М.: Изд-во МГУ, 1995. — С. 270–317.