МІНЕРАЛ, *минерал, **mineral - природна хімічна сполука або самородний елемент,
приблизно однорідний за хімічним складом і фізичними властивостями. Продукт
природних процесів, що хімічно і фізично індивідуалізований у вигляді простих речовин
або сполук, які утворюють мінеральні індивіди і мінеральні види. Преважають тверді М., є
також рідкі (наприклад, ртуть). У природі мінерали поширені у вигляді мінеральних
індивідів (кристалів або зерен), з яких складаються моно- або полімінеральні аґреґати.
Мінеральні індивіди з однаковою чи близькою структурою і складом відносять до
мінерального виду (їх нараховують від 2000 до 3000). У земній корі найпоширеніші
мінерали класу силікатів та класу оксидів і гідроксидів. Найважливіші фізичні властивості
мінералу — густина, оптичні, механічні, магнетичні, електричні, термічні і
люмінесцентні. Мінерали є складовими частинами гірських порід, руд та інших
мінеральних тіл, які утворюють земну кору, мантію Землі та космічні тіла. Серед
мінералів розрізняють породо- й рудоутворюючі, акцесорні, рідкісні та дуже рідкісні. За
хімічним складом розрізняють такі М.: а) прості речовини (метали, напівметали,
неметали), б) інтерметалічні сполуки; в) карбіди, вітриди, фосфіди; г) сульфіди, арсеніди,
селеніди та їх аналоги (біля 13% всіх М.); д) оксиди та гідрооксиди (біля 12 % М.); е)солі
кисеньвміщаючих кислот - силікати (біля 25% М.), фосфати, арсенати та ванадати (біля
18% М.), а також борати, карбонати, сульфати, нітрати, вольфрамати, молібдати, хромати,
йодати; ж) галогеніди; з) органічні сполуки ( солі органічних кислот, смоли, бітуми тощо).
Складність і непостійність складу М. пов’язані з ізоморфізмом, радіоактивним розпадом,
наявністю субмікроскопічних включень, сорбцією і т.і. Мінерали одержують і штучно.
Виділяють групу космогенних мінералів. Досліджує мінерали наука мінералогія.
МІНЕРАЛИ АКЦЕСОРНІ, *минералы акцессорные, **accessory minerals - мінерали, які є
кількісно незначною (звичайно менше 1%), але якісно характерною складовою частиною
мінеральних комплексів.
МІНЕРАЛИ ГОЛОВНІ, *минералы главные, **prinсipal minerals - мінерали, які є
головною складовою частиною гірських порід.
МІНЕРАЛИ ШТУЧНІ, *минералы искуственные - продукти лабораторного (заводського)
чи технічного процесу, які за хімічним складом, структурою й властивостями аналогічні
або близькі до природних мінералів. На сучасному етапі у промислових масштабах
одержують штучно корунд, рубін, алмаз, слюди та ін. Мінерали штучні широко
застосовуються у промисловості, ювелірній справі, науці, техніці.
МІНЕРАЛІЗАТОРИ, *минерализаторы - розчинені в магмі леткі речовини (хлор, бор,
флуор та інші), які виділяються з неї під час охолодження або зменшення тиску; сприяють
процесові кристалізації магми.
МІНЕРАЛІЗАЦІЯ, *минерализация, **mineralisation - 1) Відкладення мінералів з розчинів
газових потоків або магматичних розплавів у вигляді вкраплень чи прожилків у гірських
породах. 2) Насичення ґрунту мінеральними солями. 3) Природний (за допомогою
мікроорганізмів) або штучний розклад органічних і неорганічних сполук, напр. відходів
життєдіяльності біокомплексу, зокрема, людини на прості мінеральні сполуки воду,
аміак, сульфати, нітрати, оксиди різних металів, мінеральні солі.
МІНЕРАЛОГІЯ, *минералогия - наука, що вивчає мінерали, їхній склад, будову, фізичні
властивості, умови утворення, господарське значення. Виділяють такі напрями
мінералогії: описова, регiональна, ґенетична (вивчає умови утворення мінералів) та
експериметральна (досліджує фізико-хімічні умови мінералоутворення за допомогою
моделювання). В Україні значна роль у розвитку мінералогії належить Д.М. Сидоренку,