Бехруз X. Порівняльне правознавство

Подождите немного. Документ загружается.

Законодавчі акти, які були прийняті наприкінці XIX та

напочатку XX ст., незважаючи на те, що при їх створенні

враховувалися національні особливості, за своєю формою і змістом

нагадують кодекси французького і німецького зразків. Серед

дослідників японського права постає питання: чи можна в такому

разі говорити про повну вестернізацію японського права і

японського законодавства? Більшість із них на підставі аналізу

правової дійсності Японії дійшла висновку, що незважаючи на

прийняття кодексів і законів, заснованих на європейських

правових зразках, вони не були до кінця сприйняті широкими

верствами японського суспільства. Як відзначає Р. Давид,

японське суспільство за своєю структурою і за своїми звичаями ще

далеке від суспільства європейського. Тут виникає проблема

суперечностей структури права з його функціонуванням. Зокрема,

це проявляється в утриманні японців від реалізації своїх

суб'єктивних прав у судовому порядку

. На думку К. Цвайгерта і

X. Кьотца, у XX ст. впродовж тривалого часу практичне значення

рецепійованих законів у правовому житті Японії

залишалося

украй незначним .

Це пояснюється перш за все своєрідним ставленням японців

до права як регулятора суспільних відносин, яке склалося під

впливом китайського праворозуміння. Для японців, як і раніше,

право не є єдиним інструментом регулювання суспільних від-

носин. Це також виявляється в традиційних способах вирішення

різних конфліктів не в рамках судової системи, а методами, що

склалися впродовж багатьох століть.

Дана специфіка японського праворозуміння виявляється

також у тому, що в Японії традиційно відсутні ідея права, правові

школи, професійні судді, прокурори, адвокати і нотаріуси.

Прояв індивідуалізму, який пронизує весь зміст романо-

германського права, так і не прижився до традиційних умов

японського суспільства. Принцип індивідуалізму передбачає

розроблення цілісної концепції прав людини і громадянина. Історія

розвитку романо-германського права і його сучасний стан

пронизані принципом захисту прав людини і створенням

правової бази для

' Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы

современности. — М.: Междунар. отн., 1998. — С. 372.

Цвайгерт К., Кётц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере

частного права: В 2 т. — Т. 1: Основы. — М.: Междунар. отн., 1998. — С. 443.

їх реалізації. Проте традиційний устрій життя, соціальна струк-

тура японського суспільства заперечують такий підхід. Сучасна

правова система Японії побудована на традиційних началах зви-

чаєвого японського права, хоча незаперечний факт зовнішньої

вестернізації японського законодавства.

Розвиток японського права після Другої світової війни, як уже

наголошувалося, проходить під знаком посилення впливу загаль-

ного права, точніше — правової системи США. Це виявляється,

перш за все, у змісті нової Конституції Японії 1946 p., де ці тен-

денції яскраво виявляються. Подальша реформа кримінально-про-

цесуального і цивільно-процесуального законодавства підтверджує

цей факт. Прийняття в 1950-ті pp. XX ст. цілого ряду

законодавчих актів у сфері економічних правовідносин

підсилює цей вплив.

Проте в цілому збереглася колишня кодифікована система, ос-

нову якої складають раніше прийняті кодекси, незважаючи на те,

що до них були внесені зміни відповідно до нової Конституції.

До теперішнього часу у Конституцію Японії 1946 р. не було

внесено змін. Одна з причин її стабільності — дуже складний і

одночасно жорсткий порядок внесення поправок. Відповідно до

Конституції для її зміни необхідна згода не менше двох третин

депутатів кожної палати парламенту і всенародний референдум.

У 1999 р. парламентом Японії було ухвалено рішення щодо

створення дослідницьких комісій з метою проведення широкого і

всебічного дослідження Конституції Японії. Ініціатори можливої

конституційної реформи бачать майбутню японську конституцію в

багатьох питаннях ближчою до мейдзийської, ніж до Конституції

1946 p., унаслідок чого, на їхню думку, японське суспільство в

умовах такої конституції виявиться більш регульованим.

Можлива реформа в галузі конституційного будівництва, перш

за все, відображає пошук Японією свого особливого, індивідуаль-

ного місця в сучасному світі, що сприяє ослабленню зовнішніх

чинників і зміцненню економічної та культурної природи країни,

її національних традицій.

Таким чином, сучасна правова система Японії формується із су-

купності правових норм, а також звичаїв і традицій, які склалися

впродовж історії розвитку японського суспільства під впливом ки-

тайської філософії і культури, зокрема конфуціанства, і запозичень

правових положень із романо-германського і загального права.

194

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ

ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ

ПРАВОЗНАВСТВО

195

3. Джерела сучасного японського права

Головним джерелом сучасного японського права є закон, що

являє собою нормативно-правовий акт, прийнятий найвищим за-

конодавчим органом державної влади.

Систему законодавства в Японії очолює конституція —

основний закон держави, якій повинні відповідати всі нормативно-

правові акти. Згідно з Конституцією, формою правління в Японії є

конституційна монархія. Імператор або регент, а також державні

посадові особи, зобов'язані поважати і охороняти Конституцію.

Верховний суд Японії наділений повноваженнями конституцій-

ного нагляду щодо будь-якого закону, наказу, розпорядження або

іншого офіційного акта

У системі законодавства найважливіше місце відводиться ко-

дексам, що регулюють практично всі галузі японського права.

Кодифікація в Японії має давню історію. Перші закони, які ком-

плексно регулюють значні сфери суспільних відносин, нагадують

кодекси і датуються, як уже наголошувалося, VII ст. Кодифікація

в Японії, проведена в епоху Мейдзі, відкрила нову сторінку в

історії японського права.

Специфіка законодавства як основного джерела японського

права полягає в тому, що окрім Конституції і кодексів діють так

звані основні закони, які регулюють питання, що стосуються

основоположних сфер життя суспільства. Наприклад, основний

закон про сільське господарство 1961 p., основний закон про

заходи проти забруднення навколишнього середовища 1967 р. і

ін. Ці закони визначають загальний напрям правової політики і

правові принципи у відповідній сфері, а конкретні заходи визна-

чаються звичайними законами.

У Японії приватними видавництвами щорічно випускаються

збірники законодавства, що носять назву «Повні зібрання шести

законів» або ж просто «Шість законів». Дана назва виникла в

кінці XIX ст., коли збірники законодавства складалися із шести

Див: Конституция Японии // Конституции зарубежных государств:

Великобритания, Франция, Германия, Италия, Европейский Союз, США, Япония,

Индия: Учеб. пособие / Сост., пер., авт. ввод, и вступ, ст. В.В. Маклаков. — М.:

Волтерс Клувер, 2006. — С. 395-422.

чинних основних законодавчих актів: Конституції, Цивільного,

Торгового, Цивільно-процесуального, Кримінального і Кримі-

нально-процесуального кодексів.

В даний час дані збірники охоплюють більшу частину норма-

тивно-правових актів, оскільки з'явилася велика кількість нових

галузей права і, відповідно, нових законів, що регулюють дані

галузі. Це, перш за все, природоохоронне право, право соціаль-

ного забезпечення, господарське право, інформаційне право та ін.

Підзаконні акти, що видаються на виконання законів виконав-

чими органами державної влади, також є самостійними джерелами

японського права. Серед них особливе значення мають урядові

укази, що регулюють велику кількість питань, що належать до

різних сфер життя суспільства.

Урядові укази приймаються Кабінетом Міністрів Японії на ви-

конання положень Конституції і законів. При цьому в урядових

указах не можуть міститися статті, що передбачають кримінальне

покарання.

Такий підзаконний акт, як положення, видається муніци-

пальними зборами префектур, міст, селищ і сіл як нормативний

акт місцевого значення. При цьому максимальне покарання за

порушення положень місцевих органів обмежується 2 роками

ув'язнення. Такі справи розглядаються судовими органами

держави.

Самостійним джерелом японського права є нормативно-пра-

вовий договір, що являє собою угоду між сторонами, яка спрямо-

вана на встановлення офіційних юридичних правил та закріплює

взаємні права і обов'язки сторін. Він служить підставою для при-

йняття інших нормативно-правових актів. Різновидом нормативно-

правового договору є колективний договір між працедавцями і

найнятими робітниками, інтереси яких представляє профспілка.

Відносно судової практики як джерела японського права не-

обхідно відзначити, що аналогічно романо-германському праву,

рішення судів офіційно не вважаються джерелом права. Проте

на практиці нижчі судові органи не тільки не ігнорують, але

вважають обов'язковими до застосування рішення вищих судових

органів.

Після Другої світової війни японське право, як уже наголошу-

валося, зазнало вплив американського права, проте, на відміну

196 X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ

ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ

ПРАВОЗНАВСТВО

197

від США, в Японії положення загального характеру у рішеннях

судів по конкретних справах не мають сили прецеденту. Разом із

тим, для забезпечення одноманітного тлумачення і застосування

судами законів Верховний суд Японії ухвалює рішення, направ-

лені на тлумачення і застосування норм Конституції й інших

нормативно-правових актів.

Звичаї також є джерелом японського права. У деяких ви-

падках звичай має однакову із законом юридичну силу. Крім того,

Цивільний і Торговий кодекси містять норми, що відсилають до

застосування звичаїв при вирішенні різних питань. Необхідно від-

значити, що їх роль як джерела права як і раніше значна, що

пояснюється традиційним способом життя японців.

Згідно з декретом № 103, прийнятим у 1875 р. під назвою

«Вказівка для органів судової адміністрації», у разі відсутності норми

писаного права застосовуються звичаї, за відсутності відповідного

звичаю суддя ухвалює рішення, ґрунтуючись на нормах «jori»

(сьогодні цей термін трактується як «загальні принципи права»)

Самостійним джерелом японського права є також міжнародні

акти і договори. У разі виникнення суперечності між нормами

міжнародного і національного права, згідно з Конституцією Японії,

пріоритетними є норми міжнародного права. Конституція Японії

встановлює, що укладені Японією договори і встановлені норми

міжнародного права повинні сумлінно дотримуватися. У разі ук-

ладання урядом міжнародних договорів потрібне, залежно від об-

ставин, попереднє або подальше схвалення парламента

4. Структура сучасного японського права

Процес вестернізації торкнувся також і структури японського

права. Вона побудована за ієрархічним принципом викладення

Конституционное право зарубежных стран: Учебник для вузов /

Под общей ред. М.В. Баглая, Ю.И. Лейбо, Л.М. Энтина. — 2-е изд.,

перераб. —М.: НОРМА, 2006. - С. 678.

Див: Конституция Японии // Конституции зарубежных

государств: Великобритания, Франция, Германия, Италия, Европейский Союз,

США, Япония, Индия:

Учеб. пособие / Сост., пер., авт. ввод, и вступ, ст. В.В. Маклаков. —

М.: Волтерс Клувер, 2006. - С. 395-422.

нормативного матеріалу. Для неї характерна галузева кла-

сифікація, тобто регулювання правових відносин по галузях.

Виділяється цивільне, торгове, конституційне, адміністративне,

трудове право, право соціального забезпечення, кримінальне,

кримінально-процесуальне право та ін.

Структура японського права визнає поділ права на публічне і

приватне, що зумовлено сприйняттям японським правом традицій

романо-германського права. До галузей публічного права нале-

жать конституційне, адміністративне, кримінальне, процесуальне

право та ін., до приватного — цивільне, торгове та ін. Проте

даний поділ для японського права не має великого практичного

значення. Крім того, з'явилися нові галузі, які не укладаються в

рамки подібного традиційного розділення права, — це трудове,

господарське право та ін.

Для японського права характерний дуалізм приватного права, що

виражається в тому, що через рік після прийняття Цивільного

кодексу в 1898 р. в 1899 г був прийнятий Торговий кодекс.

У Японії під терміном «цивільне право» в широкому розумінні

розуміється «право громадянського суспільства». Дане поняття

указує на позитивну сторону права громадянського суспільства.

Сфера, що охоплюється цим поняттям, не збігається з сферою

дії цивільного права в сучасному його розумінні.

Цивільно-правові відносини в Японії як і раніше регулюються

Цивільним кодексом, прийнятим ще в 1898 p., хоча до нього було

внесено велику кількість змін, а також законами, що регулюють

різні цивільно-правові інститути. Серйозні зміни, внесені до ЦК

Японії, стосуються змісту регулювання цивільно-правових від-

носин у зв'язку з модернізацією законодавства після прийняття

Конституції Японії 1946 р. Цивільний кодекс складається із за-

гальної частини і чотирьох розділів, що стосуються правовідносин

у галузі речового, зобов'язального, сімейного і спадкового права.

Сімейно-правові відносини регулюються, як уже наголошу-

валося, цивільним законодавством. Після прийняття Конституції

1946 р. було змінено багато положень ЦК 1898 p., що стосуються

питань сімейно-правових відносин. Зокрема, нове законодавство

закріпило рівноправ'я подружжя шляхом скасування статті, що

не визнає дієздатність дружини. Також було спрощено проце-

дуру укладення шлюбу і розлучення. За згодою сторін достатньо

198 X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ

ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ

ПРАВОЗНАВСТВО

199

подати заяву про розлучення до відповідного муніципалітету.

У випадку відсутності згоди однієї сторони справа вирішується

в судовому порядку.

Згідно із законодавством, що регулює сімейно-правові від-

носини, мінімальний шлюбний вік чоловіків складає 18 років, а

жінок — 16 років, причому при укладенні шлюбу особам, що не

досягли 26 років, потрібна згода батьків.

Торгово-правові відносини як і раніше регулюються Торговим

кодексом 1899 р. Крім того, багато положень, що стосуються

регулювання питань торгового права, містяться в численних за-

конах, які були прийняті пізніше. Зокрема, це закони про ліцензії,

про торгові знаки, про авторське право 1899 р. і закони про

оренду землі і оренду житла 1921 р. Після прийняття Конституції

1946 р. відбуваються подальші зміни у сфері законодавчого забез-

печення торгово-правових відносин. Було прийнято нові закони,

які привели старе законодавство у відповідність до норм нової

конституції. Це закони про оборот цінних паперів 1948 р., про

відновлення компаній 1952 р. та ін.

Торгове право Японії слід розглядати як сукупність норм, що

регулюють діяльність товариств, які діють у різних сферах життя

суспільства, переважно це акціонерні суспільства.

Конституційне право Японії склалося, перш за все, на ос-

нові прийняття двох конституцій — Конституції Мейдзі 1889 р. і

чинної Конституції 1946 р.

Більшість японських учених розділяє процес прийняття Кон-

ституції 1946 р. на два етапи. Перший етап — з моменту ухва-

лення умов Потсдамської декларації 1945 р. до 1946 p., коли штаб

союзників передав японській стороні так званий «проект

Макартура». У цей же час японський уряд самостійно працював

над своїм проектом Основного закону. Другий етап настав після

того, як було отримано «проект Макартура» і почалося своєрідне

змагання між урядом Японії і штабом союзників. Проект Консти-

туції Японії був розроблений американськими юристами, резуль-

татом якого стало прийняття нової Конституції Японії.

Конституція Японії закріпила такі основні принципи: 1)

принцип пацифізму, згідно з яким «японський народ завжди

відмовляється від війни як способу здійснення державного

суверенітету, а також від застосування збройної сили як засобу

вирішення міжнародних

спорів», Японія «ніколи надалі не створюватиме сухопутні, морські

і військово-повітряні сили, так само як і інші види військового

потенціалу. Право держави на ведення війни не визнається»

;

2) принцип народного суверенітету, що виявляється в тому, що

«державна влада ґрунтується на священній довірі народу, право

на яке виходить від народу, а владні повноваження здійснюються

представниками народу і блага якої використовуються народом»;

3) принципи основних прав і свобод. Також Конституція Японії

проголосила право держави на оборону, а також право активного

внеску в забезпеченні миру в усьому світі.

На основі Конституції Японії в 1947—1948 pp. парламент Японії

прийняв такі закони: статут імператорського сім'ї, закон про

парламент, закони про вибори в палату представників і палату

радників, закон про Кабінет Міністрів, закон про організацію

державної адміністрації.

Трудові відносини почали регулюватися, в основному, після

прийняття Конституції 1946 p., яка містить цілий ряд нових положень,

що регулюють трудові відносини. У 1947 р. було прийнято закон про

трудові стандарти, який встановив певні стандарти щодо умов

праці, зокрема тривалість робочого дня не повинна перевищувати 8

годин, а робочого тижня — 48 годин. Тривалість наднормових робіт

усіх категорій робітників не повинна перевищувати 120 годин.

Відносно наднормових робіт жінок закон встановлює, що їх

тривалість не повинна перевищувати в день 2 годин, у тиждень

— 6 годин.

Заробітна плата робітників і службовців в основному залежить

від їхнього віку, освіти, безперервного стажу роботи на даному

підприємстві, спеціальності і досвіду роботи.

У 1949 р. було прийнято закон про профспілки. Профспілки Японії

об'єднують більше 12 млн. осіб. Закон про профспілки не допускає

звільнення або несприятливого поводження адміністрації

підприємства з робітниками внаслідок їх членства в профспілці,

вступу до профспілки, прагнень створити профспілку або

дозволеної законом діяльності профспілки.

Див.: Конституция Японии // Конституции зарубежных

государств: Великобритания, Франция, Германия, Италия, Европейский Союз,

США, Япония, Индия: Учеб. пособие / Сост., пер., авт. ввод, и вступ, ст.

В.В. Маклаков. — М.: Волтерс Клувер, 2006. — С. 395-422.

200

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ

ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ

ПРАВОЗНАВСТВО

201

Особливе місце в структурі сучасного японського права займає

законодавство, яке регулює охорону навколишнього середо-

вища. Першим таким законодавчим актом був закон про забруд-

нення промисловими відходами 1958 р. У 1962 р. було прийнято

найважливіший закон про контроль кількості диму і сажі, що

викидаються в навколишнє середовище. Серед інших законів

можна згадати основний закон про забруднення навколишнього

середовища 1968 р.

Регулювання кримінально-правових і кримінально-процесу-

альних відносин має давні традиції. В основному, всі пам'ятки

японського права містять положення, що регулюють саме кримі-

нально-правові відносини. Кримінальний кодекс 1870 р. є резуль-

татом систематизації всіх існуючих норм в цій галузі. Прийняті

в 1882 р. Кримінальний і Кримінально-процесуальний кодекси є

спробою модернізації кримінального права і процесу та були

орієнтовані на німецьку модель регулювання кримінальних і

кримінально-процесуальних відносин. У контексті модернізації

японського права під впливом правової системи США в 1948 р.

було прийнято новий КПК, також було прийнято закон про су-

довий устрій і Закон про адвокатуру 1949 р.

У сучасній історії японського права неодноразово робилися

спроби реформування кримінального і кримінально-процесуаль-

ного права і законодавства, проте вони не увінчалися успіхом.

Останнім часом в Японії приділяється значна увага правовому

регулюванню інформаційних відносин, незважаючи на те, що

країна давно знаходиться на передових рубежах у розробленні

комп'ютерних і інформаційних технологій. Так, починаючи з 1999

p., було прийнято нормативно-правові акти, що стали основою

інформаційно-телекомунікаційного суспільства та сформували

окрему галузь японського законодавства — інформаційне право

(у 1999 р. було прийнято найважливіший закон «Про доступ до

інформації, що перебуває у веденні адміністративних органів

влади» № 42, у 2000 р. — закон «Про формування передового

інформаційного і телекомунікаційного мережевого суспільства»,

що містить основні принципи розвитку інформаційного

суспільства Японії, в 2005 р. — закон «Про захист персональної

інформації»).

5. Судова система Японії

Характеризуючи судову систему Японії, необхідно відзначити,

що в діючій судовій процедурі переплітаються елементи мину-

лого, пов'язані перш за все з інквізиційним процесом, в якому

вирішальна роль належить визнанню обвинуваченого, та елементи

запозичення з англо-американської системи судочинства, де всі-

ляко підкреслюється змагальний характер судового процесу і

зовні неупереджена позиція суддів.

Імператор уважається вищою судовою владою, від імені якого

правосуддя здійснює Державна рада. Імператорові належить право

помилування і амністії, затвердження смертних вироків, прийому

апеляцій на незадовільні за змістом рішення Державної ради.

Сучасна судова система Японії склалася в результаті реформ,

проведених після прийняття Конституції Японії в 1946 p., і має

структуру, що включає Верховний суд, який очолює всю судову

систему; вищі суди, які розташовані у великих містах і висту-

пають як суди апеляційної інстанції по цивільних і кримінальних

справах; територіальні суди, що функціонують у центрі 47 пре-

фектур (багато з них має відділення в інших містах), розглядають

по першій інстанції більшість кримінальних і цивільних справ.

Також існують сімейні суди, що прирівняні за своїм статусом

до територіальних судів, виконують функції примирення і вино-

сять рішення у справах, пов'язаних із сімейно-правовими відно-

синами. Нижча судова інстанція — це первинні суди (близько

600), що розглядають цивільні справи з невеликою сумою позову,

і кримінальні справи, покарання по яких передбачено у вигляді

штрафу і по деяких категоріях справ — позбавлення волі до трьох

років. Усі справи розглядаються суддею одноособово. Усі судді

призначаються на десять років із правом повторного обрання.

Інституту присяжних засідателів у сучасній японській судовій

системі не існує, хоча в 1923 р. даний інститут у законодавчому

порядку було введено, але незабаром було скасовано, оскільки

переважна більшість осіб, що мали право на розгляд

Правовые системы стран мира. Энцикл. Справ. / Отв. ред.

А.Я. Сухарев. - 2-е изд., изм. и доп. — М.: НОРМА-ИНФРА-М,

2001. - С. 822.

202

їх справи за участю присяжних, відмовлялася скористатися ним,

оскільки винесений судом присяжних вирок, згідно з установ-

леним правилом, не можна було вже оскаржити до вищого суду.

Конституція 1946 р. і подальші законодавчі акти не містять по-

ложень про суд присяжних.

Конституційний контроль, тобто перевірка всіх законодавчих

або адміністративних актів на предмет їх відповідності консти-

туції, здійснюється не тільки Верховним судом, але й нижчими

судами, деякі з яких неодноразово впродовж останніх десятиліть

виносили ухвали про визнання неконституційними найважливіших

урядових рішень.

З 1947 р. в Японії відсутня система адміністративної юстиції, і

всі скарги на дії адміністративних органів розглядаються по

першій інстанції територіальними судами як специфічний вид

цивільного судочинства.

Незважаючи на сучасну структуру і механізм функціонування,

примирливий характер залишається головною характерною

рисою японського судочинства, яка пов'язана з конфуціанською

етикою.

Згідно з японською правовою культурою, японським мен-

талітетом звернення до суду вважається ознакою соціального

неблагополуччя. Необхідно відзначити, що звернення до суду

для задоволення своїх претензій мало відрізняється в право-

свідомості японців від здирства. На думку японців, поняття

суб'єктивного права знеособлює людські відносини. У разі

порушення суб'єктивних прав постраждалі всіляко прагнуть

уникнути втручання судді і звертаються до послуг досвідченого

посередника для реалізації своїх вимог. Тобто перевага віддається

традиційній формі примирливого посередництва при вирішенні

суперечок.

Виділяють дві основні сфери для найбільш ефективного засто-

сування примирливого посередництва вирішення спорів: спори з

відшкодування збитків при дорожньо-транспортних подіях і сі-

мейні спори. Відповідно існують два типи судової процедури:

цивільне примирення і сімейне примирення.

Сучасне японське право разом із судовою процедурою надає

сторонам можливість вибрати спеціальну, закріплену цивільно-

процесуальним кодексом Японії, процедуру примирення.