Монографія.-Ірпінь: Національний університет ДПС України, 2012. –
225 с.
Розроблено теоретичні та практичні засади визначення фінансового потенціалу населення (ФПН) та його реалізації за умов інноваційного розвитку економіки (ІРЕ) України. Розкрито економічну сутність ФПН та його складові, особливості взаємозв'язку ФПН та ІРЕ, шляхи реалізації ФПН в контексті ІРЕ. Визначено ФПН як сукупність фінансових ресурсів населення (ФРН), частина яких не реалізується перерозподілом через систему фінансового посередництва в контексті суб'єктивних та об'єктивних обставин для фінансування економіки. Зазначено, що ФПН складається з організованих і неорганізованих заощаджень - фінансових активів населення, перерозподілених через систему фінансових посередників та інститутів інфраструктури фінансового ринку, які трансформують їх в інвестиційні ресурси (ІР), а також готівкових грошових коштів, що зберігаються населенням і не перетворюються на ІР без переведення в організовану форму. Проаналізовано особливості взаємозв'язку ФПН та ІРЕ як фактору формування ІРЕ, який призводить до розширеного відтворення ФПН. Проведено оцінку динаміки ФПН України та його структури, яка засвідчила, що ФРН за 2006 - 2008 рр. використовувались менше, ніж на половину. Виділено номінальну норму заощаджень населення як значну, більша частина яких перебуває в неорганізованій формі, що унеможливлює їх трансформацію в інвестиції. Досліджено динаміку ФПН як тенденцію в структурі ФРН до переважання організованої форми заощаджень (ОФЗ). Визначено напрями вдосконалення венчурних фондів (ВФ) в Україні, які забезпечують їх інноваційну функцію та залучення ФРН. Запропоновано заходи реформування законодавства щодо функціонування ВФ. Доведено, що засоби ОФЗ монетарної політики держави слабше впливають на рівень організованих заощаджень відносно інструментів впливу фіскальної політики, підвищення схильності населення до ОФЗ відбувається за дієвої антиінфляційної політики держави, забезпечення робочих місць (мінімізації рівня безробіття), зміщення пріоритетів оподаткування з доходів (особливо доходів від інвестицій) на споживання, подальшого розвитку та реформування фінансового ринку, зокрема підвищення його капіталізації, надходження іноземного капіталу в національну економіку, що призводить до інвестицій у фінансову сферу та подорожчання вітчизняних активів.
Розроблено теоретичні та практичні засади визначення фінансового потенціалу населення (ФПН) та його реалізації за умов інноваційного розвитку економіки (ІРЕ) України. Розкрито економічну сутність ФПН та його складові, особливості взаємозв'язку ФПН та ІРЕ, шляхи реалізації ФПН в контексті ІРЕ. Визначено ФПН як сукупність фінансових ресурсів населення (ФРН), частина яких не реалізується перерозподілом через систему фінансового посередництва в контексті суб'єктивних та об'єктивних обставин для фінансування економіки. Зазначено, що ФПН складається з організованих і неорганізованих заощаджень - фінансових активів населення, перерозподілених через систему фінансових посередників та інститутів інфраструктури фінансового ринку, які трансформують їх в інвестиційні ресурси (ІР), а також готівкових грошових коштів, що зберігаються населенням і не перетворюються на ІР без переведення в організовану форму. Проаналізовано особливості взаємозв'язку ФПН та ІРЕ як фактору формування ІРЕ, який призводить до розширеного відтворення ФПН. Проведено оцінку динаміки ФПН України та його структури, яка засвідчила, що ФРН за 2006 - 2008 рр. використовувались менше, ніж на половину. Виділено номінальну норму заощаджень населення як значну, більша частина яких перебуває в неорганізованій формі, що унеможливлює їх трансформацію в інвестиції. Досліджено динаміку ФПН як тенденцію в структурі ФРН до переважання організованої форми заощаджень (ОФЗ). Визначено напрями вдосконалення венчурних фондів (ВФ) в Україні, які забезпечують їх інноваційну функцію та залучення ФРН. Запропоновано заходи реформування законодавства щодо функціонування ВФ. Доведено, що засоби ОФЗ монетарної політики держави слабше впливають на рівень організованих заощаджень відносно інструментів впливу фіскальної політики, підвищення схильності населення до ОФЗ відбувається за дієвої антиінфляційної політики держави, забезпечення робочих місць (мінімізації рівня безробіття), зміщення пріоритетів оподаткування з доходів (особливо доходів від інвестицій) на споживання, подальшого розвитку та реформування фінансового ринку, зокрема підвищення його капіталізації, надходження іноземного капіталу в національну економіку, що призводить до інвестицій у фінансову сферу та подорожчання вітчизняних активів.