Екзамен з Теорії інтертекстуальності 2 семестру 1 курсу ОК
"Магістр" Інституту філології КНУ, викладач: Шаповал М.О.
28 питань - 17 сторінок (розгорнуті шпори для підготовки - не для
друку)
1. Генеративна поетика та її зв’язок з інтертекстуальним
підходом.
2. Інтекст. Визначення, форми інтекстів. Сильна і слабка позиція інтексту.
3. Відновлення сенсу та творення сенсу повідомлення як герменевтична дихотомія (Шлеєрмахер vs Гадамер).
4. Концепція обмеженої маркованої інтертекстуальності, її «обов’язковість» для читача.
5. Засади рецептивної естетики як основа інтертекстуального підходу.
6. Маркування інтекстів. Зміна функції як ксеномаркер.
7. Панфілологізм М. Гайдеггера як філософська основа інтертекстуального підходу.
8. Інтертекстуальність одинична та системна. Ю. Тинянов про системно-текстову інтертекстуальність.
9. Постструктуралістські пошуки Р. Барта і Ю. Крістевої як джерела інтертекстуального підходу.
10. Цитата як інтертекстема. Визначення цитати, види цитат, їх функції у похідному тексті.
11. Формалізм і структуралізм та їх вплив на інтертекстуальний метод.
12. Алюзія. Визначення алюзії, види алюзій, їх розрізнення з цитатами.
13. Кореляції міфу та літературного тексту. Міфопоетика як інтертекстуальний пласт художнього.
14. Традиційні мотиви, образи, сюжети в системі інтертекстуальних форм.
15. Структурно-семіотичний підхід як контекст інтертекстуальних практик (Ю.Лотман, Б.Успенський).
16. Референція як інтертекстема і як тип інтертекстуальності.
17. Поняття поліфонії, діалогу, діалогічності у розумінні М. Бахтіна і Ю. Крістевої.
18. Ремінісценція як форма інтертекстуальності. Розуміння ремінісценції.
19. Відношення деривації в літературі і у міфі (Р. Барт «Міфології»).
20. Стилізація як форма системно-тестової інтертекстуальності. Ю. Тинянов про стилізацію.
21. Поєднання ідей психоаналізу та інтертекстуальності у теоріях Г. Блума.
22. Пародія як форма інтертекстуальності. Дослідники пародії про природу цього явища.
23. Інтертекстуальність як метод тлумачення Святого Письма.
24. Наслідування як системно-текстова референція. Місце наслідування в ідіостилі письменника.
25. Пародія і стилізація у концепції Ю.Тинянова.
26. Текст та дискурс. Інтертекстуальність та інтердискурсивність.
27. Інтертекстуальне прочитання прецедентного літературного тексту (на конкретному прикладі).
28. Інтертекстуальне прочитання сучасного літературного твору (на конкретному прикладі).
29. Інтертекстуальне прочитання власної творчості (на прикладі одного твору).
2. Інтекст. Визначення, форми інтекстів. Сильна і слабка позиція інтексту.
3. Відновлення сенсу та творення сенсу повідомлення як герменевтична дихотомія (Шлеєрмахер vs Гадамер).
4. Концепція обмеженої маркованої інтертекстуальності, її «обов’язковість» для читача.
5. Засади рецептивної естетики як основа інтертекстуального підходу.
6. Маркування інтекстів. Зміна функції як ксеномаркер.
7. Панфілологізм М. Гайдеггера як філософська основа інтертекстуального підходу.
8. Інтертекстуальність одинична та системна. Ю. Тинянов про системно-текстову інтертекстуальність.
9. Постструктуралістські пошуки Р. Барта і Ю. Крістевої як джерела інтертекстуального підходу.
10. Цитата як інтертекстема. Визначення цитати, види цитат, їх функції у похідному тексті.
11. Формалізм і структуралізм та їх вплив на інтертекстуальний метод.
12. Алюзія. Визначення алюзії, види алюзій, їх розрізнення з цитатами.
13. Кореляції міфу та літературного тексту. Міфопоетика як інтертекстуальний пласт художнього.
14. Традиційні мотиви, образи, сюжети в системі інтертекстуальних форм.
15. Структурно-семіотичний підхід як контекст інтертекстуальних практик (Ю.Лотман, Б.Успенський).
16. Референція як інтертекстема і як тип інтертекстуальності.
17. Поняття поліфонії, діалогу, діалогічності у розумінні М. Бахтіна і Ю. Крістевої.
18. Ремінісценція як форма інтертекстуальності. Розуміння ремінісценції.
19. Відношення деривації в літературі і у міфі (Р. Барт «Міфології»).
20. Стилізація як форма системно-тестової інтертекстуальності. Ю. Тинянов про стилізацію.
21. Поєднання ідей психоаналізу та інтертекстуальності у теоріях Г. Блума.
22. Пародія як форма інтертекстуальності. Дослідники пародії про природу цього явища.
23. Інтертекстуальність як метод тлумачення Святого Письма.
24. Наслідування як системно-текстова референція. Місце наслідування в ідіостилі письменника.
25. Пародія і стилізація у концепції Ю.Тинянова.
26. Текст та дискурс. Інтертекстуальність та інтердискурсивність.
27. Інтертекстуальне прочитання прецедентного літературного тексту (на конкретному прикладі).
28. Інтертекстуальне прочитання сучасного літературного твору (на конкретному прикладі).
29. Інтертекстуальне прочитання власної творчості (на прикладі одного твору).