К.: Український Центр духовної культури, 2004. — 560 с.
У цій праці, яка методологічно спирається на спадщину Гусерля і
виходить із Веберової синтези систематичної та історичної
соціології, презентуються результати інтенсивної методологічної
рефлекси в царині соціальних наук, яка здійснювалася Альфредом
Шюцем впродовж трьох десятиліть. Хоча йоо смерть (у 1959 році)
завадила завершенню цієї роботи, але внутрішня єдність і прозорість
концепції, що пронизує працю, залишену у вигляді фрагментів, надали
можливість Томасу Лукману підготувати працю до друку відповідно
інтенціям самого Альфреда Шюца. Працю всього життя Альфреда Шюца
відзначає центральне прагнення, а саме прагнення обґрунтувати
можливість того, що суб'єктивний смисл людського діяння може бути
визначеним об'єктивно, тобто науково.