Коломия: Видавництво: Вік, 1999. — 40 c.
В двісталїтну річницю увязненя за границею царськими посїпаками
Андрія Войнаровського, сестрінка гетьмана "Славного Низового
Війська Запорожського і всеї України", виходить ся історична поема,
написана родовитим Москалем. Кожда історична поема, що оспівує
великих діячів або подїї з бувальщини українського народу,
представляє для нас велику вартість. А ся історична поема для нас
тим більше цїнна, що свідчить наглядно, яка жива була традиція
боротьби України проти Москви ще перед приходом на світ Тараса
Шевченка. Захоплений тою традицією нашої боротьби за волю потрафив
навіть чужинець Москаль написати з чутєм таку величаву поему. Хто
уважно перечитає сю поему, написану ще перед уродженнєм нашого
найбільшого поета, тому ясно стане, як москвофільські агітатори
туманили наш український нарід, кажучи, що Україну й ідею (думку)
про українську самостійну державу "видумали" за наших часів.
Тимчасом се стародавна ідея нашого народу, за котру потерпіло
багато наших мучеників. І тепер, рівно в двіста літ від увязненя
Москвою Войнаровського, може неодин з галицьких Українців, рівно
безправно вивезений нею на Сибір, переїздить попри місце, де лежать
тлїнні останки мученика за ідею самостійної України — Андрія
Войнаровського.