Стаття. С . 3- 17 .
За силою й блиском «Енеїда» І. Котляревського посідає визначне
місце в світовій літературі. Яскраві, ніби вихоплені з гущі життя
образи «героїв» безсмертної поеми, правдиві життєві ситуації, в які
ставить їх Котляревський,і перлистосяюча, дотепно гостра й
невичерпно багата на жарт та іронію мова — все це сприяло
величезному успіхові і надзвичайній популярності цього твору.
Здоровий, життєрадісний, приперчений лукавою іронією, а зрідка й
сарказмом, іскристий гумор, співзвучний українському національному
характерові, є живою душею чарівного світу, відтвореного в «Енеїді»
Котляревського барвисто, рельєфно й гомінливо. І світ той — це
сучасна поетові Україна, строкате українське суспільство (пани,
панська челядь і селяни, ченці, попи і крутопопи, військові,
чиновники, писці, цехмістри, ратмани і бургомістри, купці, судді,
ісправники ваканцьові, козаки, бурсаки та ін.), основою якого була
експлуатована, але роботяща, нездоланно життєстійка, дужа й бадьора
народна маса — простий народ, що його зробив Котляревський вперше в
українській літературі головним героєм свого художнього твору. От
чому з усіх у світі перелицювань героїчної античної «Енеїди»
Вергілія (Блюмауера, Скаррона, Лаллі, Осипова— Котельницького) одна
лише «Енеїда» Котляревського вже понад 170 років не втрачає свого
читача, переходить із рук у руки в довгій низці поколінь, тоді як
усі інші травестійні «Енеїди» відомі лише фахівцям-філологам.
Таємниця безсмертя «Енеїди» Котляревського в тому, що вона не
тільки данина традиційному класицистичному жанрові героїко-комічної
поеми, а реалістичне, часом етнографічно точне відображення
народного життя і свого роду маніфест нової української
літературної мови.