Плющ П. Біля джерел нової української літературної мови (до 200-річчя з дня народження І.Котляревського)

Стаття. С . 3- 17 . За силою й блиском «Енеїда» І. Котляревського посідає визначне місце в світовій літературі. Яскраві, ніби вихоплені з гущі життя образи «героїв» безсмертної поеми, правдиві життєві ситуації, в які ставить їх Котляревський,і перлистосяюча, дотепно гостра й невичерпно багата на жарт та іронію мова — все це сприяло величезному успіхові і надзвичайній популярності цього твору. Здоровий, життєрадісний, приперчений лукавою іронією, а зрідка й сарказмом, іскристий гумор, співзвучний українському національному характерові, є живою душею чарівного світу, відтвореного в «Енеїді» Котляревського барвисто, рельєфно й гомінливо. І світ той — це сучасна поетові Україна, строкате українське суспільство (пани, панська челядь і селяни, ченці, попи і крутопопи, військові, чиновники, писці, цехмістри, ратмани і бургомістри, купці, судді, ісправники ваканцьові, козаки, бурсаки та ін.), основою якого була експлуатована, але роботяща, нездоланно життєстійка, дужа й бадьора народна маса — простий народ, що його зробив Котляревський вперше в українській літературі головним героєм свого художнього твору. От чому з усіх у світі перелицювань героїчної античної «Енеїди» Вергілія (Блюмауера, Скаррона, Лаллі, Осипова— Котельницького) одна лише «Енеїда» Котляревського вже понад 170 років не втрачає свого читача, переходить із рук у руки в довгій низці поколінь, тоді як усі інші травестійні «Енеїди» відомі лише фахівцям-філологам. Таємниця безсмертя «Енеїди» Котляревського в тому, що вона не тільки данина традиційному класицистичному жанрові героїко-комічної поеми, а реалістичне, часом етнографічно точне відображення народного життя і свого роду маніфест нової української літературної мови.