(Укр. яз.). Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.01 /
Південноукр. держ. пед. ун-т ім. К.Д.Ушинського. О., 2007. — 20 с.
Анотація.
Розкрито психологічну сутність схильності до переживання почуття провини, описано компонентний склад структурних аспектів даного феномену. Розглянуто провину-рису як складне, але цілісне явище, екзистенціальний вимір якого суттєво впливає на важливі характеристики особистості: задоволеність життям, адаптивність, самоставлення. Наведено відомості щодо генезису провини. Виділено та систематизовано основні функції провини - регулятивну, адаптивну, комунікативну, саморозуміння та самовдосконалення. Досліджено складові мотиваційної функції провини: "повернення до себе", "повернення до інших", "повернення до природи". Викладено відомості щодо комплексів діагностики формально-динамічних і якісних показників схильності до переживання почуття провини. Доведено їх надійність, валідність і висвітлено процедуру стандартизації. Показано взаємозв'язок структурних аспектів схильності до переживання почуття провини з певними параметрами емпатії, самоставлення, соціальної адаптивності, мотивації афіліації, рисами особистості (за Р.Кеттеллом). Досліджено психологічні характеристики осіб з певним сполученням якісних показників схильності до переживання почуття провини (одно- та багатокомпонентні типи). Зміст.
Теоретико-методологічні основи вивчення психологічних особливостей схильності особистості до переживання почуття провини.
Методичне забезпечення емпіричного дослідження психологічних особливостей схильності до переживання почуття провини.
Результати емпіричного дослідження психологічних особливостей схильності особистості до переживання почуття провини.
Розкрито психологічну сутність схильності до переживання почуття провини, описано компонентний склад структурних аспектів даного феномену. Розглянуто провину-рису як складне, але цілісне явище, екзистенціальний вимір якого суттєво впливає на важливі характеристики особистості: задоволеність життям, адаптивність, самоставлення. Наведено відомості щодо генезису провини. Виділено та систематизовано основні функції провини - регулятивну, адаптивну, комунікативну, саморозуміння та самовдосконалення. Досліджено складові мотиваційної функції провини: "повернення до себе", "повернення до інших", "повернення до природи". Викладено відомості щодо комплексів діагностики формально-динамічних і якісних показників схильності до переживання почуття провини. Доведено їх надійність, валідність і висвітлено процедуру стандартизації. Показано взаємозв'язок структурних аспектів схильності до переживання почуття провини з певними параметрами емпатії, самоставлення, соціальної адаптивності, мотивації афіліації, рисами особистості (за Р.Кеттеллом). Досліджено психологічні характеристики осіб з певним сполученням якісних показників схильності до переживання почуття провини (одно- та багатокомпонентні типи). Зміст.
Теоретико-методологічні основи вивчення психологічних особливостей схильності особистості до переживання почуття провини.
Методичне забезпечення емпіричного дослідження психологічних особливостей схильності до переживання почуття провини.
Результати емпіричного дослідження психологічних особливостей схильності особистості до переживання почуття провини.