У цій праці М. О. Максимовичем вперше було поставлене на наукові
підвалини питання про місце української мови серед слов'янських,
про її походження і взаємозв'язки з іншими східнослов'янськими
мовами. Крім того, тут він класифікує українські діалекти,
розрізняючи в малоруському наріччі такі групи говорів (за його
термінологією – різності), як києво-переяславську, сіверську,
слобожанську і волинсько-подільську, виділяючи серед них як основну
і зразкову для української мови києво-переяславську групу, тобто
середньонаддніпрянські говори. Київ, 1839.