Автореферат дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
філософських наук зі спеціальності 09.00.05 – історія філософії. –
Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, Київ,
2006.
Автореферат присвячено цілісному компаративістському аналізу філософсько-антропологічних поглядів Георгія Кониського та Григорія Сковороди. У роботі досліджено літературні пам’ятки XV – XVIII ст. і доведено, що в українській філософії існували такі напрями у трактуванні суті людини, як ранньогуманістичний, утраквістичний, релігійно-містичний та раціоналістична течія нової християнської філософії. Показано найтиповіші риси людини бароко, які ґрунтуються на ідеях Г. Кониського та Г. Сковороди стосовно співвідношення душі і тіла, теорії пізнання, концепції щастя. Реконструйовано складові практичної філософії Г. Кониського і Г. Сковороди та з’ясовано особливості обґрунтування ними ролі морального вдосконалення людини, пізнання Бога і самореалізації в земному житті як основних чинників досягнення щастя, що свідчить про синтез у межах культури українського бароко філософських ідей, продукованих в інтелектуальному середовищі братських шкіл та Острозького культурно-освітнього осередку, із західноєвропейськими духовними надбаннями.
Ключові слова: людина, душа, тіло, двонатурність, мікрокосм, макрокосм, пізнання, самопізнання, розум, воля, чесноти, щастя, праця, істина, інтуїтивне осяяння, барокова схоластика, українська традиційна містика, раннє Просвітництво.
Автореферат присвячено цілісному компаративістському аналізу філософсько-антропологічних поглядів Георгія Кониського та Григорія Сковороди. У роботі досліджено літературні пам’ятки XV – XVIII ст. і доведено, що в українській філософії існували такі напрями у трактуванні суті людини, як ранньогуманістичний, утраквістичний, релігійно-містичний та раціоналістична течія нової християнської філософії. Показано найтиповіші риси людини бароко, які ґрунтуються на ідеях Г. Кониського та Г. Сковороди стосовно співвідношення душі і тіла, теорії пізнання, концепції щастя. Реконструйовано складові практичної філософії Г. Кониського і Г. Сковороди та з’ясовано особливості обґрунтування ними ролі морального вдосконалення людини, пізнання Бога і самореалізації в земному житті як основних чинників досягнення щастя, що свідчить про синтез у межах культури українського бароко філософських ідей, продукованих в інтелектуальному середовищі братських шкіл та Острозького культурно-освітнього осередку, із західноєвропейськими духовними надбаннями.
Ключові слова: людина, душа, тіло, двонатурність, мікрокосм, макрокосм, пізнання, самопізнання, розум, воля, чесноти, щастя, праця, істина, інтуїтивне осяяння, барокова схоластика, українська традиційна містика, раннє Просвітництво.