К. :2000, - 11 с.
Остання праця Дмитра Донцова (1883-1973) присвячена життю і творчості геніального українського філософа Григорія Сковороди, так мало і поверхово дослідженого нами. Ця маловідома праця має свою особливу цінність, а це тому, що вона є останньою, яку написав доктор Дмитро Донцов в свойому житті і то в кінцевих тижнях перед своєю смертю. Остання сторінка так і залишилась не витягненою з валка машинки до писання.
Людина може добре лише ту роботу робити, до якої сотворена своїм Творцем. Це так само, як в звіринім царстві. Солодка є праця, коли вона «природна», відповідає природі, натурі, вдачі того, хто нею займається.
«З якою радістю - пише Сковорода - гонить зайця хорт! Яке в нього захоплення, як лиш почує зданий сигнал на полювання! Як тішиться своєю працею бджола, що збирає мед! За мед її вбивають, але вона невсипуща в тій праці поки живе. Солодка їй, як мед, і солодша сота праця. Бо до неї вона родилася. Пес береже стадо день і ніч з вродженої любови і розшарпує вовка з вродженого нахилу, не зважаючи на те, що і сам наражує себе на небезпеку бути розшарпаним хижаками. Ні кінь, ні свиня не зроблять цього, бо не мають природи до того. Нахил, охота, приємність, природа, 'сила Божія', дар - є те саме що 'сродність' до любимого діла, чину, чи праці».
Остання праця Дмитра Донцова (1883-1973) присвячена життю і творчості геніального українського філософа Григорія Сковороди, так мало і поверхово дослідженого нами. Ця маловідома праця має свою особливу цінність, а це тому, що вона є останньою, яку написав доктор Дмитро Донцов в свойому житті і то в кінцевих тижнях перед своєю смертю. Остання сторінка так і залишилась не витягненою з валка машинки до писання.
Людина може добре лише ту роботу робити, до якої сотворена своїм Творцем. Це так само, як в звіринім царстві. Солодка є праця, коли вона «природна», відповідає природі, натурі, вдачі того, хто нею займається.
«З якою радістю - пише Сковорода - гонить зайця хорт! Яке в нього захоплення, як лиш почує зданий сигнал на полювання! Як тішиться своєю працею бджола, що збирає мед! За мед її вбивають, але вона невсипуща в тій праці поки живе. Солодка їй, як мед, і солодша сота праця. Бо до неї вона родилася. Пес береже стадо день і ніч з вродженої любови і розшарпує вовка з вродженого нахилу, не зважаючи на те, що і сам наражує себе на небезпеку бути розшарпаним хижаками. Ні кінь, ні свиня не зроблять цього, бо не мають природи до того. Нахил, охота, приємність, природа, 'сила Божія', дар - є те саме що 'сродність' до любимого діла, чину, чи праці».