Запоріжжя, ЗНУ, 2012 р., 9 с. Робота містить 51 визначення терміну
"речення", жодне з яких не повторюється. Поряд з визначенням
вказується посилання на джерело, з якого його взято. Перші 3
визначення:
1. Речення – основна одиниця мовлення, що характеризується автономністю та виконує роль закінченого висловлення. Білодід І.К. (Сучасна українська літературна мова./ За ред. І.К. Білодід. – К.: «Наукова думка», 1972. – С. 10)
2. Речення – самостійна синтаксична одиниця повідомлення, граматичним значенням якої виступає предикативність, а формою – мінімальна структурна схема з відповідною для неї системою власне-граматичних засобів для вираження синтаксичних часів і способів. (Грамматика современного русского литературного языка. – М.: Наука, 1970. – С. – 544).
3. Речення – основна знакова одиниця мовлення, яка формується з мовних знаків нижчого порядку (лексичних, фразеологічних і синтаксичних) і відзначається внутрішньою цілісністю і зовнішньою автономністю, виступаючи поза контекстом у ролі закінченого відрізка мовлення і виділяючись у контексті на єдиному рівні членування. О.Мельничук (Сучасна українська літературна мова: Синтаксис / За заг. ред. І.К.Білодіда К.: Наукова думка, 1972. – С. –
14.).
1. Речення – основна одиниця мовлення, що характеризується автономністю та виконує роль закінченого висловлення. Білодід І.К. (Сучасна українська літературна мова./ За ред. І.К. Білодід. – К.: «Наукова думка», 1972. – С. 10)
2. Речення – самостійна синтаксична одиниця повідомлення, граматичним значенням якої виступає предикативність, а формою – мінімальна структурна схема з відповідною для неї системою власне-граматичних засобів для вираження синтаксичних часів і способів. (Грамматика современного русского литературного языка. – М.: Наука, 1970. – С. – 544).
3. Речення – основна знакова одиниця мовлення, яка формується з мовних знаків нижчого порядку (лексичних, фразеологічних і синтаксичних) і відзначається внутрішньою цілісністю і зовнішньою автономністю, виступаючи поза контекстом у ролі закінченого відрізка мовлення і виділяючись у контексті на єдиному рівні членування. О.Мельничук (Сучасна українська літературна мова: Синтаксис / За заг. ред. І.К.Білодіда К.: Наукова думка, 1972. – С. –
14.).