Севастополь. Севастопольський міский гуманітарний університет. - 8
с.
Відповіді на питання:
Творчість Василя Симоненка (1935 - 1963) в контексті розвитку естетичних шукань «шістдесятників», яскравий «витязь молодої української поезії» (Олесь Гончар). Участь у діяльності Клубу творчої молоді. Переслідування поета радянською владою. Творча особистість митця, вплив на його художні шукання естетики фольклору та Т.Шевченка. Розмаїття тематики та жанрове багатство поезії В.Симоненка.
Онтологія лірики Василя Симоненка. Широкий суспільний та естетичний резонанс першої
прижиттєвої збірки «Тиша і грім» (1962) та другої збірки «Земне тяжіння» (1964), «Поезії» (1964), їх місце в українській поезії 60-х років. Філософське осмислення буття, природи і людини. Кордоцентризм – визначальна прикмета онтології творчості митця. Збірка «Берег чекань» (1973), видана українською діаспорою, куди увійшли твори, спотворені радянською цензурою та заборонені в УРСР.
Проблемно-мотивний аналіз лірики Василя Симоненка:
палка синівська любов до рідної землі, України, звеличення духовної величі українського народу, якого не можуть подолати ніякі напасники: «Україні», «Задивляюсь у твої зіниці», «Де зараз ви, кати мого народу», «Лебеді материнства»; історіософське осмислення історичної долі Вітчизни («Скільки в тебе очей», «Жорна», «О земле з переораним крилом», «Можливо, знову загримлять гармати», «До суєсловів», «Український лев», «Є тисячі доріг», «Я не був за дальніми морями»);
естетизація величі простої людини, національної гідності як головної передумови повноцінного життя всього народу: «Ти знаєш, що ти – людина», «Дід умер», «Баба Онися», «Перший»;
глибоке розкриття почуттів людини, її світорозуміння, образи матері, коханої, інтимна лірика («Одинока матір», «Піч», «Чорні від страждання мої ночі», «Я тобі галантно не вклонюся», «Є в коханні і будні, і свята»);
тема поета і місце його в житті суспільства, ідея безкорисливого служіння рідному народові у вірші «Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок». Продовження традицій Т.Шевченка;
зображення пекучих моральних, етичних проблем часу; сатирична й політична лірика («Курдському брату», «Гранітні обеліски, мов медузи», «Монархи», «Брама замку Стюарт»); «Казка про Дурила» як зразок політичної сатири. Алегоризм наративу, викриття антигуманної сталінської системи, раю для вибраних за допомогою сатиричних засобів; викриття панування російського тоталітаризму в Україні;
4. Збірка оповідань і новел «Вино з троянд» (1965). Щоденник «Окрайці думок», уперше опублікований українською діаспорою.
Творчість Василя Симоненка (1935 - 1963) в контексті розвитку естетичних шукань «шістдесятників», яскравий «витязь молодої української поезії» (Олесь Гончар). Участь у діяльності Клубу творчої молоді. Переслідування поета радянською владою. Творча особистість митця, вплив на його художні шукання естетики фольклору та Т.Шевченка. Розмаїття тематики та жанрове багатство поезії В.Симоненка.
Онтологія лірики Василя Симоненка. Широкий суспільний та естетичний резонанс першої
прижиттєвої збірки «Тиша і грім» (1962) та другої збірки «Земне тяжіння» (1964), «Поезії» (1964), їх місце в українській поезії 60-х років. Філософське осмислення буття, природи і людини. Кордоцентризм – визначальна прикмета онтології творчості митця. Збірка «Берег чекань» (1973), видана українською діаспорою, куди увійшли твори, спотворені радянською цензурою та заборонені в УРСР.
Проблемно-мотивний аналіз лірики Василя Симоненка:
палка синівська любов до рідної землі, України, звеличення духовної величі українського народу, якого не можуть подолати ніякі напасники: «Україні», «Задивляюсь у твої зіниці», «Де зараз ви, кати мого народу», «Лебеді материнства»; історіософське осмислення історичної долі Вітчизни («Скільки в тебе очей», «Жорна», «О земле з переораним крилом», «Можливо, знову загримлять гармати», «До суєсловів», «Український лев», «Є тисячі доріг», «Я не був за дальніми морями»);
естетизація величі простої людини, національної гідності як головної передумови повноцінного життя всього народу: «Ти знаєш, що ти – людина», «Дід умер», «Баба Онися», «Перший»;
глибоке розкриття почуттів людини, її світорозуміння, образи матері, коханої, інтимна лірика («Одинока матір», «Піч», «Чорні від страждання мої ночі», «Я тобі галантно не вклонюся», «Є в коханні і будні, і свята»);
тема поета і місце його в житті суспільства, ідея безкорисливого служіння рідному народові у вірші «Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок». Продовження традицій Т.Шевченка;
зображення пекучих моральних, етичних проблем часу; сатирична й політична лірика («Курдському брату», «Гранітні обеліски, мов медузи», «Монархи», «Брама замку Стюарт»); «Казка про Дурила» як зразок політичної сатири. Алегоризм наративу, викриття антигуманної сталінської системи, раю для вибраних за допомогою сатиричних засобів; викриття панування російського тоталітаризму в Україні;
4. Збірка оповідань і новел «Вино з троянд» (1965). Щоденник «Окрайці думок», уперше опублікований українською діаспорою.