Київ, 2009. — 176 с. — ISBN 978-966-02-5451-0.
У монографії здійснено комплексний аналіз мовної політики
Центральної Ради, Гетьманату та Директорії УНР у
макросоціолінгвістичному аспекті. Обґрунтовано, що тогочасну
мовнореформаторську стратегію реалізовано в напрямах статусного та
корпусного мовного планування. У законодавчому забезпеченні
діяльності українських урядів виокремлено й систематизовано корпус
директивних документів, на яких ґрунтувалися статусні заходи.
Зроблено висновок про послідовність та наступність мовної політики
Центральної Ради, Гетьманату, Директорії УНР попри певні
відмінності внутрішньополітичного життя в роки діяльності цих
урядів. Проаналізовано участь держави у випрацюванні заходів
корпусного планування. Як вияв корпусної мовної політики
кваліфіковано діяльність тогочасних правописних і термінологічних
комісій, видання термінологічних словників, директивні документи
про використання української мови в діловодстві. Обґрунтовано вплив
мовної політики Центральної Ради, Гетьманату, Директорії УНР на
суспільну свідомість та мовну поведінку. Монографія адресована
соціолінгвістам, історикам мови, фахівцям, які досліджують зв’язок
мови та суспільства. Стане в пригоді також викладачам, аспірантам,
студентам філологічних спеціальностей, а також усім, хто цікавиться
проблемами мовної політики та історією української мови в ХХ ст.